Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Козацьке село

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Козацьке село

#1

Сообщение Kozak Taras » 04 ноя 2017, 21:13

Изображение

Українське село

Загадкове і мальовниче – як писанка на Великдень, кожне зі своєю неповторною історією. Багато сіл і хуторів тісно пов’язані з історією Українського козацтва і носять такі назви як Козаче, Козаччина, Козацька Слобода, Зимівник, Коза́ча Ло́пань і інше.

На Січі жили неодружені козаки

Такий звичай запорізьких козаків, насамперед, пояснюється їх військовим становищем. Оскільки жінок на Січ під страхом смертної кари не допускали, то сімейні козаки на зимівлю поверталися до своїх осель, чи створювали свої поселення – зимівники. Спочатку зимівники використовувалися для утримання худоби взимку, але потім зимівники переросли на великі поселення, де не тільки розводили худобу, але й займалися землеробством, бджільництвом, садівництвом, забезпечуючи січових козаків продуктами.
Сімейних козаків брали у військовий похід лише у виняткових випадках. Збирали таких козаків через гінців, або пострілами з гармати.

Що таке зимівник?

Козаки не були постійно на Січі, особливо взимку. Десь тільки десята частина війська не залишала фортеці, інші же козаки займалися господарськими справами, полювали, рибалили…
Зимівник – це велика садиба, яка будувалася декількома господарями, в ній було декілька будинків, стайня, все це було обнесено огорожею.
Зимівники були розташовані по берегах річок. У бурдюгах жили поодинокі козаки у віці, які доживали там свою старість. Багато козаків несло прикордонну службу за межами Січі багато років, і в тих краях одружувалися, обживалися господарством.

Інші згадки

Так, наприклад, в Путивлі чималу частину жителів складали люди ратного стану – козаки. Стрільці, гармаші, а також монастирські і церковні служителі.
Про Севрюків – путивльських козаків, які «на поле їдуть» і від яких уряд чекав звісток “о кримських набігах”, повідомляє архівна книга Кримських справ.
Повідомляється так само і о сторожовій службі путивльських козаків біля Дніпра, поблизу литовських володінь. На цій ділянці, Кримської України, татари робили набіги за попередньою змовою з прикордонними литовськими воєводами. Однак, як не дивно, путивльські козаки часто діяли проти татар спільно з черкаськими і канівськими козаками, які перебували на службі у польського короля. Саме з цього приводу в 1527р. кримський хан скаржився польському королю, кажучи, що:

«люди черкаські й канівські пускають козаків, з козаками путивльськими, під улуси наші» ( татарські ).

І, що дізнавшись про підготовлюваний напад, путивльські козаки передають звістку.
Так в Путивльському районі є село Козаче, і в місті стоїть Миколаївська церква, в народі названа Миколою – Козацьким, оскільки вона була побудована на кошти путивльських козаків.
Поступово козаки «осідали» в тій місцевості, де вони служили.

Покріпачення козацького села
Місцева влада давала їм житло і землю. Основним обов’язком таких козаків була військова варта в тій місцині, де вони жили. В мирний час козаки зі своїми сім’ями мали займатися господарством, орати землю, вирощувати худобу. Хоча в таких селах і поселеннях порядки нагадували Січові. Влада намагалась одружити якомога більше козаків, оскільки одружений козак був прив’язаний до домівки і не був схильний до якихось мандрів. Цікаво, що такі умови застосовувалися при формуванні інших козацьких загонів.

3 травня 1783 року в Слобідській та Лівобережній Україні ввели кріпацтво і майже одразу почались «шукання козацтва», нещодавно покріпачений люд намагався довести свою приналежність до тих, кого обійшла кріпацька доля.

З іншого боку уряд мав складну ситуацію з іншою частиною громадян, які отримали назву «малоросійське козацтво». Довелось зважити історичні права на землю і тоді «малоросійське козацтво» отримало частину привілегій дворян, не відносячись до останніх.
З цих «малоросійських козаків» було не раз створено “козацькі війська” – під час Наполеонівської війни, східної війни, обох польських повстань. Після завершення війн козацькі полки були розформовані і ліквідовані.
Ось так поступово від зимівників і вільних поселень українське козацтво було майже примусово «приручене» і «прив’язане» до тієї чи іншої місцевості, але це не викоренило традиції і пам’ять про давні часи, і зараз по всій Україні розкидані села, назви яких говорять, що їх заснували саме козаки!

підготував Олексій Дрозденко
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Новини ККВК»