Історія населених пунктів Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
Леонід Мазира
Історик форуму. Генеральний значковий
Історик форуму. Генеральний значковий
Сообщения: 3509
Зарегистрирован: 14 дек 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 5252 раза
Поблагодарили: 3039 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение Леонід Мазира » 26 июл 2019, 18:36

ЗвенаУкраїнська писал(а):
19 июл 2019, 20:39
рішення Президента цілком співпало з думкою звенигородчан.
Цікаво, а чому попередній Президент не прислухався до думки Звенигородчан?

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22214
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6551 раз
Поблагодарили: 11487 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение Kozak Taras » 26 июл 2019, 19:01

Леонід Мазира писал(а):
26 июл 2019, 18:36
Цікаво, а чому попередній Президент не прислухався до думки Звенигородчан?
Цей теж не прислухається, просто він автоматом звільняє всіх старих з влади і розставляє своїх...
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 27 июл 2019, 22:23

У Звенигородці виявили 140 останків німецьких вояків вермахту

Поява незнайомців, котрі щось наполегливо вишукували на одному з найдавніших у Звенигородці кладовищ – польському, не пройшла непоміченою для жителів довколишніх домоволодінь. Сприйнявши чоловіків за «чорних» археологів, вони відразу ж інформували про них поліцію.
- Поліцейські декілька разів перевіряли нас, - каже Олександр Назаров - керівник пошукового загону столичного підприємства «Пам’ять і слава», яке займається виявленням, ексгумацією та транспортуванням останків загиблих військовослужбовців на території України. - Коли ж таким чином стало відомо, що ми шукаємо німецьке військове поховання, місцеві жителі надавали нам всіляку допомогу. Особливо вдячні ми літньому подружжю, яке мешкає неподалік кладовища. Й досі згадую смак води, що її, окрім всього іншого, приносили вони в такі спекотні червневі дні. Взагалі ж звенигородці навіть старалися допомогти нам у пошуках. Хоч точно вказати місце захоронення вони не могли. Пригадували, правда, що при прокладанні газових мереж в цих місцях, будівельники наткнули на останки німецьких вояків, але їх було обмаль. Проте німецькі документи вказували, що поховання було масовим. Отож ми не припиняли пошуків.
Це було нелегкою справою, оскільки територія кладовища була у багаторічних заростях. І лише вийшовши на східну його частину, виявили першу могилу. За нею – ще і ще. Всього ж пошуковці виявили і провели ексгумацію 140 останків вояків вермахту.
Як розповідає Олександр Назаров, це в основному останки піхотинців, артилеристів і танкістів, які померли в госпіталі від ран, отриманих в ході боїв влітку 1941 року як на Звенигородщині, так на території сусідніх районів, можливо Городищенського чи Шполянського.
Справді, як пригадують старожили, госпіталь, організований окупантами в приміщенні районної лікарні, знаходився неподалік кладовища. Отож в 1941 році там і було захоронено близько 80 німецьких вояків. В решті могил, за словами Олександра Васильовича, поховані ті, хто загинув вже пізніше від наскоків партизан та основному в ході наступальних боїв Червоної армії взимку 1943-1944 років. В ході досліджень розповідає він, було знайдено і так звані особисті номерні медальйони загиблих, що дає змогу встановити їхні імена.
Цікавлюсь, що ж буде далі з останками німецьких вояків. Адже свого часу можна було почути, що їх відправляють у Німеччину.
Керівник пошукового загону називає це звичайними чутками:
- На території України визначені спеціальні місця для їх поховань. Як от і збірне кладовище побіля Віти Поштової під Києвом, де знайшли свій вічний спочинок останки майже 34 тисяч німецьких солдатів. Всього ж в Україні на існуючих збірних кладовищах їх перепоховано більше 140 тисяч.
- Кажуть, що німці не ховали своїх у братських могилах, а навіть мали для цього спеціальні труни?
- Це також вигадки. Якщо на дослідженому нами кладовищі у Звенигородці та інших населених пунктах ми знаходили, так би мовити, лише індивідуальні могили, а в них і залишки трун, то в інших місцях траплялися й спільні, братські могили. На війні – як на війні…
Цьогоріч, каже Олександр Васильович, на території Черкащини загін «Пам’яті і слави» пошукових робіт вже не вестиме, хоч попереду роботи ще багато. Зокрема, потрібно локалізувати не перенесені місця поховань німецьких солдатів у Черкасах, на Городищині й Шполі, відшукати, де поховані полонені німці у Смілі, Умані й Тальному. І хоч пошукова робота ускладнюється тим, що багато документів під час відступу німецьких військ було повністю втрачено, а свідків тих подій в переважній більшості вже немає, співробітники спеціалізованого підприємства «Пам’ять і слава», продовжуватимуть виконувати свою гуманітарну місію. А це, окрім всього іншого, слугуватиме поглибленню знань про події, що сталися на терені нашого краю в період Другої світової війни.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Фото: Нова доба.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
leles
Сотник
Сотник
Сообщения: 518
Зарегистрирован: 04 дек 2009
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Питер
Благодарил (а): 1408 раз
Поблагодарили: 506 раз

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение leles » 28 июл 2019, 00:16

ЗвенаУкраїнська писал(а):
27 июл 2019, 22:23
140 останків вояків вермахту
Цих людей теж шкода. Від нерозсудливості кількох помирають багато.

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 02 авг 2019, 21:55

Як живе Звенигородська метеостанція: від минулого до сьогодення

Звенигородську метеорологічну станцію не шукайте у Звенигородці. Вона розташована в Озірні - приміському селі, за п’ять кілометрів від райцентру. А створено її було при залізничній станції Звенигородка, що в селищі Єрки теперішнього Катеринопільського району ще в жовтні 1924 року. Навіщо знадобився на той час прогноз погоди дирекції Південно-Західної залізниці, якій підпорядковувалася метеостанція, сьогодні не скаже ніхто. Відомо лише, що з 8 серпня 1930 року її було передано Гідрометеорологічному комітету при Раднаркомі УРСР.
Досить детальні спогади про перші і подальші кроки колективу станції залишив колишній її начальник Стратон Євсейович Безвершенко. Поступово, як йдеться в них, матеріальна база її поповнювалася більш-менш новим обладнанням, тамтешні метеорологи удосконалювали свої знання на спеціальних курсах. Їхні прогнози використовувалися, як правило, у сільському господарстві країни, в якій завершувалася «суцільна колективізація». Роботу колективу припинила радянсько - німецька війна: вже на початку липня сорок першого Безвершенко отримав наказ готуватися до евакуації установи. Оскільки часу на збори відводилося мало, вже за день все було демонтоване, складене й упаковане. Проте фронт наближався так швидко, що евакуювати майно метеостанції не встигли.
Спочатку, здавалося, окупанти не виявляли ніякого інтересу як до самої станції, так і до її співробітників. Насправді ж вони чітко тримали їх в полі зору. Це виявилося вже в лютому сорок другого року коли окупаційною владою в особі представника німецької державної служби погоди Люфтваффе Стратону Безвершенку було наказано негайно встановити на станції все обладнання, яке тут же з німецькою пунктуальністю було перераховане аж до поганенького флюгера, котрого давно вже збиралися замінити, і приступити для спостережень за погодою. Всім метеорологам обіцяли матеріальну винагороду і пайок. В разі незгоди, саботажу погрожували розстрілом.
Тоді вийшли на роботу всі й працювали до визволення Звенигородщини від фашистської окупації. Дивно, проте, що не потрапили вони, і, в першу чергу, їхній начальник до «чорних» списків НКВД, як «пособники ворога». Можливо тому, що відразу ж приходом радянських військ був мобілізований на фронт. Полковий командир, який уособлював на той момент і радянську владу, і польовий військкомат, не особливо вдавався в біографії як Безвершенка, так й інших новобранців. Полковник мав би розуміти, що не їхня, цих селюків вина в тому, що залишалися вони під німцем тоді, коли інші воювали ось уже котрий рік. Та діяв він згідно наказу та відповідних директив Верховного головнокомандувача, в яких містилися певні вказівки щодо поводження з тими, хто перебував з сорок першого на окупованих територіях. Таких, як правило, кидали у бій голіруч, не довіряючи навіть «трьохлінійки», якою тоді, на завершальному році війни, гребували навіть обозники. Й, підкоряючись наказу, йшли вони у саме пекло, маючи надто мало шансів вийти звідти живими.
Стратону Євсейовичу судилося вижити у тій кривавій круговерті. В листопаді 1945 року він повернувся додому і знову приступив до виконання своїх обов’язків.
У 1957 році метеостанцію перевели в Озірну, де на той час організовувалася МТС. Оскільки з того часу село розбудовувалося, то знаходиться вона в самісінькому його центрі, відразу ж за тамтешніми магазинами.
- Працюємо на тому ж місці, що й раніше. І обов’язки наші службові не особливо змінилися, - каже сьогоднішній начальник установи Тетяна Андріївна Лисенко, знайомлячи нас з приміщенням, що збереглося з тих часів, та метеомайданчиком. – Щодо матеріально-технічного забезпечення, то прилади у нас в основному сучасні. Але й старих, випробуваних протягом багатьох років, не викидаємо. Як от і вимірювача атмосферного тиску. Новий працює від електромережі. А що робити при знеструмленні? Ось тут і користуємося старим
Колектив на станції стабільний, досвідчений: агрометеоролог Юлія Мовчан та техніки-метеорологи Валентина Янчук, Тетяна та Юлія Стельмахи, Тамара Голик і Галина Бондар. Зібрані й опрацьовані ними дані відзначаються унікальною точністю.
- Так було завжди, - розповідає Тетяна Андріївна. - Якось зацікавилися погодними даними за минулі роки французькі бізнесмени, які взялися сіяти цукрові буряки на Шполянщині. Ми видали їм всі дані за тридцять років, котрі вони все ж вирішили якось перевірити. Приїздив до нас їхній метеоролог, походив, придивився до нашої роботи і зробив висновок: можна довіряти.
- І все ж ваші прогнози не завжди збуваються. Особливо, коли йдеться про опади.
- Згодна, - погоджується наша співрозмовниця. - Але давайте виходити з того, що прогноз - це те, що може трапитися. Стовідсоткової гарантії ніхто не дає. Ми часто чуємо про прогнози врожайності, зростання середньої зарплати, курсу долара. Якщо вони не збуваються, то ніхто не ображається на експертів. Тоді, як до синоптиків ставляться вкрай вимогливо. До речі, технічний стан таких станцій, як наша, не дає можливостей зробити точних прогнозів. Для розрахунку погоди використовуються складні методики і моделі спостереження за атмосферою з космосу. Але наука ще не придумала спосіб, який дозволив би визначити, що, наприклад, в центрі Озірни буде дощ, а при в’їзді до неї зі Звенигородки - ні. Тому ми говоримо про опади «місцями». І це максимум, що можемо на сьогоднішній день.
- Але навіть там, де з технікою все гаразд, фахівці не «вгадують» погоди…
- Тому, що ніде у світі не роблять стовідсоткових прогнозів погоди. В тій же Польщі, як і в Америці, більше говорять навіть не про прогнози, а про ймовірність тих чи інших явищ. До речі, в зимовий період, коли погода більш-менш однорідна, прогнози збуваються частіше. Але «сюрпризи» можливі все одно. Тим більше – в епоху глобального потепління, коли циклони й антициклони збилися з колишніх шляхів.
- До речі, про потепління. Кажуть, що такої спеки, як цьогоріч, у нас ще не було.
- І помиляються. Ми з 1935 року ведемо записи кліматичних даних. Вони свідчать, що спекотне літо – не дивина для нашої місцевості. Так, влітку 1938 року були дні, коли температура повітря сягала більше 35 градусів тепла. У 1957 році стовпчик термометра сягав до 36,4 градусів. Так що панікувати зарано, хоч аномалії і відбуваються.
- Іншими словами, у природи немає поганої погоди?
- Саме так.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 04 авг 2019, 15:59

Звенигородська міськрада попереджає про навчальні стрільби

Відповідно до навчального плану однієї з військових частин, як повідомляє Звенигородська міська рада, 6 серпня з 8.30 до 13.00 заплановано проведення стрільб зі стрілецької зброї на стрільбищі в районі ФГ Ястремського на автодорозі Н-16 «Золотоноша - Черкаси - Сміла – Умань» (об'їзна дорога м. Звенигородка, географічні координати - 49*03'11.3"N 30*56'38.9"Е).
«Враховуючи вищевикладене та з метою забезпечення безпеки громадян, повідомляємо населення про заборону перебування поблизу місця проведення стрільб у зазначений час», − застерігають на офіційному сайті міськради.
В цілому військові збори на території Звенигородського району проходитимуть з 5 по 11 серпня.

Марина КАМІНСЬКА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 05 авг 2019, 22:05

День села Будище 2019

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 28 авг 2019, 21:56

У Звенигородці відбудеться свято винограду, меду та вина

7 вересня у Звенигородці вп’яте відбудеться започатковане районною радою свято винограду, меду та вина. Оскільки для виноградарства та пасічників таке свято є можливістю представити та реалізувати власну продукцію, цей захід з року в рік стає все чисельнішим. Торік у ньому взяли участь понад сімдесят місцевих виробників продукції та гостей з різних куточків Черкащини. В ході проведення майстер-класів, зокрема з видавлювання виноградного соку, всі бажаючі могли скуштувати й оцінити представлену тут продукцію. Як правило, свято не обходиться без місцевих майстрів співочого і танцювального жанрів, які аж до завершення дійства дарують його учасникам веселий настрій. Насиченою має бути мистецько-розважальна програма і нинішнього року.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 01 сен 2019, 19:54

Вчителька добра і любові

Якщо людина постійно в роботі, час злітає непомітно. Та й лік тоді йде не дням, не місяцям і навіть не рокам. Лік йде її ділам. А коли тими ділами був виповнений кожен день протягом майже шестидесяти років твого життя? Як он у Ліни Денисівни Терещенко, котра, маючи саме такий педагогічний стаж, сорок чотири роки поспіль торувала стежку до школи-інтернату на малій батьківщині Тараса Шевченка, будучи тут шість років завучем і тридцять вісім - директором.
Сьогодні ця школа - то справді райський куточок, чарівний острівець в розбурханому морі, котрий минають всі соціальні бурі й шторми. Проте далеко не всі знають, що для того, аби мати сьогодні відомий за межами Черкащини освітній заклад, де створені всі належні умови для навчання та творчого розвитку дітей з урахуванням їх здібностей, пізнавальних інтересів і нахилів, формування їх національної свідомості засобами класичного та національного мистецтва, їй довелося пройти крізь три реорганізації: зі школи для дітей-сиріт в школу для дітей з вадами у фізичному і розумовому розвитку – в школу мистецтв і народних ремесел, на базі якої й створено нинішню спеціалізовану загальноосвітню школу-інтернат з поглибленого вивчення предметів гуманітарно-естетичного профілю. Всього траплялося за цей час. Доводилося директору оббивати пороги всеможливих районних і обласних владних структур, аби мати кошти на утримання дітей, налагодити їх повноцінне харчування, створити належний затишок в навчальних класах і гуртожитку. А скільки зусиль докладала, аби прискорити будівництво нових корпусів, зокрема мистецького, який нині став справжнім осердямвсього навчального закладу. Адже тут – Тарасова світлиця і музей історії школи.
Взагалі ж, коли вести мову про історію, то її життя так тісно переплелося з життям школи, що нині вони сприймаються як одне ціле й нероздільне. Вони разом, крок за кроком, піднімалися до вершин освіти. Ліна Денисівна – спеціаліст вищої категорії, учитель-методист, заслужений працівник освіти України, відмінник освіти України, кавалер ордена Княгині Ольги третього ступеня, лауреат премії ім. Народного вчителя О. А. Захаренка. А педагогічний колектив, очолюваний нею, майже щороку відзначали на обласному й всеукраїнському рівні, як один з кращих. Серед отриманих нагород - Диплом Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності, медаль «Мистецький олімп України», Золота і Срібна медалі за перше місце у другій Всеукраїнській виставці «Інноватика в освіті України», золота медаль за участь у Шостій та Восьмій Міжнародних виставках «Сучасні заклади освіти» в номінації. А почесних грамот районного та обласного рівня й не перелічити.
- І за все це вдячності варті всі - від сторожа до кожного з педагогів, яких у нас більше вісімдесяти, - зазначає Ліна Денисівна, пригадуючи і радісні, і дещо сумні шкільні будні. Та як би там не було, вони ділили все навпіл і ніхто ніколи не скаржився, що чогось не вистачає в родинах, що зарплати аж надто низькі, а роботи дуже багато. Як і на те, що з усього обладнання наприкінці дев’яностих – на початку двотисячних років мали з музичних інструментів один старенький баян, з ТЗН – один телевізор та кілька програвачів, один епідіаскоп та декілька простеньких фільмоскопів. Всі вірили своєму директорові, вірили, що з часом все зміниться на краще. І справді, з часом все устатковувалося, поступово створювалася міцна навчально-матеріальна база. Особливо плідними були минулі роки. Лише торік отримали сучасні кабінети біології, фізики, хімії, лінгафонний кабінет, мали комп’ютерний клас, майже десяток мультимедійних проекторів, відеокамеру, сучасний дзеркальний фотоапарат, у кожному класі - телевізор, DVD, магнітофон чи музичний центр. А нещодавно отримали сучасне обладнання для кабінетів географії, математики, української мови, образотворчого мистецтва та кабінету Захисту Вітчизни з інтерактивним тиром. Відповідно до вимог НУШ обладнали перший клас. Якщо ж до цього додати й завершення будівництва нової котельні на твердому паливі, то можна з впевненістю сказати, що в школі успішно підготувалися до нового начального року. От лише на цей раз перший дзвоник лунатиме при новому директорові – Ліна Денисівна йде з посади в зв’язку з виходом на пенсію.
Нелегко прощатися зі школою, в яку вклала весь жар свого серця. Болить воно нині. Проте тримається, як і завжди, вчителька добра і любові, як називають її і в колективі і в селі. І , як зізнається, не могла отак просто піти зі школи, не сказавши «спасибі» всім, з ким працювала пліч-о-пліч всі ці роки, «за те, що змогли разом вистояти і не осоромитися ні разу перед перед батьками учнів, перед земляками». Тому й взялася за перо, аби розповісти в газеті про свою школу, її досягнення і подякувати всім за розуміння та щиро побажати їм нових успіхів.
«Є різні побажання про розставанні, - писала зокрема. – Мені ж найбільше подобаються слова «хай щастить!». Їх я й адресую школі, її працівникам, учням, їхнім батькам».
Знаю, що не менше щиросердечних слів адресують й адресуватимуть Ліні Денисівні всі, з ким пройшла вона дорогою випробовувань, аби створити таку, одну з кращих в Україні, школу.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3313
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 528 раз
Поблагодарили: 2004 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 02 сен 2019, 20:01

Як і чим живуть Звенигородські підприємці?

В противагу песимістам, які звикли зображувати все в чорних тонах та чекати, що хтось одним помахом руки створить їм всі земні блага, ті, хто став на шлях підприємництва, а це – колишні вчителі, інженери, медики, будівельники та представники інших галузей, залишившись без роботи, самі взялися за облаштування свого життя, створюючи водночас нові робочі місця, насичуючи ринок товарами та послугами, забезпечуючи соціальний захист своїм працівникам і наповнюючи місцевий бюджет. Так, на сьогодні у Звенигородському районі нараховується понад 1500 підприємців – фізичних осіб. Коли ж взяти до уваги, що приватну справу того чи іншого підприємця так чи інакше підтримують і члени його сім’ї, то вийде, що свято підприємливих людей – наймасовіше з поміж всіх інших професійних свят. І зважте ще на одне: внесок від малого підприємництва у бюджети всіх рівнів постійно збільшується. Нинішнього року питома вага внесків підприємців Звенигородщини у формуванні бюджету становить понад 20 відсотків, що значно більше середньообласного показника.
Як і в інших районах, підприємці широко представлені в торгівлі та громадському харчуванні. Лише в районному центрі вони мають майже 70 магазинів, 10 кафе-барів, низку ресторанів, серед яких особливо виділяються «Золотий лев» та «Козацький». Налагодили вони й належне побутове обслуговування населення. В місті діють майстерні та ательє з пошиття й ремонту одягу, взуття, техніки тощо. Тамтешніх майстрів добре знають і за межами району. Візьмемо для прикладу хоча б майстерню з ремонту складної побутової техніки, власником якої є Сергій Тонконогов. Багатьом жителям міста, і то неодноразово, доводилося користуватися її послугами. І всі вони дякують майстру, який нерідко вдихає нове життя в ту чи іншу річ, таку потрібну її господарю. А відкрив Сергій Миколайович свою власну справу в період повного розвалу системи побутового обслуговування, взявшись за ремонт електроапаратури, починаючи з електробритв і електрочайників, і закінчуючи пилососами та пральними машинами. На сьогодні він є одним з кращих, загальновизнаних майстрів- ремонтників на Звенигородщині.
Певною мірою перейшло в приватні руки й медичне обслуговування, починаючи вже зі стоматологічних кабінетів та ультразвукової діагностики. Вже тривалий час обслуговує як звенигородчан, так і жителів сусідніх районів, медичний центр «Святого Пантелеймона», заснований досвідченим лікарем Раїсою Безух.
Вагомим є і внесок бізнесових структур у соціально-культурний розвиток району. Саме їхніми зусиллями облагороджується значною мірою Звенигородка. В цьому можна переконатися, пройшовши тими вулицями, де розташовані приватні магазини та розважальні заклади, будівельні та інші організації,без яких нині важко уявити місто. Досить відомим навіть за межами нашого району є ПП «Лисогор». Цей колектив сьогодні може освоювати значні обсяги ремонтних та будівельно-монтажних робіт. І, як засвідчують замовники, - при відмінній якості. Попри всі труднощі зуміла налагодити виробництво карамелі, яка є своєрідною візитною карткою нашого міста, Лідія Нестеренко. Широкою популярністю користуються на Звенигородщині приватні підприємства «АльфаЦентр» та «Експресдрук». До речі, їх керівники - Сергій Куцан й Богдан Крамар, як і підприємці Леонід Новодворський, Олексій Ільченко Олександр Семенюк, Любов Яневська є найбільш активними учасниками благодійницьких акцій, котрі щорічно проводяться спілкою підприємців. Вони ж, як і багато інших підприємців – членів спілки, постійно спонсорують всі свята і культурні заходи, що відбуваються як в місті, так і в районі. Хоч, виходячи зі своїх повсякденних клопотів, пов’язаних з підприємництвом, не звикли до урочистостей, навіть з нагоди , так би мовити, власного свята – Дня підприємця. Більшість з них і цього року зустрічатимуть його на робочих місцях. І, можливо, не зовсім зі святковим настроєм, оскільки у розвитку підприємництва, як і в інших сферах, є ще чимало проблем. Дається взнаки соціально-економічні негаразди в державі, перегини в податковій системі. Та, як йдеться у відомій пісні:
Буде свято і на нашій вулиці,
Лише б у душі воно було...
Отож, наснаги вам, шановні підприємці, тепла і затишку у ваших домівках. Хай збуваються всі ваші починання!

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Вернуться в «Звенигородщина»