Вірші Галини Потопляк

Проза, поезія.

Модераторы: TANECHKA, TEMA

Аватара пользователя
Галина Потопляк
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 23
Зарегистрирован: 05 ноя 2016
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Женский
Откуда: Львів
Поблагодарили: 61 раз

Вірші Галини Потопляк

Сообщение Галина Потопляк » 09 апр 2018, 10:00

Пожовтіли сади. Це життя розцвітає.
У майбутнє своє нам шляхи прокладає.
Розговілись поля. Перед Господом голі.
І пускають бруньки явори і тополі.

Перші квіти цвітуть, нас за руки торкають.
Заблудились літа і дорогу шукають
до тієї весни, що в нас юністю зветься.
І гукають її, може все ж озоветься.

Заблудились літа, бездоріжжя здолало.
Тепле літо старе між дерев заблукало.
Але руки його досі ще пам"ятають,
в"яжуть жовті вінки і ромашки вплітають.

Не шукайте доріг, мої спогади босі.
Трави вкриють шляхи і вітри стоголосі
понесуть нас туди, де цвісти буде нива.
Пожовтіли сади і земелька щаслива.
Г.Потопляк.

Изображение

Аватара пользователя
Галина Потопляк
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 23
Зарегистрирован: 05 ноя 2016
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Женский
Откуда: Львів
Поблагодарили: 61 раз

Вірші Галини Потопляк

Сообщение Галина Потопляк » 06 май 2018, 17:40

Димлять поля. Поля туманять.
Росою стелиться моріг.
Бузкові запахи дурманять
І весни падають до ніг.

Стоять розхристані берези.
Інтимно пахнуть косачі.
На вербах гнуться ірокези
Із маків сиплються мечі.

Вже обтрусила анемона
Свою немислиму красу.
Вже хміль розвісив свої грона.
Вже осока плете косу.

Вже на півонії мов кулі
Великі бубляхи й малі.
Вже підраховують зозулі
Мої літа і мозолі.

Димлять поля, парує нива.
Тремтить сльоза, вирує кров.
Яка зима і де ті жнива.
Сьогодні сонце, будь здоров.

Сьогодні вишня - наречена.
У дружках в неї дві верби.
Зелена яблунька - хрещЕна.
І всюди білі голуби...

Ловлю весни весільні звуки,
Топчу стежину через гай.
Моя весна, тримай за руки,
Не відпускай, не відпускай....
Г.Потопляк.

Изображение

Аватара пользователя
Галина Потопляк
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 23
Зарегистрирован: 05 ноя 2016
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Женский
Откуда: Львів
Поблагодарили: 61 раз

Вірші Галини Потопляк

Сообщение Галина Потопляк » 14 авг 2018, 21:03

Изображение

У літечка на сонячній вітрині
Стояли соняхи, волошки сині.
Жоржини у намітках з перкалю.
І сухоцвітки з присмаком жалю.

І хризантеми, вісники печалі.
І пелюстки акації опалі.
Стояли, як осінні вартові,
Майори і калачики живі.

А далі більше - ягоди, городина.
На кущиках незібрана смородина.
І яблука в глибокому коші.
І мед у сотах і нектар в душі.

А ще запаси на холодну зиму
Із м"яти, крес салату, кмину.
Під парасолькою петрушка, кріп.
А ще великий з перевеслом сніп.

Усе стояло рівними рядами.
І промовляло вустоньками мами.
І очками дивилося бабусі.
А десь зима у білому кожусі.

А десь вітри холодні і немилі.
А десь сніги і віхоли безсилі.
Безсилі, бо у нас всього доволі -
Дарів небес, що виросли у полі.

У літечка уже Медовий Спас.
І бражка в цебрику, наливочка і квас.
Ще молочина і кисляк в гладишці.
А ще узвар у череп"яній мисці.

А ще любов, ще зАтишок у хаті.
Ще благодать на Спасовому святі.
Ми маєм все, ми маєм землю, віру.
Не вистачає злагоди і миру.
Г.Потопляк.

Вернуться в «Художня література»