Історія населених пунктів Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6808
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2849 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 01 сен 2022, 13:01

Дробильник із Тальнівського кар’єроуправління понад 20 років вишиває ікони та картини

Усі звикли, що вишиваною справою зазвичай займаються жінки, але є й чоловіки, які не менше, ніж прекрасна стать людства, люблять працювати з ниткою та голкою. 48-річний Анатолій Галабурда із Тального вже не один рік вишиває картини та ікони. Любов до цього діла передалася йому у спадок від не одного покоління предків. І хоча для нього це не професія, а хобі, він вважає вишивку своїм покликанням.
Класти перші стібки чоловіка навчила його дружина Тетяна ще років із 20 тому. Тоді Анатолій Борисович дивився та дивувався як так гарно в дружини виходить вишивати. Захотілося спробувати й самому. Дружина розповіла та показала як правильно все робити. Дуже швидко «учень» перевершив свого вчителя і тепер уже Тетяна захоплюється майстерністю свого чоловіка.
Як розповідає Анатолій, Бог не дав йому таланту малювати, але його душа завжди прагнула займатися мистецтвом. Пригадує, що перші свої картини вишивав по схемах, які публікували в газетах. Зараз же, задоволено розповідає, комп’ютерні технології дозволяють перетворити будь-який малюнок у схему. Так йому вдалося вишити і портрет дружини, і ікони, і багато різноманітних композицій. Скільки картин вишив за понад 20 років, Анатолій порахувати не може, адже їх було дуже багато.
Свою вишивку чоловік не продавав ніколи, дарував просто так: рідним, знайомим, колегам. Розповідає, що його роботи прикрашають стіни далеко за межами України.
Взагалі чоловік працює дробильником каменю у ТОВ «Тальнівське кар’єроуправління». А для того, щоб відпочити – береться за улюблену справу.
Як беру в руки нитку й голку, сідаю за улюблену справу, то час зупиняється. Люблю по вечорах ввімкнути музику і вишивати Це заспокоює. Тоді я відпочиваю душею, наче всі проблеми та турботи відходять на задній план, – ділиться чоловік.
Понад усе Анатолій гордиться своєю найбільшою іконою, завбільшки півметра на метр. Пригадує, що коли купував нитки на неї, продавчині дивувалися і з недовірою запитували – «Це ви будете вишивати?». Взагалі йому часто доводилося стикатися із насмішками, мовляв не чоловіча це справа стібки класти. На що сам чоловік говорить:
Вишивання – це звичайна математика та наполегливість. Тому не можу сказати, що це суто жіноча справа. Адже вишивка вчить прораховувати багато кроків наперед.
Чоловік називає вишите мистецтво сімейною справою, оскільки талант до цього мали і його бабуся, і прабабуся. Навчав цьому ремеслу Анатолій і своїх дітей, але, каже, що їх не дуже цікавить голка і нитка. Та чоловік сподівається, що зможе в майбутньому привити їм любов до справи, яка свого часу об’єднала їх батьків.
Будь-якій людині треба мати справу для душі. Адже, коли займаєшся тим, що приносить задоволення та користь, можеш відчути щастя по-справжньому.


Тая АГАВЕРДІЄВА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6808
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2849 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 13 дек 2022, 22:59

Як у селищі на Тальнівщині калиту кусали

З давніх-давен українські дівчата дуже чекали на Андріївські вечорниці. Зазвичай сходилися в одну хату, приносили з собою різні наїдки – хто що міг, разом ліпили вареники, випікали пампушки, калиту. А особливо чекали на прихід парубків, яким, до речі, у цей день дозволялося бешкетувати. Не дивиною було, якщо на ранок господарі, які мають дівку на виданні, муситимуть шукати хвіртку, якої і слід пропав. А то ж все справа хлопців: зняти й віднести казна куди. Як колись відбувалися Андріївські вечорниці, вирішили відтворити у Здобутківському будинку культури на Тальнівщині. Господині (директорка БК Віра Боровець та бібліотекарка Оксана Ковальчук) в українській світлиці разом з дівчатами спочатку місили тісто на калиту – з родзинками та маком, заплітали його косичкою та ставили у піч, пектися. Звісно, до цього завзяті господині підготувалися заздалегідь, продумали все до дрібниць. Поки калита випікалася, замісили тісто ще раз, вже на вареники. Тож усі гуртом взялися ліпити: з картоплею, капустою.
– Дівчата могли заліпити у вареники і борошно, і перець, – розповідала Віра Адамівна. – Вкусить парубок вареник – той як пурхне!
Звісно, кожен намагався заліпити якнайкраще, дивись – ще й з фігурними краями. Поки ліпили-старалися – калита готова. Час вареникам варитися. Які ж вони смачні, ще й з печі! Спекли і пампушки, для ворожіння.
Як завершили з приготуванням, а тут і хлопці надійшли – гайда калиту кусати. Та ж високо її підняли, гляди, ще й не дотягнешся!
– А я кусну, – казали по черзі.
– А я кресну, – відповідала господиня та мастила щоки борошном, не вуглинкою, щоб легше відтирати було.
А скільки позитиву було під час ворожіння! І квасолю рахували дівчата: в кого скільки буде, через стільки років і заміж вийде. По квасолинці рахували, дуже уважно, й найменші учасниці дійства. Всім було цікаво, скільки ж то тих років буде. Жартували й сміялися, коли тягнули з купки дерев’яні прутики. Як тоненький та кривенький – таким і чоловік буде, худим та неоковирним, а як паличка рівненька – струнким. Дівчата кидали й чобіт через плече. Куди той покаже, в тій стороні й суджений буде. Згодилися й пампушки, які спекли раніше. Чию пес з’їсть, той і заміж вийде. Дивина та й годі! Але ж як цікаво!
– Так мені ту калиту сподобалось кусати, наступного року знову прийду, – сказав Іван Іванейко.

Ольга ОСІЯНЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»