Новини Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 28 окт 2020, 12:37

«Якщо кількість хворих збільшиться, ми будемо на межі»: звенигородський медик про ситуацію з коронавірусом

У Звенигородській районній лікарні всі 20 ліжок зайняті хворими на коронавірусну інфекцію. Про це розповів начмед Георгій Дімов. Кілька днів тому лікар на своїй сторінці у фейсбуці опублікував допис, в якому просить людей серйозніше ставитися до хвороби. На його думку, 6-7 тисяч випадків зараження щодня – тільки початок.
Маємо 20 ліжок і всі вони зараз заповнені. – пояснює Дімов. – Всі пацієнти досить таки тяжкі. Люди різного віку. Є молоді, є в літах. Але основний контингент від 50 років. Серед них є ті, що береглися. Але згадують, що до них хтось заходив додому, хто був хворим на коронавірус. А частина людей просто не береглися. Я тому й виставив допис, щоб до людей хоч трохи дійшло. Фарби у зверненні не згущував. Написав це все у 4 години ночі. Коли ми відкрилися і повністю заповнилися ліжка, я саме ходив на базар. Хоча роблю це вкрай рідко. Намагаюсь взагалі менше бувати там, де є натовп. На ринку дуже мало, хто носив засоби захисту. Підійшов до однієї продавчині. Вона мені з посмішечкою каже: «Ви що, хочете прожити 120 років?». Кажу, що хочу, аби вона стільки прожила.
Люди вперто не хочуть усвідомлювати серйозність ситуації, нарікає медик.
Люди досі не усвідомлюють небезпеки, – продовжує Дімов. – Починають розуміти, коли самі захворіють. Тоді починається паніка. Мовляв, чи є місця вільні і так далі. Буде доволі жорстко. Нинішня ситуація із захворюваністю, це ще далеко не кінець. Молодь менше хворіє і помирає, тому легковажно до цього всього ставиться. Тому наражають на небезпеку своїх батьків.
Коронавірус часто порівнюють із грипом. Через це немає страху перед новою хворобою.
Коли була епідемія грипу, навантаження на лікарню було в декілька разів менше, – згадує фахівець. – Коронавірус має індекс зараження в разів 5 більшим за грип. Кількість ускладнень з боку дихальної системи теж в декілька разів більше. Запалень легень під час грипу було менше. Під час епідемії грипу, з такою ж кількістю населення, нам вистачало 1-2 апарати штучного дихання. Нікому не відмовляли. Зараз маємо 4 апарати, але ледве справляємося. Якщо кількість хворих збільшиться, ми будемо на межі. Якщо люди не будуть і далі берегтися, станеться велике навантаження на систему охорони здоров’я. Можливо, доведеться робити вибір: кому дати кисень, а кому не давати. Разом з тим, держава мала б подбати, аби купити необхідну кількість обладнання. Нам же поступило не більше 20 відсотків апаратури від того, що необхідно. Довелося самотужки вирішувати проблеми. Із засобами захисту проблем поки немає.
Хворим роблять тестування, результати якого іноді виявляються хибними.
Щоб ПЛР-тестування було вірним, треба достатньо адекватно взяти мазок, – пояснює лікар. – В зразку має бути достатньо клітин епітелію. Не рідко буває, що вірус розмножується в легенях, а у верхніх дихальних шляхах його або вже немає, або ще немає. Від коронавірусу досі не існує ліків. Це чи не головна проблема. Від грипу розроблені ліки конкретно проти нього.
Серед працівників Звенигородського медзакладу теж є пацієнти з коронавірусом. Проте «підчепили» вони його, найімовірніше, не на роботі.
Дослідуючи ланцюжок, можна сказати, що шлях зараження є побутовим, – припускає Дімов. – Звичайно, вони захищали себе, але ж є ще родина. Так само міг бути контакт в межах домівки із носієм вірусу. В родині ж не будеш цілодобово в масках ходити.
За понеділок, 27 жовтня, на Черкащині зафіксовано 154 нових випадків захворювання. 347 пацієнтів наразі перебувають на лікуванні в медзакладах. За увесь час епідемії вже померло 79 черкащан.

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 06 ноя 2020, 12:31

Звенигородським бізнесменам районний музей «без надобності»

Хто б там що не говорив, на Звенигородщині таки є де дізнатися про її минувшину. Бо ж, окрім основних музеїв, маємо ще й близько десятка музейних закладів, що працюють на громадських засадах. Йдеться передусім про сільські – в Ризиному, Стецівці, Стебному, Козацькому. Створені тамтешніми ентузіастами, вони й утримуються ними в належному стані, попри непередбачені на них витрати. І районний краєзнавчий музей, котрий має давню історію, здається на цьому тлі безхозним.
Заснувала музей 1920 року, як повітовий, художниця й етнограф Софія Терещенко. Працював він на громадських засадах до тридцятих років, допоки його не реформували, передавши наявні фонди до Уманського краєзнавчого музею. Внаслідок цього значна кількість унікальних експонатів пропала. На той час одна з засновників музею і його перший керівник Софія Мефодіївна Терещенко, звинувачена в належності до міфічної української контрреволюційної організації, «що ставила за ціль повалення радянської влади», перебувала вже в тих місцях де й Макар телят не пас. І лише в 1960 році, «розсадник антирадянщини», як йменували музей кадебісти, був відроджений завдяки групі звенигородчан-патріотів. Серед тих, хто доклав найбільше зусиль для цього, називають учителів О. Михайловського, О.Ткаченка, Л. Іваницьку, О. Шліхту, П. Ткаченка. Музею навіть присвоїли ім’я Тараса Шевченка, проте в самостійне «плавання» не відпустили, підпорядкувавши на правах філії музею історії Корсунь-Шевченківської битви. І лише поступово він вибрався з-під опіки, отримавши після 1991 року статус державного, а згодом й районного краєзнавчого.
На сьогодні тут функціонує шість залів, експонати яких пов’язані з виникненням Звенигородки, етнографічними і природніми особливостями краю, подіями Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Коліївщиною, голодомором 1932-33 років, сталінськими репресіями, Другою світовою війною, життям та діяльністю Агатангела Кримського та В’ячеслава Чорновола. Та, на жаль, наявним експонатам, зібраним під дахом музею, давня будівля якого за царату слугувала так званим «воїнським присутствієм», тут давно вже затісно. Цінні раритети знаходяться у так званих запасниках, а попросту – у пристосованому приміщенні, а сам музей, котрий пам’ятає ще своїх перших засновників, давно потребує капітального ремонту. В цьому можна пересвідчитися вже глянувши від дороги на його вигнуту дугою стіну та перекошені від часу й з облупленою фарбою віконні рами. Та оскільки культура в нас фінансується за залишковим принципом, районні вожді обходять цей заклад стороною. Увага на ньому концентрується на час місцевих виборів. От і не так давно музей з категоричним «відремонтую», фігурував у передвиборчих програмах низки кандидатів у депутати різних рівнів та претендентів на крісло міської голови. В одного з них, відомого на Звенигородщині бізнесмена, автор цих рядків ще задовго до дня виборів запитав, а чи не міг би він, маючи гарні статки й таке добре серце, взятися за ремонт будівлі й в тому разі, якщо не пройде на омріяну посаду. І той, не задумуючись, відповів: мовляв, незалежно від цього, не дам розвалитися такій необхідній для збереження історії рідної Звенигородщини споруді.
І ось фініш.
Не дорвавшись до омріяного керівного крісла, згаданий екс-кандидат начисто забув про свої обіцянки щодо музею: нині він підраховує збитки, що їх зазнав, втелющивши чималі грошиська у виборчу кампанію. Де вже там до обіцянок! Ще один з необраних, будучи ображеним на невдячний електорат, не захотів й говорити на цю тему. Не до музею й іншим «патріотам» місцевого розливу.
Мимоволі пригадується сценка з п’єси Карпенка-Карого «Хазяїн», коли землевласник-мільйонер Пузир на пропозицію учителя Золотницького пожертвувати на пам’ятник Іванові Котляревському, відповідає: «Я жертвую на приюти». А далі, зізнавшись, що чекає за свої «пожертви» нагороди, говорить, що Котляревський йому «без надобності».
Ось так і з музеєм…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 18 ноя 2020, 12:25

На фестивалі земляки Кобзаря, жителі Звенигородщини, були неперевершеними

В обласному фестивалі-конкурсі «Народ мій є, народ мій завжди буде» взяли участь 82 виконавці з шести міст, одинадцяти районів та дев’ятнадцяти ОТГ Черкащини. Як уже ввійшло в практику в умовах пандемії, цей захід відбувся в онлайн-форматі. За умовами конкурсу, учасники трьох вікових категорій мали виступити у жанрах «естрадна пісня» та «мала форма», виконуючи твори патріотичної тематики і твори, що втілюють ідею українського державотворення та єдності держави.
Після перегляду номерів та обговорення, члени журі визначили переможців. У віковій категорії 12-15 років в жанрі «естрадна пісня» дипломи другого і третього ступенів відповідно отримали Софія Кривошея й Аліна Клименко з села Шевченкове Звенигородського району. Співучою виявилася і сестра Аліни – Анна: у вокальному дуеті вони вибороли диплом третього ступеня. А диплом другого ступеня у жанрі «малі форми» вручили вокальному тріо «Чарівниці» з Шевченківського сільського будинку культури.
Серед вокальних ансамблів переможцем конкурсу з врученням диплому першого ступеня одноголосно було визнано зразковий художній колектив-ансамбль бандуристів «Срібні струни» Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю.
Підтвердила свою високу художню майстерність в категорії 15-22 роки (жанр естрадна пісня) й солістка Звенигородського районного будинку культури Каріна Олійник, яка удостоїлася диплома першого ступеня. Диплом третього ступеня у її колежанок – жіночого вокального дуету у складі Надії Шеляг та Катерини Вдовиченко.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 19 ноя 2020, 17:08

Десятки волонтерів допомагали Олегу Бойку зводити майбутній музей біля Звенигородки

Минулої суботи, 14 листопада, понад 30 волонтерів з усієї України з’їхалися до хутору «Бойкова Шампань» на будівництво майбутнього музею. Одним із ініціаторів став учасник АТО та голова військово-цивільної спілки «Бойове братерство України» Павло Жебрівський. Нагадаємо, музей звенигородського підприємця та волонтера Олега Бойка почав будуватися ще 5 років тому замість старого. Навколо останнього досі тривають судові справи.
Про українців часто кажуть, мовляв, моя хата скраю, – каже Жебрівський. – Нібито ми самі по собі. Але «толока» є спільною справою. Раніше збиралася вся вулиця, замішувалася глина з половою та водою. Так будувалася хата. Ніхто грошей за це не брав. Коли потім хтось інший будувався, приходили до нього.
Спілка зібрала кошти та забезпечила будівництво газоблоками.
Ми відкрили на «Бойовому братерстві» рахунок і запропонували скинутися грошима, – продовжує далі військовий. – Частину коштів пішло саме з цього рахунку, а частина з братерства. Купили газоблоки та необхідний розчин.
Добудоване приміщення музею буде майже 100 метрів у довжину.
Сам музей буде 96 метрів в довжину. – пояснює Олег Бойко. – Розрахований на 8 залів. Починаючи з «диких укрів», козацтва і до сьогодення. Ще хочу поставити панораму, в якій буде показано розвиток захисників України від давнини до тепер, а напроти них стоятимуть їх вороги. Допомога «Бойового братерства України» неоціненна. 35 бійців було задіяні на «толоці». Сам Жебрівський возив газоблоки на старенькій вантажівці. Та й інші небайдужі не забувають. Майже щовихідних приїжджають люди, які безкорисно допомагають розбудовувати парк.
З самого початку планувалася підтримка понад півсотні волонтерів. Проте через коронавірус залишили лише здорових чоловіків.
Коли буде повністю побудований музей, Бойко не знає. Каже, заважає безгрошів’я й можливість вилучення майна правоохоронцями. Більшість військової техніки в нього забрали раніше.

Анатолій Бузина
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 22 ноя 2020, 17:31

«Это не мой флаг»: волонтер розповів про події під час Революції Гідності

У Ватутіному волонтер Євген Підцерковний самотужки організував мітинг до 7-ої річниці Революції Гідності. Місцева влада не оголошувала про майбутні заходи.
–Я напередодні написав, що хто хоче, може приходити, – каже Підцерковний. Прийшло кілька осіб. Фактично лише ті, хто раніше їздив мітингувати. Підцерковний поїхав на Майдан ще до жорсткого протистояння. Коли силовики розігнали мітингуючих студентів, саме приїхав зі зміни.
–Я був шокований поведінкою Януковича, який відмовився підписувати документи з Євросоюзом, – згадує чоловік. – Коли почали збиратися активісти на Майдані Незалежності, я слідкував за розвитком подій. Апогеєм стало побиття студентів. В той час ми з товаришами вже були в Києві. Але саме повернулися додому, коли розігнали молодь. Це стало рушійною силою, яка спонукала до наступних поїздок. Я придбав 2 балони білої фарби і написав на дорозі біля свого магазину та по вулиці Ювілейній: «Люди, їдьмо на Київ, бо б’ють наших дітей!».
Деякі місцеві перевізники зголосилися безкоштовно возити майданівців та волонтерів. Останні забезпечували людей теплом та їжею.
–Я є свідком і побиттів, і розстрілів, – продовжує чоловік. – Маю фрагмент світло-шумової гранати, які в нас жбурляли. Мене досі вражає, чому нас не змогли розігнати. Був момент,коли на Майдані залишилося чергувати чоловік 100-200. Коли нас атакували, ми почали вигукувати «Київ, вставай!». Тоді задзвонили в дзвони на Софіївській площі. На ранок з усіх місць потекли люди, як струмочки. В нас кидали світло-шумові гранати. Одна з таких впала під ноги молодій дівчині. Хлопчина, років вісімнадцяти, схопив її й хотів віджбурнути, але вона розірвалася в нього в руці. Відірвало 4 пальці. Підбігли медики й почали бити його по обличчю, аби не втрачав свідомість. Хлопець їм на це сказав: «Нащо ви мене б’єте? Мотайте руку,бо мені треба далі йти».
Ватутінця досі вражає тогочасна згуртованість людей.
–Люди голіруч відривали арматуру, яка була приварена до огорожі навколо стадіону Лобановського, – дивується Підцерковний. – Дівчата з нафарбованими нігтями не цуралися виривати бруківку. Дуже емоційні спогади. Одна жіночка приносила нам гарячі сосиски. Я розумів, що вони куплені на її мізерну пенсію. Я ще й відмовлявся. Наполягла, бо хотіла хоч якось підтримати. Пригощали навіть правоохоронців. Але в них була вказівка нічого не брати. На моїх очах беркутівець вихопив у якогось чоловіка український прапор. На обурення, мовляв, це ж і твій прапор відповів: «Это не мой флаг».
Для звенигородчан чи не найпам’ятнішою подією стало перехоплення автобусів із антимайданівцями.
–Якраз я повернувся зі зміни. Мені зателефонували хлопці з Тального, що до нас їдуть ці автобуси, – пояснює волонтер. – Я зателефонував до одного з керівників міліції. Згодом він сказав, що інформація не підтверджується. Ми з товаришами поїхали в бік Вільхівця. Дорогою знову телефонуємо до міліціонера. Той каже, що нікого немає нібито. Ми саме під’їжджаємо, а цей правоохоронець виходить з-за автобуса. Потім ми давали поїсти жінкам і дітям, які їхали в цих автобусах.
Епізод із автобусами «титушок» досі гарно пам’ятає й звенигородець Андрій Тарнавський. Чоловік був саме на роботі, коли надійшла звістка щодо прибуття найманих мітингарів.
–В той туманний для всіх час, всі всього боялися, – розповідає Тарнавський. – До мене забіг колега й сказав, що їдуть «титушки». Ми остерігалися, що в місті можуть початися погроми й закрилися. Самі поїхали на кільце біля Звенигородки. Там вже стояло кілька автобусів із розбитими вікнами. Я заглянув у салон і побачив купу недоїдків та пляшок з-під алкоголю. Пасажири розбігалися, хто куди. Я побіг за одним невисоким хлопцем у якійсь засмальцьованій куртці. Наздогнав і просто запитав, чому він тут. Той перелякано вигукнув, що ні в чому не винний і їх послали в Київ нібито силоміць.
Подібні затримання відбувалися в багатьох районах Черкащини. Антимайданівців після цього повертали назад додому. В ці дні у Звенигородці відбулося віче, на якому чиновників змусили написати заяву на звільнення.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 23 ноя 2020, 10:19

Звенигородські лікарі працюють в умовах наближених до фронтових

Якщо на вулицях Звенигородки людей нині в рази менше, аніж ще два-три тижні тому, то цього аж ніяк не скажеш про медичні заклади міста. В поліклінічному відділенні – черги вже від входу до нього. Інфекційне відділення райлікарні повністю забите пацієнтами з ковідом: через центральну диспетчерську службу сюди доставляють хворих на коронавірус як зі Звенигородського, так і з інших районів – Катеринопільського, Лисянського, Тальнівського, Жашківського і навіть значно віддаленого Смілянського. Госпіталізують в першу чергу тяжкохворих з порушенням дихальних функцій. Як розповідає директор КНП «Центральна районна лікарня» Вардан Айрапетян, кількість ліжок для вражених СОVID – 19 можна було б значно збільшити, ба, навіть весь корпус обладнати для них, проте для цього потрібен додатковий медичний персонал. Бо навіть з нинішньою кількістю пацієнтів медпрацівники, задіяні в лікуванні пацієнтів, вражених коронавірусом, а це – один лікар-анестезіолог, двоє лікарів-інфекціоністів та медсестри, збиваються з ніг. До того ж, вони теж не убезпечені від підступного вірусу. Тож умови, в яких працює медперсонал, можна без перебільшення назвати наближеним до фронтових.

Тим більше, що ситуація постійно загострюється. З кожним днем кількість вражених коронавірусом людей збільшується. Як інформує помічник лікаря-епідеміолога Звенигородського лабораторного відділення ДУ «Черкаський ОЛЦ МОЗ України» Ольга Андрусишина, станом на 16 листопада на Звенигородщині зареєстровано 449 лабораторно підтверджених випадків COVID – 19. При цьому показник захворюваності постійно підвищується: якщо у травні було зафіксовано 2 випадки захворювання, у липні – 4, в серпні – 10, то вже у вересні – 78, а в жовтні – 220. Вже сьогодні можна прогнозувати, що й листопад буде вкрай напруженим.
– Із зареєстрованих випадків, – повідомляє Ольга Андрусишина, – 14 закінчилися летально. Основною причиною цього в більшості випадків було загострення існуючих соматичних захворювань на фоні супутнього інфікування коронавірусом. Характерно, що найбільш враженою віковою групою є особи від 50 до 59 років. Вони становлять 23 відсотки. Дитяча захворюваність – на рівні 6 відсотків. При цьому є підстави вважати, що саме діти в більшості випадків є джерелом інфікування дорослих, адже вони хворіють малосиптомно та короткотривало і батьки, як правило, за медичною допомогою та проведенням лабораторного обстеження не звертаються. І лише після того, як в сім’ї захворіє хтось з дорослих, пригадують, що нежить і незначне підвищення температури мала дитина.
Часто хворіють й сім’ями. Інкубаційний період в таких випадках складає два-три дні, буває, що ніхто не захворіє.
Захворювання залишається невивченим, а тому підступним і поки що некерованим: вакцина в стадії пошуку, немає лікування «чарівною пігулкою», продовжуваність імунітету після перенесеного захворювання масово не вивчена. Є випадки, коли після перенесеного захворювання, в тому числі у тяжкій формі, імунітет не виробився. А в інших осіб, котрі обстежувалися планово, без наявності ознак ГРЗ в недалекому минулому, виявлялись антитіла у сироватці крові.
З загальної кількості вражених вірусом, найбільше припадає на Звенигородку. Не є винятком і села, особливо з великою кількістю населення, в першу чергу – Княжа, Шевченкове, Вільховець, де зафіксовано від 20 до 10 випадків захворюваності на ковід. Проте останнім часом вірус не минає й таких невеличких сіл, як Гудзівка. Тож лікарі закликають населення з повною відповідальністю поставитися до свого здоров’я і роблять все можливе для стабілізації становища.
–На сьогодні основним завданням нашої служби є необхідність стримування розповсюдження інфекції шляхом санітарно-освітньої роботи з хворими та контактними особами, проведення комунікаційних заходів з іншими лікувальними закладами району, керівниками установ та підприємств з методом локалізації захворювань, – продовжує Ольга Андрусишина. – Наші спільні заходи спрямовані на розтягнення в часі епідемічного процесу, щоб дати змогу нашій районній медичній системі впоратися з цим навантаженням. Бо може не вистачити ні людського, ні матеріального ресурсу. Тому без розуміння кожного про відповідальність за себе і за того, хто поруч, всі зусилля медиків будуть немарними.
Схоже, що останнім часом жителі району таки стали більш відповідально реагувати на такі застереження. Сьогодні на вулицях Звенигородки майже не зустрінеш перехожих без захисної маски. Те ж спостерігаємо і в людних місцях, передусім на ринку. В навчальних закладах дотримуються рекомендацій МОЗ щодо проведення навчального процесу в умовах пандемії. І все ж треба сказати, що молодь ще значною мірою не усвідомлює небезпеки, що чекає поруч. В цьому можна упевнитись, побувавши в парках та в інших місцях відпочинку. Й тут рекомендаціями медико-санітарної служби і навіть втручанням поліціянтів можливій біді не зарадити. Потрібні насамперед втручання і жорсткий контроль батьків.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 23 ноя 2020, 17:33

Листоношами не народжуються

Навряд чи зустрічався вам передплатник, якому подобалося б отримувати газету з кількаденним запізненням. Не став винятком і автор цих рядків, отримуючи пошту з застарілою інформацією. Таку ситуацію в поштовому відділенні пояснювали насамперед нестачею листонош: мовляв, останнім часом бажаючих працювати в цій сфері і вдень зі свічкою не знайдеш. Через це збільшилося навантаження на тих, хто ще носить поштарську сумку. От і умудряються деякі з них, аби зекономити час, доставляти газети не в день виходу кожної, а зібравши всі докупи.
Тож був приємно здивованим, побачивши одного дня у своїй скриньці «свіжий» номер «Нового Дзвону», а назавтра – й інші газети у день їх виходу в світ.
Мабуть, щось у лісі здохло, – подумалося. Проте так було і пізніше. А все пояснювалася тим, що на нашій дільниці стала працювати нова листоноша. Лідія Іванівна Денисенко, маючи вже літній вік, переїхала з Городищенського району в Звенигородку, як це часто буває, до дітей. Мешкаючи до цього в сільській місцевості і звикши щодень працювати, нудилася тут без роботи. Тож, дізнавшись, що тамтешньому поштовому відділенню потрібні листоноші, вирішила: чом би не спробувати?
– Нелегка це робота, мамо, – умовляла донька. – А тут ще й пандемія…
Та вона наполягла на своєму і вже наступного дня прямувала Звенигородкою з поштарською сумкою на плечі. Дільниця, що дісталася їй, виявилася чималою: від вулиці Благовісної, паралельної з проспектом Тараса Шевченка, аж до районної лікарні й далі – провулками. Розносячи кореспонденцію по багатоповерхівках, відразу ж зіткнулася з проблемою: кодові замки на дверях під’їздів. Та дізнатися код було не важко. А от як пройти у двір приватного будинку, ризикуючи повсякчас нарватися на злого пса? До речі, де гарантія що й на якійсь з глухих вуличок чекає на тебе вже не домашній, а здичавілий собака, яких он скільки розвелося останніми роками в місті?
– Всякого бувало на перших порах, – усміхається сьогодні своїм споминам Лідія Іванівна. – Бо ж, окрім цього, професія листоноші вимагає окремих знань і навиків. – Й тут мені допомогли своїми порадами Люба Чепчур, Сергій Караванський та інші досвідчені колеги. Взагалі ж колектив у нас чудовий, в чому я переконалася з перших днів роботи.
Саме з перших днів й виробилось у неї тверде й непорушне правило: не відкладати на завтра того, що треба зробити сьогодні. Тож, буває, до пізніх сутінків не полишає своєї роботи, допоки не звільнить своєї сумки від останньої газети.
Хоч не тільки газети та іншу кореспонденцію доставляє звенигородцям листоноша. Замовляють Лідії Іванівні, як і її колегам, одинокі літні люди й продукти та ліки. І це лише дві з семи послуг, які надає на час карантину «Укрпошта». До решти послуг належать отримання пенсій та переказів з картки додому, соціальної допомоги, оплата комунальних платежів, оформлення онлайн передплати. І є тут свої складності. Ні, йдеться не про фізичне навантаження, хоч і цього не віднімеш. Важко емоційно. Візьмемо для прикладу пенсії. Здавалося б, має тішитися самотня бабуся грошима, що «прийшли» до її хати. Проте… Отримавши ті півтори тисячі гривень, вона відразу ж має віддати триста на оплату за комунальні послуги, ще сто – на пральний порошок, олію та цукор. На решту виживатиме місяць, з острахом чекаючи на подорожчання продуктів. От і нарікають люди на розмір пенсій. А як їм допомогти? Попутно скаржаться на хвороби, на дітей, які забувають про них.
Та на що тільки не скаржаться! От і виходить від них листоноша зі зболеним серцем та сльозами на очах. Аби назавтра поспішати до інших, несучи їм, окрім газети чи чогось ними замовленого, й співчуття та промінчик своєї доброти.
Така вже професія…

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 4607
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 559 раз
Поблагодарили: 2305 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 04 дек 2020, 20:45

Інтуїція допоможе: у Звенигородці й Ватутіному не вистачає дорожніх знаків

У звенигородських спільнотах соцмережі Фейсбук виникла суперечка навколо опублікованої світлини з нібито порушенням поліцейськими правил дорожнього руху. На фото службова автівка стоїть запаркована прямо на «зебрі» неподалік від місцевого супермаркету. Саме це й викликало незадоволення більшості користувачів. За даним фактом керівництво Звенигородського райвідділу поліції розпочало службову перевірку.
Формально, по цій фотографії, вбачаємо ознаки правопорушення, – каже начальник поліції Олег Міщенко. – Я вирішив розпочати службове розслідування. Окрім цього будемо визначати, чи є там пішохідний перехід насправді. Якщо є, поліцейські понесуть покарання.
Втім більшість водіїв дивує наявність там «зебри» , адже вона не дублюється відповідним знаком, який бачили б самі автомобілісти.
Нанести розмітку для пішоходів, вважаю, є забаганкою власників магазину, – говорить екс-поліцейський Сергій Чадний. – Хоча, так, вона там потрібна, адже машин багато їздить. Але знаків там немає дублюючих. На мою думку там немає переходу. Якщо, не доведи боже, зіб’ють пішохода, то виникне питання: а хто ж винен? Пішохід? Ні. Бо розмітка є і він не зобов’язаний керуватися знаками. Водій? Ні, бо дублюючий знак відсутній. Інше питання в законності парковки. Якщо припустити, що «зебра» там має бути, то паркуватися ближче, аніж за 10 метрів до неї заборонено.
Мер міста Олександр Саєнко визнає, що розмітка наносилася за державний кошт. Після розмови з журналістом пообіцяв розібратися в ситуації.
Це важлива проблема, – коментує Саєнко. – Особисто поїду й огляну. Після чого дам команду, аби встановили знак. Саму розмітку наносили ми. Був тендер. З Білої Церкви приїжджав спеціальний автомобіль. Люди давно просили це зробити. Хоч і я ходжу там, але чомусь не задумувався над цим питанням. Тому ситуацію якнайшвидше виправимо.
За словами місцевих мешканців, це не єдина проблема у місті. Чимало людей скаржаться на відсутність дорожніх знаків і в інших місцях.
Не скрізь можна знайти знак «головна дорога», – пояснює Анатолій Чадний. – Наприклад, по Благовісній. На прилягаючих є попередження дати дорогу, а головна не позначена. Не місцеві змушені гальмувати біля кожного перехрестя, де може з правого боку наближатися інша машина. І таких місць вистачає. Тому на цих ділянках не виключені аварії.
З аналогічними ситуаціями зіштовхуються й мешканці сусіднього Ватутіного.
В нас дорожніх знаків практично немає, – обурюється власник служби таксі Владислав Колбін. – Максимум 10 відсотків від необхідної кількості. Пішохідні переходи якщо і є, то знаки про це відсутні. Нещодавно нанесли «зебру» неподалік залізничного переїду. Там парковка біля магазину і веде вона в нікуди. Під паркан людям, бо тротуару немає. Знаків теж ніхто не ставив. Мало де є знак «Дай дорогу». Як і попередження про кільцевий рух. Проспект Ватутіна має дві дороги з однобічним рухом. Людина з іншого міста може потрапити в аварію, виїхавши на зустріч автомобілям, бо теж немає знаків «Односторонній рух».
Новообраний голова Ватутінської ОТГ Олександр Заборовець обіцяє виділити кошти на встановлення знаків.
Місцеві водії вже звикли і поступаються дорогою, а приїжджі інколи пальцем біля скроні крутять, – говорить Заборовець. – Тому це все буде обов’язково усуватися. Але роботи розпочнуться з весни. Наразі вираховуємо вартість знаків. Їх потрібно близько сотні. Кожен такий коштує понад 500 гривень. Тобто, потрібно 50 тисяч гривень. Ми ці кошти обов’язково знайдемо й виділимо.
Місяць тому біля однієї зі шкіл Звенигородки були встановлені спеціальні манекени по обидва боки пішохідного переходу. Це змушує водіїв заздалегідь пригальмовувати. Міському бюджету вони обійшлися в 10 тисяч гривень.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»