Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!
Козацьке побратимство
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Козацьке побратимство
“Найди собі, синку, вірного товариша – і ніяка людська сила тебе не візьме”
Н.В. Гоголь “Пропала Грамота”
Багато в кого з козаків був за морем у неволi хтось з ближніх їм людей: товариш, сестра, брат, батько, мати або наречена, i кожен козак охоче нехтував небезпекою i навiть оддавав своє життя за волю своїх дорогих людей.
Побратимство у козаків перебувало у великiй шанi. Народнi оповiдання зберегли нам багато випадкiв про те, коли козак, відшукавши свого побратима в неволi й не маючи коштiв, щоб його викупити, вiддавався сам на каторгу з тим, аби турок випустив його побратима на волю. Кожен господар на це згоджувався, бо йому кориснiше було мати свiжого, дужого чоловiка замiсть кволого, знесиленого невольницьким життям та працею. Бувало й так, що визволений побратим, поживши кiлька рокiв на Сiчi, знову вертався в неволю, щоб заступити на каторзi свого вiрного товариша.
На знак побратимства козаки обмінювалися натільними хрестами, а далi в них усе було спiльне: вони дарували один одному коней, зброю й iншi речi. В походах побратими, бувало, не з’їдять один без одного шматка хлiба; в боях же вони билися поруч i рятували один одного вiд смертi або захищали своїм тiлом.
Побратимство надавало козакам великої сили. Воно було однiєю з таємних причин їхньої непереможностi й того, що ворог рiдко захоплював сiчовика в бранцi. Коли траплялося, що когось iз побратимiв хтось кривдив чи ображав, то другий зараз же заступався за нього; якщо ж побратима зрадливо вбивали, то його названий брат, лишившись живим, ставав за нього месником. Козаки
Тому приклад – славетні побратими-канівчани Яків Шах та Іван Підкова.
Перед стратою у Львові на ратушній площі, перед самою смертю Іван Підкова просив поховати його за козацьким звичаєм. Прохання це виконав його побратим – Яків Шах. Саме його козаки таємно викрали обезглавлене тіло Підкови й перевезли його до канівського монастиря. Де й поховали.
Сам Шах брав участь у молдавській авантюрі свого побратима Івана Підкови і після здобуття останнім молдавського трону був обраний козацьким гетьманом. Далі було декілька компаній проти турок, а потім бажаючи помсти за смерть свого друга Шах бере в облогу Будапешт. Місто він не здобуває, але йому видають винуватців полонення побратима Підкови. Коли їх йому видали, він їх стратив. Спочатку відрубав ноги, потім вуха. А потім повісив з табличками “Так карають вiроломцiв за невинно пролиту християнську кров”.
Такого непокірного й некерованого гетьмана Варшава звичайно ж терпіти не могла і в 1582 році його позбавляють гетьманського чину (а в той час короліський вплив на Січ був досить вагомий) та засилають до канівського монастиря. В цьому монастирі він приймає постриг й вмирає власною смертю поряд з могилою свого вірного козацького побратима Івана Підкови.
підготував СЕРГІЙ ПОНОМАРЬОВ