Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

Проза, поезія.

Модераторы: TANECHKA, TEMA

Аватара пользователя
vladkasster
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 46
Зарегистрирован: 24 дек 2009
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 55
Пол: Мужской
Откуда: Kyiv
Благодарил (а): 11 раз
Поблагодарили: 78 раз

Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#1

Сообщение vladkasster » 04 мар 2011, 07:56

Шевченківську премію з літератури отримав Василь Шкляр за роман "Залишенець" ("Чорний ворон").

У Шевченкові дні відбудеться вручення премії, та це не дає спокою фельдманам...
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
У вас нет необходимых прав для просмотра вложений в этом сообщении.

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3557
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 765
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5404 раза
Поблагодарили: 3116 раз

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#2

Сообщение Леонід Мазира » 04 мар 2011, 09:50

Цікаво, що Шкляр закінчував школу у Звенигородці - тобто він наш земляк, родом він начебто з Лисянського р-ну.

Аватара пользователя
Kozachka
Головний дописувач Генеральний бунчужний
Головний дописувач  Генеральний бунчужний
Сообщения: 10722
Зарегистрирован: 30 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 617
Пол: Женский
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 1175 раз
Поблагодарили: 3073 раза
Контактная информация:

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#3

Сообщение Kozachka » 04 мар 2011, 17:44

Так, він із Звенигородки. А його рідня і зараз тути проживає. Він часто приїздить сюди. А його дружина- учениця Звен. шк.№2. Її батьки теж живуть у Звенигородці.

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#4

Сообщение Kozak Taras » 04 мар 2011, 19:31

Изображение
Письменник Василь Шкляр просить президента перенести вручення йому Шевченківської премії на післятабачниківський час.
У п'ятницю лауреат Шевченківської премії Василь Шкляр звернувся до президента Віктора Януковича із заявою, де просить перенести нагородження його Шевченківською премією, пише ІМК.

Повний текст заяви Шкляра:

"Шановний пане Президент!

Засвідчую Вам свою повагу і прошу Вас врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника.
Моя позиція, пане президент, ніяк не стосується Вас особисто, але поки при владі є Дмитро Табачник, я не зможу прийняти премію.

З повагою Василь Шкляр".
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#5

Сообщение Kozak Taras » 11 мар 2011, 16:08

Василь Шкляр: Українофоби знайшли в моєму романі навіть “порнографію”
Чи міг я написати таке: «У дім зайшов красивий росіянин, з русявим обличчям, блакитними очима, дістав багнет, і заколов дитину в колисці»? Це була б брехня, а не література...
Василь Шкляр отримав Шевченківську премію в галузі літератури за роман «Чорний ворон. Залишенець», який відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії – боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади в 1920-х роках. Головний герой роман – холодноярський отаман на прізвисько Чорний Ворон – бореться проти більшовиків, які окупували Україну й запроваджують у ній свій лад...

Та не всім чиновникам, політикам і видавцям сподобалося, що такий твір нагородили найвищою премією в країні, тому вони розпочали кампанію очорнення твору. Знайшли в ньому нібито щось “ксенофобське”... Уперше ці закиди прозвучали 24 лютого на такому собі заході «Собор громадянської згоди» на чолі з чиновником-урядовцем Дмитром Табачником.

Василь Шкляр відповів на наші запитання.

Пане Василю, у нашій розмові по телефону ви натякнули, що за інсинуаціями навколо вашого роману «Чорний ворон» стоїть один і той самий центр, що й за переслідуваннями Марії Матіос. Що це за центр?

Цей центр, м’яко кажучи, неприязний до всього українського, бо як тільки з’являється яскраве українське явище, щось глибоко національне, то відразу починається якийсь галас, і за тим завжди стоять одні й ті самі імена. Так було й з фестивалем повстанської пісні в Ірпені минулої осені…

Учора й сьогодні мені телефонувала Марія Матіос, казала: «Василю, усе це йде з одного джерела». Тому що використовується одна лексика, одна фразеологія, одні штампи – це наче мова однієї людини. Вони навіть не здатні на якісь цікаві варіації. Навіть звинувачення повторюються.

Говорили навіть про якусь порнографію в моєму романі…

Це виходить від людей, які не уявляють собі, що таке порнографія, а тим більше, що таке ксенофобія.

Мене особливо вразило, що такі звинувачення пішли від видавця (має на увазі директора «Фоліо»), який мусив би розумітися на літературі, на її законах, на тому, що автор пропонує свої закони в художньому творі, з якими ти мусиш рахуватися, як мінімум, на рівні читацької уваги.

Даруйте за нескромність, але мій твір має глибокий вплив на читача саме своїми художніми якостями. Гадаю, саме за художню якість Шевченківський комітет і оцінив роман. Бо насамперед твір зважують за його мистецькі якості, за агітки премії не дають.

Директора видавництва «Фоліо» вже встигли назвати правою рукою Табачника, оскільки воно друкує твори цього пана. Можливо, це джерело якось пов’язане з Табачником? Хоча ми розуміємо, що сам він надто дрібна фігура, аби бути якимось самостійним джерелом...

Я не можу нічого твердити на сто відсотків і ніколи не твердив. Звідки ми знаємо?.. Ми бачимо, що з’являються люди на кшталт депутата Європарламенту Мирського, який щось теж там заявляв, – людини особливої біографії, у якого реноме проросійського політика.

Але я не хочу це коментувати і когось ображати, тому що я гуманіст, а не ксенофоб.

Чи могли б ви знайти спільну мову з Табачником?

Мені не випадало з ним близько спілкуватися. Важко сказати, у чому можна знайти з ним спільну мову: у любові до картярства чи до чого?..

У любові до України...

Ні! Тут ми все-таки різні.

Про що, на вашу думку, свідчить оця кампанійщина проти вас, Марії Матіос?..

Ще раз підкреслюю, комусь дуже не подобаються глибоко патріотичні акції, які справляють глибоке враження на людей.

На чому базуються їхні звинувачення щодо мене і Марії? – на висмикуванні цитат із художнього тексту. Це дуже небезпечна річ, це вульгарно – брати цитату й носитися з нею. З «Чорного ворона» мало того, що висмикують якісь слова – ще й перекладають їх неграмотно. Це вульгарний підхід до оцінки твору.

Хтось із ваших очорнителів поставив вас на один рівень з якимсь О.Бузиною, сказавши, що дати вам Шевченківську премію – усе одно що дати її Бузині...

Це один з таких прийомів – щоб когось принизити, треба поставити його в один ряд з якоюсь одіозною постаттю. Але мене це не зачіпає. Мене не хвилюють різні закиди й порівняння. Я створив книгу свого життя. Як тільки починав її писати, я казав, що це буде книга мого життя. І ні перед ким не збираюся виправдовуватися, книжка сама себе захистить. І вже захистилася: багатьма тисячами людей, багатьма листами.

Мені масово приходять листи від євреїв, росіян з усіх куточків світу. А найбільше листів іде з Донбасу, і перші кошти на фільм я отримав саме з Алчевська.

Зачитаю останнього листа, що витягнув з пошти: «Искренне поздравляю вас с награждением премии, несмотря на злопыхательские замечания некоторых псевдопатриотов, которые общаются между собой только на малорусском суржике. Несомненно, ваш роман – это творческая удача. Думаю, что правда не может разъединять, правда только сплачивает нормальных людей любых национальностей. Спасибо за ваш писательский труд. Владимир Корсунский, продюсер «5 канала», Санкт-Петербург».

Це для мене дуже високі оцінки.

Головне звинувачення щодо вас – це вживання в романі “ксенофобських” слів «жид» і «москаль»...

Це від нерозуміння самої природи літератури, адже ці слова були в тій епосі – вони й передають правду, колорит того часу.

В уряді УНР при Петлюрі було «міністерство жидівських справ». Це був єдиний уряд у світі, який мав міністерство з захисту євреїв, але воно носило таку назву. Я не можу сьогодні брати й перекладати. Якщо я змінюватиму запахи епохи, то це буде просто дикість.

Там у мене йдеться про головного отамана Холодного яру Василя Чучупака, я пишу, що в келії Мотриного монастиря, де він облаштував свій штаб, цокотіла американська машинка. Уявіть собі, що замість «американська машинка» я б написав «комп’ютер».

Мені кажуть, чого в тебе ворог такий відразливий, а українці такі гарні? Насправді ж там серед українців негативних героїв найбільше, бо українці часто ставали зрадниками.

Я ж пишу через призму сприйняття селянами цієї загарбницької орди з офіційним дозволом армії Будьонного щодо «самообєзпеченія по дороге Украіной», тобто з дозволом грабувати, ґвалтувати… То як я можу писати по-іншому?! Уявіть, як би я писав: «У дім зайшов красивий росіянин, з русявим обличчям, блакитними очима, дістав багнет і заколов дитину в колисці». Це була б література?!

Це був би абсурд. Я пишу «москаль», бо так їх тоді називали. Якщо йти супроти правди, тоді навіщо взагалі братися за перо?!

Дехто з моїх сучасних критиків вважає, що зараз, мовляв, інший рівень культури, інша цивілізація, і ми мусили б уникати цих слів.

Та в моїх романах про сьогоднішній день цих слів і не знайдеш… Але ж це історичний роман, у якому відображено історичні реалії, правда, якої я максимально намагався досягти. Ось і все!

Чи розмовляли ви з Борисом Олійником – головою Шевченкового комітету? Що він думає з приводу цих звинувачень?

На наступний день після рішення комітету я подзвонив йому, аби подякувати за те, що він створив у комітеті чесну атмосферу, чого раніше не було. Раніше завжди були якісь торги, наприклад, якщо ми дамо цьому письменникові, то нехай художники проголосують з ось того… Було навіть таке, що дзвонили й казали: «Висуньте цього автора – уже вирішено, що саме він буде лауреатом». Тому мене застерігали: «Борис Олійник премії тобі не дасть, він же комуніст». Я завжди відповідав, що Борис Олійник – це насамперед великий поет і порядна людина. Як би він хотів, міг би привернути на свою позицію третину комітету, тоді все – я б не отримав премії. Борис Олійник на це не пішов, він зробив так, щоб усі голосували по совісті.

Власне, я через це й дзвонив йому, аби подякувати, але його, здається, не було дома.

Може, те, що відбувається навколо вашої книжки, – лише на краще, зайва реклама?

Мені багато хто каже, що це непоганий піар, це лише на користь, але така користь не завжди приємна. Тим більше що мій роман і без цього добре продавався. Гадаю, він би й так пробився до своїх читачів.

Холодноярський дух уже ніхто нікуди не подіне.

...Я не з тих людей, які б тішилися такими інсинуаціями.

А може, вся справа в тому, що ви відкрито підтримуєте ідею щодо надання Криму й Донбасу права на самовизначення?

Я погодився на інтерв’ю з вами сьогодні тому, що якраз хотів сказати про це… Я часом роблю грубу помилку, коли даю інтерв’ю по телефону, бо часто журналісти перекручують зміст сказаного, а особливо регіональні журналісти.

Ще задовго то того, коли цю думку висловив Андрухович, на початку 90-х років (тоді я був прес-секретарем Української республіканської партії, ще за Левка Лук’яненка, Михайла Гориня), я висловив прогноз. Я тоді сказав: «Якщо ви хочете мати українську етнічну державу чи державу з українським етнічним обличчям, вона можлива сьогодні (тобто на початку 90-их) в межах Галичини, Подніпров’я, Волині, Півночі. А з Кримом і Донбасом будуть проблеми. Якщо ви хочете будувати політичну цивілізовану націю, то це буде надовго. Якщо не вірите, то через двадцять років поговоримо на цю тему і ви побачите, що всі наші проблеми будуть в цьому плані не вирішені».

Так воно й сталося. Я висловив тоді прогноз, який справдився.

Та я хочу сказати інше... Письменник не є політиком, він має право на свою мрію – геополітичну, будь-яку. Я ж не віддаю нікому Крим і Донбас. Ті люди, які накинулися на мене за це, поговорили й забули, а я за Крим життя віддам, якщо треба буде. А ті, хто мене звинувачують, не віддадуть.

Розмовляла Оксана Климончук

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3557
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 765
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5404 раза
Поблагодарили: 3116 раз

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#6

Сообщение Леонід Мазира » 12 мар 2011, 11:34

Ось парочка цитат з роману, щоб оцінити "ксенофобію" - "антисемітизм" роману:
Гризло вислав до Мокрої Калигірки стежі на вивідки. Саме була неділя, базарний день, і Чорновус, перевдягнувшись у жебрака, теж сходив у містечко, яке трохи знав. Ще змалечку їздив сюди з батьком на олійню, до млина, на базар, де батько завжди купував йому маківники, золотисті медяники-коники й довгі м'ятні «кумхвети» в позлітках по два за копійку, від яких язик прилипав до піднебіння. Але найцікавіше було, коли після базарування вони заходили до Беня в оранду-корчму. Тут стояв такий дух, що відразу туманіло в голові і щипало в очах. Назустріч їм виходив Бень у довгополому лапсердаку, горбатий, з рудою борідкою, проте милий і чемний жид, який мав лісника Чорновуса за великого приятеля. «Гой, Якове, - казав він, ставлячи перед батьком пузату зелену пляшку, - який славний у тебе мальчик. Такий міг вирости хіба в лісі». І тут Бень, мов штукар, діставав із-за спини, з-під свого горба в'язочку бубликів, таких твердих, що не вкусиш, їх доводилося смоктати, як і ті «кумхвети», подавав малому, а в другій руці корчмаря вже невідь-звідки з'являлася низочка чехоні для батька. Вони вдвох випивали по чарці, до столу підтюпцем дріботіла заклопотана Бениха, по-чудернацькому закутана в чорну хустину так, що стирчали рожеві вуха, й ставила на стіл курячі тельбушки, смажені на гусячому смальці, - страву для дорогих гостей.
Бениха теж не забувала про «мальчика», наливала йому смачнющого вишневого ситра, яке шпигало в ніс і поколювало в роті.
Потім Бень приносив коробочку з намальованою грайливою дівчиною, що смоктала довгого цибуха, відкривав ту коробочку і, заплющивши очі, гучно втягував носом повітря. Це був дорогий тютюн, батько любив подиміти. «Від фабрики Когана!» - хвалився корчмар, хоч сам не курив. Коли батько починав збиратися додому, Бень просив посидіти ще, бо ось-ось має над'їхати Рефуль із Звенигородки, він приїде з дванадцятьма музиками, і тут буде такий «маюфес» [*] що всіх накриє курява. «Та я й так бачу, які тут маюфеси крешуть», - казав батько, показуючи на встелену соняшниковим лушпинням долівку з глибокими виямками від закаблуків.
Чи міг тоді бідолашний Бень передбачити, який «маюфес» влаштують йому червоні головорізи?
Як виявилось, Беня замордували більшовики і Чорновус помстився за нього конкретному учаснику розправи....

А ось тут персонажі роману не мають де переночувати і от нарешті:
Те саме спіткало нас і в Копичинцях, де ми проти ночі, як старці, ходили від хати до хати (чи не вперше в житті я зазнав такого приниження) і вже втратили всяку надію, аж тут з одного двору вийшла ставна жінка, зодягнута в чорне, й сама запросила нас до себе переночувати. Ми переступили поріг її хати і, як ведеться, звели очі вгору на покуть до образів, щоб перехреститися й подякувати цьому дому за прихисток, але ніде не побачили ікони. Помітивши нашу розгубленість, господиня сказала:
-  Ви зайшли до жидівської хати, а в нас немає ікон. Бога треба носити у серці, інакше його можуть украсти.
Я відразу згадав пророкування Євдосі та суворий припис лицарів ордену руки святого Іоанна: не ночувати під жидівською стріхою.
-  Якщо не гребуєте, то давайте мені дитину, - ніби вгадуючи мої думки, мовила вона. - А самі роздягайтеся. Мене звуть Євою.
-  Чим же ми вам віддячимо, пані Єво? - спитав я, уже звиклий до того, що в цьому краї добрість коштує грошей.
-  Відробите. Маю для вас серйозну роботу.
-  Роботу? - здивувався я. - Але… якщо це не надовго. Ми, пані Єво, в дорозі.
-  Бачу. Я також із народу гнаного, тому й співчуваю вам.
А ще більше оцьому дитяті. - Вона взяла на руки Ярка. - Роботи тут на хвилину. Попрошу вас зарубати курку, бо нам це забороняє віра. Якщо не боїтеся, звичайно.
-  Та ні, чого ж… - Тут я не стримав усмішки: якби ви, пані Єво, знали, скількох «курей» зарубала ця рученька, то навряд чи пустили б мене до хати.
Але все гаразд, пані Єво, молода курочка скоро вкипить, ви тим часом скупаєте і погодуєте нашу дитину, і туга у ваших очах більше за всякі слова розповість про те невимовне горе, що спіткало вас у чужому краї, адже ви, пані Єво, теж мали дитину і доброго мужа, та забрала їх моровиця від вас назавжди. Вейз мір [*] , навіщо ти залишив цю жінку саму в цілому світі і як же, якими шляхами вона тепер повернеться до свого Єрусалиму? Ніяк, ніяк не повернеться, бо ті шляхи сплетено в Божий бич, що виляскує над розсіяним плем'ям. Та за вечерею пані Єва наливає нам темної і густої, мов кров, вишнівки, такої солодкої, аж злипаються губи, і каже, що вона теж пробуває не у своєму домі, це тільки її тимчасове житло, випадкове пристановище вигнанки, тож випиймо за те, щоб кожен із нас повернувся до свого Єрусалиму.
Отак каже пані Єва і підкладає нам до золотистої юшки найкращі шматки молодої курки, принесеної в жертву для блукачів-бандитів, котрі невідь-коли повернуться до свого рідного краю.
Правда ж, яскравий приклад "пещерного национализма от оранжоидного свидомита-бандеровца"? До речі, в романі є багато моментів, які б не сподобались тим,хто ідеалізує наш народ.

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#7

Сообщение Kozak Taras » 16 апр 2011, 14:20

17 квітня у Холодному Яру біля Чигирина на Черкащині письменнику 59-річному Василю Шкляру, лауреату національної Шевченківської премії 2011 року вручать народну премію.

"Мої відвідини рідної Черкащини відбуваються перед традиційними урочистостями в Холодному Яру. 12 квітня загинув отаман повстанців Василь Чучупак. Цього року захід змістили через холодну весну. Як завжди відвідаємо могилу Чорного Ворона, не мого головного героя-отамана. Таких було в наших краях кілька. Холодний Яр був центром боротьби за Україну і знову переміщується сюди. За цілковите визволення України боротьба йде і досі. В цьому році буде багато політиків. Я знаю що і Ющенко збирається. Але ми їх попередили, що біля могли холодноярців усі рівні. То якщо ви, пане Вікторе, запізнитеся хоч на хвилину, вам ніхто слова вже не дасть, - наголосив Василь Миколайович. - У рамках цієї програми обіцяють вручити мені Шевченківську народну премію".

Представник громадської організації "Холодноярська ініціатива" 29-річний Андрій Юсов займався організацією збору грошей.

"Вперше за історію існування Шевченківської премії в галузі літератури, буде вручена не державна, а народна премія. Всі знають ситуацію навколо роману "Чорний ворон". Лист і громадянську позицію Василя Шкляра щодо прохання перенесення вручення премії, поки на посаді перебуває міністр освіти Дмитро Табачник. Про мовчання Президента Януковича, який не підписав указ, попри рішення шевченківського комітету. Відповідно наша, інші організації та об'єднання підтримали ідею провести компанію по збору коштів на Шевченківську премію. Якщо держава поки що утримується, то ініціативу повинні проявити громадяни. Відкриті рахунки у кількох банках. Збір коштів проводиться по різних містах і через Інтернет. Станом на позавчора нам бракувало близько 15 тис. грн до 250 тис.", - зауважив Юсов.

"А чому ви рівняєтесь на суму державної? - посміхнувся Шкляр і додав жартома. - Треба хоч трішечки більше".

"Однозначно буде більше", - підкреслив Юсов.

"Я впевнений, що кошти будуть надходити і після офіційного вручення. Всі гроші будуть першим внеском для зйомок українського блок-бастеру "Чорний ворон". Сподіваємося, що олігархи теж долучаться. Бо поки що сачкують. Може вони притримують кошти і завалять Василя Миколайовича на зйомки фільму", - припустив Андрій Юсов.

"Холодноярська ініціатива" звернулася до політичних партій з проханням утриматися від надмірного використання партійної символіки на таких святих місцях. Мотивуючи, що холодноярські повстанці не були членами жодної з них.

Джерело: Газета.ua
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kazbich
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3430
Зарегистрирован: 01 июн 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 425
Пол: Мужской
Откуда: Новошахтинск
Благодарил (а): 1843 раза
Поблагодарили: 1985 раз

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#8

Сообщение Kazbich » 16 апр 2011, 14:54

К сожалению, с произведениями автора незнаком. Но судя по тому, как отвечает на вопросы в интервью - с достоинством и честью, человек неординарный. А этот роман переведён на русский язык? Прочитал бы с удовольствием. Украинский текст в таком объёме пока не осилю. :(
Peace sells... But who's buying?

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#9

Сообщение TANECHKA » 13 дек 2015, 20:26

Василь Шкляр, автор низки резонансних романів, зокрема й "Чорного ворона", у програмі Еспресо. TV "Студія Захід з Антоном Борковським" про незбагненні шляхи українського народу й задзеркалля культурних процесів. Повна відеоверсія розмови доступна на сайті espreso.tv
Проводити історичні паралелі - справа не надто вдячна, але вони постійно напрошуються. Винниченкова фраза, що українську історію годі читати без брому, актуальна досі. Маю відчуття, що народ може розчаруватися у тих всіх процесах.

Я багато їжджу по всій Україні, від Коломиї до Маріуполя це розчарування просто волає. І що витає разом із тим у повітрі?! Є передчуття якогось повстання. І до цього теж треба ставитися з розумінням. Я багато спілкуюся з військовиками, і хлопці навіть конкретно називають дати. Я не хочу нікого лякати, але розчарування просто шалене, це стається завжди, що більший здвиг у нас в суспільстві. Після революції казали, що суспільство змінилося, що суспільство вже інакше – керівництво держави повинно вже наздоганяти, не йти у хвості, а наздоганяти. Бо ж як у нас виходить?! У нас політики ніколи не вели за собою народ, вони завжди говорили народу те, що від них хотіли почути. Загравали. Вони ж не казали, як Черчіль, що "на вас чекає піт і кров", а обіцяли, що "покращать життя вже сьогодні". І що більші були сподівання, то, звісно, і гіркіше розчарування. Це бачимо повсюдно. Хіба якісь диваки, безнадійні оптимісти, даруйте, що вживаю це словосполучення, кажуть, мовляв все буде гаразд. Це все якесь заколисування. Але добре не буде, поки не з’являться лідери, які будуть вести за собою і будуть гідні цієї високої ролі.

Здивував, чи вразив вчинок Ердогана і його військових. Те, чого сподівались від української влади вже два роки поспіль, зробив один скромний турецький диктатор.

Так. Ми говоримо про українського диктатора, але в кращому розумінні цього слова. Бо для нації, яка тільки-но визволилась від колоніального гніту, таки потрібен диктатор, у тому розумінні – людина, що чітко бачить шлях розвитку нації, вказує на цей шлях і веде за собою. За умов демократії така квола, несформована нація має дуже мало шансів на гідне майбутнє. До речі, про це казав ще Микола Міхновський, батько українського націоналізму, що нація, яка не визволить себе до настання демократії, практично шансів не матиме. Бачте, в 1900 році чоловік говорив, а як далеко дивився наперед. Якщо нас випалили, вимучили, вимордували на генному рівні отими методами тоталітаризму, то потім поновлювати історичну справедливість демократичними методами дуже тяжко. Ми мусили проводити геть іншу політику. Герой моєї останньої книжки "Чорне сонце" - позивний у нього "Художник" - заходив у Маріуполі до директора театру з автоматом.

– А чому у вас ідуть вистави російською мовою лише?" - питає "Художник".

– Ну, а що ви не бачили? Ето же тєатр руской драми, - пояснює директор.

- А ви не бачили, що за вікном у вас діється? Щоб мені були українські спектаклі, - каже той у відповідь.

Пішов. Згодом директор йому дзвонить, запрошує "азовців" на прем’єру спектаклю за Квіткою-Основ’яненком. Позавчора мені "Художник" цей подзвонив - у Маріупольському театрі буде йти вистава "Мати" за Олександром Довженком. Цей хлопчина недемократичним методом зробив більше ніж Міністерство культури, я вже не кажу про Міністерство інформаційної політики, "мінстець" у народі. Одна людина показує, що треба робити якісь рішучі кроки, а не в стилі амебної демократії. Я не хочу, щоб у нас був класичний диктатор, але хочу, щоб це була людина, яка чітко бачить українську мету, що яскраво осяває шаблі наші повстанські.

А як нам бути з Кримом?

Щодо Криму в мене непопулярна думка. Я ще в 90-тих роках казав: якщо ми не займаємось серйозно Кримом, тобто не інтегруємо в своє українське лоно, то краще його віддати. Я тоді навіть назвав і Крим, і Донбас раковими пухлинами. Я тоді мав чимало нападів за це від людей, яких я шаную, ну і зараз цього зовсім не сприймають. Часто чую, мовляв Крим буде вже завтра наш. Але, щоб Крим був наш, його треба було колонізувати, так як діяли з нашими землями. Треба було Крим заселяти українцями на пільгових умовах. Давати там землю татарам. Зробити Кримськотатарську автономну республіку. Ну а чого ні?! Якщо ми кажемо, що всім народам свобода і ми такі демократи, то пам’ятаймо, що у татар немає іншої землі. Звісно, не знати, як це все б могло закінчитись, але принаймні була би якась історична справедливість. Ну, а навіщо мені Крим російськомовний…

…не так російськомовний як українофобський.

…Я так і хотів сказати. Тож навіщо мені така земля? Чую часом від хлопців - максималісти є навіть серед мудрих вояків, - мовляв, ми візьмемо ще й Кубань. Це в мене викликає гірку усмішку. Я пояснюю, ну, навіщо вам Кубань? Ви візьміть всю Росію. Вона згодна приєднатись до України і навіть згодна столицю перенести в Київ. Але ж тоді від нас не залишиться нічого. Вже була така загроза, коли цариця Катерина хотіла перенести столицю до Києва, щось таке їй намарилось. Якби вона це зробила, то у нас би незалежної держави не було. Ми ж цікаві світові зі своєю мовою, культурою, зі своїми духовними цінностями. Мову ж ми любимо не за те, що вона солов’їна, а за те, що вона наша. Без неї ми нікому нецікаві! І залишимось може і незалежною державою, але з російською мовою. З російським засиллям у нашому культурному й інформаційному просторі ми все одно залишаємось російською провінцією.

Цей парадокс підтверджується й інформаційною політикою проти України. Не йдеться лише про брехливі сюжети в брехливих телеканалах, йдеться про те, що просувається та чи інша ідея в псевдоукраїнських продуктах – на каналах, що належать проросійським олігархам постійно йдуть ті, чи інші маніпуляції.

От захоплюються цим "95 кварталом", чи як його. Дивимось: у залі сидять Луценко, всі наші так звані суперукраїнські політики – сидять там і скалять зуби. Але ж це чуже! Це те, що нас русифікує і вводить у свідомість чужі штампи. Вони, як ніщо інше, засідають у голові, зокрема і через гумор. І цього ніхто не бачить. Тобто бачать окремі люди, але з цим ніхто не бореться.

Первинною мала би бути інформаційна політика: в когось забрати ліцензії, комусь дати, поміняти підходи до трансляції українського продукту в ефірі, стимулювати ринок українських виконавців. Цього, на жаль, нема.

Нема! Це та ж сама совєтська інерція, тільки вже переведена у формат комерційний. На телеканалах кажуть, мовляв, це має рейтинг, це люди дивляться, а у вашого українського… Я кажу, а чого ж нема на телеканалах кращих українських співаків - Тараса Чубая, Тараса Компаніченка, гурту Kozak System?! Скільки співаків в нас є, скільки всього! Банальне - неформат. А чого неформат!? Бо воно їм чуже! Бо немає суворої гуманітарної політики з нормами квотування, як у всьому світі відбувається. Все можна було б дуже швидко відрегулювати, але багатьом це не потрібно.

А українська премія імені Тараса Шевченка?! Свого часу ви відмовились її брати. Як зараз ви бачите ситуацію?

Я давно казав, що не треба Шевченківську премію давати щороку. От визначили – 5 премій у рік. Раніше було більше. Раніше було 10. Але ж навіщо?! Є ж у положенні чітке правило: давати творам, що дістали широкий резонанс у суспільстві. Цього правила не дотримуються, дають людям, про яких ніхто не чув. Але мій вчинок не в тому, що я від премії відмовлявся. Мій вчинок у тому, що я написав роман "Чорний ворон", який вийшов за межі літературного явища. Він став об’єктом політики навколо якого точилась боротьба, яку навіть досі відчуваю. На всіх зустрічах, на всіх презентаціях виникає це питання. Люди цікавляться: "Коли ж вам дадуть цю Шевченківську премію, бо ж ви відмовились". А я їх запитую: "А ви вважаєте, що ми вже маємо президента, від якого можна з честю брати Шевченківську премію?". Я ж бо від самої премії не відмовлявся, бо ім’я Шевченка сакральне, крім того, це ще визнання моїх повстанців-холодноярців героями. Це було головне! Ну, а адміністрація президента, де Ложкін більший русифікатор ніж колесніченко-бондаренко. Вони ж там вирішують речі, про які можливо президент і не знає, або знає трохи менше за них. Через те мене це мало цікавить.

:PS: Прочитала "Чорного ворона" , "Марусю",на черзі "Чорне сонце"

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Василь Шкляр "Чорний ворон" у форматі fb2

#10

Сообщение Kozak Taras » 13 дек 2015, 20:30

TANECHKA, Читав Шкляра, але після Горліса - Горського він мене не вразив... Ти читала "Холодний яр"? viewtopic.php?p=12681#p12681
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Художня література»