Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!
Вірші Галини Потопляк
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
Дуже талановита поетеса зі Львова. Я дуже вражений її творчістю! Це просто пісня Української душі! Дуже рекомендую почитати...
Благословен цей день, і з Богом...
до нових звершень, хай щастить.
Вже нас чекає за порогом
життя неповторИма мить.
Дорога рівна, і не дуже,
стежина виткана з думок,
під хатою червона ружа,
холодної води струмок.
Чекає день, ще ніч не скоро,
чекає літа "куций хвіст".
Чекає нас осіннє море -
і листопад, і падолист.
І хтось сьогодні переможе,
засмутиться, чи розцвіте,
та нарікати нам не гоже
на хмари й сонце золоте,
на ту осінню ностальгію,
що відчуваєш ти в собі.
Легенький з півдня вітер віє,
дарує день життя тобі.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
Торкніться теплою рукою
природи чистої, святої.
І не поруште її спокій
такий інтимно-одинокий.
Не затопчіть дозріле зЕрня,
і вам сторицею поверне
земля - посіє, заскородить,
на другий рік вам щедро вродить.
І її поле розцвіте
таке широке, золоте.
А поки тиша залягає,
полин у полі дозріває.
Торкніться і не зачепіть,
ромашку біленьку зірвіть.
Візьміть з собою в свої сни
аж до наступної весни.
природи чистої, святої.
І не поруште її спокій
такий інтимно-одинокий.
Не затопчіть дозріле зЕрня,
і вам сторицею поверне
земля - посіє, заскородить,
на другий рік вам щедро вродить.
І її поле розцвіте
таке широке, золоте.
А поки тиша залягає,
полин у полі дозріває.
Торкніться і не зачепіть,
ромашку біленьку зірвіть.
Візьміть з собою в свої сни
аж до наступної весни.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
ПАМ"ЯТІ МАМИ.
А роки все летять, летять
і мить розлуки далі й далі.
На моїм серденьку лежать
з барвінку виткані печалі.
І хто сказав - лікує час,
і біль зникає у минуле?
Назавжди розлучило нас
Купайло у дощах похмуре.
Та звістка громом пронеслась
і впала блискавкою в хату.
Душа на небо вознеслась -
пішли Ви, матінко, до тата.
Пішли, коли цвіла земля
і наливалась зрілим соком.
Коли зозуля край села
вже не кувала одинока.
Коли віночки поплели
з любистку й полину дівчата...
а Ваші роки попливли
рікою тихою повз хату.
Матусю, Ви лишили тут
свої недоспані світанки,
і флокси білі, що цвітуть
донині літом біля ганку.
І перші яблучка рябі
комусь впадуть під босі ноги,
і сухе сіно у рядні
лежить самотньо під порогом.
Усе тут так, як того літа,
коли топтали Ви стежки -
стоїть картопля перемита,
а решта зсипана в мішки.
І Ви натомлені на лавці -
вечірнє сонечко в очах
купається у Вашій ласці...
голосить пугач по ночах.
І лавка є, і флокси квітнуть,
та Вас нема і стежки теж.
Пішли Ви, матінко, де світить
на небі сонечко без меж.
Пішли, нічого не сказали,
нічого звідси не взяли.
Хустину чорну пов"язали...
Дивлюся в слід - тут Ви були.
І де той час, що біль лікує?
І де той лікар? - Ні, нема...
На полі знову хліб квитує,
і скоро осінь, і зима...
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
ПАМ"ЯТЬ,
Я тут на ганку, запала скрізь тиша.
Стару фіранку самотність колише.
Я доторкнулась до чорної клямки -
пам"яті роду старого уламки.
Я по-під хату тут квіти садила,
кликала "тату", босоніж ходила.
Мама із повним відром молока,
горне весь світ її тепла рука.
В пам"яті сОлодко, пам"ять роями
впала на грушку, пробігла гаями.
Темні шибки і там ластівка сіла,
хата з дитинства помазана, біла.
Піч не курить, чорний комин без сажі.
Сонце по припіку пір"ячком маже.
З сволока сипле легкА порохня,
пада на стіл, де збиралась рідня.
Навіть павук тишу цю не порушить,
вже за вікном обсипаються груші.
А на причілку колючі малини,
стукає в хату лиш кущик калини.
Чути, як шкрябають десь рогачі,
борщ запашний витягають з печІ.
Впала з горшка череп"яного кришка,
а на столі надщерблена миска.
Все надкололось і все надщербилось.
пам"яттю рідних об спогад розбилось.
Сад і подвір"я, криниця глибока.
Хата в саду і така одинока...
Я тут на ганку, запала скрізь тиша.
Стару фіранку самотність колише.
Я доторкнулась до чорної клямки -
пам"яті роду старого уламки.
Я по-під хату тут квіти садила,
кликала "тату", босоніж ходила.
Мама із повним відром молока,
горне весь світ її тепла рука.
В пам"яті сОлодко, пам"ять роями
впала на грушку, пробігла гаями.
Темні шибки і там ластівка сіла,
хата з дитинства помазана, біла.
Піч не курить, чорний комин без сажі.
Сонце по припіку пір"ячком маже.
З сволока сипле легкА порохня,
пада на стіл, де збиралась рідня.
Навіть павук тишу цю не порушить,
вже за вікном обсипаються груші.
А на причілку колючі малини,
стукає в хату лиш кущик калини.
Чути, як шкрябають десь рогачі,
борщ запашний витягають з печІ.
Впала з горшка череп"яного кришка,
а на столі надщерблена миска.
Все надкололось і все надщербилось.
пам"яттю рідних об спогад розбилось.
Сад і подвір"я, криниця глибока.
Хата в саду і така одинока...
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
Дитятко, хлопчик, ясочка співоча,
в цей день з"явився ти, потішив нас.
І покоротшали для мами ночі,
і став годинник рахувать твій час.
І осінь незбагненна і багряна
вітала тата, бабцю й дідуся.
Пора стояла тиха, полум"яна,
раділо небо і родина вся.
Маленький наш, горобчик щебетливий,
ростеш серед любові і теплА.
Як хочеться, щоб виріс ти щасливий,
і рівною дорога в світ була.
Рости маля, попереду багато
незвіданих, несходжених стежок.
Життя - це праця, це не завжди свято,
дорога через терни до зірок.
І хай до тебе посміхнеться доля,
підстелить, коли раптом ти впадеш.
Засій зерном весняне своє поле -
і знай, що не даремно ти живеш.
І збережи в душі всі струни роду,
не розміняй життя на мідяки.
Будь сином українського народу -
хай допоможе небо і зірки.
Люблю тебе, ці кучері біленькі,
і очки сині, рученьки малі.
Рости розумним, чемним, здоровеньким
на своїй рідній, батьківській землі.
Г.П.
(Вітання онукові. Йому сьогодні три.)
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
Куди б години ти не переводив,
вперед, назад - а час знає своє,
коли він в літо тихо переходив,
коли зозуля на вербі кує.
Коли цвіте і в полі дозріває,
коли весна, то молодіє час.
За обрій сонечко без дозволу сідає,
і ранок знов благословляє нас.
І день короткий - на дворі ж Покрова -
ти як завгодно циферблат крути.
З комина дим, горять у грубці дрова
і час самотньо у світи летить.
Г.П.
вперед, назад - а час знає своє,
коли він в літо тихо переходив,
коли зозуля на вербі кує.
Коли цвіте і в полі дозріває,
коли весна, то молодіє час.
За обрій сонечко без дозволу сідає,
і ранок знов благословляє нас.
І день короткий - на дворі ж Покрова -
ти як завгодно циферблат крути.
З комина дим, горять у грубці дрова
і час самотньо у світи летить.
Г.П.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
Ось такий жовтень - вітряний, з дощами,
із жовтими деревами й кущами.
Дістав з шухляди теплі светри й шапки,
сховав до шафи літні блюзки й шляпки.
Замайорів, зачервонів і згас,
останній день, останній його час.
І мітить в зиму стежку полем, лісом
і опускає зоряну завісу.
І хоче в теплі шати зодягнутись,
щоб не зів"яти, знову повернутись -
червоним яблуком і гіркою калиною,
розсипатись під ноги горобиною.
Ще один жовтень каже нам "Пока".
Махає з сумом гілочка-рука.
Ховає очі сонечко в туман
і на душі меланхолійний стан.
Г.П.
із жовтими деревами й кущами.
Дістав з шухляди теплі светри й шапки,
сховав до шафи літні блюзки й шляпки.
Замайорів, зачервонів і згас,
останній день, останній його час.
І мітить в зиму стежку полем, лісом
і опускає зоряну завісу.
І хоче в теплі шати зодягнутись,
щоб не зів"яти, знову повернутись -
червоним яблуком і гіркою калиною,
розсипатись під ноги горобиною.
Ще один жовтень каже нам "Пока".
Махає з сумом гілочка-рука.
Ховає очі сонечко в туман
і на душі меланхолійний стан.
Г.П.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
І хто художник, звідки полотно,
чия рука все це розмалювала?
Жовто-гаряче і зелене тло
майстриня-осінь нам подарувала.
Червоні лінії, а по краях сумні,
узори зрілої жовтневої натури.
Малює осінь пензлем по вікні
свої малюнки світлі і похмурі.
І зачаровує, і будить нас,
веде у світ за жовті акварелі.
Її печальний образ ще не згас -
лишає плями сірої пастелі.
Г.П.
чия рука все це розмалювала?
Жовто-гаряче і зелене тло
майстриня-осінь нам подарувала.
Червоні лінії, а по краях сумні,
узори зрілої жовтневої натури.
Малює осінь пензлем по вікні
свої малюнки світлі і похмурі.
І зачаровує, і будить нас,
веде у світ за жовті акварелі.
Її печальний образ ще не згас -
лишає плями сірої пастелі.
Г.П.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
А як нас літо дивувало!
А як горіло, як цвіло...
Нам ніжно руки цілувало
і за собою в світ вело.
Воно ховалося у житі,
ми кликали - "Не йди, зажди".
А потім в бабиному літі
ми загубились назавжди.
А потім осінь золотая -
червоне літечко прощай...
Нас листопадом огортає,
а далі зимонька... гай, гай...
Г.П.
А як горіло, як цвіло...
Нам ніжно руки цілувало
і за собою в світ вело.
Воно ховалося у житі,
ми кликали - "Не йди, зажди".
А потім в бабиному літі
ми загубились назавжди.
А потім осінь золотая -
червоне літечко прощай...
Нас листопадом огортає,
а далі зимонька... гай, гай...
Г.П.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Вірші Галини Потопляк
А дні біжать, із листям опадають,
і хто куди - та всі ми до зими.
А дні спішать, назад не повертають.
нас залишають з почуттям вини.
Не все зробили, хоч напланували -
почати, встигнути, добитися, пройти...
Вітри колючі нас дощем шмагали...
і осінь кликала в свої світи.
А ми за нею, лиш би надивитись,
під парасолю і гайда у ліс.
Ця осінь довго буде ще нам снитись -
цей бурштиновий, жовтий падолист.
Йду по дорозі з листям вперемішку,
А осінь пише в закутку листи.
Мені дарує сонячну усмішку.
"Привіт"- говорить. "Я спішу, прости..."
Г.П.
і хто куди - та всі ми до зими.
А дні спішать, назад не повертають.
нас залишають з почуттям вини.
Не все зробили, хоч напланували -
почати, встигнути, добитися, пройти...
Вітри колючі нас дощем шмагали...
і осінь кликала в свої світи.
А ми за нею, лиш би надивитись,
під парасолю і гайда у ліс.
Ця осінь довго буде ще нам снитись -
цей бурштиновий, жовтий падолист.
Йду по дорозі з листям вперемішку,
А осінь пише в закутку листи.
Мені дарує сонячну усмішку.
"Привіт"- говорить. "Я спішу, прости..."
Г.П.