Ірен Роздобудько "Одного разу..."

Проза, поезія.

Модераторы: TANECHKA, TEMA

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3718
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6450 раз
Поблагодарили: 2402 раза

Ірен Роздобудько "Одного разу..."

Сообщение TANECHKA » 04 авг 2014, 21:03

Зацікавила примітка "неправильна книга"


«Одного разу» Ірен Роздобудько називає неправильною книгою. Неправильною в тому сенсі, що вона не підпорядковується жодним літературним шаблонам, як і саме життя не можна з певністю окреслити контурами.


Прочитала за вечір.Автор описує своє життя,але не хронологію,а спогади,враження від подорожей,зустрічей,роботи.

Ось два уривки з книги:
"...Коли нині хтось жалкує за тими часами,які потім назвали "застійними",я згадую повну безвихідь у провінційному містечку:батон зі згущонкою,вечори в ліжку...
Все життя було запрограмоване аж до пенсії:робота-дім-заміжжя-побут.Відчуття,що тебе живцем поклали до труни,з якої не вибратись.А все,що ти маєш,- усередині тебе й ніколи не знайде ніякого виходу.
Ти знаєш,що НІКОЛИ не зможеш мандрувати й бачити світ,читати те,що ти хочеш читати,бачити тих,кого ти хочеш бачити,і,зрештою,довести,що ти - існуєш.
У такій ситуації,особливо,коли знаходишся в певному середовищі,є два виходи:бути,як усі,і прожити життя за схемою,яку тобі пропонують,або - зламати цю схему і... спитись десь у котельній під музику й тексти напівзабороненої "Машини часу".



"Я їхав їх мочити..."
(Літературна обробка почутого зі збереженням стилістики)
До цього нарису,певно,варто додати пояснення.Але воно може бути надто довгим - на цілу книгу набереться.Але що пояснювати? Варто лише поставити дату і місце,де все те було почуто й записано: 14 грудня 2013 рік,Київ,Майдан.
День "народного віча",вечір концерту "Океану Ельзи" і тривоги,що,що привезені зі сходу та півдня "тітушки" посунуть бити "бандерівців". Або - навпаки...
І гордість за те,що цього не відбулось.Як би того не хотіли політики.
Хоча починалось все приблизно так:

".... ми їхали мочити гадів!
Пашка сказав:
-Будемо мочити!
Мамка теж їхала.Тільки від своєї шахти.А я так,сам по собі,бо все одно робити нема чого,місяць як звільнили.А мамка записалася в першій десятці.Мовляв,коли ще столицю побачить,колись в юності була - на човні з батянею каталась по Дніпру.
-Мені б тільки в очі їхні подивитися,- сказала - Тільки в очі! Ми тут працюємо,жили рвемо,а вони... У-у-у!Ми б,може,тут теж могли б щодня мітингувати,але ми працюємо,ні про що таке не думаємо.
А ми їхали конкретно:мочити гадів!...."

Продовження почитайте! Мені сподобалось...

Вернуться в «Художня література»