Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Календар Звенигородщини

Про рідний край. Враження від подорожей та відпусток.

Модераторы: TEMA, Ksenia

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Календар Звенигородщини

#1

Сообщение Kozak Taras » 29 фев 2016, 14:26

Изображение
4-3 тис.до н.е . - на території су­часного Звенигородського району ут­ворились трипільські поселення-гіганти, площа яких сягала понад 400 га. Залишки поселень трипільської культури були знайде­ні поблизу Вільховця , Старої Буди, Чичиркозівки.
6-3 ст.до н. е. - розселення на те­риторії краю скіфських племен, за­лишки поселень та кургани яких зус­трічаються поблизу Рижанівки, Неморожі, Кобиляк.
2 ст до н.е. - 4 століття нашої ери - витіснення скіфів та перебування на те­риторії Середнього Подніпров'я союзу сарматських племен.
11 століття нашої ери - найвірогідніший час закладення древнього Звениго­рода та появи Змійових валів як оборон­них споруд від набігів кочівників.
1240 рік - древній Звенигород (зна­ходився на горі Звенигорі в селі Гудзівка) зруйновний одним із загонів хана Ба-тия.
1362 рік - похід Великого князя ли­товського Ольгерда. Битва на Синіх Водах (р.Синюха, с.Торговиця, Новоархангельського району), де було розби­то військо трьох татарських князьків. Внаслідок битви, до Великого князівс­тва Литовського, поряд з іншими міс­тами, відійшов Звенигород.
1394 - похід Великого литовського князя Вітовта на Київ, та похід за його наказом київського князя Скиргайла до замків Черкаси і Звенигород.
1411 - польський король Владислав Ягайло, оглядаючи свої далекі володін­ня, зупинявся в Звенигородці.
1430 - Великий князь Свидригайло передав у володіння Каленику Тишкевичу ряд міст, в тому числі і Звенигород з околицями.
1482 - Звенигород зруйнований ор­дою кримського хана Менглі-Ґірея.
1498 - власником Звенигородської пустині стає князь К.Острозький ( за по­годженням з Великим князем Олексан­дром Ягелончиком).
1516 - К.Острозький уступає Звени­городські землі своєму племінникові Ро­манові Сангушкевичові.
1545 - на прохання міщан брацлавських уряд допомагає відбудовувати укріп­лення Звенигородського замку. Після відбудови в джерелах зустрічається наз­ва "Звенигородка".
1557 - ординація (реєстрація) міст і містечок Великого князівства литовсько­го, де зазначається Звенигородка, що ставило її поряд з містами, що мали магдебурзьке право.
1595-1596 - селянське повстання під керівництвом С.Наливайка, що охопило Звенигородщину.
1620 - польський король Сигізмунд III передав староство Корсунське, куди ввійшла і Звенигородка зі своїми зем­лями, ополяченому воєводі Янові Дани­ловичеві.
1628 - Звенигородка переходить у во­лодіння Мартина Казановського.
1628 - перша згадка про військово-територіальну одиницю Корсунський полк, до складу якого тривалий час вхо­дили козацькі сотні Звенигородщини.
1631 - Софія Данилович випрошує у Сигізмунда III староство Корсунське для свого сина Станіслава.
1633 - перші згадки про м.Вільховець. Козацька сотня цього містечка входила до складу Білоцерківського полку.
1637 - французький інженер Гійом Левассер де Боплан склав карту Украї­ни (зазначені Керелівка, Звенигородка, Вільховець, Вільшана, Лисянка).
1639 - С.Данилович передає Звенигородку Анні Козаковській із Потоцьких.
1646-1647 - численні міжусобиці між посесором Звенигородським О.Козаковським і шляхтичем Лукашем Гулевичем.
1650 - номінальним власником Зве­нигородських земель стає Сигізмунд Денгоф.
1653 - звенигородськими землями проїжджали архідиякон, мандрівник Пав­ло Алеппський та його батько Антіохійський партріарх Макерій.
Грудень 1653 - Вільховець, Звенигородку, Тарасівку, Вільшану проїжджали посли російського царя Р.Стершньов та М.Бредихін, направляючись на Переяс­лавську раду.
1657 - поч.80 р. - доба великої Руїни, що принесла занепад і руйнування в край.
1659 - Звенигородка переходить у власність полковника Костянтина Виговського.
1664 - гетьман П.Тетеря відбиває у К.Виговського Звенигородку.
1674 - оприлюднення універсалу польського короля, в основі якого коза­кам надавалися права і вольності на те­риторії поблизу Корсуня, Звенигородки, Умані, Лисянки, Чигирина, Черкас.
1697 - м.Звенигородка з прилеглими землями привілеєм Августа II передана у володіння Олександа Яблуновського (фактично вступив у права власника ли­ше у 1702 році).
1700 - в Звенигородці зведено цер­кву Успіння Пресвятої Богородиці (Ус­пенська).
1706 - зведено Звенигородську Свято-Преображенську церкву.
1711 - похід П.Орлика, спільно з за­порожцями, білгородськими і буджацькими татарами на Україну. Успішні бої на території Звенигородщини проти військ генерального осавула гетьмана І. Ско­ропадського Бутовича.
1737 - гайдамацький загін Гната Го­лого заволодів Звенигородкою і розпра­вився з феодалами.
1737 - Звенигородка вперше згаду­ється як окрема адміністративно-тери­торіальна одиниця - староство. Володін­ня переходить до Теофіли Яблуновської із Синявських.
1740- власник староства Юзеф Олек­сандрович Яблуновський.
1741- загін Г.Голого штурмом взяв Звенигородський замок.
1743 - загін Г.Голого, знищивши польську залогу в Звенигородці, заволо­дів великою здобиччю.
1751 - запорожець Іван Кудим на чо­лі невеликого загону (116 чоловік), роз­бивши польський загін, захопив пансь­ке майно в Звенигородці, Стебному, Єрках.
1760 - староство Звенигородське переходить у володіння Фелікса Сол-тика.
1768 - повстання під проводом М.За­лізняка та І.Гонти, що набуло назви "Ко­ліївщина". Основні сили повстанців про­ходили через Вільшану, Боровикове, Керелівку, Моринці, Будище на Лисянку.
8.06.1768 - захоплення Звенигород­ки загоном сотника Шила, посланим М.Залізняком із Лисянки.
6.02.1770 - страта в с.Кодні на Жи­томирщині Василя Варченка, українсь­кого кобзаря із Звенигородки, учасника Коліївщини.
1788 - управління Звенигородським староством переходить до Соломії Солтик.
30.04.1792 - привілей польського ко­роля Станіслава Августа про відновлен­ня Звенигородці прав вільного міста та надання герба.
1793 - Звенигородщина в складі Пра­вобережжя відійшла до складу Російсь­кої імперії.
1795 - Звенигородщина ввійшла до складу Вознесенського намісництва.
1795 -1799 - адміністративним цен­тром Звенигородського староства було містечко Калниболото (Катеринопіль).
1797-1801 - в с.Козацькому прожи­вав російський байкар І.Крилов.
17.01.1798 - створено Звенигородсь­кий повіт Київської губернії.
19.10.1798 - в процесі укрупнення по­вітів Київської губернії до Звенигородки було приєднано Уманський повіт та пів­денну частину Богуславського повіту (да­ний поділ зберігся до 1804 року).
Кін. 18 ст. - закладено Козачанський дендропарк.
1804-1806 - проходження війської служби в Білоруському гусарському пол­ку, що квартирувався в Звенигородці, ге­роєм Вітчизняної війни, поетом-партизаном Денисом Давидовим.
1808 - зведений Звенигородський римо-католицький Святопреображенський костьол .
1808 - згідно статистичних даних в м.Звенигородка проживало 3146 чоло­вік.
9.03.1814- в селі Керелівка народився Т.Шевченко.
1820 - збудований Свято-Преображенський собор (знаходився на місці су­часного Будинку рад).
27.10.1844 - розпочав випускати про­дукцію цукровий завод в м.Вільховці.
1846 - Звенигородщину досліджував Пантелеймон Куліш.
1850 - згідно статистичних даних в м.Звенигородці проживало 7501 чоловік.
1867 - згідно статистичних даних в м.Звенигородці проживало 11201 чоло­вік.
1872 - в Звенигородці поселився Юхим Степанович Кримський.
1877 - збудовано в Звенигородці но­ву кам'яну Успенську церкву (знаходи­лась напроти будинку райкінопрокату).
1888 - вийшла з друку в Кракові кни­га Ю.Талько-Гринцевича "Остання ста­ростина Звенигородська".
1892 - проведено залізничну гілку Шпола - Умань. Відкриття залізничної станції Звенигородка та початок занепа­ду чумацького промислу.
30.09.1899 - затверджено Правила ко­ристування народною бібліотекою-читальнею в м.Звенигородці.
Поч. ХХ ст. - в Звенигородці відкрито реальне училище імені царевича Олек­сія (сучасне приміщення СПТУ-34),
14.08.1905 - відкрито Звенигородсь­ке комерційне училище (сучасне примі­щення школи №3).
20.10.1905 - початок страйкування робітників м.Звенигородки.
1905-1907 - селянське заворушення в с.Козацькому, Тарасівці, Юрківці.
6.06.1906 - запровадження стану об­логи в Звенигородському повіті.
1910- згідно статистичних даних в м.Звенигородці налічувалось понад 24 тисячі жителів.
1911- в Звенигородці збудовано жі­ночу двокласну церковно-парафіяльну школу (знаходилась на місці сучасної школи № 1).
23.04.1917 - відбулася рада Гусаківського козацького куреня - першого добровільного формування, яке започат­кувало Всеукраїнський рух Вільного ко­зацтва.
Квітень 1917 - в Звенигородці від­бувся перший повітовий з'їзд Вільного козацтва (кошовий С.Гризло).
03.10.1917 - розпочав роботу Всеук­раїнський з'їзд Вільного козацтва у Чи­гирині (головний отаман П.Скоропадсь­кий).
Лютий 1918 - створення в Звениго­родці більшовицького Революційного ко­мітету Тимчасової ради робітничих і солдатських депутатів.
12 лютого 1918 року - Гусаківський курінь Вільного козацтва розігнав деле­гатів повітового з'їзду Рад робітничих і селянських депутатів. Вбивство голови Ревкому Б.Каца.
03.06.1918- початок Звенигородсько-Таращанського повстання.
9.06.1918 - об'єднані селянські заго­ни під керівництвом Левка Шевченка звільнили м.Звенигородку від німецько-гетьманських військ.
14 червня 1918 - вступ німецьких ка­ральних загонів в Звенигородку . Арешт Л.Шевченка.
Липень-серпень 1918 - перехід пов­станських загонів до тактики партизансь­кої війни.
Грудень 1918 - встановлення в Зве­нигородці влади Директорії (комісар Павловський).
1918-1921 - діяльність на території Звенигородського повіту козацько-се­лянських повстанських загонів, очолюва­них Гризлом, Пугачем, Яблучком, Тузом, Загороднім, Жуйводою, Лютим-Лютенком.
8 січня 1919 - вбивство в Звениго­родці за наказом комісара Павловського Л.Шевченка.
13 квітня 1919 - повітовий з'їзд Рад селян, робітників та червоного козацтва.
13 червня 1919 - звільнення Звенигородки та повіту військовими відділа­ми отамана Ю.Тютюнника під час його рейду з бригадою М.Григор'ьєва на з'єднання з регулярними частинами УНР.
18 серпня 1919 - захоплення Звенигородки військами А.Денікіна.
Грудень 1919 - Звенигородка зайня­та Вільшанським революційним більшо­вицьким загоном під керівництвом Г.Ко-валя. Організація повітового Комітету КП(б)У - секретар Г.Коваль.
30 січня 1920 - Звенигородку захо­пив загін отамана Туза.
13-15 червня 1920 - робота селянсь­кого робітничого з'їзду Звенигородсько­го повіту. Створення повітового Ревко­му.
Липень-серпень 1920 - створення перших комітетів незалежних селян в с.Мурзинці, с.Гусакове, с.Озірна.
22 серпня 1920 - перший з'їзд пред­ставників комітетів незаможних селян.
серпня 1920 - активізація дій пов­станських загонів і захоплення Звенигородки.
14.09.1920 - стараннями Софії Мефодіївни Терещенко засновано Звениго­родську художню школу ім.Т.Шевченка.
1920 - перший навчальний рік в Зве­нигородському с/г технікумі.
Кін.грудня 1920 - дводенне перебу­вання в Звенигородці загону Н.Махна.
1922 - в Звенигородці почали працю­вати чавуно-ливарний та шкіряний за­води, електростанція.
1922- в повіті організовуються пер­ші товариства спільного обробітку зем­лі: "Надія" в Моринцях, "Колос" в Кере-лівці, "Плугатар" в Гусаковому, "Прапор праці" в Мурзинцях.
1922 - стараннями С.Терещенко зас­новано повітовий музей ім..Т.Шевченка.
1.09.1922 - перший навчальний рік в Козацькому с/г технікумі.
12.04.1923 - в рамках амін.територі­альної реформи створено Звенигородсь­кий район Уманської округи.
1927 - Звенигородку віднесено до ка­тегорії селищ міського типу.
11.03.1929 - село Кирилівку переіменовано в с.Шевченкове.
1931- створення Звенигородської машинно-тракторної станції.
01.05.1930 - почав роботу Звениго­родський маслозавод.
1932-1933 - Голодомор.
1932- зруйновано Звенигородську Свято-Успенську церкву.
1936- зруйнований Звенигородський Свято-Преображенський собор.
1937- масові сталінські репресії в Звенигородському районі.
1938- Звенигородку віднесено до ка­тегорії міст районного підпорядкування.
12.03.1939 - відкрито літературно-меморіальний музей Т.Шевченка в селі Шевченкове.
29.07.1941 - Звенигородка окупова­на німецько-фашистськими військами.
Лютий 1942 - організована підпільна організація в с.Шевченкове (керівник М.Слічний).
Березень 1943 - початок діяльносі Юрківської підпільної диверсійної групі (керівник І.Корх).
Березень 1943 -сформовано партизанський загін під керівництвом А. Мкртчяна.
16 березня 1943 - оголошення Звенигородського гебітскомісара Беккері про вжиття особливих заходів щодо населення в зв'язку з поширенням підпільного руху.
Серпень 1943 - організовано парти занський загін ім.Кутузова (командні; П.Яковлев).
Травень 1943 - на базі Лисянської підпільної організації створено партизанський загін ім.Щорса (командир К.Легкодух).
24 січня - 17 лютого 1944 - Корсунь_Шевченківська битва.
28 січня 1944 - з'єднання військ 1-го і 2-го Українських фронтів в м.Звениго­родці. Оточення німецьких військ. День визволення м.Звенигородки.
Квітень 1944 - розпочала роботу Зве­нигородська МТС.
Травень 1944 - вступили в дію мас­лозавод, плодозавод, чавуно-ливарний та борошномельний заводи.
01.09.1944 - розпочалось навчання в Звенигородській школі майстрів сировиробництва.
1947 - розпочато освоєння Юрківського вугільного розрізу. Забудова шах­тарського селища Шахтинське.
1949 - з розвитком Юрківського буровугільного комплексу будується шах­тарське селище Ватутіне.
19.04.1949 - селищу Шахтинське на­дано ім'я Героя Радянського Союзу ге­нерала армії М.Ф.Ватутіна.
Травень 1952 - селище Ватутіне від­несено до категорії міст районного підпорядкування.
2.06.1952- розпочала роботу Юр-ківська ТЕЦ.
1952-1959 - будівництво Звениго­родської міжколгоспної ГЕС.
1955 - в м.Ватутіне введено в дію телерентранслятор, що першим в області почав приймати програми з Києва.
12.03.1956 - відкрито пам'ятник в Т.Шевченку в Моринцях. ,
28.04.1957 - відкрито пам'ятник Т.Шевченку в с.Шевченкове.
1962 - збудовано оздоровчий табір для дітей "Юний ленінець".
5.11.1963 - відновлено роботу Звени­городського краєзнавчого музею.
1964 - проведено реконструкцію ра­йонного будинку культури.
1968 - вихід з друку путівника "Звенигородщина" М.Іванченка, В.Хоменка.
1969 - відкрито обеліск Слави в м.Звенигородці.
1970 - відкрито санаторій "Радон".
1976 - розформування Звенигородсь­кого с/г технікуму та переведення його в с.Тальянки.
1982 - відкриття в м.Звенигородці пам'ятника Т.Шевченку.
1988 - марш Миру представників ук­раїнських діаспор західних держав.
24.08.1991 - прийняття Верховною Радою України Акту проголошення не­залежності України.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!...
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3557
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 765
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5404 раза
Поблагодарили: 3116 раз

Re: Календар Звенигородщини

#2

Сообщение Леонід Мазира » 29 фев 2016, 17:57

Kozak Taras писал(а): Грудень 1653 - Вільховець, Звенигородку, Тарасівку, Вільшану проїжджали посли російського царя Р.Стершньов та М.Бредихін, направляючись на Переяс­лавську раду.
Тут забагато неточностей (ох, ці писаки!):
По перше ніякого Російського царя тоді ще не було. Був Московський цар.
По-друге - чого б це послам з Москви та в Переяслав їхати через Тарасівку? Ми ж не з того боку до Москви..... Географія нам каже, що їхати треба через Полтаву чи Ніжин, бо й мостів не було і зайві 200 кілометрів тоді були ой які важкі...
Ось що могло бути насправді, (див. Вікіпедію):
У Переяславі відбулася 8 (18) січня 1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.

Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно».

Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Б.Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В.Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. В ході наради полковники переяславський П.Тетеря та миргородський Г.Лісницький приходили і просили В.Бутурліна скласти присягу, але безуспішно. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і заявляв, що «царское слово переменно не бывает».

В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було.

Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.

Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; було написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, якого привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний.

Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві. За їхніми даними присягу склали 122 542 особи чоловічої статі. Безумовно, ця цифра була завищена царськими дяками. Відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю ряд представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Брацлавський, Кропивнянський, Полтавський (царських представників там побили киями), Уманський козацькі полки, деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим. Не присягала Запорізька Січ.
Цілком можливо, що оті посли нижчого рангу якраз об"їжджали міста і містечка, щоб одержати підписи про вірність московському царю.....

Аватара пользователя
РоманПермь
Чотовий
Чотовий
Сообщения: 88
Зарегистрирован: 02 авг 2014
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 60
Пол: Мужской
Откуда: Perm
Благодарил (а): 48 раз
Поблагодарили: 64 раза

Календар Звенигородщини

#3

Сообщение РоманПермь » 05 май 2016, 03:18

2 мая 201 год со дня кончины Варвары Голицыной(Энгельгардт).Именно эта княгиня заложила парк в Казацком Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!..

Аватара пользователя
РоманПермь
Чотовий
Чотовий
Сообщения: 88
Зарегистрирован: 02 авг 2014
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 60
Пол: Мужской
Откуда: Perm
Благодарил (а): 48 раз
Поблагодарили: 64 раза

Календар Звенигородщини

#4

Сообщение РоманПермь » 05 май 2016, 03:44

оказывается про усадьбу Голицыных в Зубриловке,парк в которой очень похож на парк в Казацком писал в 2007 году некогда популярый в СССР журнал "НАУКА И ЖИЗНЬ" Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы! До сих пор прекрасен огромный заросший парк, занимавший когда-то 75 десятин. Вероятно, изначально его создавали в регулярном стиле, а позднее частично переделали в английский парк. Со всех сторон парк окружали леса, горы и пригорки с многочисленными родниками. Неслучайно в XIX веке Зубриловку называли Эдемом

Подробнее см.: Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы! (Наука и жизнь, ЗУБРИЛОВКА. ОТБЛЕСК ЗАКАТА)

Ответить

Вернуться в «Краєзнавство, історія, туризм та подорожі»