Василь Барка "Жовтий князь"

Проза, поезія.

Модераторы: TEMA, TANECHKA

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 18467
Зарегистрирован: 16.11.2008
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Репутация: 1739
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4697 раз
Поблагодарили: 8132 раза
Контактная информация:

Василь Барка "Жовтий князь"

#1

Сообщение Kozak Taras » 27 ноя 2010, 14:33

Изображение
Хто знав, хто вiв смертям i стратам лiк?
Де фiльм, який нам показав би голод?
Отой проклятий 33-й рiк?
Голодний 33-й рiк! Скiльки горя, слiз, смертей?! Страждала Украïна, страждали старi й малi, сподiвались на краще, але не бачили його нi восени та взимку 32-го, нi навеснi та влiтку 33-го. Досить надовго прикрива ли цю трагiчну сторiнку людськоï пам'ятi. Та чи можна таке приховувати? Не недорiд з'ïдав людей, а тоталiтарна сталiнська система. Настав час - i вiдверто заговорили. Чи не найвiдвертiше, не найвичерпнiше розповiв нам про голодомор невiдомий донедавна Василь Барка - наш украïнський письменник з дiаспори. Переживши цю трагедiю, вiн мав повне моральне право бути суддею, але В. Барка вiдвiв собi iншу роль: "Свiдок для суду - розповiдати, що сталось у життi". 25 рокiв вiн виношував у своєму серцi, як незагойну рану, болючi спогади про голодомор. Та час все ж настав - i 1961 року з'явився високохудожнiй правдивий твiр про голод "Жовтий князь".

На сторiнках роману вiдтворено всi подробицi лихолiття, пережитi нашим народом i самим В. Баркою. Головна частина у творi - це власнi спостереження i враження. Закарбувались у пам'ятi письменника тi образи: голоднi, виснаженi, пухлi вiд голоду люди; бачив, як важко було ïм ходити - сили не було; бачив i мертвих. I всi своï болi передав у романi через реалiстичне зображення нещастя в сiм'ï селянина Мирона Катранника, боротьбу темряви зi свiтлом, Бога з
дияволом, людини з людиною. Його хвилює вiчне болюче питання: для чого людина приходить у цей свiт? А щоб дати вiдповiдь, Барка знайомить нас з численними рiзноплановими образами, а умовно дiлить ïх на людей-варварiв i людей-жертв.
Партiєць Отроходiн - найяскравiший представник людей-варварiв. Вiн слiпо виконує партiйну волю: "Забрати хлiб увесь! До зернини!" А хто такi хлiботруси, хлiбохапи, хлiбобери? Люди без iменi, вони втратили людську подобу, а прийняли варварську, сатанинську, це вони викошують голодною смертю украïнських селян. Головнi ж винуватцi людського лиха присутнi незримо. Ми бачимо портрет вождя свiтового пролетарiату: "Охрою горить вигляд iстоти, що нiма до сльози i хижа до життя". З невичерпним горем i спiвчуттям В. Барка розкриває характер селян-гречкосiïв.
Вiн розповiдає про справжнiх мученикiв, про родину Катранникiв, про украïнський народ. Вiн називає жертви переслiдування i гонiння, болiсно сприймає ïхнi пережитi страждання. Немов на пiдтвердження цiєï думки, Василь Барка створює свiй календар:
вересень - розбоєнь
жовтень - худень
листопад - пухлень
грудень - трупень
сiчень - могилень
лютий - людоïдень
березень - пустирень
квiтень - гумень.
Iз вражаючою силою i правдивiстю автор показує, як украïнська земля, що завжди несла радiсть хлiборобовi, який горнувся до землi, жив у гармонiï з природою, перетворилася для селян у зону смертi, могилу... Дехто iз селян не мiг збагнути, хто ж спричинив ïхнє лихо, а тому вiрили у прихiд антихриста. Вони були охопленi мiстичним жахом, бо не могли зрозумiти абсурдноï логiки винищення своєю владою своïх же людей i тому вiрили, що наближається кiнець свiту. Зляканi, вони в усьому вбачали знаки бiди: в бiблiйному числi 666, у апокалiптичному завершеннi XX столiття, в падiннi з неба мертвих птахiв, у червоному прапорi, що набухає i чорнiє вiд пролитоï кровi. Батюшка ж закликає людей не уподiбнюватися до слуг антихриста, а мати в душi злагоду, мир, любов i прощення.
З метою яскравiшого, переконливiшого змалювання картин голодомору письменник використовує цiлий ряд образiв-символiв. Мiсяць - мов карб, мiсяць - мов крейдяна печатка на блакитний папiр, мiсяць - як нагайка проти каïнства. Асоцiюються цi порiвняння iз легендами та повiр'ями про Каïна i Авеля, переростають у символ бiблiйноï кари за зло. Символiчним i вражаючим є той факт, що руйнацiя духовностi йде разом iз фiзичним знищенням людей. Чи не найяскравiший приклад i
доказ цього - руйнування сiльськоï церкви: "Дзвiн летить, як блискавка; свiтнув, обкинутий сонцем, i з громовим гуркотом ударився об цеглу бiля дзвiницi... Нечутно, але з страшною луною духовною вiдгукнувся той звук навколо - в цiлому селi. Стало сумно, як пiсля пожежi".
Хлiб - ще один символiчний образ, то головна вiсь, навколо якоï обертається все в романi. Церква у селi Кленовичi - то "Давня церква. Бiла, як празниковий хлiб". Органiчне єднання людини - Божого творiння i церкви - посередника мiж Богом i людьми.
I створена В. Баркою кольорова жовто-чорно-бiла гама допомагає ще чiткiше, повнiше i яскравiше вiдтворити на сторiнках роману народне горе. Жовтий колiр збуджує апетит, чорний i бiлий заспокою ють, нейтралiзують усi почуття. Жовтий - ненаситнiсть, спустошенiсть, а у поєднаннi iз словом князь утверджує зверхнiсть, могутнiсть, непоборнiсть i повновладдя. Уявляється мiфiчна iстота, подiбна до гоголiвського Вiя, що своïм поглядом все спопеляє. Тож створивши правдиве
полотно - роман "Жовтий князь", автор вiдповiв на своє запитання: "Чому?" Украïнський народ має спокушувати свiй грiх, який полягає у вiдступництвi вiд вiри, неординарному ставленнi до Бога, руйнуваннi храмiв, закриттi ïх, масовому гонiннi вiруючих. Роман-хронiка розкриває перед читачами широку панораму штучного голодомору 33-го, але над усе розкриває свiтовi болючу правду про тоталiтарну систему, яка нищила все свiтле й гуманне на своєму кривавому шляху,
"пожирала своïх дiтей", бо сама була "жовтим князем". В. Барка з достоïнством виконав свою мiсiю свiдка для суду, i "Тепер правда народна, як бiлий привид, - в кровi, постає на весь зрiст перед людством, правда непереможна: через страждання i саму смерть".
Zhovtyj-Knyaz-Vasyl-Barka.rar
У вас нет необходимых прав для просмотра вложений в этом сообщении.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Покриваю нігтики лаком!
Ответить

Вернуться в «Художня література»