Книга про Шевченків родовід б’є всі рекорди популярності

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Військовий старшина
Військовий старшина
Сообщения: 910
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 272 раза
Поблагодарили: 613 раз

Книга про Шевченків родовід б’є всі рекорди популярності

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 12 сен 2018, 17:46

Далеко не кожен з нас знає свій родовід, витоки його походження. Тож сьогодні можна лише дякувати Всевишньому, що нащадки Тараса Шевченка не лише пам’ятають своє коріння, але й вивчають його. Свідчення цьому – книга «Коріння Шевченкового роджу» праправнука Кобзаря по брату Йосипу Миколи Лисенка, який протягом трьох десятків років займався вивченням славетного роду Шевченків. Миколі Павловичу, який переселився з Києва в Керелівку – на батьківщину свого геніального родича, вдалося глибоко розкрити генеалогічне древо духовного батька нації, однією з гілочок якого і сам автор. В книзі вміщено біографії та розповіді про життя і діяльність понад тисячі представників роду, серед яких немало видатних особистостей, як от і художник Фотій Красицький, один з керівників Вільного козацтва Леонтій Шевченко, академік Людвіг Боярський, письменники Даниїл Андреєв, Дмитро Красицький.
Для цього автором була проведена титанічна пошукова робота: спілкування та листування з нащадками роду, опрацювання документів у бібліотеках, музеях, архівах України та колишніх республік Радянського Союзу.
Таким чином, було розкрито чимало малознаних гілок родоводу, коріння якого сягає Австралії, Франції, Російської Федерації, Канади, Німеччини та багатьох інших країн. Додатком до книги «Коріння Шевченкового роду» стала схема родового дерева Поета у PDF-форматі на електронному диску.
Перше видання книги тиражем в 1000 екземплярів розійшлося досить швидко. А потому були численні зустрічі з шанувальниками Тараса Шевченка, які зацікавилися як автором, так і його пошуками матеріалів, а особливо – розробкою схеми роду, яка вражала своїми розмірами – десять метрів шириною і три – висотою. Водночас надходили пропозиції щодо участі у міжнародних конференціях, у тому числі – й конференції пам’яті академіка Костянтина Поповича та Інституту культурної спадщини Академії наук республіки Молдова.
Був Микола Павлович і лауреатом багатьох творчих конкурсів. Серед них – Всеукраїнський пошуковий «У нас одне коріння», літературно-мистецькі імені Володимира Малика, імені заслуженого учителя України Любові Білозерської, Загальноукраїнського «Українська мова – мова єднання». Про це нагадують нагороди – вісім дипломів та медалей.
Приніс перемогу автору «Коріння Шевченкового роду» й нинішній рік: в міжнародному проекті-конкурсі «Тарас Шевченко єднає народи», у якому змагалися учасники з 26 країн, Микола Лисенко виборов диплом першого ступеня.
Проте не захоплюється нагородами чоловік: він продовжує працювати над Шевченковим родоводом. Бо, як влучно сказала народна артистка України Галина Яблонська, «пізнавати Шевченка – все одно, що підніматися на неосяжну високу гору; що вище піднімаєшся, то більше розкривається безмежність простору».

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»