Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


З історії козацтва...

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
TANECHKA
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4574
Зарегистрирован: 15 окт 2010
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 877
Пол: Женский
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 8369 раз
Поблагодарили: 3556 раз

Re: З історії козацтва...

#11

Сообщение TANECHKA » 11 окт 2014, 19:01

ПОКРОВА

"Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбав нас от всякого зла", — такий напис сяяв золотом над царськими вратами козацьких церков. Покровський храм ставили на кожній із семи запорозьких січей. А ікона Покрови була в кожному козацькому курені.

Щороку на свято Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, на козацькій раді січовики обирали собі кошового отамана. За звичаєм, він мав двічі відмовитися від честі очолити "шановане товариство". Погоджувався після третьої пропозиції, підкреслюючи цим, що йде на посаду не з власної волі, а лише на прохання козаків. Новообраний кошовий дякував січовикам за честь і кланявся на чотири боки.

— Будь, пане, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик, — відповідали запорожці та клали йому на голову шмат землі. Цим підкреслювали підлеглість отамана волі всього січового товариства.

У козаки приймали всіх чоловіків — не зважали на вік, походження чи рівень фізичної підготовки. Єдина умова — прийняти православ'я, якщо новачок був іншої віри.

Кожного, хто прибував на Січ, зараховували до "молодиків". Йому відводили місце в одному з козацьких куренів.

— Ну, синку, оце і вся тобі домовина! А як умреш, то ще менше буде, — примовляли при цьому. Бо вважали, що тепер чоловік символічно помер для своєї рідної сім'ї. Але ще не народився в новому статусі запорожця.

У думах і козацьких піснях мати випрово­джає і благословляє сина в козаки, як наперед померлого:

Ой рад би я, моя мати, обі-дві руки подати,

Насипано сирої землі да на грудоньки мені,

Склепилися карі очі, ох, і устоньки мої.

Ой тоді, мати, сподівайся мене в гості,

Як будуть о Петрі бистрі ріки замерзати,

Об Різдві калина в лузі процвітати.

Випробувальний період тривав від трьох до семи років — залежно від того, як легко йому давалося військове ремесло. Новачки були слугами, джурами — зброєносцями — і помічниками при козацькій старшині. Кожний старий козак мав при собі за "молодика" сина або близького родича.

По закінченні вишколу "молодик" проходив обрядовий іспит на звання козака. Основним завданням було подолати на човні всі дніпровські пороги проти течії. Під час посвячення мав з'їсти пекучий від перцю борщ, випити кварту горілки та пере­йти по перекинутій між скелями Дніпра ­колоді.

Ще один спосіб випробування записав 1889 року на Катеринославщині — нинішня Дніпропетровська область — фольклорист Яків Новицький: "У нас було приймають в Січ так: піймають дикого лошака і велять сідати без сідла, без уздечки, лицем до хвоста. Хто проскоче степ і вернеться здоровим, той і козак!".

Після успішного проходження іспитів "молодиків" допускали до участі в морському поході проти турків. "Бо тільки взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками", — свідчить французький інженер Ґійом Левассера де Боплан у виданій 1651-го книжці "Опис України".

Повноправним запорожцем, "справжнім курінним товаришем" чоловік ставав після складання присяги на вірність січовому товариству. Кілька козаків мали за нього поручитися. З ними йшов до курінного отамана, кланявся іконам, хрестився і просив прилучити його до товариства. Давав обітницю ніколи не брати шлюб. Запорожці не допускали жінок до свого товариства, а порушника клятви карали побиттям камінням.

Після виконання всіх церемоній отаман просив курінного кухаря згоди на прийняття нового козака до куреня. Відбувався ритуал "вкуплення", новачок сплачував кухареві гроші. Остаточно затверджував посвяченого в козаки кошовий отаман.

Народження нового запорожця закріплювалося обрядом перейменування і перевдягання. Йому голили голову, залишали оселедець. За зовнішнім виглядом або рисами характеру давали прізвисько: Кривоніс, Малюта, Горб, Чмихало, Шкода, Крутихвіст, Немийнога, Нетудихата, Попсуйшапка, Погасисвітло, Підкуймуха, Скачистрибайло. Шапку він тепер мав носити тільки таку, що закріплена за його куренем. В одязі мусив демонструвати презирство до розкоші: здобуті трофейні жупани спеціально псували, коштовні тканини роздирали на онучі.

Ґійом де Боплан свідчив: "Під час походу ці люди дотримуються тверезості, і якщо між ними трапляється п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того, жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість".

Козаки мали свою таємну мову. Яків Новицький 1894-го записав від 78-річного діда Дмитра Биковського, як запорожці віталися між собою:

— А пугу! Пугу! — це означало "Що ти є за чоловік?"

— Козак з Лугу!

— Базувлук! — тобто: "А я козак з Базу­влука".

— Соломаха та тузлук! — "Тоді заходь до хати їсти соломаху та юшку з риби".

На Покрову прослуховують молодих Кобзарів

Шанували Святу Покрову кобзарі та лірники. Братчики сучасного Кобзарського цеху вважають її нарівні із Трійцею своїм цеховим святом. Кожного року збираються біля Покровської церкви на Подолі та біля Михайлівського Золотоверхого монастиря.

— Саме з Покрови, коли остаточно завершувалися сільськогосподарські роботи, кобзарі починали ходити по селах і хатах, — каже кобзар і дослідник Тарас Компаніченко, 45 років. — На це свято ми проводимо своєрідну кобзарську "матуру" — прослуховування молодих кобзарів. В такий спосіб намагаємося зберегти традицію "визвілки", "одклінщини". Завершивши навчання у пан­отця, молоді кобзарі на судній або, як на неї ще казали, "­панотчій" раді показували рівень володіння кобзарським мистецтвом і отримували дозвіл на самостійне кобзарювання.

Олена Чебанюк

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#12

Сообщение Kozak Taras » 06 фев 2016, 23:46

Изображение
Козарлюга із скорострілом. Сучасна репродукція.
Автор - Олексій «Shakll» Чебикін

Изображение
Козацька Рада. Графічний малюнок.

КОЗАЦЬКА РАДА, військова рада — загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні кінця 15 — 18 століттях (аж поки Запорізька Січ не була підступно зруйнована за наказом Катерини ІІ)

На козацькій раді обговорювали та вирішували питання внутрішньої і зовнішньої політики, адміністративні, судові, військові справи, обирали та скидали гетьманів та козацьку старшину.
Козацькі ради почали збиратися з кінця 15 століття, з часу виникнення і формування українського козацтва, коли учасники окремих козацьких ватаг, що об'єднувались для походів та експедицій, радилися з приводу військово-господарських питань. На Запорозькій Січі козацькі ради вважалася найвищим органом влади. Під час народних повстань проти феодального і національного гніту протягом кінця 16 і першої половини 17 століття козацькі ради набували загальноукраїнського значення.

Традиційними місцями проведення козацьких рад з початку 17 століття були урочище Маслів Став (нині село Маслівка Миронівського району Київської області), міста Корсунь і Канів. Ради відбувалися і під Києвом, Переяславом та в інших місцях, а під час походів і повстань у військових таборах.

У КОЗАЦЬКИХ РАДАХ МОГЛИ БРАТИ УЧАСТЬ ВСІ КОЗАКИ, НЕ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХНЬОГО СТАТКУ ТА СУСПІЛЬНОГО РІВНЯ, а також представники православного духовенства та ті селяни і міщани, які вступали до повстанського козацького війська.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#13

Сообщение Kozak Taras » 06 фев 2016, 23:48

Изображение

Козацький полковник верхи на коні. Сучасне зображення.

Полко́вник — військове звання під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-57 років та після відновлення української національної держави — Гетьманщини, особи, що очолювала військову і адміністративно-територіальну одиницю — полк.

Полковник здебільшого призначався гетьманом, або обирався на полковій козацькій раді і зосереджував у своїх руках виконавчу та судову владу. На території полку полковник очолював полкову старшину, виконував доручення і накази гетьмана, відав фінансами, очолював судівництво та інше. У військовому відношенні він був відповідальним за стан формованого на території полку військового підрозділу. Полковник дбав про його боєздатність, забезпечував дисципліну і матеріальне забезпечення, доглядав за станом фортифікаційних споруд тощо. Особу, яка тимчасово виконувала обов'язки полковника, називали наказним полковником. Призначався з числа полкової старшини або заможних козаків.

Посада полковника була ліквідована в процесі знищення царським урядом української державності. У Слобідській Україні це було здійснено у 1765 році, на Гетьманщині — у 80-х роках 18 століття. Полковники, як і інші представники козацької старшини були зрівняні в правах з російським дворянством і влилися до його складу. У Правобережній Україні, що перебувала, під владою Польщі, козацькі полки було ліквідовано у 1711—1714 роках.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#14

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 11:38

Изображение

Козак без люльки, як без коня...

Изображение

Підіймай шаблю, виходь на герць!

Изображение

Тоді будеш, вражий ляше, вдачею хвалиться, коли спробуєш зі мною та й на герці биться.

Герць (герець) — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою, в якому виявлялося військове мистецтво; бій, боротьба між противниками; поєдинок, турнір, двобій, дуель, поєдинок; іноді в літературі це слово використовується у переносному сенсі, тоді герцем називають боротьбу думок, чи поглядів.

Традицію викликати на герць (на двобій) перед основним боєм запорожці зберігли ще з часів Київської Русі, коли наші князі перед боєм викликали на двобій найсильнішого з вояків супротивника. Доречі, поляки, татари та деякі інші :))) вороги запорізького козацтва подібні акції не практикували, тому що на той час в їх традиції цього не було.

Изображение

ГЕРЦЬ, ЦЕ ФАКТИЧНО ЛИЦАРСЬКИЙ ТУРНІР УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ - ЗАПОРОЖЦІВ ПЕРЕД БОЄМ ІЗ СУПРОТИВНИКОМ, ТРАДИЦІЇ ЯКОГО ЗБЕРЕГЛИСЯ З ЧАСІВ КИЇВСЬКОЇ РУСІ.

Зазвичай бій запорозьки козаки розпочинали після герцю.
Група найбільш відчайдушних і хоробрих запорізьких козаків перед боєм виходила зі строю і наближалася до супротивника ближче ніж на відстань рушничного пострілу і починала голосно або жестами знущатись і кепкувати над ворогом, доводячи його до стану розлюченості і викликаючи напруженість і нервозність у ворожих лавах. Однак часто при цьому наражались на рушнично-артилерійський вогонь, що призводило до загибелі сміливців.

Враховуючи специфіку козацького війська, зі своєрідною формою військової дисципліни і відсутністю писаних статутів, дана військова традиція була їх винятковою і характерною ознакою.

Проте окрім кепкування над противником на герць покладалися також й інші практичніші завдання. Герць виконував також функції бойового розвідувального дозору в сучасному розумінні. Козаки часом зустрічали авангард противника і на місці давали йому відсіч.

Так, наприклад Уманський полковник Іван Ганжа, попередньо здійснивши кілька успішних герців, загинув на герці у ході Пилявецької битви 1648 року.
У 1656 році під час облоги Старого Бихова на герці загинув наказний гетьман Війська Запорізького Іван Золотаренко.

Изображение

Кукубенко - Курінний атаман Війська Запорозького в обладунках та з мушкетом.
З повiстi Миколи Гоголя "Тарас Бульба" - Смертельно поранений пiд Дубно, дякує боговi Кукубенко, що довелось йому помирати "на очах ваших, товаришi». А ось уже вогонь охоплює ноги Тараса Бульби i спинається по дереву, до якого прив’язано запорозького богатиря! Та останнi слова його зверненi до друзiв, що пливуть на човнах рiкою: «До берега! До берега, хлопцi! Спускайтесь стежкою попiд горою, лiворуч!… Прощайте, товаришi!" - Останнiй подих, остання порада, останнє слово їм, братам по духу. Бо таке братство дорожче для нього "кровного родства".
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#15

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 11:45

Изображение

Козак Голота - герой української народної думи (балади).
Дума про козака Голоту є твором усної народної творчості, відповідно автора встановити неможливо. Текст був знайдений М. Возняком в рукописному збірнику Кондрацького, який зберігався в Краківській бібліотеці. В рукописі зазначено дата запису як 1693 р. М. Возняк вважав що дума була записана до 1693 р. Інші записи були зроблені на Чернігівщині в 1844 р., В. Білозерським та пізніше М. Максимовичем в 1849. В 1854 р. був зроблений запис П. Кулішем від лірника А. Никоненка в Лубнах на Полтавщині. В 1901 р. був зроблений запис Е. Крістом від кобзаря О. Бутенка на Харківщині.

У думі змальовано поєдинок, у якому козак Голота, людина смілива і відважна, перемагає татарина. Козак належить до запорізької черні, про що свідчить і його прізвисько, і його портрет, детально змальований в думі. Загалом, портрети відіграють в цій думі надзвичайно важливу роль. Вони є засобом характеристики героїв. Портрет татарина, теж докладно змальований, яскраво підкреслює риси зажерливого загарбника. Козак, по своїй суті людина миролюбна, що підкреслено в думі, але він сміливо виходить на поєдинок, бо основним обов'язком для себе вважає оборону України.

Дума відбиває історичні події, що відбулися в другій половині XVI ст. — заселення козаками земель у гирлі Дунаю. Козак Голота — особа не історична, хоч дехто з дослідників вважають, що образ Голоти історично вірогідний, твердили ніби йдеться про Іллю Голоту — спільника й полковника Богдана Хмельницького, який здобував міста, ходив з козаками на Полісся й Литву з дорученням гетьмана і там у 1649 році при облозі Згола згинув від ворожого меча.

Изображение

Козак Голота.

"Дай же, боже, щоб козаки пили да гуляли,
Хороші мислі мали,
Од мене більшу добичу брали
І неприятеля під нозі топтали!»
Слава не вмре, не поляже
Од нині до віка!
Даруй, боже, на многі літа!"Дай же, боже, щоб козаки пили да гуляли,
Хороші мислі мали,
Од мене більшу добичу брали
І неприятеля під нозі топтали!»
Слава не вмре, не поляже
Од нині до віка!
Даруй, боже, на многі літа!
Козак Голота.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#16

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 11:48

Изображение

"Люлька не куриться, мабуть, жінка журиться".
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#17

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 14:44

Изображение

Петро Конашевич Сагайдачний - Гетьман Війська Запорозького та його герб. Графічний малюнок С.Якутовича.

ПЕТРО КОНОНОВИЧ КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ (бл. 1582, Кульчиці, тепер село Самбірського району Львівської області — 10 квітня (20 квітня) 1622, Київ) — український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.
Протягом 1589—1592 років Сагайдачний здобував початкову освіту у Самборі. А з 1592 по 1598 роки навчався в Острозькій школі на Волині, що в той час переживала період розквіту і де працювали прекрасно підготовлені викладачі. Протягом 1594—1600 років ректором, а також викладачем грецької мови був Кирило Лукаріс, в подальшому Александрійський та Константинопольський патріарх.
Саме місто Острог було великим православним культурно-ідеологічним центром, в якому з'явилось багато творів спрямованих проти католицизму та унії. Інтелектуальна та ідейна атмосфера Острога сформували переконання та політичні погляди Сагайдачного, як ревного поборника православ'я, який усе життя послідовно обстоював права та інтереси своєї Церкви. Під час навчання Сагайдачний пише твір «Пояснення про унію», у якому виступив на захист православної віри. Цей твір було високо оцінено сучасниками, зокрема, литовським канцлером Левом Сапєгою.
За твердженням Володимира Антоновича, після випуску Петро Сагайдачний переїхав до Львова, а згодом до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Яна Аксака. Ще під час навчання в Острозькій школі Сагайдачний визначався із приєднанням до запорожців.

Изображение

Картина "Запорожці Гетьмана Петра Сагайдачного знищують турецький флот і захоплюють Кафу" . Битва за Кафу — штурм і захоплення міста та фортеці Кафа (нині — Феодосія в Криму) в результаті морської десантної операції, проведеної запорозькими козаками під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного в 1616 році.

В другій половині 1598 року (за іншими даними у 1601 році), Петро Конашевич - Сагайдачний приєднався до Війська Запорозького. Саме на Запорожжі, як вправного лучника, Конашевича починають називати «Сагайдачним». Прізвисько «Сагайдачний» було досить поширеним серед козаків у середині XVII сторіччя, особливо на Подніпров'ї та Брацлавщині. Озброєний сагайдаком, добре натренований лучник за хвилину міг випустити від восьми до дванадцяти стріл, які летіли іноді за 500 кроків.
У козацьких походах на Молдавію, Лівонію Петро Сагайдачний виявив себе як хоробрий та умілий воїн. Він швидко завоював авторитет серед запорожців. Під проводом Сагайдачного козаки здійснили успішні походи проти Туреччини і Кримського ханства. Особливого розголосу в Європі лицарська звитяга українських козаків набуває після здобуття ними у 1614 році турецької фортеці Синоп, а згодом і Кафи – величезного невільницького ринку в Криму. Козаки розбили 14 тисяч мусульман, потопили багато турецьких галер, визволивши тисячі українських бранців.
Розташована на межі християнського і мусульманського світів Січ стала природним заслоном проти татарських і турецьких набігів. Сагайдачний же почав не лише захищатися, а й організовувати походи на Крим і Туреччину.
Сагайдачний реформує козацьке військо, на базі окремих загонів організовує регулярне військо з суворою дисципліною, розробляє стратегію та тактику анти- турецької боротьби.

Изображение

Морські походи під началом Сагайдачного, коли козацькі чайки з'являлися раптово у стін Стамбула та "скурювали мушкетним димом столицю турецького султана", - як писав сучасник, викликали справжній жах у ворога.
І що найважливіше - козацький десант звільняв православних полонених, що томилися в тяжкій турецько-татарській неволі.
Успішні морські походи 1616-1618 рр. на чолі із Сагайдачним стали прикладом сучасного військового мистецтва та посилили впевненість козаків у своїх силах. Продумана тактика і стратегія вкупі із майже міфічною хоробрістю та відчайдушністю стали дійсно непереможними.
Турецький хроніст Мустафа Наїма, описуючи битву запорожців на чайках із турецьким флотом, стверджував: що "на всій землі немає людей сміливіших, котрі б менше турбувалися про своє життя, менше за все боялися смерті".
З середини першого десятиріччя XVII ст. Сагайдачний керував майже всіма значними походами - як сухопутними, так і морськими, що досягли на той час особливої сили, розмаху і масштабів. Із запорозької січової гавані виходило іноді понад 300 "чайок", в яких розміщувалося до 20 тисяч козаків. Добою героїчних походів назвали історики ці морські козацькі експедиції, керовані Петром Сагайдачним. За свідченням сучасника, "не тільки на Чорному морі, а й у самій турецькій столиці козаки викликали такий великий переполох, що через них там постійно тримають флот, увесь або частину, будують укріплення на берегах Босфору". Відомий італійський мандрівник П'єтро дела Валле повідомляв у травні 1618 р.: "Турки не мають на Чорному морі жодного місця, яке б козаки не взяли й не сплюндрували. В усякому разі вони сьогодні на Чорному морі така значна сила, що, якщо докладуть більше енергії, будуть цілком його контролювати".
Історик запорозького козацтва Д. І. Яворницький зазначав: "Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких походів на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич Сагайдачний".

Изображение

Портрет 1622 року. Гравюра з книги К.Саковича, на якій зображений Гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний.

Сагайдачний усвідомлював необхідність боротьби й проти Речі Посполитої, але діяв дипломатично, використовуючи слушні нагоди для втілення своїх задумів. Так було у 1618 році, коли король Речі Посполитої звернувся до гетьмана Сагайдачного з проханням взяти участь у поході на Москву. Вислухавши короля, Сагайдачний висунув такі вимоги: розширення козацької території; свобода православної віри в Україні; збільшення чисельності реєстрового козацького війська; визнання Річчю Посполитою судової та адміністративної автономії України.
Король і сенат погодилися на вимоги Сагайдачного, і той, зібравши 20-тисячне військо, в серпні 1618 року рушив через Сіверщину вглиб Московського князівства. Його козаки захопили Путивль і Рильськ, Курськ і Єлець – усього близько 20 міст Московії, розбили ополчення під проводом князів Пожарського й Волконського та полки на чолі з Бутурліним – і у вересні разом з поляками взяли Москву в облогу.
Військо Сагайдачного стояло перед Арбатськими ворітьми Земляного валу й готувалося до штурму. Проте польська шляхта відмовилась продовжувати війну, підписавши з московітами вигідне для себе перемир’я.

Изображение

Меч дарований Гетьману Петру Конашевичу-Сагайдачному Владиславом Ваза після Хотинської битви. Владислав IV Ваза - правитель Речі Посполитої, король Польський, великий князь Литовський, Великий князь Руський (1632—1648), цар Московський обраний (1610—1613) і титулярний (1610—1634).

Фото меча зроблено в 1976 році в музеї м. Кракова, там проходила виставка Sztuka dworu Wazów w Polsce (Мистецтво королівського двору Ваза в Польщі), дане фото з каталогу цієї виставки.
................................................................................................

У польсько-турецькій війні, яка розпочалася 1620 року, війська султана розгромили поляків у Молдові й готувалися до походу на Річ Посполиту. На допомогу їй знову прийшов Сагайдачний із 40-ка тисячним козацьким військом. Саме він відіграв вирішальну роль у розгромі 300-тисячної турецької армії під Хотином, продемонструвавши бездоганне уміння керувати піхотою і кавалерією, налагоджувати їхні спільні дії в обороні та в наступальних діях проти супротивника, який переважав чисельністю.
Хотинська війна стала апофеозом козацької звитяги 1621 р., коли козакам безупинно доводилося витримувати атаки в багато раз переважаючої турецької армії, відчайдушно контратакуючи.
Сагайдачний безпосередньо брав участь у бойових діях, незважаючи на поранення напередодні отруйною татарською стрілою.
Без перебільшення, перемога під Хотином врятувала Польщу та Україну від турецького поневолення, а Сагайдачний відіграв у цьому головну роль.
Вірменський хроніст Авксент писав з цього приводу: "Якби не козаки, польське військо було б розбите за 3-4 дні. Перемогу здобуто лише завдяки Богові й запорозьким козакам".
Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення.

ЦЯ БИТВА ЗМУСИЛА ТУРЕЧЧИНУ ВІДМОВИТИСЬ ВІД ПЛАНІВ ЗАВОЮВАННЯ ЄВРОПИ.

Изображение

Портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, XVIII століття.

Гетьман Сагайдачний проявляв турботу і про розвиток національної освіти та культури. Він з усім Військом Запорізьким увійшов до складу Київського братства, взявши його під свою протекцію. Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру, він підтримував діяльність лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створеного ним навколо друкарні Києво-Печерської лаври гуртка учених, друкарів та письменників.
1620 року завдяки своєму авторитету гетьман домігся того, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив на єпископів кількох українських священиків, і відновив Київську митрополію.

Изображение

Особистий підпис Гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного на документі 1622 року.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#18

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 14:46

Изображение

Петро Конашевич-Сагайдачний. Картина XIX століття.

Петро Конашевич-Сагайдачий є найвідомішим і найславетнішим гетьманом Війська Запорізького до часів Богдана Хмельницького. Гетьманування Петра Сагайдачного (з незначними перервами з 1616 по 1622 рр.) стало цілою епохою в історії українського козацтва.
Маючи знамениту Острозьку Академію за плечима, П. Сагайдачний зробив величезний внесок в зміцнення позицій козацтва в Україні, а головне - в перетворення Війська Запорізького на виразника устремлінь українського народу та на потужну військову силу, з якою мусили рахуватися усі сусіди. Очевидно, Сагайдачний чудово усвідомлював важливість опертя козацької шаблі на ідею та віру.

Він зробив незвичний, безпрецедентний для свого часу історичний крок - поставив зброю на охорону культури. Таке поєднання зробило із козацької військової сили справді політичну потугу та могутній притягальний центр для українського населення.
За сприяння Сагайдачного було засновано школу при Київському братстві, що згодом розвинулась у Києво-Могилянську академію.
Впродовж усього життя він допомагав освітнім та культурним центрам матеріально, за заповітом залишивши майже все своє майно й гроші Київській, Львівській і Луцькій школах "на науку і виховання бакалаврів учених дітям християнських за чим би наука тривати могла вічні часи".

Изображение

10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок поранення, яке отримав під час битви під Хотином. Похорони гетьмана припали на Провідну (Томину) неділю, 28 квітня 1622 року. На велелюдному похороні зібрались його бойові побратими, мешканці Києва. Похований у Богоявленському соборі Київського Братського монастиря, який в подальшому називали «монастирем Сагайдачного». У 1690–1693 роки при реконструкції Богоявленської церкви Києво-Братського монастиря могила гетьмана була перенесена під південну стіну собору.

В 1935 році церкву було знищено комуністами й відомості про точне місце поховання Петра Сагайдачного остаточно втрачено. В даний час на території Києво-Могилянської академії реконструйована умовна могила Конашевича-Сагайдачного.
Пам’ять про Петра Конашевича-Сагайдачного український народ навічно зберіг у багатьох козацьких думах і піснях.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#19

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 14:46

Изображение
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: З історії козацтва...

#20

Сообщение Kozak Taras » 07 фев 2016, 15:03

Изображение

Останній бій старого козака. Художник Овчаренко.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Новини ККВК»