Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Світлана Талан

Проза, поезія.

Модераторы: TANECHKA, TEMA

Ответить
Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Світлана Талан

#1

Сообщение TANECHKA » 15 май 2014, 22:18

Автор про себе:
Я народилася на Поліссі, в Сумській області, у невеличкому селі в сім`ї вчителів. Дитинство моє пройшло там, де шумлять густі ліси, дзюркочуть тихі річки, над якими вранці висять сиві тумани, а весна приходить зі співом солов`я.

Під час навчання в дев`ятому класі я надіслала свій перший нарис на конкурс до районної газети, де посіла перше місце. Відтоді я стала позаштатним кореспондентом. Редактор, як і вчителі, передбачали мені літературне майбутнє. Після школи мене запросили на роботу до районної та обласної газети, але я пішла шляхом батьків, закінчила Глухівський педінститут і стала вчителем. Потім я переїхала на Донбас і… перестала писати. Життя понеслося вихором, згодом я змінила професію, але не відчувала повноти задоволення життям – в ньому чогось не вистачало. Напевно, треба було пройти якісь життєві випробування, багато пережити, передумати, набратися життєвого досвіду та перейти свій Рубікон.

Я переживала нелегкий час, коли мене осяяла думка: я повинна писати, інакше збожеволію! На мене чекало стільки героїнь романів, які прагнуть кохати й бути коханими! Це вони стільки часу не давали мені спокою, прагнучи швидше розповісти свої історії читачеві! З того часу я пищу щодня. Писати для мене означає жити, дихати. Найчастіше я сідаю до роботи стомленою, пізно ввечері, але втома одразу ж кудись зникає. З кожною героїнею я проживаю її життя. Я залишаю їй частинку своєї душі, свого серця, але від цього не стаю біднішою, навпаки, багатшаю. І якщо та частинка доброти, щирості та любові, якими сповнені мої героїні, зроблять цей світ хоча б на крихту добрішим, я буду відчувати себе по-справжньому щасливою.

Книги:

1.Помилка
Книга читається на одному диханні (я читала українською)

Изображение




Вероника обещала умирающей подруге, что присмотрит за ее малышами — Тимуром и Дианой. Однако деспотичный муж запретил ей уделять внимание чужим детям, и она не посмела ослушаться. Со временем ее единственный сын Никита стал наркоманом и... безответно полюбил красавицу Диану.
Вероника готова на все, чтобы спасти сына и искупить вину перед детьми подруги. Именно теперь она узнает шокирующую тайну прошлого...

2.Не вурдалаки
А ця книга для ностальгуючих по СРСР. Читаючи першу частину,я просто плакала

Изображение

Дети войны, они считали одежду и обувь роскошью, а счастьем — поход в кинотеатр за сэкономленные на еде копейки. Они мечтали, любили, создавали семьи и не делили детей на своих и чужих...
Когда Мария и Роман поженились, они были еще совсем молоды, но душами уже начинали седеть: сказалась жизнь в немецкой оккупации. Насилие, издевательства, голод, смерть проносились перед глазами девчонок и мальчишек — и теперь они упыри?
Хоррора не будет, будет война — война за человеческое достоинство и право на спокойную старость...

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Re: Світлана Талан

#2

Сообщение TANECHKA » 20 фев 2015, 18:36

Ось ще одна книга,прочитана мною.В художньому плані не надто вразлива,а от самі події описані в книзі - це наша історія,не кращі її сторінки. Якщо про жахіття Голодомору ми вже чули неодноразово,то тут авторка описує ще одну чорну сторінку в історії України - колективізація,початок епохи колгоспів.
Колись давно у мене склалась думка,що куркулі - це був клас справжніх господарів,які вміли вести господарство,любили землю і знали,як біля неї працювати. Так от ця книга підтверджує мою думку.


Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі земл? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати?

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Світлана Талан

#3

Сообщение TANECHKA » 03 авг 2015, 21:53

Мирне й спокійне життя, міцна родина, вірні друзі... Усе, що здавалося непохитним, перевернулося догори дном. Війна роздирає навпіл усі зв`язки, і рідні люди й вірні друзі стають ворогами...
Кілька місяців 2014 року Сєвєродонецьк перебував під владою ополченців. Цей короткий проміжок часу став нездоланним для родини Насті Агафонової. Син, запальний прихильник Майдану і патріот України, боротиметься із сепаратистами, а дочка — вступить до ополчення... Так само розійдуться й шляхи друзів Геннадія, нерозлучних змалечку хлопців. Бо війна проходить і по родинах, і по душах...

Изображение

:PS: Не скажу,що у захваті від цієї книги,але не шкодую,що прочитала.Все-таки автор сама проживає на сході України і бачить все на власні очі.І ще одне АЛЕ: на мою думку, хоча б діалоги головних героїв потрібно було писати російською мовою,бо чиста українська не зливається з образом людей з Луганська.

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Світлана Талан

#4

Сообщение TANECHKA » 03 авг 2015, 21:56

Даша була турботливою донькою та онукою, щиро любила Льошу, мріяла про весілля, затишному будинку і дітей. Але батьки відвернулися від своєї слухняною дочки, наречений — від чистої нареченої, престижна клініка — від кращої медсестри. У чому її провина? Лише в доброму серці і прагненні допомогти тим, хто потребує цього.
У той фатальний день після аварії на туманною трасі понівечене залізо було залито кров`ю. Даша, забувши про свої рани, намагалася допомогти постраждалим, але доля зіграла з нею злий жарт. Хвороба, якої вона заразилася, рятуючи інших, невиліковна.
Вона повинна знайти в собі сили жити далі — стільки, скільки їй відведено, щоб все-таки знайти того, хто буде поруч з нею в горі і в радості ...

Изображение

Особисте враження: легко читається,але заставляє задуматись

Ответить

Вернуться в «Художня література»