Історія населених пунктів Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 17 авг 2020, 22:25

Завдяки клопотанням Народного депутата України відремонтували відрізок дороги на Звенигородщині

Капремонт на шляху не проводився з 1980 року
У березні цього року у рамках «Великого будівництва» розпочалися роботи з поточного середнього ремонту автодороги Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань на ділянці 156+100 – км 163+100 у селі Гусакове Звенигородського району. Відомо, що автодорога Н-16 була побудована у 80-х роках минулого століття. І з того часу, через постійне недофінансування автодорожньої галузі, капітальний ремонт цієї автодороги не проводився.
Кілька тижні тому ремонтувати автошлях закінчили. Проконтролювати та оцінити якість роботи на відрізку дороги у селі Гусакове приїхали голова Укравтодру Олександр Кубраков, Юрій Журавльов, начальник Служби автомобільних доріг у Черкаській області та Народний депутат України Сергій Нагорняк.
-На кінець липня в Україні відремонтовано у півтора рази більше доріг, ніж минулі роки. Наразі ми говоримо про 1 450 км влаштованих верхніх шарів дорожнього покриття по всій Україні. За планом Укравтодору в Черкаській області буде відремонтовано та побудовано 234 км доріг державного значення. На наступний рік заплановано оновлення територіальних доріг, – зазначив керівник Укравтодору.
За словами Народного депутата України Сергія Нагорняка, у рамках «Великого будівництва» вдалося вже залучити більше 260 млн грн. на ремонтні роботи автошляху від Звенигородки до Гусакового. Відрізок від Гусакового до Вільховця коштував 100 млн грн. На ньому зроблено гарне дорожнє покриття, встановлено сонячні батареї для автономної підсвітки пішохідних переходів, нанесено дорожню розмітку та нові дорожні знаки.
-Я не один раз бував у кабінеті голови Укравтодору, просив звернути увагу саме на ці відрізки дороги, – розповів Нагорняк.
Дорожники говорять, що технічний нагляд за проведенням робіт здійснювали спеціалісти Відділу якості, технічного контролю та нових технологій і Лабораторії з контролю якості Служби автомобільних доріг у Черкаській області та ДП «Дорожній контроль якості».
Місцеві жителі ремонтом дороги задоволені:
-Навіть не очікував, що тут зроблять таку красу. Минулого року ледь колеса не погубив, як їхав до батьків в гості. А це очам своїм не повірив, любо їхати. Зупинку гарну зробили, туалет. Дуже вдячний, що нарешті у нашому краю буде хороша дорога, – поділився враженнями Олексій Захарчук, водій легкової автівки, яка проїжджала новеньким шляхом.
Юрій Журавльов, начальник Служби автомобільних доріг у Черкаській області стверджує, що такого обсягу будівництва доріг на Черкащині не було ніколи. Підрядні організації працюють і вдень, і вночі. Є декілька об’єктів із шляхопроводом. Їх повністю розбирають і перебудовують. Наступного року у області відремонтують дороги територіального значення. Зараз ведеться підготовча робота.

Анна ДРАГУН

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 30 авг 2020, 14:57

У Звенигородці відкриють ще один ринок

У ході відкриття значно розширеного міського ринку, проблему зі стихійною торгівлею на прилеглій до нього вулиці В’ячеслава Чорновола було вирішено. Щоправда, деякі з тамтешніх підприємливих мешканців стали торгувати тим чи іншим дрібним товаром просто зі своїх дворів. Проте це не суперечило загальноприйнятим правилам і вимогам карантину на час епідемії коронавірусу – головне проїжджа частина вулиці була вивільнена для проїзду автотранспорту. А нещодавно торгівля розгорнулася й у дворі учбово-виробничого підприємства УТОСу (Українського Товариства сліпих), розміщеного на цій же вулиці. Територія підприємства від воріт до виробничих і складських приміщень – сотні квадратних метрів, отож розвернутися торговому люду є де. Торгують тут фруктами, овочами, молоком, сиром, іншими продуктами. А он – цілі ряди з промисловими товарами. Справжній тобі ринок!
– На «старому» ринку нас відтіснили аж в останні ряди, – розповідає жінка, яка продає молочні продукти, – тому покупців до нас пробивалося мало. А тут конкуренції немає. До того ж і плата за торговельне місце значно менша.
– Там би я стояла зі своїми помідорами й цибулею до обіду, – говорить їй сусідка, – тут же за кілька годин майже спродалася…
Задоволені «новим базаром» і жителі міста, передусім пенсіонери, які мешкають на центральних вулицях: не треба далеко ходити і ніякої штовханини.
– Не все тут, правда, є, – чуємо від літніх жіночок, які тільки-но прицінювалися до кавунів, – і вибір невеликий. Проте з нашими пенсіями і того досить.
Вигоду від надання існуючих площ під торгівлю мають і самі господарі підприємства, основною метою діяльності якого є захист інвалідів по зору, їх трудова, соціальна та медична реабілітація. Адже давно вже «канули в Лету» ті часи, коли звенигородські інваліди по зору, успішно займаючись виробництвом деяких товарів народного споживання, належним чином облаштовували свій побут й дозвілля. Мали вони зокрема і власний магазин та клуб, в якому діяли гуртки художньої самодіяльності. Тут навіть працювала «міні-поліклініка» – медпункт, забезпечений необхідними медикаментами. Та поступово продукція «утосівців» – ті ж, скажімо, прищіпки для білизни, шпильки для волосся чи інші вироби з дроту вже не мала такого попиту, як раніше, а випуск чогось нового вони не освоїли. Тому і в цехах, і адмінприміщенні панує безгоміння, плин життя тут ніби зупинився. Тепер же територія певною мірою ожила і колективу підприємства перепадає якась копійчина за надання торговельних місць.
Інша справа – неналежне дотримання карантинних вимог, передусім так званого «маскового режиму», на що вказали представники контролюючих органів, побувавши тут в один з базарних днів. Проте керівники УВП не вбачають у цьому своєї вини: мовляв, якщо хтось з торговців і порушує існуючі вимоги, то хай і відповідає за це.
Оскільки ж сторони не дійшли до спільного рішення, подальше функціонування «ринку» стоїть під запитанням. Ситуація майже повністю відповідає відомій поговірці: казав сліпий – побачимо.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 27 сен 2020, 14:06

Чи знають звенигородські владці, яким районом керують?

Изображение

Кожен, хто прямує до Звенигородки з боку Лисянського району, мимоволі залюбується в’їзним знаком на околиці міста. А облагородили його місцеві жителі, які хочуть бачити своє місто красивим. Відгукнулись на ініціативу одного з місцевих підприємців, тут не тільки насадили квітник, встановили герб міста та національний прапор, а й знайшли місце для меморіальної таблички, на якій вміщено дані про організатора Вільного козацтва на Звенигородщині Никодима Смоктія. Така увага до героїчного минулого є на сьогодні, перед скорим об’єднанням у територіальну громаду, цілком доречною: люди мають знати історію свого краю.
Історичне минуле району і його сьогодення мав би відображати і своєрідний інформаційний стенд, розміщений свого часу в самому райцентрі побіля будинку районної ради, в якому розміщується й районна державна адміністрація.

Изображение

Проте сьогодні своїм виглядом стенд справляє на перехожих гнітюче враження: вигорілі від сонця, розмиті дощами фото і застаріла інформація, соромливо прикриті гіллям недоглянутих дерев, мимоволі навівають думку, що ті, хто займає керівні крісла в будівлі поруч, байдужі як до збереження пам’яті про Тараса Шевченка та інших славетних уродженців району, так і до його минулого і сьогодення. Інакше хто-небудь з районних владців зволив би протягом останнього року подбати хоча б про заміну пошкодженого на гербі напису «Звенигородський район», від якого залишилося всього декілька літер.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 30 сен 2020, 22:11

На Звенигородщині сільська пошта стає на колеса

Одинадцять новеньких автомобілів Fiat Doblo Maxi з емблемою Укрпошти курсують дорогами Звенигородщини. Вони надійшли в район у рамках зміни формату обслуговування сільського населення і є ні чим іншим, як пересувними поштовими відділеннями.
– Такі ось відділення поштового зв’язку на колесах обслуговують населені пункти з населенням менше двох тисяч осіб, – розповідає територіальний менеджер АТ «Укрпошта» Леся Ставенко. – Вони забезпечують жителів навіть найвіддаленіших і найменших сіл нашого району, таких, скажімо, як Барвінок чи Олександрівка. Попри те, що там нараховується 40-50 мешканців, їм надаються всі потрібні поштові, логічні й фінансові послуги: від отримання передплатних видань і пенсій до поповнення мобільних телефонів, придбання продуктів харчування та побутової хімії. Для кожного села ми попередньо розробили графік роботи пересувної пошти в залежності від потреб населення.
Ознайомлюємося з умовами роботи поштовиків, чи, точніше, так званих бригад пересувного відділення, до кожної з яких входять начальник відділення, листоноша бригади та водій-супроводжувач. Надані їм автомобілі укомплектовані для комфортабельної роботи та здатні забезпечити передбачені послуги населенню навіть в погану погоду та у малопрохідній місцевості. Пересувне відділення має тепло- та шумоізоляцію, кондиціонер, пічку для обігріву. Отож подолавши відстань до того чи іншого населеного пункту, бригада може відразу ж приступати до виконання своїх обов’язків: начальник обслуговуватиме населення в так званій «точці присутності» – існуючому приміщенні «Укрпошти», або ж в тому чи іншому наданому сільською радою приміщенні, листоноша здійснюватиме доставку селом періодики, пенсій, тих чи інших замовлень, прийматиме платежі передплату та інше.
Відкриваємо й багажник. Він досить місткий. В ньому, окрім великого ізольованого відсіку для посилок, знаходиться система для сортування кореспонденції, вогнестійкий сейф і навіть сумка-холодильник для доставки ліків.
– Все, як у Європі, – жартує один з водіїв.
Жарти-жартами, проте завдяки таким нововведенням, послуги, до надання яких приступили поштовики, таки наближаються до європейських. Досить порівняти листоношу, яка в будь-яку пору року, під дощем чи в хуртовину добирається на велосипеді до тієї чи іншої сільської домівки, і сучасний, належно обладнаний автомобіль з усіма зручностями для екіпажу. До речі, у віддалених селах тамтешній люд ще не звик до такого сервісу й дивується, забачивши на вулиці поштовий Fiat Doblo. Так було і в Олександрівці, жителями якої кожна заїжджа машина сприймається як подія. Тому то, не встиг зупинитися там поштовий автомобіль, як тамтешні «аксакали» з кількох дворів відразу ж поцікавилися, чи не заблукали приїжджі. А дізнавшись про реформу сільських відділень, ніяк не могли повірити, що прогрес дійшов і до них.
Зрозуміло, не все ще відпрацьоване в роботі пересувної пошти, оскільки проєкт лише впроваджується. Проте поштовики налаштовані на роботу в новому форматі.
–Відступати нам нікуди, – каже Леся Ставенко. – А от перспективи попереду досить широкі. Тому передусім концентруємо увагу наших працівників на бізнес-показниках, куди входить і передплата періодичних видань. Адже статті доходів «Укрпошти» від передплати ніхто не відміняв.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 04 окт 2020, 11:02

На Звенигородщині відбувся мальовничий пленер «Тараса пензлі оживають»

Минулої суботи у селі Шевченковому на Звенигородщині відбувся щорічний мальовничий пленер «Тараса пензлі оживають», організований Управлінням у справах сім’ї, молоді та спорту, Департаментом освіти і науки, Департаментом культури і взаємозв’язків з громадськістю Черкаської обласної адміністрації, Всеукраїнською молодіжною організацією «Фундація регіональних ініціатив» та Черкаською обласною організацією «Світовид».
В пленері взяли участь учні мистецьких студій та гуртків, студенти мистецьких коледжів та вишів, які прагнуть вдосконалити своє вміння у вподобаних сферах та позмагатися зі своїми ровесниками.
До програми заходу, метою якого є популяризація Шевченкового краю», ввійшли планерний живопис, створення епіграфів до пейзажів, поетична проза та проза в поезії. Ці та інші теми порушили у своїх лекціях черкаський художник Володимир Синусік, відомі майстри слова. Досить сказати, що цього дня на батьківщину Кобзаря завітали поети і прозаїки, члени Національної спілки письменників України, Олексій Юрін, Іван Дубінін, Таміла Чупак, Наталя Бонь, Оксана Галаєва, Олександр Солодар, Катерина Вербівська.
А практично відкрили пленер юні художники з Черкащини, Полтавщини, Миколаївщини, Чернігівщини, Херсону, Кропивницького та деяких інших регіонів України, які з самого ранку, облюбувавши ті чи інші пейзажі, виставили свої мольберти в багатьох мальовничих куточках села, осяяного генієм духовного батька нації. Зокрема, чимало їх згрупувалися на території Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» біля хатини поета.
– Це вже третій мій пленер, – розповідає черкащанка Ольга Юдакова. – В Шевченковому доволі гарних місцин, котрі так і просяться на полотно, проте тут якась особлива аура.
Такої ж думки й Анастасія Крайня, Ангеліна Джива та їх подруги – вихованки приватної художньої студії з міста Зінькова Полтавської області.
– Ми побували на різного роду мистецьких заходах у Львові, Запоріжжі тощо, проте від Шевченкового мої дівчата у захваті, – каже керівник студії Наталя Фенько.
Молоді дарування змальовують як інші визначні пам’ятки села, так і просто сільські оселі. В більшості випадків – поодинці. Як от і юний земляк Шевченка – Анатолій Гончарук, на мольберті якого бачимо досконало виконаний пам’ятник Тарасові біля сільського будинку культури.
Окрім конкурсів та пізнавальних лекцій учасники пленеру мали змогу пройтися історико-літературними стежками разом з відомим поетом, членом НСПУ Сергієм Ткаченком, після чого на них чекало музично-поетичне доміно від Таміли Чупак та інші заходи. А після концертної програми відбулося нагородження переможців.

Микола ЛИСТОПАД
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 24 окт 2020, 09:57

Як живеться на невеличкому хуторі, що на Звенигородщині

Про своє рідне село Боровикове на Звенигородщині свого часу досить оригінально відгукнувся відомий український журналіст і науковець Юхим Лазебник.
В ході міжнародного симпозіуму 1947 року французькі журналісти провели анкетування на тему: «Яке місто в житті кожного з присутніх відіграло вирішальну роль в його долі». Юхим Антонович написав: Боровиків. Французи довго шукали таке місто на карті і не знаходили.
– І не знайдете, – відповів Лазебник. – Його не позначено на карті, аби позбавити від натовпів туристів.
То, зрозуміло, був жарт. Ба, навіть не кожен з корінних звенигородчан міг би утямити, що ж то за місто. А йшлося про колишній хутір, який у давні часи належав якомусь козакові на прізвисько Боровик. Під такою назвою проходить сучасне Боровикове і у відомій поемі Тараса Шевченка «Гайдамаки». В примітках до поеми зазначено: «Між Звенигородкою і Вільшаною на старому шляху – Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда, був наймитом».
Йдучи слідом за Шевченком, сільський голова Боровикового Анатолій Красюк, й назвав свою книгу «Село Боровиків». Слід відразу ж сказати, що до цього Боровикове не удостоювалося особливої уваги краєзнавців: відомості про нього в історичних джерелах займали якихось півтори-дві сторінки тексту. Сказати більше про свою малу батьківщину й вирішив Анатолій Михайлович: «За час свого головування в селі я особливо часто спілкувався з цікавими особистостями та довгожителями, – говорить він. – Й почув багато розповідей як про їхнє життя, так і про минуле нашого краю. Тоді й почав записувати їх, а далі й сам почав розпитувати».
А співбесідниками його були майже третина сільчан. Про це свідчать вже вміщена на сторінках книги подяка автора, в якій значиться більше сотні прізвищ. Серед них – двадцять чотири, що носять прізвище Боровик, десять – Красюк. Сповна взявшись за справу, Анатолій Красюк почав налагоджувати зв’язки й з тими земляками, які мешкали навіть поза межами Черкащини: в Києві, Запоріжжі, Петербурзі, Москві, Архангельську, збираючи по крупинці інформацію, отриману від них.
Характерною є манера оповіді: неспішна, непретензійна, в основі якої – місцеві легенди, посилання на давні перекази, що збереглися в пам’яті сільського люду. Посилаючись на відомі факти з історії України і, зокрема, Черкащини, автор має й свою точку зору на місцеві події, починаючи вже з часу заснування Боровикового: «Історія не зберегла точної дати заснування нашого села, – пише він. – Як це було і коли точно, то вже ніхто ствердно не скаже. Та село є, а тому має свою історію, яка з часу свого зародження стала невід’ємною складовою багатовікової історії української нації».
Й на цьому тлі Анатолій Красюк старається подати читачам всю почуту й записану ним історію свого села. І про походження назв ярів, балок та перелісків, і про Чорний та Верствовий шляхи, і про розбійника Івана Скибу, котрий допікав грабунками місцевому панству, а сини якого після його наглої смерті «розбрелися по Керелівому лісі, осівши на зручних та захищених для них місцях й стали називати себе Боровиченками». «Мандруючи» разом з автором сторінками його книги, знаходимо й місце, де стояла легендарна корчма, вподобана гайдамаками, «побували» на легендарній Гупалівщині, неподалік якої зі струмка починається річка Будищанка. А ще дізнаємося про життя і побут сельчан у XVIII – на початку XIX століть. І навіть про першу «гуртовну» криницю (до цього тут користувалися водою з природних джерел), викопану в центрі села 1885 року дерев’яним заступом із залізним наконечником. Зацікавлений читач знайде тут й ще чимало цікавого як про Боровикове, так і про деякі сусідні села. Зокрема й про скарби, заховані там гайдамаками та таємничі підземні ходи.
При цьому варто сказати, що книга ця побачила світ поки що в скороченому варіанті, з тим, аби, згідно з побажаннями автора, читачі дали їй належну оцінку, вказавши на можливі недоліки й неточності. По цьому її й буде видруковано належним тиражем.
Тож, як мовиться, в добру путь!

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 29 окт 2020, 13:05

На Звенигородщині відкрили та освятили нову медамбулаторію

Изображение
Приміщення старої амбулаторії (вигляд до)

Завершення будівництва амбулаторії загальної практики сімейної медицини в Юрківці чекали з нетерпінням. Адже з 21 медамбулаторії, до спорудження яких, відповідно до рішення Мінрегіонбуду в рамках медичної реформи, приступили торік на Черкащині, цей об’єкт з самого початку загрожував стати довгобудом. Через ряд обставин роботи тут розпочалися значно пізніше, аніж в інших районах, окрім того, підрядна організація, отримавши аванс, не відпрацювала терміну, передбаченого угодою й у травні нинішнього року на будівельному майданчикові запанувало затишшя. І лише завдяки втручанню екс-голови Черкаської ОДА Романа Боднара, будівництво тут відновили і в ці осінні дні довели до завершення.
Новозбудований медичний заклад починається з просторого, належно оформленого фойє, устаткованих кабінетів медичного персоналу, лікаря-педіатра, лабораторії та кабінету електрокардіографії. Є тут і палати денного стаціонару, що особливо тішить літніх сільчан.
Та перш ніж ввести амбулаторію в експлуатацію, провели її освячення. Зібралося чи не все село. Бо ж і зводили амбулаторію громадою, докладаючи чимало зусиль на опоряджувальних роботах та благоустрої території. Не поскупилися на фінансову допомогу місцеві підприємці, передусім Юрій Бойко та Юрій Грогуленко та інші, завдяки яким вдалося закупити необхідне сантехнічне обладнання. Їм, користуючись нагодою, щиро дякувала сільський голова Юрківки Валентина Цегельна.
– Це наша спільна перемога, – наголосила Валентина Григорівна.

Изображение
Приміщення новозбудованої амбулаторії (вигляд після)

До речі, тут не вперше беруться всією громадою за вирішення тієї чи іншої справи. Так було, зокрема, й при будівництві сільського храму.
Відзначили цілеспрямованість юрківчан у досягенні мети і присутні на освяченні медамбулаторії виконуючий обов’язки голови Звенигородської райдержадміністрації Юрій Піковський та головний лікар Звенигородського центру первинної медико-санітарної допомоги Галина Радьога, пообіцявши всебічну підтримку колективу юрківських медпрацівників, в тому числі – й спецавтомобіль. Бо ж без автомобіля невідкладної медичної допомоги аж надто складно буде обслуговувати «приписаних» до Юрківки жителів сусідніх Стецівки та Чичиркозівки.
Тож і медпрацівники, і керівники громади надіються, що свого слова районні владці дотримають і селяни врешті отримуватимуть необхідні медичні послуги.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 23 ноя 2020, 17:34

Ветеран АТО зі Звенигородщини, «воюючи» з чиновниками, отримав перемогу

Як відомо, в систему пільг, передбачених учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, входить і першочергове надання земельних ділянок, зокрема і для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації. Документи на володіння такими ділянками отримали вже понад 200 учасників антитерористичної операції зі Звенигородського району.
Добивалися колишні воїни обіцяної їм землі по-різному. Декому доводилося не раз оббивати пороги тієї чи іншої організації, проте в цілому органи влади, окремі сільські голови й керівники місцевих сільгосппідприємств надавали їм підтримку та сприяли в отриманні землі.
Оскільки знайти вільні площі для вчорашніх бійців на Звенигородщині, як і в інших районах, досить складно, в більшості випадків вирішення цієї проблеми залежить в основному від господарників, які мають поступитися землею, що перебуває у їхньому постійному користуванні. Так, саме завдяки розумінню директора фермерського господарства у Хлипнівці Юрія Тарасевича, одинадцять учасників АТО отримали офіційні документи на земельні наділи у межах тамтешньої сільської ради. Таким же чином стараються вирішувати цю проблему в інших населених пунктах району, як от і в Пединівці, де чотирнадцять колишніх захисників східних рубежів України отримали землю.
Проте отримати наділи ветеранам АТО стає все складніше, оскільки вже сама процедура оформлення документів займає не місяці, а роки. Та й «вільних» земель стає все менше. Через це та корупцію у «верхах» й доводиться вчорашнім бійцям буквально виривати те, що їм гарантоване законом. Так, майже чотири роки поспіль «воював» з районними і обласними чиновниками відомий на Звенигородщині захисник Євромайдану і ветеран Антитерористичної операції Володимир Маламуж, який взявся «вибивати» землю для своїх бойових побратимів. Долав при цьому, починаючи з 2015 року, всеможливі бюрократичні та корупційні перепони. І таки добився поставленої мети: нещодавно всім шістнадцятьом виділили по 1,74 гектара землі з державного ресурсу.
При цьому документи на земельні наділи отримали і сім’ї загиблих на Сході звенигородців – Романа Кузьміна, Максима Фролова та Володимира Шукліна.
– Велику допомогу у виділенні цих наділів надали нам тодішній губернатор Черкащини Роман Боднар та директор НТФ «Урожай» Олександр Воскобойнік, – каже Володимир Маламуж. – Аби не вони, оббивати мені й далі високі пороги всеможливих установ.
До речі, отримавши свої довгождані гектари землі, їх нинішні власники майже відразу ж здали їх в оренду «Урожаю».

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 04 дек 2020, 15:21

На Звенигородщині у Водяницькій ОТГ використовують усі можливості для розвитку громади

Водяницька об’єднана територіальна громада вже з першого року свого існування є прикладом того, як можна і в нинішніх досить непростих умовах добиватися позитивних результатів розвитку. Оскільки спроможність будь-якої громади залежить від її бюджету, тут постійно шукають додаткові джерела його наповнення. Зокрема, здійснили торік перевірку всіх наявних земельних ресурсів як на території населених пунктів, так і поза їх межами. При цьому уклали декларації із одноосібниками – власниками земельних наділів, а виявивши земельні ділянки, правові документи на котрі були відсутні, уклали тимчасові угоди з громадянами, які використовують їх. Ставки оренди для таких становлять не менше восьми відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Цим самим залучили в бюджет майже півмільйона гривень. І то був лише перший крок.
А отримавши додаткові кошти, взялися за вирішення цілої низки проблем, які до цього накопичувалися роками. В першу чергу подбали про наймолодших, організувавши безкоштовне харчування учнів у всіх школах громади. Влітку того ж року організували пришкільне оздоровлення. Водночас подбали про благоустрій всіх населених пунктів, що входять в ОТГ. Для цього створили комунальне підприємство, укомплектувавши його необхідною технікою та ввівши в штат необхідну кількість працівників. Належним чином розпорядилися й п’ятирічною інфраструктурною державною субвенцією, що становила 1 мільйон 240 тисяч гривень, відразу ж запланувавши закупити два відповідно обладнані трактори МТЗ-82 як для дотримання в належному стані сільських доріг, так і для оранки городів жителям сіл ОТГ.
Окрім всього іншого, тут не відмовляються від участі у різного роду проектах і конкурсах. Минулого року громада виграла проєкт на безкоштовний супровід розвитку стратегії ОТГ фахівцями Черкаського центру розвитку місцевого самоврядування, а невдовзі стала переможцем екологічного конкурсу мікрогрантів від Благодійного фонду «Урожай громаді» і отримала 50 тисяч гривень. Буквально через декілька місяців ОТГ виграла проект на проведення екологічного фестивалю у Водяниках на суму 60 тисяч гривень.
І це був лише початок. Бо нинішнього року подали на Всеукраїнський конкурс мікрогрантів «Час діяти, Україно!» від благодійного фонду «МХП – Громаді» вже сім проектів. Один з них було підготовлено настільки вдало, що його одноголосно визнали переможцем, слідом за ним отримали високу оцінку й ще два проекти. Таким чином, об’єднана громада отримає по 50 тисяч гривень на кожен з трьох проектів і зможе реалізувати свої ініціативи. А це – відкриття банкетної зали у селі Кобиляках, встановлення дитячого майданчика «KID’S TIME» у створеній цьогоріч парковій зоні села Водяників та функціонування теплиць на території Водяницького НВК й Чижівської школи, завдяки чому учні матимуть всі можливості для вирощування власними руками овочів й зелені та забезпечення ними шкільних їдалень.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 5242
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 573 раза
Поблагодарили: 2400 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 09 дек 2020, 17:15

Звенигородський район значно більший колишнього повіту

Після поділу Черкаської області на чотири райони Звенигородський район нагадує у своїх межах колишній повіт, щоправда у значно збільшеному масштабі. Судіть самі: на час свого утворення в 1796 році він межував на півночі з Канівським повітом, на півдні – з Херсонською губернією, на заході з Уманським і Таращанським, на сході – з Черкаським і Чигиринським повітами. Площа повіту складала 289381 десятину або 1649 квадратних кілометри. В його складі нараховувалися 557 населених пунктів, котрі, у свою чергу, входили до 22 волостей.
Нині, хоч і маємо у складі району замість волостей 17 об’єднаних громад – Бужанську, Ватутінську, Виноградську, Вільшанську, Водяницьку, Єрківську, Звенигородську, Катеринопільську, Лип’янську, Лисянську, Матусівську, Мокрокалигірську, Селищанську, Стеблівську, Тальнівську, Шевченківську і Шполянську, до яких входить всього 242 населених пункти, його площа перевищує 5 тисяч квадратних кілометрів.
Однак до кількості населення колишнього повіту район не дотягнув. Цьогоріч на його території мешкає всього 204 тисячі людей, що на 70,7 тисячі менше.
Більш змістовно з адмінустроєм району можна ознайомитись з «Атласу адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади», виданим за ініціативи Міністерства розвитку громад та територій України.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»