Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Історія волонтера Віктора Ткаченка

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#1

Сообщение Kozak Taras » 28 июл 2017, 20:22

Півтора року неспокою, понад двадцять судових засідань, зміна трьох прокурорів – ось як правоохоронна система не без згоди влади відплатила волонтеру Віктору Ткаченку за те, що він у 2014 році покинув свій невеличкий бізнес та взявся допомагати українським солдатам у війні з московським агресором. Віктору Ткаченку з м. Звенигородки Черкаської області, керівникові Звенигородського волонтерського руху «З Україною в серці» висунули вже стандартне для добровольців та волонтерів звинувачення: він нібито зберігав удома зброю та вибухівку. При цьому навіть самі правоохоронці плутаються у даних про кількість нібито знайденої у керівника волонтерського руху «зброї».

Изображение

Спочатку рвався на фронт, а коли не пустили – став допомагати армії
Свою волонтерську діяльність Віктор Ткаченко почав одразу після того, як на Донбасі з’явилися російські сепаратисти. Спершу чоловік хотів піти на фронт – захищати Батьківщину, проте у військкоматі йому відмовили, мовляв, уже не той вік. Після цього звенигородчанин, об’єднавши зусилля із друзями, почав возити українським захисникам у зону АТО гуманітарну допомогу.
«Я займаюсь волонтерською діяльністю ще з 2014 року, коли відбулось загарбання Криму та неоголошена війна на Донбасі. На початку війни дуже багато хлопців з усієї України, зокрема і з Черкаської області, не чекаючи повістки, пішли воювати. Я та мої друзі, а нам за 50 років, теж рвалися на фронт. Та у військкоматі нам відмовили. Але нам хотілось допомагати нашим хлопцям на війні – і для цього ми об’єднались та створили волонтерську організацію. І 13 червня 2014 року я вперше поїхав на фронт. У мене тоді був свій бізнес, завдяки якому я мав мікроавтобус «Фольсваген». Ним і повіз «гуманітарку», – згадує Віктор Ткаченко.
За словами волонтера, найбільше, що його тоді вразило у зоні бойових дій – це те, що добровольці воювали не у військовій формі, а у цивільному одязі: джинсах, футболках та кросівках.
«Я зробив фотографії, як наші хлопці воювали просто у тому, в чім приїхали. Приїхавши з зони АТО, я показав їх дружині. Вона розплакалась. Тоді я займався секонд-хендом і мені вдалось роздобути стару «натівську» військову форму. Нею завантажив три мікроавтобуси, і ми повезли її хлопцям. Згодом, наприкінці 2014 року, щоб нас пускали в АТО, довелось зареєструвати благодійний фонд, оскільки юридично це найшвидше. Документи нам зробили за тиждень. Але ми, фактично, не є благодійним фондом, оскільки наші статки нам цього не дозволяють. Тоді, як і зараз, хотілося б допомагати більше. Але ми робили свою роботу так, як могли, і скільки вистачало на це коштів», – зазначає волонтер.
Прийшли обшукувати, коли волонтера не було вдома
Так волонтер зі Звенигородки Віктор разом із своїми друзями їздили у зону бойових дій. Їхня волонтерська організація постійно збільшувалась, оскільки туди після демобілізації приєднувались і ветерани АТО. І все б нічого, якби удосвіта 8 квітня 2016 року до помешкання Віктора Ткаченка, де він живе разом з дружиною, та до будинку його батька нібито за анонімним «доносом» не навідались спецслужби – СБУ та карний розшук МВС. У батьківському будинку під час обшуку не знайшли нічого, а от у будинку подружжя Ткаченків СБУ знайшла нібито набої та вибухівку.
«Ще 4 квітня я поїхав у зону АТО, 8 квітня я приїхав додому. Тоді дружина мені розповіла, як у нас вдома відбувались ці обшуки. Зрання у нашу оселю прийшли «маски-шоу», дружина була вдома сама. Спершу вона дуже перелякалась, не могла усвідомити, хто це у масках і зі зброєю лізе на наше обійстя через паркан. Далі був обшук. У будинку вони не знайшли нічого. Але, за словами дружини, зброю ці люди у нас таки відшукали: за гаражем під перевернутою бочкою у чорному пакеті. Там нібито були патрони та гранати. Окрім того, коли СБУ з Черкас приїхала у Звенигородку, то вони, окрім обшуків у моєму та батьківському домі, поїхали до нарколога, щоб дізнатись, чи я адекватний. Виявилось, що так», – розповідає керівник волонтерської організації «З Україною в серці».
Але це ще не все. Цього ж дня, 8 квітня, черкаська СБУ обшукала і автомобіль волонтера, який повертався з АТО: шукали зброю.
«Того ж 8 квітня 2016 року, коли я ще не знав про обшуки у моєму домі, бо повертався з АТО, працівники черкаської СБУ зупинили мою автівку при в’їзді у Чорнобай (це містечко у Черкаській області). У моїй автівці співробітники СБУ спільно з карним розшуком МВС зробили обшук. Пояснення було таке: нібито хтось їм повідомив, що я із зони АТО маю вести велику партію зброї та боєприпасів. Вони усе перевірили, але, ясна річ, у машині нічого не було. Ми ніколи не возили із зони АТО ніякої зброї. Розумієте, ми не настільки молоді, щоб бути такими ідіотами. Коли у моїй машині закінчили обшук, нічого не знайшовши, склали про це протокол. Але на цьому епопея з обшуками не закінчилась. Правоохоронці заявили мені, що вони щось знайшли у мене вдома. При цьому працівники СБУ показали мені знімки на телефоні, сенсорному, дорогому такому. Я їм відповів, що я майже тиждень не був вдома, а тому нічого про це не знаю. І тоді мені пояснили, що обшук був 8 квітня, а це була п’ятниця. Після того мені запропонували прийти в черкаську обласну СБУ у понеділок, 10 квітня 2016 року, щоб надати їм пояснення про те, що вони знайшли у моєму домі», – каже волонтер.

Ветерани АТО найняли волонтеру адвоката
Колишні підопічні звенигородського волонтера, воїни АТО, дізнавшись про обшуки та запрошення на допит в СБУ, одразу запропонували свою допомогу, ділиться Віктор Ткаченко:
«Наше містечко є невеликим, на той час у районі нас знали як досить потужну волонтерську організацію. Адже коли наші хлопці із Звенигородки йшли на війну, ми брали над ними «шефство», допомагали. Після цих обшуків мої хлопці мені кажуть: «Батя», як будеш їхати у Черкаси, то ти їдь не сам, а візьми з собою адвоката». Я пояснив їм, що у мене на адвоката немає грошей. Тоді вони скинулись і найняли мені адвоката. Хлопці дуже хвилювались, щоб я не їхав сам. Коли я уже їхав на допит, по дорозі зі Звенигородки у Черкаси до мене подзвонила слідча, уточнивши, чи я їду. Коли я сказав, що їду з адвокатом, вона була неприємно здивованою».
Насторожує у цій історії з обшуками те, що у двох протоколах різняться дані про кількість нібито знайдених у домоволодінні подружжя Ткаченків гранат. А також те, що на «речових доказах» ніде немає відбитків пальців підозрюваного волонтера.
«Як тільки я приїхав у Черкаси, з мене зняли відбитки пальців. Але виявилось, що на «знайденому» чорному пакеті зі зброєю взагалі немає нічиїх відбитків пальців. І моїх теж. Я навіть не знаю точно, чого і скільки було у цьому пакеті. Розумієте, в одному протоколі, який мені дали читати, було написано, що у цьому пакеті знаходилось шість гранат, а в іншому протоколі – було уже сім гранат. Скільки було упаковок з набоями, я уже і не знаю. У СБУ єдине, що залишилось із доказів проти мене, що зброю вони ніби знайшли на моєму подвір’ї. А так їхнє обвинувачення проти мене повністю розпалось», – каже Віктор.
Інкримінують «вивезення зброї із зони АТО в обмін на гуманітарну допомогу»
Найбільше волонтера з Черкаської області обурює звинувачення, що, мовляв, він нібито гуманітарну допомогу солдатам ЗСУ та добровольцям обмінював на зброю.
«Мені інкримінували те, що я, змовившись з деякими військовими із Збройних Сил України та солдатами із добровольчих батальйонів, займався обміном зброї та набоїв із зони бойових дій на гуманітарну допомогу. Це повний абсурд. Такого ніколи не було і бути не могло. Але це ще не все. Інше, що мені інкримінували – це те, що буцімто я в невстановлений час, в невстановленому місці, в невстановленої особи придбав ці гранати та патрони. Я їх запитав, а навіщо ці патрони мені? Вони ж натомість нічого не кажуть», – каже Віктор Ткаченко.
«Ми коли починали їздити у зону АТО, то я усім своїм хлопцям суворо наказав нічого звідти не брати. Так, ми привозили із зони АТО вистріляні тубуси, гільзи, підписані «атовцями» прапори, щоб дітям у школі показати, пояснити їм, що там відбувається. Натомість діти солдатам передавали малюнки», – додає волонтер.
Попри все, суди над керівником волонтерського руху тривають. Прикметно, що черкаська прокуратура передала справу своїм колегам зі Звенигородки.
«Моя справа зараз перебуває у судах. Її штучно затягують. Як мені сказали знайомі з органів, якщо суд мене виправдає, то хтось втратить роботу. Судимось уже більше року. У моїй справі уже поміняли третього прокурора. Спочатку цим займались у Черкасах, тепер усе перекинули на Звенигородську прокуратуру», –каже Віктор.
Сепаратисти «засудили» до смертної кари
Поки українське правосуддя судить волонтера Віктора Ткаченка, сепаратисти розшукують його. Адже їхній «суд» уже присудив українському волонтеру смертну кару.
«Три чи чотири місяці тому до мене подзвонили хлопці з передової. Кажуть: «Батя, ми тебе вітаємо з нагородою». Кажу, дякую, а чим же нагородили. Вони кажуть «тебе трибунал Л/ДНР засудив до смертної кари. Вивісили твою фотокартку, твої дані». Запитую, а я там з бородою чи без бороди. Вони мені: «Без бороди». Я зрадів, бо зараз з бородою, а значить ще півроку можу жити спокійно, не впізнають. Якщо вже сепаратистам я так остогид, значить, все роблю вірно і від свого не відступлюсь», – жартує волонтер.
«Порошенко сказав «фас» і почалось гоніння на волонтерів»
Те, що в Україні зараз під слідством та за гратами багато волонтерів та добровольців, керівник волонтерського руху пов’язує із цілеспрямованою політикою державної влади. Її метою, вочевидь, є дискредитація волонтерського та добровольчого руху в Україні.
«Все почалося у 2016 році, коли президент сказав, що він виграв війну без волонтерів. Я вважаю, що це була перша команда «фас» державному апарату, правоохоронцям, щоб почати дискредитувати волонтерський рух. Так почались у волонтерів, добровольців обшуки», – каже волонтер.
«Я вважаю, що ці обшуки були зроблені з метою дискредитувати нашу волонтерську діяльність, нашу роботу. Зрештою, обшуки були постійно, не тільки в мене. Так, в одного з наших волонтерів вдома знайшли стартовий пістолет. Правоохоронці його звинуватили у тому, що нібито цей пістолет можна переробити у бойовий. Ну, вибачте, зробити можна багато що. По цьому хлопчині у Звенигородці уже був суд, який його виправдав. Але прокурору це рішення не сподобалось, і він оскаржує його в Черкасах у Апеляційному суді», – додає Віктор Ткаченко.
Волонтер зазначає, що йому дуже болить через те, що в нашій країні і зараз відкрито діє «п’ята колона» Кремля, але державна влада її чомусь не хоче помічати. Натомість об’єктом для переслідування уже вкотре стають патріоти.
«Хотілося б вірити, що це усе припиниться, але воно триває. Дуже хочеться вірити у краще, у зміни в країні. Але…Найприкріше у моїй ситуації те, що в нас не засуджено жодного сепаратиста, винні у вбивстві Небесної Сотні не покарані. Натомість прокурори «полюють» на волонтерів, добровольців та тих, кому не байдужа Україна. Мало того, що в Україні та закордоном у тюрми саджають наших добровольців, то тепер взялись за волонтерів. Мабуть, нас уже вішатимуть.. Дуже прикро, дуже», – констатує волонтер.
Попри ситуацію, яка склалась, Віктор Ткаченко не зневірився. Каже, що події 2014 року показали, що держава у нас є, українці – єдиний народ, готовий захищати свою країну.
«Зараз і надалі возимо допомогу в АТО. Я взявся тягнути той віз, який не хоче тягнути держава і тягнутиму доти, поки зможу. Коли ми починали їздити в АТО, нас було сім чоловік, зараз вже більше двадцяти. Хлопці і дівчата, які прийшли з війни, нині стали волонтерами. Не знаю, чим воно все закінчиться. Посадять чи ні. Нам з дружиною ці суди, обвинувачення, які тягнуться більше року, уже набридли. За добро ще й карають. Але я їздитиму доти, поки не посадять», – зазначає волонтер.
Коментар для «Вголосу»
Пісоцький Іван, вчитель історії та правознавства Звенигородської школи №2:
«Коли у 2014 році на сході України почалася війна з Росією, Віктор Ткаченко заходився займатись волонтерською діяльністю, згуртувавши біля себе свідомих людей. За час його волонтерської роботи, Віктор здійснив близько двохсот поїздок на Схід. Займається допомогою воїнам АТО він і до сьогоднішнього дня. Я, вчитель історії у Звенигородській школі №2, колега дружини Віктора, а тому знаю ситуацію дуже добре. Я обурений цією несправедливістю, кожного дня я бачу, як дружина волонтера плаче від безсилля та несправедливості, яку змушена терпіти їхня родина. Це треба припинити. Ми ті, хто підтримуємо волонтера Віктора Ткаченка, в подальшому будемо їхати у Київ, звертатимемось до Уповноваженого з прав людини, писатимемо відкриті листи до Верховної Ради, в Адміністрацію президента та Генпрокуратуру, бо це жахлива ситуація. Таким людям, як Віктор, потрібно пам’ятники ставити за життя, а не судити. Ця ситуація абсурдна, але, очевидно, зараз комусь вигідно дискредитувати патріотів».
Марія Бойко, «Вголос»
В тему:
Одразу після публікації цього матеріалу в прокуратурі Черкаської області відреагували на інформаційний запит «Вголосу» щодо обвинувачення волонтера Віктора Ткаченка у нібито незаконному зберіганні зброї. Подаємо текст відповіді:

Изображение

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#2

Сообщение Kozak Taras » 08 ноя 2017, 13:39

Вітаємо! :ukr: :ukr: :ukr:
‎Виктор Удалинский‎ в Константин Токовой
19 ч ·
Дуже приємна звістка. Тільки-но із зали Звенигородського суду - вирок Ткаченку В.М. виправдальний, як і мав бути. Півтора роки і 23 судових засідань, а ще нерви, здоров'я, кошти і безкінечна невизначеність вже позаду. Щиро вітаю тебе друже. Все, як і має бути - добро і правда завжди перемагають. Порадувала суддя. Хоча й задовго розглядала справу, проте об'єктивно й не упереджено. Засмутили прокурорські та слідчі. Та й підтримка в залі мала би бути густішою. Привітайте й ви Батю, бо він того вартий. Перші емоції і обійми на фото. — с Константином Токовым.
Изображение
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#3

Сообщение Kozak Taras » 08 ноя 2017, 15:42

Шевченків Край удовлетворен с Константином Токовым и Михайло Солончуком.
1 ч ·
СУДОВИЙ ФАРС ЗАВЕРШИВСЯ ВИПРАВДАЛЬНИМ ВИРОКОМ
Півтора року і 23 судових засідання знадобилося волонтерові Віктору Ткаченку, щоб довести свою невинуватість за сфальсифікованою кримінальною справою.
Нагадаємо, що навесні 2016 року у помешканнях Віктора Ткаченка та ще одного звенигородського волонтера Сергія Керданя відбулися обшуки, за фактом яких було порушено кримінальну справу, а над хлопцями нависло звинувачення у незаконному зберіганні зброї.
Мінімально можливе покарання — 3 роки позбавлення волі. Але не стільки в’язниця лякала Віктора, як те, що добре ім’я змішали з брудом. Його й відстоював у численних судових засіданнях разом із десятками людей, які щоразу приходили підтримати волонтера та родину. Звенигородчани й Ватутінці, жителі сіл і навіть із сусідніх районів заповнювали залу на слуханнях справи у Звенигородському районному суді.
Не менш резонансною була судова справа щодо Сергія Керданя, але він домігся виправдального вироку ще навесні цього року. Натомість Віктору Ткаченку велося набагато тяжче. Складалося враження, що прокуратура поставила собі за мету будь-що запроторити чоловіка до в’язниці.
З першого засідання було зрозуміло — всі докази у справі є нікчемними, про що ми вже не раз писали у попередніх публікаціях. Смішно й сумно водночас говорити про те, що відсутність доказів у справі підтвердили навіть свідки з боку обвинувачення. Але прокуратура, наполягаючи на своєму, постійно затягувала судовий розгляд: державний обвинувач раз по раз не з’являвся на призначені засідання, або вимагав перерви у слуханнях.
Віктор був вимушений заручитися підтримкою одразу двох адвокатів. Рівень їхньої професійності та позиція судді Дар’ї Сакун, яка не раз продемонструвала неупереджене ставлення у розгляді справи, подолали спротив прокуратури. І от, нарешті, 7 листопада — виправдальний вирок та пам’ятний знімок прямо у залі суду.
— Ніколи не думала, що через таке доведеться пройти, — говорила після останнього судового засідання дружина волонтера Ольга. Але чи прийде нарешті спокій у родину Ткаченків, ще не відомо. Адже після виправдального вироку Сергія Керданя, прокуратура звернулася до апеляційного суду. Впродовж наступних 30 днів вона може в такий спосіб оскаржити й вирок Віктора Ткаченка.
Изображение
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
s.d.
Осавул
Осавул
Сообщения: 633
Зарегистрирован: 07 май 2014
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 12
Пол: Мужской
Откуда: РФ
Благодарил (а): 179 раз
Поблагодарили: 155 раз

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#4

Сообщение s.d. » 08 ноя 2017, 22:34

Kozak Taras писал(а):
28 июл 2017, 20:22
...висунули вже стандартне звинувачення...
Плохо, что Вы не пИшите об этом.

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#5

Сообщение Kozak Taras » 08 ноя 2017, 22:40

s.d., а про що ж написано в цій темі?
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Борис
Стряпчий форуму Полковник
Стряпчий форуму  Полковник
Сообщения: 1602
Зарегистрирован: 04 янв 2009
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 224
Пол: Мужской
Откуда: м. Звенигородка
Благодарил (а): 1763 раза
Поблагодарили: 600 раз

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#6

Сообщение Борис » 09 ноя 2017, 14:46

Прикро за непрофісіоналізм правоохоронців і прокурорів... Це люди які повинні захищати права і свободи людей... а виходить що люди шукають захисту від них..... Тепер Віктор Ткаченко повинен подати до суду позов про відшкодування моральної і матеріальної шкоди завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів. Сума буде становити приблизно 120 000-150 000 грн. Відповідачем буде прокуратура....
Окремо хочу виказати подяку судді Звенигородського районного суду Сакун Дарії Ігоревні! Неупереджено, об*єктивно, всебічно розглянула справу, винесла вирок справедляивий. :ukr:

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#7

Сообщение Kozak Taras » 09 ноя 2017, 18:49

Борис писал(а):
09 ноя 2017, 14:46
Тепер Віктор Ткаченко повинен подати до суду позов про відшкодування моральної і матеріальної шкоди завданої незаконними діями працівників правоохоронних органів.
І правильно зробить! :good:
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Історія волонтера Віктора Ткаченка

#8

Сообщение Kozak Taras » 21 ноя 2017, 22:06

Щоб почути виправдальний вирок, волонтерові довелося пройти аж через 23 суди!
Звістка про те, що стосовно Віктора Ткаченка – керівника Звенигородського волонтерського руху «З Україною в серці», прокуратура області скерувала до суду звинувачувальний акт, розбурхала громадськість, волонтерів, демобілізованих учасників антитерористичної операції, їх рідних та родичів тих звенигородців, які й сьогодні дають на сході України відсіч сепаратистам та їхнім російським «братам». І це не дивно, адже Віктор Миколайович ще до цього разом зі своїми добровільними помічниками більше сімдесяти разів побував в зоні АТО, не минаючи й передової, доправляючи продукти та все необхідне українським воїнам, передусім, звичайно, землякам.



І ось на початку квітня минулого року за відсутності Ткаченка у Звенигородці – в цей час волонтер здійснював чергову гуманітарну поїздку у зону АТО, в якій пробув майже тиждень, в його домоволодінні працівниками СУ головного управління Національної поліції спільно з УСБ України в Черкаській області було проведено обшук і, як зазначалося в офіційних паперах, «виявлено та вилучено предмети, які обмежені у цивільному обігу». Йшлося не про що інше, як боєприпаси, до яких, як стверджував Віктор Ткаченко, він ніякого відношення не мав. Судовий зал, де проходили засідання, заледве вміщала всіх, хто, не вірячи у вчинення відомим волонтером кримінального порушення, прибув на його підтримку, і нагадувала розтривожений бджолиний вулик.

Вже з першого судового засідання можна було зробити висновок, що «справа» проти волонтера шита білими нитками. Тож недаремно присутні в залі буквально затюкали прокурора. А далі навіть опитування свідків з боку обвинувачення підтвердило відсутність доказів щодо вини Ткаченка. Проте судовий процес затягувався під різними причинами. При цьому державний обвинувач то не з’являвся на призначені засідання, то ні з того ні з сього вимагав перерви у слуханнях.

Та попри такий тиск, Віктор Ткаченко не падав духом і продовжував надавати волонтерську допомогу захисникам східних рубежів, здійснивши туди своїм автомобілем понад шістдесят поїздок. І все ж, аби відстояти своє добре ім’я, мусив заручитися підтримкою двох адвокатів, належний професійний рівень яких та неупереджене ставлення до своїх обов’язків судді Дар’ї Сакун подолали спротив прокуратури.

І ось після більш як двадцяти виснажливих судових засідань, принизливих допитів і свідчень та надуманих обвинувачень – виправдальний вирок.

– Навіть в страшному сні не могло привидітися нічого подібного, – говорить Віктор Ткаченко. – Адже шельмували не тільки мене, мою дружину, наших рідних і знайомих – шельмували та ставили під сумнів діяльність всіх тих, хто взявся допомагати тим, хто нерідко ціною власного життя боронить незалежність і цілісність України.

Слухаючи його, мимоволі задумуєшся: наскільки законно проводився обшук в господі Ткаченків, з якого дива навішували на чоловіка різного роду звинувачення, котрі не відповідали дійсності, й, врешті, чи ж понесуть хоч елементарну відповідальність ті, з легкої руки яких родина волонтера більше півтора року піддавалася безпідставному переслідуванню?

До речі, сьогодні Віктор Ткаченко не впевнений, що на цьому його одіссея завершилася. І має на це підстави, оскільки його колега Сергій Кердань, якому також «шили справу» щодо незаконного зберігання зброї, і який ще раніше домігся виправдального вироку, продовжує і по сьогодні воювати з прокуратурою, котра звернулася до апеляційного суду.

Де гарантія, що подібне не чекає на Віктора Ткаченка?

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Звенигородщина»