Новини Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 19 май 2020, 21:24

Доповнення до попереднього повідомлення:
У селі Шевченкове на Звенигородщині невідомі підірвали банкомат «Приватбанку». Інцидент трапився 19 травня вранці. Зловмисники скористалися скрапленим газом. Банківський пристрій був розташований у вході до студентського гуртожитку. Силою вибуху рознесло вхідний тамбур будівлі. Уламки розкидало аж на інший бік проїжджої частини, яка пролягає за 15 метрів від місця. Постраждалих немає.
Вибухом зруйнувало перегородки, стелю з новим шифером, двері пластикові, – розповідає Олександр Терлига. Працює теслею. – Коли я прийшов на роботу, поліція вже тут працювала. Скрізь були розкидані гроші. Правоохоронці їх визбирували з понятими. Припускаю, що бандити так нічого і не вкрали. Не розрахували силу вибуху. Мабуть, повтікали з переляку.
Злочин стався,коли в селі ще всі спали. Чергового сторожа в гуртожитку не було.
О 5.50 до мене зателефонували працівники поліції, – каже директор Шевченківського коледжу Олександр Потабенко. – Добре, що в гуртожитку студенти зараз не живуть. Чергового сторожа в приміщенні на той момент не було. Територія коледжу велика і він саме робив обхід. Проблема для нашого закладу значна. Вибило 12 вікон і повністю зруйнований тамбур гуртожитку. Коштів на відновлення немає. Сподіваємося, що «Приватбанк» допоможе в цьому.
Перед вибухом підривники зафарбували об’єктив камери спостереження. За кілька днів до події, банкомат був «заряджений» грошима.
На мою думку, це зробили заїжджі люди, – вважає Потабенко. – Банкомат, наскільки я знаю, «заряджали» днів 5 тому. Зазвичай в 15-их числах аванс в організаціях, то гроші підвозяться саме під цей момент. У нас відеокамера стояла на фасаді. Вони зафарбували її, щоб нічого не було видно. Проте вона все одно не працювала.
Скільки було зловмисників та суму нанесених збитків поки встановлюється, кажуть у поліції. За неофіційними даними в банкоматі могло бути до півмільйона гривень. На місці вибуху правоохоронці кілька годин визбирували касети з пристрою, в яких була готівка. Чи змогли злочинці забрати щось із собою поки не відомо.
Близько 5-ої години ранку до поліції надійшла інформація про вибух, – коментує начальник Звенигородського райвідділу поліції Олег Міщенко. – Зараз встановлюємо обставини пошкодження банкомату. З’ясовуємо, в якій сумі викрадені кошти. Проводяться заходи на встановлення осіб, причетних до кримінального порушення.
Сільський голова Шевченкового Сергій Смалько тепер не знає, як швидко буде встановлено інший банкомат. Поки людям доведеться їздити в райцентр.
Щоб його поставити, ми раніше добряче повоювали, – пояснює Смалько. – Хто зараз візьме на себе таку відповідальність, не знаю. Добре, що в нас майже всі магазини забезпечені платіжними терміналами, де люди можуть розрахуватися картками. Але ж є й такі жителі, яким необхідно знімати готівку. В сусідніх селах є банкомати, але іншого банку. Можливо, встановимо його в приміщенні сільської ради, коли запрацює опорний пункт поліції.
Кілька років тому у Шевченковому вже нівечили банкомат. Саме після цього його було перенесено до гуртожитку місцевого коледжу.

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 21 май 2020, 21:48

70 тисяч необхідно на ліквідацію наслідків вибуху банкомата в гуртожитку

Випускниця Шевченківського коледжу Вікторія Маляр ініціювала благодійний збір грошей на ліквідацію наслідків вибуху банкомата. Звернення опублікувала на своїй сторінці у Фейсбуці.
«Я впевнена, що той випускник, який досяг значних висот, може перерахувати немалу суму. А той випускник, у якого ще все попереду, також допоможе коледжу. Адже всім відомо, що “з миру по нитці, вбогому сорочка”. Навіть 10 гривень – це допомога. Я не хочу вірити в те, що мій заклик залишить когось байдужим. Директор коледжу Потабенко Олександр Анастасійович надав номер рахунку, на який ми з Вами перерахуємо кошти для ремонту. ВСП Шевченківський коледж УНУС Україна, 20214, с. Шевченкове Звенигородський р-н Черкаська обл. Код ЄДРПОУ 00729116 IBAN UA 0882 0172 0313 2610 0530 1005 943 в ДКСУ м. Київ. Благодійні внески. Якщо в когось виникають питання відносно достовірності інформації, то звертайтесь до директора Шевченківського коледжу Потабенка О.А. Номер телефону 0961005000», – йдеться в тексті повідомлення.
Директор коледжу Олександр Потабенко підтвердив інформацію. Каже, треба приблизно 70 тисяч гривень на відновлення.
– Ми попередньо визначили вартість, то треба приблизно 70 тисяч гривень, – каже Потабенко. – Я от тільки замовив вікна, замість пошкоджених вибуховою хвилею. То лише на них необхідно 9 тисяч гривень. Ідея зібрати благодійну допомогу належить нашій колишній студентці. Пізніше й ми викладемо таке прохання на нашій сторінці. Чи допоможе нам банк, поки не знаю. Приїжджав експерт зі страхової компанії. Мають нам виплатити компенсацію. Але нас попередили, що на значні кошти розраховувати не варто.
Нагадаємо, у селі Шевченкове на Звенигородщині зловмисники підірвали газом банкомат. Вибухом знищило вхідне приміщення до студентського гуртожитку та вибило вікна. В будівлі на той момент нікого не було.

Сергій Радченко
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 23 май 2020, 21:38

Звенигородка: рятувальники знищили небезпечний боєприпас

20 травня сапери аварійно-рятувального загону спеціального призначення шляхом контрольованого підриву знищили на спеціальному полігоні артилерійський снаряд калібром 76 мм.
Боєприпаси знаходять мало не щодня, польові та городні роботи, будівництво, - земля щедро здобрена небезпечними предметами і через 75 років не втомлюється повертати їх людям. Але крайній знищений боєприпас здивував обставинами свого виявлення.
На території приватного домоволодіння проводилися роботи з демонтажу старого паркану, коли чоловіки викопавши з землі дивну трубу помітили всередині предмет дуже схожий на снаряд. Коли на місце події прибули сапери Управління ДСНС, то фахівці з подивом констатували, що замість опори для паркану в господарстві використовувався ствол від 76 мм гармати, всередині якого і знаходився заряд.
Частину гармати, разом із 76 мм артилерійським снарядом сапери вивезли на спеціальний полігон де й знищили небезпечну знахідку.
Всього на території області цього року знайдені і знищені вже 710 боєприпасів.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 26 май 2020, 16:13

«Одержав батогом по спині від комуніста, відповідального за скиртування соломи»

Витоки його долі беруть початок з хутора побіля села Попівки, що на Маньківщині, де свого часу оселився його дід священик. У цій мальовничій місцині усе починалося з пісні. Старожили розповідають, що наприкінці двадцятих років минулого століття, коли земельна комісія завершила розподіл селянських наділів, то з радості завела народної «Зелений гай густесенький, неначе справжній рай». І хутір назвали Зеленим Гаєм. Проте чи став він раєм для Леоніда Захаревича, який народився тут передвоєнного 1940 року , та для старшої сестри Ліди і молодшого брата Дмитра? Якби не війна… Батько, Володимир Іванович, загинув на фронті у 1944 році, а на долю матері, Христини Марківни, випала тяжка колгоспна праця. Така ж доля «світила» і йому.
У вісімдесят літ все в пам’ятку, як учора. Треба вчитися, наказувала мати, щоб не довелося «волам хвости крутити».
– Це я зрозумів відразу,- розповідає Леонід Володимирович,- коли в 17 років одержав батогом по спині від комуніста, відповідального за скиртування соломи, бо мої воли не могли дотягнути сітку на висоту скирти. Образа,що зосталася на душі, змусила задуматися, як жити далі.
Чекав призову в армію, та голова колгоспу попросив у військкоматі про відстрочку. Колгоспу потрібні були механізатори, і Леоніда Захаревича направляють у Ватутіне вчитися на механіка-комбайнера. Після навчання працював помічником комбайнера, водив полями буряковий агрегат. Та готуючи техніку до наступних жнив, дуже травмував руку й водити комбайна вже не зміг. Саме тоді побачив оголошення в газеті про набір на навчання до Тальянківського зоотехнікуму. І хоч мав лише семикласну освіту, зумів належним чином підготуватися і склав іспити на «добре».
Закінчивши технікум з відзнакою, Леонід Володимирович отримав пільгове право вступу до вишу. І в 1966 році він уже студент заочного відділення Білоцерківського сільгоспінституту. Працював за спеціальністю в рідному селі, в районному управлінні сільського господарства. Затим направили працювати за спеціальністю в Буки, потім в Березівку, що на Маньківщині. Поруч з ним уже третій рік була дружина Галина, яку вподобав, коли обоє навчалися в технікумі.
Та він не звик зупинятися на досягнутому. Тож коли друзі з інститутської групи порекомендували роботу в Звенигородці, поїхав з дружиною, не вагаючись.
На сьогодні у Шевченковому краї Леоніда Володимировича Захаревича знають і шанують як досвідченого керівника і спеціаліста, адже він майже чверть століття пропрацював на керівних зоотехнічних посадах у районному управлінні сільського господарства. І вийшов на пенсію з посади заступника начальника управління, удостоївшись медалей «За трудову відзнаку» та «Ветеран праці».
Проте відпочинок йому тільки сниться. Маючи тверду національно- патріотичну позицію, він на передньому краї суспільно-політичного життя відстоює ідеї українства. У незалежній Україні його життєвий досвід згодився для діяльності у виборчих комісіях більше десяти разів, двічі очолював місцевий виборчком, тричі був членом територіальних комісій.
Додалося роботи ветеранові потому, як пасічники району обрали його головою громадської організації бджолярів-любителів. Окрім всього іншого, завдяки йому стан справ у бджільництві значно поліпшується й постійно висвітлюється у районній газеті «Шевченків край», проводяться конкурси пасічників, готуються подання на нагородження гідних бджолярів. Звання Почесного пасічника України удостоїлися вісім звенигородчан, більше тридцяти нагороджені Почесними грамотами районних владних структур. А в сімейному архіві Леоніда Захаревича за ці роки зберігаються десятки відзнак за професійну та громадську діяльність. Як член президії районної та міської організацій ветеранів, він занесений до районної Книги ветеранів війни і праці, а очолювана ним первинна ветеранська організація райагроуправління зайняла друге місце в конкурсі і визнана кращою.
Завжди усміхнений, з благородними задумами, крокує по життю Леонід Захаревич. А по ліву руку – дружина Галина Андріївна, ось уже майже 60 літ. Завжди чарівна і привітна, ця жінка стала берегинею їхньої родини, співаючи свою колискову сину і доньці, чотирьом внукам і трьом правнукам.
Вісімдесята весна Захаревича навіває йому щемні спомини. Зелений Гай, Попівка, могили рідні в уманській Косенівці. Їде туди, щоб усім вклонитися, пом’янути. Не проминає в поминальні дні й Попівки, де біля церкви був похоронений його дід-священик.
– Ту церкву зруйнували, кладовище зрівняли із землею, тож і могили його немає. Приходжу до Пагорба загиблих під час голодомору 1932-1933 років, куди односельці перенесли врятований надгробок з могили мого прадіда Григорія Токаревського зі словами «Молімося»,- згадує Леонід Володимирович.
Поклавши на тому скорботному місці квіти, він повертається у Звенигородку, повертається до своєї родини, до своїх задумів і життя, сповненого турботливого неспокою і щирого бажання, аби ніколи не повторилися пережиті лихоліття.

Раїса БІЛЕЦЬКА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 29 май 2020, 21:55

Як у Звенигородці можна вирішити проблему зі стихійною торгівлею на вулицях?

– На базар? – запитує літня жінка в знайомої.
– Ні, до «Даринки», – відповідає та. – Там не гірший, ніж на базарі вибір, а ціни навіть нижчі.
– Але базар є базар, – не хоче чомусь жінка поступатися своєю точкою зору.
– Дався вам той базар, – приєднується до розмови й ще одна молодичка. – Я вже тиждень скуповуюся у «Даринці». І близько, і все свіженьке…
Що то за «Даринка», цікавитесь? Йдеться про магазин «даРИНОК», відкритий нещодавно в центрі Звенигородки.
– Чому саме «даРИНОК»? – перепитує власниця магазину Тетяна Баздуганова. – Якось так уже вийшло. Я вже не раз,було, міркувала над тим, як зробити альтернативу стихійному базару. А коли у зв’язку з епідемією коронавірусу стихійну торгівлю на вулиці Чорновола, що прилягає до міського ринку, заборонили, виник в мене задум про відкриття закладу, в якому можна було б торгувати тим, що й на базарі. Порадилася з деякими підприємцями, прикинула всі «за» і «проти», і взялася за реалізацію наміченого. При цьому назва магазину, на думку багатьох, мала відіграти далеко не останню роль. Як ото в моряків ведеться: як корабель назвеш, так він і попливе. Значить, і на вивісці магазину мало бути щось таке, що нагадувало б про базар, про ринок. Напрошувалось щось на кшталт такого: «так – ринок». Вийшло ж суржиком: «да» замість «так».
– Покупці ж називають ваш магазин «Даринкою», – кажу.
– Знаю, – посміхається Тетяна Юхимівна. – Я не проти. Може, так навіть краще…
– І яким видалося плавання вашого «корабля?
– Думаю, що успішним. Й передусім тому, що за прилавки стали досвідчені «базарники», які з перших днів роботи зуміли знайти своїх покупців. Як завдяки пропонованим продуктам, так і належним рівнем обслуговування.
Справді, вибір продуктів тут не гірший, аніж на міському ринку: свинина, м’ясні вироби, молоко, домашні сир і сметана, масло, овочі і фрукти, крупи… Та всього й не перерахуєш, а головне – все це, як можна пересвідчитися тут же, на місці – свіженьке. Як от молочні продукти, які, особливо сир, розходяться аж надто швидко.
– Утримуємо корів, самі й готуємо той же сир і сметану, – розповідає Ірина Бачуріна. – Й стараємося тримати при цьому, так би мовити, свою марку.
Характерно, що пропонуючи товар, в «Даринці» (будемо й ми називати її так), дбають і про зручності для покупців. Так, Світлана Біла, яка торгує м’ясними продуктами, допоможе не тільки у виборі, а й може й тут же перепустити обраний вами шматочок на фарш.
Подбали в магазині і про викладку продуктів та їх розфасування. На це мимоволі звертаєш увагу вже від порога, зупинившись біля овочів і фруктів, що їх пропонує Діна Даценко. В жодному з існуючих в місті магазинів, як до речі, й на ринку, ви не побачите, наприклад, такої якісної картоплі, розфасованої у більші й менші сітки. До речі, і ціни на неї не перевищують дванадцяти гривень за кілограм – де ще таке побачиш?
Не потрібно, мабуть, наголошувати на тому, що в умовах карантину в «Даринці» суворо дотримуються всіх санітарних вимог.
– Це перше і основне наше правило, – говорять вчорашні «базарники», яких зібрала під своїм дахом «Даринка».
Відчувається, що й тут вони стараються підтримувати репутацію такої потрібної на сьогодні як для них, так і для покупців, торговельної «точки».
Отож маємо ще один конкретний приклад вирішення проблеми стихійної торгівлі у Звенигородці.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 01 июн 2020, 22:07

Підривників банкомату на Черкащині триматимуть в СІЗО

Двох іноземців, які підірвали банкомат та викрали понад 400 тисяч гривень днями було затримано черкаськими поліцейськими. Під час обрання запобіжного заходу підозрованим суд ухвалив тримати їх під вартою на час слідства. Повідомляє сайт ПРО ВСЕ
Як інформують в органах прокуратури, 19-го травня до чергової частини Звенигородського ВП ГУНП надійшло повідомлення про спрацювання сигналізації банкомату «ПриватБанк», який знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 74, село Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області.
Виїздом слідчо-оперативної групи Звенигородського ВП ГУНП з участю експертів за вказаною адресою виявлено зруйновану внаслідок вибуху прибудову гуртожитку №1 Шевченківського коледжу Уманського національного університету садівництва, у якій знаходився пошкоджений банкомат.
Зібраними у ході досудового розслідування доказами встановлено, що до вчинення вказаних злочинів причетні два іноземних громадянина, які 19.05.2020 року близько 04 години 40 хвилин, перебуваючи за вище вказаною адресою, шляхом підриву банкомата «ПриватБанк», пошкодили його та викрали грошові кошти у сумі майже 400 тис. грн. Окрім цього, внаслідок вибуху зруйновано прибудову гуртожитку №1 Шевченківського коледжу Уманського національного університету садівництва, у який знаходився зазначений банкомат.
На даний час за процесуального керівництва Звенигородської місцевої прокуратури зазначеним чоловікам повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст. 194 КК України.
Щодо указаних осіб ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з правом внесення застави. Не погодившись із рішенням суду щодо розміру застави, процесуальним прокурором подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 20 июн 2020, 14:17

Відтепер Звенигородська дитяча художня школа носитиме ім’я своєї засновниці

Історія Звенигородської дитячої художньої школи сягає у двадцяті роки минулого століття. Її було відкрито стараннями уродженки села Попівки тодішнього Звенигородського повіту, випускниці Петербурзької академії мистецтв, художниці і фольклористки Софії Терещенко. Софія викладала у ній графіку, її брати Каленик і Нифонт – ліплення й малюнок. Та після арешту Софії Мефодіївни у вересні 1929 року за підозрою в «належності до української контрреволюційної організації, що ставила за ціль повалення радянської влади», школа практично припинила своє існування.
Заняття в художній школі відновилося у повоєнні роки. Особливих успіхів у роботі з юними талантами було досягнуто потому, як у 1978 році тут розпочало працювати подружжя Юзепольських – Цезар Станіславович та Валентина Дмитрівна. Свої кращі традиції школа зберігає й сьогодні. Нині у ній навчається 115 дітей не тільки з міста, а й з довколишніх сіл району. При цьому тридцять учнів отримують необхідні знання безкоштовно, користуючись пільгами.
На сьогодні – це одна з двох художніх дитячих шкіл, що залишилися на Черкащині як самостійні одиниці. Вона є базовою з кераміки, її викладачі надають методичну та практичну допомогу дошкільним закладам та закладам освіти. Школа постійно бере активну участь в культурно-мистецькому житті району й області. Традиційними стали виставки художніх робіт, присвячені Шевченківським дням у Шевченковій Керелівці та Моринцях, жодне мале чи велике свято у Звенигородці не обходиться без участі цього творчого колективу. Викладачі проводять майстер-класи з писанкарства, кераміки, декоративного розпису, є беззмінними учасниками виставок декоративно-прикладного мистецтва.
А про здобутки юних обдарувань красномовно свідчать численні грамоти й дипломи, яких щорічно набирається, як мінімум, до півсотні.
– Робота з обдарованими дітьми дає позитивні результати, – розповідає директорка цього добре відомого як на Черкащині, так і за її межами навчального закладу Людмила Власенко. – Останнім часом все більше стає в нас переможців і призерів різноманітних конкурсів, у тому числі й всеукраїнських та міжнародних. Зокрема, школа є лауреатом Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю традиційних народних промислів, неодноразово наші вихованці ставали переможцями міжнародного конкурсу «Птахи українських водоймищ», що проводиться під егідою США. Також маємо дипломи з Польщі, Чехії, Іраку, Македонії, Канади, Франції, Кувейту та низки інших зарубіжних країн.
Разом з тим Людмила Іванівна вважає, що очолюваний нею заклад ще далеко не повністю використовує свій творчий потенціал. На заваді стоять фінансові проблеми. На сьогодні, скажімо, комп’ютеризація загальноосвітніх шкіл – річ звична. Для школи художньої – проблема. Бо не мають тут коштів для придбання комп’ютерної техніки, що, окрім всього іншого, дозволило б проводити цікаві уроки з історії мистецтв, заняття з комп’ютерної графіки тощо. А тут ще й ремонтні роботи підоспіли – приміщення закладу стареньке. Ото лише й зігріває душу директорки надія, що знайдуться благодійники, які нададуть фінансову допомогу школі, яка цьогоріч відзначає своє 100-річчя від дня заснування і якій присвоєно врешті ім’я засновниці – Софії Терещенко.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 30 июн 2020, 11:30

Звенигородчанки звинувачують роботодавця в експлуатації

У Звенигородці працівники магазину відомої мережі повстали проти свого керівництва. Звинувачують їх в експлуатації та незаконних штрафах за нібито надумані порушення.
Оксана Штепан звільнилася місяць тому. Каже, до цього її змусили.
Я працювала з лютого по травень цього року, – розповідає Штепан. – У травні я взяла «лікарняний». Після цього мене нахабно звільнили. Без жодних пояснень. Сказали, аби я писала заяву на звільнення. Наскільки я знаю, в період карантину не мають права цього робити. Хоча, я вже була й не проти, бо робота невдячна. Заяву подала з 1-го червня за згодою сторін. Та керівництво змусило переписати «за власним бажанням». Я відмовилася.
Жінка запевняє, лікарняні їй досі в повному обсязі не виплатили, а трудову книжку забрала зі скандалом. Через недотримання її прав, збирається йти в прокуратуру.
Я виконувала функції адміністратора, але за документами, виявилося, була звичайним продавцем, – обурюється звенигородчанка. – Та в мене є докази. В обліку часу вводила години як адміністратор. Довго не могла забрати трудову книжку. Знайшлася лише після скандалу. Проте в ній немає жодного запису. Із цим всім йтиму в прокуратуру. В податкову я вже написала.
За кожним кроком працівників керівництво магазину спостерігало за допомогою відеокамер. Накладали штраф за найменші порушення.
Одна дівчинка, мій заступник, сиділа за комп’ютером, інша була в підсобному приміщенні й шукала термометр, – продовжує Оксана. – Остання спустила маску на підборіддя, поки була там. Керівництво зарахувало це як порушення. Штрафи – здуріти, які високі. Від 500 гривень. Причини їх накласти вишукувалися навмисно. Хоча робота була налагодженою, як годинник. Я вже не знаю, до кого звертатися за захистом. Страждають й інші. Є вагітна дівчина, яка відмовилася йти на роботу, бо мала температуру в 38 градусів. А її змушували це робити.
Анастасія Лисенко працює в цьому закладі продавцем-консультантом. Звільнятися поки не збирається. Проте готова боротися проти свавілля начальства.
Дуже важко зрозуміти, скільки я заробляю і скільки штрафів змушена була платити, – говорить Лисенко. – 4 тисячі платять на карту, а іншу частину видає менеджер, коли приїжджає. Важко зрозуміти й те, чи доплачують нам за понаднормові години. Дівчата постійно змушені тягати важкі ящики. Я теж їх тягала, будучи вагітною. Хоча це не передбачено обов’язками. Вільного часу майже не давали для відпочинку. Хіба адміністратор дозволяла. Та й то, аби не було видно на камерах спостереження. Скаржитися немає сенсу. Фраза одна: «не подобається – звільняйся».
Під час карантину Анастасії нібито довелося відбути зміну з високою температурою. Водночас, керівництво штрафувало, якщо працівники не міряли температуру відвідувачам під відеокамерами.
Нам дали розпорядження, що при підвищеній температурі нас повинні були відпускати додому, – пояснює жінка. – Одного дня в мене вона піднялася до 38-ми. Та додому мене ніхто не відпустив. Так зміну й відпрацювала. Наступного дня теж хотіли, аби я вийшла. Тому не хочу терпіти цього всього. Буду також йти в прокуратуру, якщо доведеться.
Закон забороняє підприємцям накладати штраф на працівників, пояснює юристка Ірина Гах.
Взагалі не мають права штрафувати, адже законодавством це не передбачено, – коментує фахівець. – Такий вид стягнень не може бути застосований до працівників. Якщо вони порушують правила внутрішнього розпорядку, їх можна притягнути до дисциплінарної відповідальності. Тобто, це догана або звільнення. Іноді роботодавці вписують в колективний трудовий договір якісь мінімальні штрафні санкції за, наприклад, запізнення. Це є умови, які значно погіршують становище працівника і тому є недійсними. Та навряд чи роботодавець стягуватиме штрафи з офіційної зарплати. Тому він їх забиратиме із «конвертної» зарплати, бо теж розуміє незаконність дій. В такому випадку складніше довести щось. Треба йти до власника й спілкуватися. Можна написати заяву в інспекцію з праці. Як правило, роботодавці йдуть на зустріч і виплачують заробітну плату в повному обсязі. Що стосується виконання непередбачених обов’язків, то й тут закон на боці працівника. Такі випадки треба якимось чином фіксувати і писати скаргу в інспекцію з праці.
Звенигородчанки поки збирають докази проти роботодавця. Оксана Штепан хоче не лише звертатися до прокуратури, а домогтися закриття магазину в місті.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 30 июн 2020, 18:14

Самою забороною стихійних базарів проблеми не вирішити

Уявити Звенигородку без базару важко. Базар – це те, завдяки чому і попри все виживав місцевий люд ще з часів польсько-литовського панування в цьому краї. Тож пов’язані з карантинними заходами закриття ринку та заборона на вуличну торгівлю, передусім на прилеглій до ринку території, особливо боляче вдарила по місцевих дрібних торгівцях.
І тут спрацювала самоорганізація. Розуміючи, що до стихійної торгівлі вороття вже не буде, особливо активні підприємці, не чекаючи, так би мовити, з моря погоди, взялися за відкриття в місті крамничок – «базарчиків», в яких можна придбати продукти на будь-який смак, в тому числі й свіже м’ясо і сало, молоко, сир, городину, зелень. І влучили в саму точку – містяни швидко розкуповували все, що було на прилавках, тим більше, що ціни тут були значно нижчими, аніж в супермаркеті «АТБ» та інших існуючих магазинах.
Коли ж на початку травня запрацював і міський ринок, звенигородчани отримали ще більшу можливість забезпечити себе всім необхідним для харчування. Проте основна маса дрібних підприємців, які торгували до цього на вулиці В’ячеслава Чорновола, так і залишалися поза торгівлею. Не бажаючи миритися з цим, вони постійно штурмували міську раду.
У даній ситуації міський голова Олександр Саєнко міг би тупо послатися на існуючі «директиви»: мовляв, не тільки у Звенигородці, а скрізь існує заборона на стихійну торгівлю. Тим більше, що й до коронавірусу вже приймалися відповідні рішення про ліквідацію стихійного базару на вулиці В’ячеслава Чорновола. Проте в кінцевому результаті досягти компромісу між владою і торговим людом, який продовжував стояти на своєму, ніяк не вдавалося. Отож потрібно було шукати інші шляхи виходу з ситуації.
– Самою забороною проблеми не вирішити. Заборонити дуже просто. Складніше щось зробити для забезпечення необхідних умов та безпечності людей, – резюмує міський голова. – Крім того, сьогодні ринок – це не тільки місце, де дрібні підприємці продають ті чи інші товари. Це ще й робочі місця. Що робити людям з їх ліквідацією? Попри існуючу заборону, вони всіма правдами й неправдами намагалися повернутися до свого бізнесу. І замість «воювати» з ними за допомогою поліції і штрафів, ми маємо забезпечити їм можливість цивілізованої торгівлі на ринку.
І вихід було знайдено. Більш детально вивчаючи ситуацію, виявили, що існуюча територія міського ринку використовується далеко не повністю, отож є можливість його значно розширити й створити там додаткові робочі місця. На сьогодні практично вже освоєно таку територію площею понад 1000 квадратних метрів.
– Її розчистили, уклали і вкатали щебінь, – розповідає директор КП «Ринок» Сергій Мізецький, – збільшивши таким чином заповнюваність більш як удвічі. – На перших порах тут торгуватимуть сільгосппродукцією та різною живністю, а далі побачимо. Таким чином, замість 130-150 торгових місць матимемо, як мінімум, 210.
Окрім цього, в міській раді розглядається можливість створення й так званого щоденного «зеленого» ринку, які діють у великих містах. Для цього визначено й відповідне місце – чималий майданчик побіля колишнього кінотеатру «Україна», досить занедбаний на сьогоднішній день. Таким чином, не почуватимуться зобидженими місцеві бабусі та жіночки з сусідніх сіл, які звикли торгувати молоком, фруктами й овочами біля магазинів та просто на проспекті Тараса Шевченка. А ще буде зліквідовано один з останніх «гадючників» в центрі міста. А сам проспект, як і центр Звенигородки в цілому, практично звільнений від стихійної торгівлі й належним чином облагороджений та доглянутий працівниками КП «Добробут» міської ради, своїми малими архітектурними формами, квітниками й зеленими насадженнями, вже сьогодні мало чим відрізняється від вулиць в європейських містах.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 04 июл 2020, 22:34

Переселенка з Луганська, що мешкає у Звенигородці, допомагає безпритульним тваринам

Изображение
На знімку: Світлана Трясіна
Її завжди можна побачити біля супермакету АТБ у базарні дні. Ні, Світлана Трясіна не належить до базарників, як може подумати хтось з читачів. Й взагалі вона не торгує, а просто пропонує перехожим звенигородчанам своїх чотирилапих підопічних.
– І скільки хочете за цього котика? – запитує хлопчина, зупинившись біля вольєру.
– Віддам безплатно, – посміхається жінка, – аби лише, натішившись, не викинув ти його…
Хлопець тим часом вже тягне за руку до вольєру свою маму, вмовляючи її: «Давай, візьмемо!» Й Світлана Миколаївна вже передає їй з рук в руки маленьке кошенятко.
– А ось того, сіренького, можна? – робить і свій вибір старенька бабуся. – Тільки я пізніше підійду, бо хочу ще на базар. Почекаєте?
– Чому ж ні? Звичайно почекаю, якщо вам так цей котик сподобався.
Не обминають Світлану Трясіну й інші перехожі. Проте, в більшості випадків, полюбувавшись чотириногими пухнастиками, прошкують далі у своїх справах. Вона ж стоятиме тут ще довго, в надії, що передасть ще хоч декілька кошенят, як каже, у добрі руки:
– З чотирьох, яких я, збираючи зі знайомими в лісі гриби, залишилося двоє. Може, ще хтось, йдучи на базар чи повертаючись з нього, накине на них оком. А он ще й цуценята у вольєрі…
Світлану Миколаївну вже добре знають у Звенигородці. Переселенка з Луганська, вона відразу ж після переїзду в це місто звернула увагу на чотириногих безхатьків, яких тут можна було побачити на кожному кроці.
– Я не могла спокійно дивитися на цих покинутих господарями, голодних, нікому не потрібних собак і котів, – розповідає вона. – Підгодовувала їх, а малечу, яку підкидали під будинки, підбирала і, доглянувши на перших порах, шукала їй господарів.
Не без її втручання у Звенигородці розробили програму регулювання чисельності безпритульних тварин шляхом стерилізації. Підбирали і приводили їх на пункт стерилізації місцеві волонтери, організовані Світланою Миколаївною. Проте кількість викинутих на вулицю тварин не зменшується. І вона продовжує особисто опікуватися ними. Навіть попри те, що мешкає у найманій квартирі в одній з міських багатоповерхівок. Уявіть на мить десяток котиків і собачок у вашому помешканні, нехай і маленьких, нехай і нешкідливих. І все ж…
– Знайшлася добра душа, яка допомогла мені, – продовжує моя співбесідниця. – Олена Ястремська, яка мешкає в приватному будинку, погодилася тримати їх у себе. Взагалі ж багато людей з розумінням ставляться до моїх «дивацтв». Навіть за межами Звенигородки. Бачите цей контейнер? Два таких передала мені волонтерка Оксана Савіцька з Черкас. А до цього я виносила їх сюди у звичайних картонних коробках.
І все ж далеко не всім дано зрозуміти пориви її душі.
– Воно їй треба? – гомоніли між собою дві жіночки, стоячи неподалік. – Сама, мабуть, живе абияк, а витрачає час і гроші на собак і котів…
Виходить, треба…

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Вернуться в «Звенигородщина»