Історія населених пунктів Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 12 дек 2020, 12:41

Жодних святкувань: в ОТГ готуються до відкриття новорічних ялинок

У Ватутіному вже почали лаштувати ялинку до новорічних свят. Проте поставили поки що сам каркас. Основну конструкцію встановлять ближче до новорічних свят.
Нині стоїть завдання, щоб на 19-те грудня ялинка вже була відкрита. – каже заступник голови Ватутінської ОТГ Юрій Кубявка. – Зараз поставили лише сам стовбур. Монтаж будемо робити пізніше. Інсталюємо каркас заздалегідь через коронавірус. Кількість працюючих зменшена. Те, що раніше можна було зробити за 3 дні, зараз змушені робити впродовж 5-6 днів. Але немає ніяких хвилювань і все буде виконано вчасно.
Аби уникнути поширення хвороби, влада буде контролювати кількість охочих прогулятися біля новорічної окраси міста.
Буде патрулювання поліції, – продовжує Кубявка. – Окрім цього, через засоби масової інформації будемо доводити інформацію щодо карантинних норм.
У Звенигородці поки не ставлять новорічне дерево. У приєднаних селах старости самі вирішуватимуть, де брати ялинки.
Вже за кілька днів вона буде, – розповідає голова Звенигородської ОТГ Олександр Саєнко. – Беремо в селі Козацькому. Поставимо її, аби у людей хоч трохи було настрою. Жодних святкових заходів не будемо влаштовувати. Не думаю, що біля неї буде великий потік людей. Тому правоохоронцям не доведеться контролювати це питання. В селах з ялинками проблем не буде. Там це давно налагоджений процес.
Ялинкові прикраси вішатимуть ті, що залишилися з попередніх разів. Це попри те, що минулого року їх чимало було вкрадено.
Нового нічого чіпляти не будемо, – говорить Саєнко. – Іграшки ще залишилися. Тим більше, немає за що їх купувати. Минулого разу люди дуже багато цупили прикрас. Відсотків 10 точно не стало. Їх щороку крадуть. Але вже є камери відеоспостереження.
У Лисянській ОТГ також не планують проводити святкування біля ялинки.
Ми не закуповуємо новорічну ялинку. Вона в нас є живоросла, – пояснює голова ОТГ Анатолій Проценко. – Росте в центрі Лисянки. Саме її й будемо прикрашати. Іграшок купувати не будемо. В нас достатньо якісні залишилися ще з минулих періодів. Жодних святкових заходів ми оголошувати не будемо у зв’язку з карантинними обмеженнями. Краще, аби люди святкували за столом в колі рідних, ніж там, де великі скупчення.
В більшості ОТГ новорічні ялинки засяють 19-го грудня.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 18 дек 2020, 22:12

У одному із сіл Звенигородщини місцеві облаштовують все методом самоорганізації

Хоч від Звенигородки до Гудзівки – всього якихось чотири кілометри, районні владці постійно обминали своєю увагою це невеличке село, забуваючи при цьому повсякчас, що своєю назвою районний центр завдячує саме йому, чи, точніше, легендарній горі Звенигорі, котра височить на його околиці. Тож жителям Гудзівки доводиться самим дбати про її подальший соціально-культурний розвиток. І що ви думаєте: виходить! Скажімо, декілька років тому відродити пам’ять про легендарну Звенигору взялися тамтешні підприємці Валерій Карпачов та Володимир Мамаєнко, які вирішили встановити біля неї пам’ятний знак, попередньо облагородивши територію. Вони першими внесли й кошти на це. Автором проєкту став місцевий народний умілець Микола Галузінський, а відповідні зварювальні роботи виконав сільчанин Сергій Вовченко. З сільського бюджету при цьому не було затрачено й копійки.
А потому небайдужі жителі Гудзівки вирішили відродити храм, котрий в розгул так званого войовничого атеїзму знищили «червоні безбожники». Допоки відшукали в архівах дані про церкву, вийшли й на старожилів, у яких навіть декілька ікон з неї збереглося – чим не заділ для майбутнього храму?
Розпочали будівництво церкви «методом самоорганізації», як жартує директор будинку культури Олександр Яровенко, який не тільки організував роботи на виділеній сільрадою місцині у центрі села, а й сам у вільний час бере кельму в руки.
Жарти-жартами, проте далеко не в кожному селі беруться сьогодні за свій кошт і своїми силами за якусь роботу. В Гудзівці з кожного двору, хто скільки міг, здали на придбання необхідних матеріалів. Не залишився осторонь загальної справи брат Олександра, Василь Яровенко – один з місцевих фермерів. Саме його і вважають тут найбільшим спонсором. Як, до речі, й Романа Рябоненка, якого доля закинула на заробітки за кордоном – частину заробленого нелегкою працею чоловік пожертвував на церкву. А сільські будівельники під орудою Миколи Деркача і Олександра Рябоненка трудяться на будові безкоштовно. Маючи чимало замовлень в інших населених пунктах, хлопці все ж знаходять можливість попрацювати й тут.
– Якогось графіку робіт у нас немає, – розповідають вони, – виконуємо їх у вільні від виконання замовлень дні.
Ось так і закінчили зводити підмурок. За стіни планують взятися вже з наступного року. А за цей час надіються зібрати ще якусь дещицю коштів на придбання цегли та інших будматеріалів. Й тут свою лепту міг би внести основний орендар тамтешніх земель, який поки що не проявляє інтересу до проблем громади, паями якої користується.
Взагалі ж підтримати селян, які самі беруться за облаштування свого побуту, мають й керівники новоутвореної Звенигородської ОТГ. Хотілося б надіятися, що так воно й буде. Тим більше, що за вирішення проблем соціально-культурного розвитку в Гудзівці, як уже згадувалося, у вищих ешелонах влади давно вже не бралися, отож й ніяких коштів на це не виділялося. Та й про що тут можна говорити, якщо на сьогодні в селі і не бачили ще, яке воно, асфальтове покриття, а з усіх вулиць нічне освітлення мають лише на центральній!
Невже й надалі селянам доведеться надіятися лише на самоорганізацію?

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 06 янв 2021, 18:25

На Черкащині посеред навчального року через борг закривають школу

Школу в селі Тарасівка Звенигородського району із 1-го січня чекають не канікули, а закриття. Про це повідомила директорка установи Тетяна Коміренко, повідомляє “Суспільне: Черкаси”.
У Тарасівській школі навчається 30 дітей. Заклад закриють, половину працівників, а це 12 осіб – скоротять. Залишать лише початкові класи. Інших учнів возитимуть автобусом у сусіднє село. Це сталося через борг, який нарахували за попереднього керівника школи.
– Штраф становить 112 тисяч гривень і був накладений за неправильне оформлення на роботу кухаря. Донині він не виплачений, а оскільки у нас відбулося об’єднання громад, то теперішня ОТГ не може нас прийняти. Знову ж через те, що не виплачений штраф, – зауважила виконувачка обов’язків директора Тетяна Коміренко.
Згідно із рішенням депутатів громади, із 2021 року замість школи діятиме філія опорного освітнього закладу. Через це доведеться скоротити вчителів пенсійного віку та немісцевих.
Раніше заклад перебував на балансі відділу освіти Звенигородської райради. Виконувачка обов’язків керівника відділу Оксана Носулич ситуацію коментує так:
– Зараз відбувається процес децентралізації, централізована бухгалтерія відділу освіти ліквідується. І тому немає можливості нараховувати зарплати і обслуговувати Тарасівську школу. Ми звернулися з листом уже до нового голови райради, щоб це питання вирішити.
Депутати райради ухвалили рішення, що об’єднана територіальна громада отримає майно школи на баланс і забезпечить навчальний процес.
Повідомляє сайт Про Все
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 08 фев 2021, 22:21

«Шкода дивитися, як такий гарний птах намагається знайти собі поїсти»: мисливці збудували годівниці для фазанів

У Шевченківській ОТГ мисливці побудували годівниці для фазанів. Так чоловіки рятують птахів від голодної смерті взимку.
Ми маємо не лише полювати, а й рятувати життя, – пояснює мисливець Руслан Бойко. – В моєму дитинстві були теж такі сніги, як зараз. А може й більші. Я раніше ніколи не бачив фазанів. Вони трималися більш тепліших країв. Років 10 тому вони прийшли й до нас. Ми їх не відстрілювали. Навпаки, купили яєць, розводили і випускали в природу. В Моринцях і Вільшані люди теж так робили.
Кілька років тому мисливці помітили, що фазанів винищують хижаки.
Десь 3 роки тому було також багато снігу. – продовжує Бойко. – Ми виходили на полювання і знаходили пір’я цих птахів. Фазани були зморені голодом. Ставали легкою здобиччю для кібців та лисів. А їсти їм нічого, бо землю прикриває лід. Тому ми вирішили з товаришами-мисливцями поїхати й побудувати годівниці. Взяли перерізані каністри, поставили їх на металеві прути, щоб миші не залазили. Туди насипали пшеницю. А щоб фазани не стали здобиччю для хижаків, поки їдять, зробили накриття з рогози та очерету.
За минулі вихідні чоловіки поставили 3 годівниці. В наступні продовжать роботу.
Зробили їх у селі Новоукраїнка й Тарасівці, – говорить мисливець. – Наступних вихідних будемо працювати у Шевченковому. Також поставимо годівниці. Шкода дивитися, як такий гарний птах намагається знайти собі поїсти щось під деревами.
Годівниці будуть постійно поповнювати їжею, запевняє Руслан Бойко. Також при необхідності чиститимуть від снігових завалів. Разом з тим чоловік нагадує людям не палити траву в теплі періоди. Під час пожежі самиця фазана не покидає яйця, які висиджує і згорає разом з майбутнім потомством.

Анатолій Бузина
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 15 фев 2021, 16:43

На Звенигородщині чоловік зліпив зі снігу українців на волах

У селі Шевченкове Звенигородського району місцевий житель Віктор Голуб зі снігу виліпив фігуру українського подружжя на волах. Поставив біля свого двору. Чоловіку знадобилося 3 дні, щоб доробити свій витвір. Проблеми виникли через обледеніння снігу.
–Я цю фігурі ледь доліпив. – зізнається Голуб. – Трохи не доробив і відклав на наступний день – мороз вдарив. Сніг кришиться. Доводилося гріти автофеном і так працювати. Трудився по пів дня 3 доби. Сама гарба метрів 3 завдовжки. Разом з волами – 6 метрів.
Скульптор планував виліпити кілька персонажів.
–Я планував багато, але не дозволяє погода, – пояснює чоловік. – Навіть якщо й буде відлига, то все одно навряд чи щось вдасться виліпити. Сонце вийде і все швидко розтане. Хотів до Дня закоханих ще зробити козака й козачку, які б цілувалися. Мали б бути 3 метри у висоту. Сніг спеціально заготовлював і вивозив з двору. Та не вийшло через морози.
Віктор Голуб давно став відомим завдяки своїм сніговим скульптурам. У різні роки створював велетенські казкові та історичні персонажі. Займається цим ще з 80-их років. Через відсутність снігу минулий рік чоловік «пропустив».

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 25 мар 2021, 22:46

Єдина на Черкащині капличка та музей бджолярів: у Водяницькій громаді створять спілку пасічників

У Водяницькій громаді створять капличку покровителів бджолярів. Про це говорили на з’їзді власників пасік у понеділок, 22 березня. Але, насамперед, має бути створена громадська організація. В спілку входитимуть пасічники з усіх сіл об’єднаної громади.
–Маємо обговорити подальші дії пасічників та аграріїв, – звернувся до присутніх голова громади Руслан Каюк. – Треба створити громадську організацію. Щоб ні ви, ні ми не були осторонь певних проблем. Будемо спільно працювати. Всі знають про свято меду та вина у Звенигородці. Ми хочемо запровадити подібне і в нас. Та перед цим маємо зробити простір бджолярів. На території колишнього колгоспу є приміщення, яке ми відремонтуємо. Там відбуватимуться виставки. Гроші на це є. Також є пропозиція встановити капличку покровителів бджільництва. В області подібної поки немає.
Найжвавіша дискусія сталася довкола питань щодо низької ціни на мед та загибелі бджіл. Вартість продуктів керівництво громади не встановлює, розводить руками Каюк. Проте підкреслив, що після створення організації бджолярі зможуть почати продавати без посередників одразу за кордон. Це дозволить отримувати більші прибутки. Щодо загибелі комах під час обробітку полів хімією, присутній керівник агропідприємства запевнив, що їхня компанія не причетна до цього. Втім не всі цьому повірили. Тому виникла інша пропозиція: придбати спеціальну лабораторію, яка б допомагала не тільки виявити винних у загибелі бджіл, а й робити аналізи продуктів для подальшого експорту. Найближча така лабораторія є у Білій Церкві. Чи з’явиться вона в Водяницькій громаді, поки не відомо, адже коштує чималих грошей.
–Створити громадську організацію запропонували самі пасічники, – розповідає виданню «Вісті Черкащини» Руслан Каюк. – Проте спершу прозвучала лише ідея щодо створення каплички. Але коли люди туди йтимуть, то непогано, щоб був і музей пасічників. У нашій громаді вже організовували різні екофестивалі. Тепер хочемо започаткувати ще й медовий. Ми їздили 2 роки тому по Західній Україні й переконались, як гарно взаємодіє бізнес із туризмом. На сьогоднішній нараді я побачив, що є питання, які один вирішити не може. А от гуртом проблема досить швидко вирішується.
Відкриття музею й каплички поки заплановано ближче до кінця літа. Локація розміщена при дорозі. Тому туристи зможуть легко її знайти. Нині ж бджолярі визначатимуться, хто керуватиме організацією. Це має вирішитися на наступних зборах у понеділок, 29 березня.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 08 апр 2021, 13:23

2 культурні об’єкти зі Звенигородщини зареєстрували на конкурс «Велика реставрація»

2 об’єкти культурних пам’яток з Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» зареєстрували на конкурс «Велика реставрація». Ці об’єкти візьмуть участь у відборі проєктів робіт з реставрації, консервації, ремонту на пам’ятках культурної спадщини у рамках програми «Велике будівництво».

1. Реставрація пам’ятки історії – хати дяка в якій 1824 – 1827 рр. навчався Т.Г. Шевченко. Реконструкція та ремонт захисної споруди над пам’яткою історії – хатою дяка (с. Шевченкове, Звенигородського району)
Пам’ятка історії місцевого значення Ох. № 4531-Чк (Наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16.06.2011 №453/0/16-11) Додаток 22)
Унікальна автентична споруда кінця XVIII століття житлово-громадського призначення. Будівля, в якій у 1782 р. розміщувалась хата дяка Богорського, де навчався грамоти малий Тарас, у 1961 році зведена захисна споруда.
Роботи: виготовлення науково-проектної документації, проведення комплексу протиаварійних заходів з попередження подальшої руйнації пам’ятки; проведення комплексу реставраційно-відновлювальних робіт захисної споруди: зміцнення фундаментів і перекриттів, влаштування гідроізоляції; заміна покрівлі; влаштування інженерних мереж: вентиляція, установка автоматичної пожежної та охоронної сигналізації, заземлюючих пристроїв грозозахисту, системи відеонагляду; проведення благоустрою на ділянках ремонтно-реставраційних робіт; впорядкування прилеглої території.

Изображение

2. Ремонт, встановлення сучасних технічних засобів безпеки та пристосування будівлі музею Т.Г. Шевченка для людей з інвалідністю (с. Шевченкове, Звенигородського району)
Ох. № 4534-Чк (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10 (у редакції наказу Міністерства культури і туризму України ввід 16.06.2011 №453/0/16-11) Додаток 22)
Розташований на території дворища батьківської садиби Тараса Григоровича Шевченка, де він проживав з 1815 по 1829 рік. Будівля музею споруджена у 1938 році за проектом І. Н. Луговського.
Роботи: виготовлення науково-проектної документації, проведення комплексу заходів з попередження подальшої руйнації пам’ятки; встановлення сучасної системи сигналізації, громовідвід, відеонагляду, охоронної системи, кондиціонування та інших робіт; благоустрій прилеглої території; проведення облаштування музею та прилеглої території пам’ятки з метою пристосування її до інклюзії.

Изображение

Пресслужба ОДА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 24 апр 2021, 16:54

«Частину бомбосховищ продали або зруйнували»: журналіст дізнався стан укриттів Звенигородщини

2014-го року влада міст активно почала перевіряти стан захисних укриттів. Поруч з кожним таким бомбосховищем в обов’язковому порядку наносили позначку, аби люди знали, куди бігти в разі небезпеки.
Журналіст вирішив перевірити, що змінилось за ці 7 років і в якому нині стані споруди. Для цього їду в Звенигородку. Перед цим телефоную до мера міста. Той обіцяє дати команду, аби відчинили кілька сховищ. Проте згодом чиновник не знаходить часу для цього. Поряд із міськрадою зустрічаю його заступника Сергія Кармазіна.
Таке бомбосховище, наприклад, є біля гаражів колишньої друкарні, – каже Кармазін. – Але там ситуація не проста. Ті приміщення не перебувають на балансі міськради через певні юридичні питання. Ще, знаю, є сховище у підвалі, де «Ощадбанк» та казначейство.
Ніякого бомбосховища під будівлею давно немає, запевняє керівник управління Держказначейської служби у Звенигородському районі Олег Опаленко.
Це не правда. Підвал вивели з переліку бомбосховищ, – пояснює Опаленко. – Це сталося досить давно. Ще років 6-7 тому. Коли казначейству передали це приміщення, воно було сховищем. Та коли площі почали здавати в оренду, його й вивели з цього переліку.
В разі війни заховатися можна буде в будь-який підвал багатоповерхівок. Вони числяться в якості укриттів. Проте мешканці щороку закладають ходи різним мотлохом. Ще є спеціально побудовані протирадіаційні сховища. Та частина з них призначена не для всіх.
Кожен багатоповерховий будинок має свої підвальні приміщення, – розповідає начальник сектору з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Звенигородської РДА Сергій Палій. – Ще на момент планування передбачалося, що вони можуть використовуватися для захисту населення. Окрім цього на Звенигородщині є чимало протирадіаційних укриттів та сховищ. Частина з них – відомчі об’єкти. Розташовані на території певних відомств та підприємств. Призначені для працюючої там зміни. А інша частина є загальнодоступною. Щовесни ЖРЕУ перевіряє підвали. Вивозять сміття, яке наші доброзичливі громадяни стягують туди.
Вказівників, які б допомогли людям знайти укриття, немає на переважній більшості будівель. Спеціальної карти із розташуванням кожного бомбосховища поки немає.
Наклейок з написом «Укриття» немає, – продовжує Палій. – У 2014-ому році їв вивішували. Їх десь поновили, а десь ні. Але, теоретично, люди знатимуть, куди бігти. Спеціалізованих приміщень є 5. Там є фільтрація повітря, водозабезпечення. На даний момент ці споруди є обмежено-придатні. Нині ми плануємо розробити інтерактивну карту, на якій будуть нанесені ці всі об’єкти. Вона буде опублікована в інтернеті.
Захисних будівель раніше було значно більше. Під час «перебудови» їх знищили.
В ті часи хаосу частину бомбосховищ продали або зруйнували, – розводить руками керівник. – До цього їх було набагато більше, ніж тепер. Але все населення Звенигородки та району можна буде сховати в тих, чи інших підземних просторах.
У сусідньому Ватутіному спеціальних бомбосховищ також 5. Прошу місцевих чиновників показати кілька з них. Ті обіцяють запитати дозвіл на це в очільника міста. Проте за кілька годин так ніхто й не зателефонував. Прямую до міського Палацу культури. Там якраз прибирають територію працівники відділу культури й туризму разом із керівником Андрієм Мартиненком. Чоловік одразу погоджується провести екскурсію бомбосховищем. Двері самого укриття з суцільного металу завтовшки у кілька сантиметрів.
По ідеї, це протирадіаційне сховище, – розповідає Мартиненко. Йдемо довгим коридором. Таких тут декілька. По обидва боки є кімнати з різним призначенням. – При зачинених дверях буде чим дихати. Навіть зараз повітря тут вистачає, хоч воно дещо вологе. Але є станція, яка, в разі потреби, допомагатиме вентилювати приміщення. Вода й освітлення також є. Бомбосховище щороку приводиться в належний вигляд. Зможе вмістити в собі приблизно 800 осіб. Нинішній мер з перших днів на посаді одразу перевірив його.
На сайті міськради є інтерактивна карта найпростіших укриттів. Її легко знайти в головному меню. За допомогою навігатора до будь-якого зі сховищ можна легко дістатися.

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 27 апр 2021, 21:50

Уродженець Катеринопільщини першим зобразив Голодомор
До 120- річчя з Дня народження митця

Перша відома картина про Голодомор належить уродженцю нашого краю Віктору Цимбалу – «Рік 1933» (Буенос-Айрес, 1936). Талановитий художник, що співпрацював із світовими корпораціями, такими як «Coca-Cola» та інші, меценат, великий патріот рідної землі. Що ми знаємо про цю легендарну постать?
За даними Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, народився Віктор Цимбал 16 квітня 1901 року в селі Ступичному на Катеринопільщині, а помер 28 травня (у Вікіпедії – квітня) 1968 року в Нью-Йорку. Однак, зауважимо, в статті «Героїчний талант» молодша сестра Цимбала Тетяна писала, що брат народився 29 квітня (очевидно за старим стилем) 1902 року, а не 1901-го («Слово Просвіти», ч. 29 (145),19-25 липня 2002 року).
Ступичненський історик Валерій Бабенко розповідає, що колектив місцевої школи певний час листувався з матір’ю художника Лідією Йосипівною (померла в 1973), а згодом із його сестрою Тетяною, що проживала у Києві. Перший лист датований 1970-им роком, ініційований Лідією Йосипівною. Згодом це листування переросло в міцну дружбу з родиною Цимбалів і тривало аж до 90-их. У 1988 році школярі в супроводі наставників їздили в гості до Тетяни Іванівни. Вона їх познайомила з художником Іваном Гончаром. Окрім того, Тетяна Іванівна періодично передавала книги в село, матеріали для краєзнавчого гуртка.
Тому про Цимбалів у Ступичному пам’ятають. «Іван Федотович Цимбал приїхав у Ступичне у 1900 році, коли йому виповнилось 25. Тут він став народним учителем. Майже одночасно приїхала сюди й Лідія Йосипівна Волошина. З вересня вони почали навчати сільських дітей, мали 5 груп. Школа була у колишньому панському маєтку, а жили вони у флігелі, де зробили ремонт. Там було дві квартири. Закохались. Через рік повінчалися у Яблунівці. Весілля робили у Смілі. Після одруження з’єднали квартири, прорубавши двері», – інформує Бабенко.
Інша жителька Ступичного згадує розповіді старожилів, що Цимбали поширювали в селі проукраїнські листівки. Сама Тетяна Цимбал (у цитованому джерелі) писала: «Тато часто повторював: «для України треба віддати все, що маєш, і робити все, що потрібно їй».
Іван Цимбал був родом із Черкас. Лідія Йосипівна походила з роду Волошиних зі Сміли. В родині було четверо дітей (Віктор, Олександр, Ольга, Тетяна), говорили українською й зберігали національні традиції, часто співали. Про Олександра є згадки, що теж був художником. Тетяна – українська актриса, майстер художнього слова, громадська діячка, шістдесятниця. Так її характеризує Вікіпедія. Працювала в Київському театрі юного глядача, Театрі «Березіль» (Харків), Театрі ім. Марії Заньковецької (Запоріжжя). Померла 23 грудня 1995 року в Києві. Відтоді берегинею архіву Цимбалів стала її донька – Вікторія.
Зі спогадів учительки (директорки) Ніни Іларіонівни Бабенко, по смерті Віктор Цимбал буцімто заповів Ступичненській школі певне майно. Про це були перекази, згадки. Але оскільки помер митець 1968 року, коли Ступичне впевнено розбудовувало соціалізм, то актив села від спадку «американця» гордовито відмовився.
У життєписі Цимбалів багато невідповідностей. Та й не дивно, зважаючи, що родина числилась поміж ворогів радянського режиму. Втім, по крихтах, можна реставрувати їхню історію. Зокрема є довідка від 24 травня 1925 року, що колишні вчителі Ступичненської двокласної школи Цимбал Іван Федотович та Цимбал Лідія Йосипівна з осені 1900 до осені 1906 року працювали в селі Ступичному на посаді вчителів та «вели підпільну революційну діяльність», за що царською владою були звільнені з учительських посад, переслідувалися. Восени 1906 року вибули з села. (З архіву Бабенків).
23 грудня 1906 року заарештували Івана Федотовича. Чоловіка відправили аж у Острог. Лідію Йосипівну з трьома дітьми прихистив його рідний брат Артем, який жив Хмільнику й працював лісничим у поміщика. Згодом Івана Федотовича перевели з острозької в’язниці до київської Лук’янівської, а потім до звенигородської тюрми. Дружина клопотала і добилась дозволу внести завдаток 200 карбованців, після чого Цимбала звільнили під заставу й нагляд поліції із забороною вчителювати. (Інформація з архіву родини Бабенків).
Після в’язниці Іван Федотович працював чиновником на свічковому заводі в Києві. З 1907 сім’я проживала на Подолі в оточенні історичних та культурних пам’яток, що без сумніву впливало на юного Віктора.10 квітня 1908 року в родині з’явилась четверта дитина – Тетяна.
За спогадами Тетяни, першу картину Віктор намалював у 2 роки, перемалювавши вугіллям на сніжно-білу матерію лева з килима, що висів над ліжком. Вийшло напрочуд схоже.
Віктор Цимбал був свідомим учасником національно-визвольних змагань початку ХХ сторіччя. Його ім’я викарбуване на пам’ятнику в Звенигородці, який вшановує воїнів армії УНР (1917-1920 рр.), уродженців Звенигородського повіту, разом з іменами генерал-хорунжого Юрія Тютюнника, підполковника Олекси Макушенка, полковника Сергія Рощицького, підполковника Матвія Мельника, полковника Віктора Філіповича. Чомусь нема на цій стелі сотника армії УНР, полковника Вільного козацтва, отамана Звенигородського коша катеринопільчанина Семена Гризла. Втім, Звенигородка нині хранить пам’ять і цього легендарного воїна.
У 1912-1917 роках Цимбал здобував освіту в ІІ-ій Київській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, паралельно відвідував вечірні курси проф. В. Менка в Київській мистецькій школі. Мріяв навчатися в Українській академії мистецтва (Київ). Однак не склалося.
1917 року Віктор записався до лав Студентського куреня. Мав усі шанси разом з товаришами загинути у бою під Крутами, але батько силоміць затримав його, не випустивши шестикласника з дому. Згодом Цимбал пішов добровольцем у армію УНР, дійшов до Кам’янця-Подільського, де вступив до старшинської школи. Брав участь у боях до листопада 1920 року. Є згадки, що був зв’язковим між повстанськими загонами.
2 роки був у таборах полонених вояків УНР у Польщі. Малював портрети, декорації і карикатури у таборових виданнях, написав цикл «Типи інтернованих». 1923 року, перейшовши кордон, осів у Празі. Тут робив обкладинки, екслібриси, ілюстрації до дитячих книг, прославився як талановитий графік.
Живучи в Празі, Цимбал навчався в Мистецько-промисловій школі та в Українській студії пластичного мистецтва. За успіхи в навчанні був нагороджений місячною поїздкою до Італії. Відвідав Венецію, Неаполь і Капрі. Освоїв курс з оформлення театральної сцени при Чеському національному театрі.
1928-го року переїхав до Аргентини. Працював ілюстратором у комерційній рекламі, сценаристом, декоратором, графіком.
Співпрацював з відомими світовими компаніями: Coca-Cola, Skoda, General Motors, Ford, Shell, Kodak, Opel і Nestle тощо. Виконував замовлення на створення проектів державних документів (герби, плакати, грамоти) для урядів Аргентини, Бразилії, Уругваю, Чилі.
Здійснював широку меценатську діяльність. Був фундатором Конгресу українців, Українського дому в Буенос-Айресі, організатором місцевої «Просвіти», засновником української школи, де вчителювала його дружина Тетяна. Робив декорації до українських вистав. Оформляв багато українських видань.
Писав карикатури, пейзажі (зокрема краєвиди з Патаґонії, Києва), полотна на релігійну тематику, графічні портрети (Тараса Шевченка, В’ячеслава Липинського, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи), розписував храми. Його творчість позначена сильним впливом неореалізму й символізму. Як графік працював у стилі «видрапуваної техніки». Його полотна неодноразово експонувались у Буенос-Айресі, Нью-Йорку і Детройті.
24 жовтня 1960 року художник переїхав до Нью-Йорка. Тут він відразу увійшов до Об’єднання митців українців Америки, став його активним учасником.
Помер 28 травня 1968 року в шпиталі св. Варнави. Похований 1 червня на українському цвинтарі у Бавнд Бруку. 1970 року на його могилі поставлено пам’ятник – плиту з хрестом за його проектом. Віктор Цимбал одним із перших сміливо викривав жорстоку сутність сталінського режиму в СРСР, писав антисталінські карикатури. 1933-го року митець організував збір коштів для допомоги біженцям з УРСР, які тікали від голодної смерті. Цього ж року розпочав писати картину про винищення українців голодом. Вперше вона була представлена 1936-го року на виставці в Буенос-Айресі. Полотно Цимбала «Рік 1933» є першою картиною на тему Голодомору. Навіть в Америці говорити вголос про цю українську трагедію розпочали тільки в 1983-му році. На полотні зображено матір з дитиною, що померли від голоду й здіймаються на небеса.
У лютому 2020 року Українська вільна академія наук (Нью-Йорк) подарувала «Рік 1933» Києву – Національному музею Голодомору.
Зауважимо, під час першої демонстрації полотна 1936 року в Буенос-Айресі прихильники комунізму галасували під дверима галереї й зчиняли бійки. Ця картина досі вражає сміливістю, глибиною та художньою майстерністю автора, без сумнівів є світовим шедевром.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6522
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 597 раз
Поблагодарили: 2611 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 14 май 2021, 13:11

На Звенигородщині школярі харчуються власноруч вирощеними овочами

У селі Водяники на Звенигородщині учні місцевої школи нарешті змогли покуштувати зелень та овочі вирощені власноруч. Нагадаємо, парник біля НВК звели на початку квітня. Такий же є й біля школи у селі Чижівка. Наступного тижня планується офіційне відкриття.
–Сам не думав, що вийде так добре, – каже голова Водяницької громади Руслан Каюк. – Поки Звенигородка була на карантині, моя донька ходила до школи у Водяниках. І от вона розповідала, як їх водив вчитель до парників, як вони доглядали за рослинами. Тобто, діти захопилися цим. Я нещодавно туди заходив. Гарний урожай виростили. Є редиска, огірки, різна зелень. Це все нині є у шкільному меню.
Теплиці не простоюватимуть навіть на час літніх канікул.
–Влітку там теж будуть вирощувати культури, – пояснює Каюк. – Найімовірніше, це будуть помідори та огірки. В Ризиному нещодавно зняли стару теплицю. Хочемо запустити такий проект і по інших школах. Це дає гарні результати.
Окрім вирощування зелені в теплицях, школярі Водяницької громади взялися й за пришкільні ділянки. Там вони висадили картоплю, урожай якої потім також потрапить на столи у шкільних їдальнях.

Анатолій БУЗИНА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»