Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Незвичні музеї Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Незвичні музеї Звенигородщини

#1

Сообщение Kozak Taras » 31 янв 2018, 22:03

Изображение

Окрім так званих державних музеїв, на Звенигородщині є більше десятка музейних закладів, що працюють на громадських засадах. Це передусім Ризинський історико-етнографічний музей «Різана криниця», сільські музеї в Стецівці та в Стебному, військовий музей в Шампані.

Менш відомими для широкого загалу, проте досить оригінальними є Козачанський музей українського побуту ХVIII-XIX століть «Садиба козака» та створений при районній лікарні музей історії Звенигородської медицини, стенди й вітрини якого в хронологічному порядку охоплюють діяльність закладів охорони здоров’я Звенигородщини, їхню історію, проблеми та успіхи.

А музей історії єврейської культури, що діє при синагозі, – чи не єдиний на Черкащині. З його експозицій можна дізнатися зокрема, що в 1913 році у Звенигородці мешкало 7840 євреїв – 48 відсотків від загальної кількості населення міста, а їх община мала синагогу, два молитовні будинки, бібліотеку, однокласне початкове училище, приватні чоловіче і два жіночих училища, лікарню.

Тут представлені також дані про розстріляних і замучених в період Другої світової війни понад 4 тисячі звенигородських євреїв, участь у війні та в партизанському русі, нагороди, документи, особисті речі. Відображені в експозиціях й побут повоєнних років. Серед експонатів – інструменти кравців, шевців, ковальські та гончарні вироби. Представлені також культові, релігійні експонати, молитовник XIX століття.

Окрема експозиція розповідає про сучасні зв’язки громади. Тут же – й згадка про Звенигородку в Єрусалимському музеї Яд-Вашем.

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Єврейська община у Звенигородці має свій музей

#2

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 05 мар 2018, 09:29

Изображение

Сто років тому у Звенигородці мешкало 7840 євреїв – майже половина населення містечка.Єврейська община мала синагогу, два молитовних будинки, бібліотеку, однокласне початкове училище, приватні чоловіче і двоє жіночих училищ, свої школи та лікарні. Найтяжчим випробуванням для цієї нації стала Велика Вітчизняна війна. Тоді у Звенигородському гетто в лісах Діброва і Губська Дача фашисти замучили і розстріляли більше 4000 євреїв. По війні та в роки історичних перемін чимало євреїв залишили Україну. Тепер у Звенигородці проживає близько сотні євреїв. Їхня община має синагогу, єврейську бібліотеку, дві благодійні їдальні, при синагозі діють товариства єврейської культури і прогресивного іудаїзму. Шлях до відновлення національної справедливості був нелегким. Лише в 1996 році єврейській общині вдалося повернути приміщення синагоги, де розміщувалося очне відділення райлікарні. Відбудовували його самотужки, кошти збирали з усього світу від небайдужих братів крові.Звенигородчани й досі пам’ятають приїзд на новосілля синагоги американських друзів із міста Сакасунна штату Нью-Джерсі, з якими й дотепер їх єднає міцна дружба. Це вони презентували звенигородській общині найдорожчий дарунок – Звиток Тори. Глава правління єврейської общини у Звенигородці Леонід Браславський багато розповідає про добрі справи общини. Як разом облагороджують свій молитовний дім, як цікаво проводять релігійні свята, як зустрічають новий рік Роша Шана. Нещодавно на єврейському кладовищі полагодили 300 метрів огорожі, раніше спорудили пам’ятник загиблим єдиновірцям у селі Рижанівці. На різноманітні заходи і свята до синагоги приходять до 90 осіб. Тут діє клуб єврейської кухні, а дозвілля організовує вокальний ансамбль «Хаверим», яким керує викладач музичної школи Вілетта Павлівна Карпенко. Віднедавна відкрили й історико-краєзнавчу музейну кімнату. Її експонати зібрані зусиллями небайдужих звенигородчан, родичів євреїв, які творили історію міста.Серед них були ковалі, кравці, шевці, перукарі, вчителі, лікарі, торговельники. Знайшли місце на полицях музею речі єврейського побуту та народного ужитку, особисті документи і світлини. Окрема сторінка – про війну. Долею Леоніда Яковича вона пройшла чорною смугою. Його батько Яків Семенович Браславський в складі свого підрозділу прийняв перший удар фашистів у Перемишлі, повернувся з фронту медаллю «За відвагу» та орденом Великої Вітчизняної війни, а старша сестра загинула під час бомбардувань. В музеї зберігаються військові спорядження фронтовиків, нагороди, особисті речі,світлини воєнного часу тощо. Багата єврейська бібліотека вміщує чимало найновіших видань святої книги Тори, книг єврейської мудрості, історичну літературу. Є тут старовинні грамплатівки, енциклопедичні словники, художня література на ідиш та івриті. До єврейської общини дороги ведуть з усього світу. У пошуках свого коріння, могил рідних сюди телефонують з близького і далекого зарубіжжя, приїжджали родичі на могили з Аргентини, Мексики, Бразилії. Тому всі експонати, зібрані тут по крупинці, є тим живим зв’язком поколінь, якого не знищити ніякими історичними катаклізмами.
Джерело: Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Альтернатива -новини Черкащини © alt.ck.ua

Изображение
Глава правління єврейської общини у Звенигородці Леонід Браславський

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Незвичні музеї Звенигородщини

#3

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 13 мар 2018, 10:40

Відкриття Музею Матвія Шестопала
ПРАВДА ЖИТТЯ ВИВОДИТЬ У ВІЧНІСТЬ
Уродженець села Мурзинець Неморозької сільської ради Матвій Шестопал понад десяток років працював викладачем та деканом (1955-1957 р.) факультету журналістики Київського державного университету ім. Тараса Шевченка. Він навчав майбутніх газетярів не лише журналістської майстерності, а й правди життя й справедливості. Своєю любов’ю до України, рідної мови, літератури й історії давав приклад, що треба бути щирим й самовідданим патріотом свого краю. "Правовірні комуністи" розпинали його на партійних зборах, ганьбили аж поки не звільнили його з роботи. Не давали навіть жити. Мабуть ніде у вищих навчальних закладах в 1960-х роках не було такого, щоб більшість студентів усіх курсів факультету стала на захист свого улюбленого викладача. Їх підтримали й випускники – київські журналісти, котрі з подібною заявою звернулися у ЦК компартії УРСР. Влада не зреагувала. Йому й не дали працювати за спеціальністю, бо Матвій Михайлович не пішов на співпрацю з режимом й залишився непохитним українським патріотом. Переніс багато принижень й утисків. Та слава пережила його, а правда життя вивела патріота у вічність.
Його колишні учні Михайло Скорик із Дніпропетровська та наш земляк із Звенигородки Вадим Мицик, запропонували створити музей вченому й письменнику в Неморозькій школі. Педагоги перейнялися цією ідеєю і спільно із колективом школи заходилися його створювати. На добру справу відгукнулися не лише київські вихованці Шестопала. Надійшло чимало документів та книжок із дарчими посвятами Музею.
Тепер у вітринах експонуються твори українських письменників і поетів: літературознавця зі світовим іменем Дмитра Степовика, Народного артиста України, поета Вадима Крищенка, літераторів-дисидентів Григорія Гайового і Вадима Пепи, публіцистів Миколи Шудрі, Володимира Чепіги та інших зі сповненими нев’янучої любові присвятами своєму Вчителеві. Експонуються також обидві Заяви протесту, як студентів, так і журналістів-випускників із фотознімками їхніх організаторів й активістів: Юрія Пархоменка, Тетяни Чуприни, Віктора Полковенка, Івана Куштенка. Колишній студент першого випуску 1954 року Петро Жук із Черкас надіслав книжку "Реабілітовані історією", в якій опублікував уривки із "Щоденника" викладача. Дружина Катерина Володимирівна Шестопал подарувала особисті речі чоловіка. Взагалі експозиційний пояс меморіального музею у школі створили так, що життя, залюбленого у світ і людей Правдолюба, розкривається у розвитку, в діяннях його учнів.
Відкриття музею видатного земляка – вченого й патріота відбулося напередодні його дня народження. На цю подію прибули співробітники Інституту журналістики КНУ Валентина Михайлюта, Іван Забіяка, доцент університету харчових технологій Оксана Відоменко – з родинної галузки Матвія Михайловича, Неморозький сільський голова Олена Стрілець, методисти районного відділу освіти Наталя Коваль і Володимир Неумитий, представники громадськості Звенигородщини.
Оригінальність експозиції в тому, що кожен стенд названий крилатими висловами із творчості М.Шестопала. Ось хоч би перший: "Великі люди - велика сила народу!" Або ж про вихованців Викладача: "Хто несе світло - той не спіткнеться!" У 1941 році на війну пішов із посади директора Київського етнографічного ансамблю бандуристів. Бойові дороги пройшов військовим журналістом. Нагороджений орденами й медалями. Про його подвиги у битві на Дніпрі, в боях за Східну Пруссію розповідають нагородні листи 1944 та 1945 років. Усе це в експонатах відтворено на стендах.
До речі, кандидатську дисертацію захистив 1953 року в Інституті фольклору й етнографії, науковим керівником якої був поет, академік Максим Рильський. У творчому доробку нашого земляка книжки памфлетів і фейлетонів на міжнародну тематику, із фольклористики, підручники із зарубіжної журналістики для студентів вузів.
Стенд про матір із дітьми бачиться змістовно й художньо: Олена Харитонівна Шестопал квітує у барвистому вінку, а різнокольорові стрічки – то її діти..
Окремий стенд присвячений дев’яти лауреатам Національної премії імені Тараса Шевченка, вихованцям Великого Вчителя. Серед них два такі національно наснажені Шестопалівським духом наші земляки як поет Василь Симоненко (Черкаси) і публіцист Вячеслав Чорновіл (с. Вільхівець на Звенигородщині), а ще Борис Олійник, Степан Колесник, Василь Захарченко, Ігор Малишевський, Микола Шудря, Анатолій Карась і Олесь Дмитренко.
Завершує експозицію шкільного музею стенд про увічнення пам’яті мудрого наставника. Студенти-вихованці на могилі М.Шестопала встановили стелу з портретом у вишиванці, меморіальну дошку в рідному селі, посадили Алею пам’яті декана Матвія Шестопала перед Інститутом журналістики з пам’ятним каменем, а в самому навчальному закладі золотом сяє барельєф – образ вихователя патріотів. Такої поваги навіть після смерті мало хто зажив! По відкриттю музею Матвія Шестопала в школі відбувся круглий стіл присвячений життю, творчості та внеску М. Шестопала у формування національної свідомості в українців.
Мужнє й творче життя українського патріота втілюється в образи пам’яті й переживає час. Таким і є щойно створений у нашій Неморозькій школі Музей Матвія Шестопала. Ми вдячні всім, хто долучався до цієї благородної патріотичної справи.

Валентина Романенко, директор Неморозької школи.
Звенигородський район, Черкаська область.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Ответить

Вернуться в «Звенигородщина»