Интересное видео нашёл:
Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!
Мліївський інститут садівництва імені Л. П. Симиренка УААН
- Леонід Мазира
- Історик форуму. Генеральний значковий
- Сообщения: 3557
- Зарегистрирован: 14 дек 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 765
- Пол: Мужской
- Откуда: Київ
- Благодарил (а): 5404 раза
- Поблагодарили: 3116 раз
Мліївський інститут садівництва імені Л. П. Симиренка УААН
Дійсно, хороший сюжет! А яка чудова музика! Це ж всього 35 км від Козацького!
Ось трохи про Симиренка з Вікіпедії
Народився у селі Млієві (нині Черкаська область), син Платона Симиренка. У 1879 — закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879—1887 за участь у русі народників перебував на засланні у Східному Сибіру, де працював садівником (серед ін. виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, що можуть витримати низькі температури).
Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії і однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій; попри ін. овочеві й ягідні рослини, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — бросквини (персика), 36 — абрикоси, 165 — аґрусу, 54 — горіха. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька[1]), вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, серед інших свого сина Володимира Симиренка.
Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі» [2]. 1912 року видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво»; [3] головна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3 тт., появилася у 1961 — 63 у Києві (друге вид. 1974).
Близьким другом Л. Симиренко був кримський ентомолог С.О. Мокржецький.
За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано Мліївську дослідну станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир.
За наявними даними, 6 січня 1920 р. Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів. За загадкових обставин загинули в 1919 році двоє молодших братів Лева Платоновича — Микола й Олексій, які мешкали у Києві.[4]
Ось трохи про Симиренка з Вікіпедії
Народився у селі Млієві (нині Черкаська область), син Платона Симиренка. У 1879 — закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879—1887 за участь у русі народників перебував на засланні у Східному Сибіру, де працював садівником (серед ін. виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, що можуть витримати низькі температури).
Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії і однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій; попри ін. овочеві й ягідні рослини, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 — груш, 84 — слив, 350 — вишень і черешень, 15 — бросквини (персика), 36 — абрикоси, 165 — аґрусу, 54 — горіха. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька[1]), вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, серед інших свого сина Володимира Симиренка.
Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі» [2]. 1912 року видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво»; [3] головна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3 тт., появилася у 1961 — 63 у Києві (друге вид. 1974).
Близьким другом Л. Симиренко був кримський ентомолог С.О. Мокржецький.
За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано Мліївську дослідну станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир.
За наявними даними, 6 січня 1920 р. Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів. За загадкових обставин загинули в 1919 році двоє молодших братів Лева Платоновича — Микола й Олексій, які мешкали у Києві.[4]
- TANECHKA
- Генеральний значковий
- Сообщения: 4574
- Зарегистрирован: 15 окт 2010
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 877
- Пол: Женский
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 8369 раз
- Поблагодарили: 3556 раз
Мліївський інститут садівництва імені Л. П. Симиренка УААН
Сорту Ренет Симиренка немає аналогу в світі! Є чимало схожих сортів,але це все не те. А от сам інститут садівництва вже занепадає,навіть студентів на практику туди не возять.