Історія Курінного отамана Шаповала.

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
Олег Петрович
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3065
Зарегистрирован: 20 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4607 раз
Поблагодарили: 3742 раза

Re: Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Олег Петрович » 07 фев 2015, 07:03

Так,тепер зрозуміло стає,чому дід Шаповал переважно "світився" в Княжі, а в деяких документах пишуть не козачанський курінь а княжанський,хоча куріні засновувались по волосних селах. Та постійні наїзди він робив і на Козацьке , все ж у нас була найбільша сотня ,а першим сотником ще в 1917 році став Максим Король.Влітку 1918 року повстанська сотня налічувала близько 300 осіб.

Аватара пользователя
Олег Петрович
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3065
Зарегистрирован: 20 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4607 раз
Поблагодарили: 3742 раза

Встановлення пам'ятника козакам Вільного козацтва Козачанської волості

Сообщение Олег Петрович » 31 июл 2016, 21:35

Досить цікаву оповідь я сьогодні почув від нашого односельця Дяченка Бориса Борисовича , яка стосується історії нашого отамана Шаповала. Може і правда а може трішки і легенда, документальних доказів звісно поки немає. По його словах ,дід дружини Прокіп Артемович Лисенко (1890-1960 рр) в 1918 році перебував у загоні "діда Шаповала", разом з ним боронив від розвалу млин у селі Лозоватка та охороняв маєток княгині Куракіної від грабунків. Потім брав участь у розгромі армії Муравьйова під ст.Бобринською, гнав німців зі Шполи, і більш того був не просто козаком, а сотником чи десятником в курені, бо мав бойовий досвід з часів першої світової та мав нагороди. От за його свідченнями, які він вже аж перед кончиною своєю розповів по секрету своїм дітям , він брав участь і в останньому бою козаків нашого куреня під Мокрою Калигіркою Катеринопільського району, в якому і загинув наш славний отаман Опанас Шаповал. Прокіп Артемович виживши в бою ,забрав і свого коня і коня отамана та привів їх в Козацьке. За оповідями ,козаки загинули в бою знову ж таки з муравьовцями ( хоча як на мене це повинні були бути кайзерівці? ) .В тому лихолітті вдалось вижити і козаку і коневі отамана, який ще майже десятиліття служив вірою і правдою своєму новому господарю , возячи різний крам аж до Криму. Коли прийшла колективізація в село, Прокіп щоб вижити і не попасти в немилість нової влади здав коні в колгосп. Кінь Шаповала мав норовистий характер,як і його перший власник - навіть відкусив півщоки родичці Прокопа, яка несподобалась коневі і потім мала понівечене обличчя на все життя. Прокіп , був середняком і за те що здав своє господарство не попав потім під розкуркулення, сторожував на колективному господарстві а під час голодомору 33 року втратив першу дружину та двох доньок. Все життя жив, тримаючи в таємниці історію про вільне козацтво нашого краю. Скидається більш на легенду, але і в кожній легенді є якась частинка істини.

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3523
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5308 раз
Поблагодарили: 3066 раз

Встановлення пам'ятника козакам Вільного козацтва Козачанської волості

Сообщение Леонід Мазира » 01 авг 2016, 07:47

Це таки схоже на правду. Якщо дід таке розказував у ті роки, та ще й бій під Мокрою Калигіркою дійсно був. Якісь деталі можуть бути і легендарні, але ж мали залишитись якісь сліди від цілого куреня..... :imho:

Аватара пользователя
Олег Петрович
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3065
Зарегистрирован: 20 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4607 раз
Поблагодарили: 3742 раза

Встановлення пам'ятника козакам Вільного козацтва Козачанської волості

Сообщение Олег Петрович » 01 авг 2016, 13:40

Так ,сліди мають обов"язково лишитись. Цією історією дуже зацікавився письменник та дослідник історії визвольної боротьби Роман Коваль. Тепер маю від нього завдання все до дрібниць уточнити та записати і знайти хоч якісь фото для подальшого дослідження цієї версії загибелі нашого отамана Шаповала. Пане Леоніде уточніть ,будь ласка ,коли саме був бій під Мокрою Калигіркою.. Пане Адміне,перенесіть останні пости в тему про історію Опанаса Шаповала.. :)

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3523
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5308 раз
Поблагодарили: 3066 раз

Встановлення пам'ятника козакам Вільного козацтва Козачанської волості

Сообщение Леонід Мазира » 01 авг 2016, 21:49

На жаль, я вперше почув про цей бій тільки зараз. Роман Коваль пише ось тут конкретніше - саме там ніби-то загинув Семен Гризло... Взимку 1921 р. Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы! А де він це брав? Добре, якщо архіви, але ж можуть бути і домисли.... Наприклад, про вік Гризла. Він або був старшим, або про "Потьомкіна" придумали....

Аватара пользователя
Отаман
Курінний писар. Полковник
Курінний писар. Полковник
Сообщения: 1395
Зарегистрирован: 16 ноя 2013
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: с.Козацьке
Благодарил (а): 3001 раз
Поблагодарили: 2259 раз

Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Отаман » 04 авг 2016, 21:47

Можливо після того,як буде відкрито памятник Опанасу Шаповалу,почнуть відкриватись таємниці .пов"язані з історією Козачанського куреня,зокрема з Козачанською сотнею.Не може бути такого,щоб безслідно пропали сліди 300- козаків сотні.Хтось же повинен щось пам"ятати,щось розповісти рідним.десь повинен залишитись слід.Тим більше вже пропасти і страхи за минуле.Наприклад мені не зрозуміло ,чому не засудили ,а розстріляли звичайного колгоспника,який то і вивозив нечистоти,Самойленка Луку,навіть не дали попрощатись з сином Самойленком Григорієм Луковичем.Напевне за якесь минуле,а це покамість під замком таємниці.

Аватара пользователя
Олег Петрович
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3065
Зарегистрирован: 20 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4607 раз
Поблагодарили: 3742 раза

Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Олег Петрович » 29 авг 2016, 17:09

Шановні форумчани,любителі історії та патріоти нашої країни! На ваш огляд представляю портрети козаків Козачанського куреня Вільного козацтва у 1917-1918 рр. В центрі стоїть курінний отаман Опанас Кіндратович Шаповал ( 1860-1918 рр) , фото якого на жаль не збереглося , але дякуючи зафіксованим словесним описам в книгах Юрка Тютюнника та документах тих часів, з ініціативи нині діючого отамана ГО " Козачанський курінь Вільного козацтва" Олега Голуба,при допомозі художниці та викладача звенигородської дитячої художньої школи Ніни Дмитрівни Рябіш та за консультаціях краєзнавця , доктора філософії Вадима Федоровича Мицика та письменника Романа Миколайовича Коваля, був створений портрет нашого славного отамана "діда" Шаповала. На портреті він зображений в рудій шапці з довгим шликом, з під якої виглядає пасмо сивої шевелюри, із -за якої і називали його "дідом", мав довгі козацькі вуса та хвацький характер. При заснуванні Вільного козацтва в його ряди записувались саме люди старшого віку та молодь, які з тих чи інших причин не могли ще бути призвані в діючу армію. От і на портреті "дід" Шаповал, поклав на плече молодому козаку свою натруджену долоню, щоби заспокоїти та налаштувати на боротьбу з ворогом молодих земляків, передати їм свій досвід. Прообрази козаків були взяті з єдиного фото тих часів,що збереглося в архівах в одного з нащадків сім"ї Мазирів з с.Козацького - Леоніда Мазири. Про загибель самого отамана Опанаса Шаповала зовсім недавно відкрились деякі нові факти, про що буде описано в наступному номері газети "Незборима нація" ,редактор Роман Коваль. Скажу тільки,що загинув він в бою наймовірніше саме в кінці серпня місяця 1918 року... Образи козаків та отамана будуть нанесені на меморіальній дошці і встановлено в центрі села до цьогорічного свята Покрови та присвячене сторіччю заснування Вільного козацтва в нашому краї. Слава Вільному козацтву! Слава борцям за волю України різних часів!

Изображение

Аватара пользователя
Олег Петрович
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3065
Зарегистрирован: 20 ноя 2010
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4607 раз
Поблагодарили: 3742 раза

Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Олег Петрович » 10 сен 2016, 21:05

В останньому номери газети "Незборима нація", редактор Роман Коваль, вийшла стаття з описом про сотника Прокопа Лисенка та Шаповалового коня. Кому потрібен примірник газети - звертайтесь до мене. :)

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22276
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6606 раз
Поблагодарили: 11606 раз

Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Kozak Taras » 30 сен 2016, 21:34

Изображение

Участь у Другому всеукраїнському з’їзді військових, що відбувся на початку червня 1917 р. в Києві, взяло 2308 делегатів, серед них і звенигородські козаки на чолі з кошовим Семеном Гризлом та козачанським курінним Панасом Шаповалом.
Вони з’явилися на з’їзд у старокозацьких строях: жупанах, шапках зі шликами, із шаблюками, зрозуміло, з чубами. У виступі курінного Козацької волості Панаса Шаповала пролунали вікопомні слова про право сили і гаряче бажання творити власну державу, не озираючись на Москву. “Вільне козацтво, – говорив “дід Шаповал”, – не просило дозволу [в Тимчасового уряду] організовуватися, він нам не потрібний... Ми тільки відберемо наше”.
Нинішні мешканці с. Козацького не забули “діда Шаповала”. Борис Борисович Дяченко та його дружина Меланія Семенівна 31 липня 2016 р. розповіли історію про курінного Шаповала та його сотенного Прокопа Лисенка, діда Меланії.
Прокіп Артемович Лисенко народився в с. Козацькому 21 липня 1890 року. На Першій світовій здобув не тільки бойовий досвід, а й нагороди. Хіба дивуватися, що 1918-го Панас Шаповал призначив його сотенним Козачанського куреня Вільного козацтва. Охороняли від грабіжників маєток княгині Тетяни Куракіної (двоюрідної сестри барона Петра Врангеля), боронили від розвалу млин у с. Лозоватці. На початку березня 1918 р. взяли участь у розгромі армії полковника Муравйова під ст. Бобринською, гнали німців зі Шполи. Взяв Прокіп участь і в останньому бою козачанських вільних козаків з росіянами під Мокрою Калигіркою. Тривав той бій більше доби. Завершився зі смертю отамана – легендарного “діда Шаповала”.
Після бою Прокіп Артемович повернувся в Козацьке, та й не сам, а з трьома кіньми – власним, отамановим і ще одним. Недавно скінчилися жнива, комори були повні збіжжя, тож вівса коникам не пошкодував. Отой третій об’ївся вівсом і пропав. А сам Прокіп дістав 25 шомполів “за перебування в козаках”. Так сказала Меланія, але не знає, хто катував – кайзерівці чи гетьманські каральні загони. Після шомполів Прокіп ледве вижив, місяць не вставав. Мав проблеми зі здоров’ям і надалі.
Отаманів кінь ще майже 10 років вірно служив своєму новому господарю. Возив крам аж до Криму. 1929 року Прокіп, щоб не потрапити під “розкуркулення”, здав у колгосп молотарку й отаманового коня. Коняка мала норовистий характер, навіть відкусила півщоки Вірі – п’ятилітній Прокоповій доньці.
Ставши бідняком, Прокіп під “розкуркулення” вже не потрапив – сторожував у колгоспі. Під час Голодомору 1933 року втратив дружину Марію Філатівну і двох старших доньок – Ганну і Веклу.
Пізніше одружився з Оляною Савівною (по-вуличному Шолох). Вона в Голодомор утратила чоловіка і всіх дітей. І повернулася із Шевченкового, де жила, до батьків у Козацьке. З Прокопом побралися 1935 року. 1950 року, коли Прокопу вже було 60 років, він подарував життя Ліді – найменшій своїй доньці.
Усе життя намагався вголос не згадувати про Вільне козацтво – росіяни ж, проти яких бився, перемогли, тож краще про старе мовчати.
Лише перед кончиною розповів дітям “по секрету” свою історію.
Помер Прокіп Лисенко 3 липня 1960 року. Похований у с. Козацькому біля першої дружини та дітей Ганни і Векли, що загинули під час Голодомору. А Оляна Савівна померла в Казахстані, куди її забрала дочка. Там і похована.
Пізнала батькову таємницю і Прокопова донька Віра, 1921 року народження. Тоді ж і довідалася, що кінь, який покалічив її в дитинстві, належав колись козачанському курінному “дідові Шаповалу”. І був з отаманом до кінця, до останнього його подиху.
Прийшов час, і Віра переповіла історію отаманового коня та двох його господарів своїй дочці Меланії, яку привела у світ 1957-го. А Меланія та її чоловік Борис Дяченко зберегли цю історію для нас.
Олег ГОЛУБ, Роман КОВАЛЬ
Село Козацьке – Київ
На фото – Прокіп Лисенко стоїть у куфайці зліва за односельцями.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22276
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6606 раз
Поблагодарили: 11606 раз

Історія Курінного отамана Шаповала.

Сообщение Kozak Taras » 07 окт 2016, 22:14

Изображение
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Вернуться в «Новини ККВК»