''З лісом на все життя заручений''

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3337
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 529 раз
Поблагодарили: 2008 раз

''З лісом на все життя заручений''

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 05 сен 2019, 21:39

З лісом він давно на «ти». А точніше – від самого дня свого народження. Пам’ятаєте пісню: « На калині мене мати колисала». Так то у пісні. А для Олексія Полянського – одного з найбільш шанованих лісничих Звенигородського держлісгоспу ліс насправді був колискою. Бо народився він у лісі.
- І сьогодні можу показати ту місцину, - усміхається Олексій Семенович своїм споминам. – Звичайно, ні в метриці, ні в паспорті ніхто не записував: урочище Плоске Шполянського лісництва. Але що було, те було. Там і батько мій працював об’їздчиком – була колись і така лісова професія…
А де шукати роботу парубкові, в лісі народженому? Тож не довго думав, куди податися після випускного шкільного вечора – відразу ж подав документи в Лубенський лісотехнічний технікум. Після його закінчення ще встиг скуштувати лісниківського хліба, а відбувши дійсну строкову службу в збройних силах, знову повернувся до обраної професії.
Працював на різних посадах. І майстром, і помічником лісничого, і виконуючим обов’язки лісничого. Тому, очоливши Козачанське лісництво, досконало знав і сам ліс, і всі лісові премудрості.
Справжній фахівець своєї справи і вмілий організатор, він працює тут ось уже понад тридцять років. Тож багато може повідати і про село, і про лісництво та його працівників – не тільки теперішніх, а й тих, в кого вчився свого часу, в кого приймав естафету. Як і про кожне урочище, кожен лісовий обхід.
- Назва нашого лісництва походить від однойменної назви села, яке в свою чергу, завдячує свої назві козацькому сторожовому посту, що був тут в давнину, - розповідає Олексій Семенович. - Це, зокрема, стверджував Пантелеймон Куліш в своїх «Записках о Южной Руси»: «А за тією долиною, через стрілицю - урочище Козацький Курінь. Як було ще колись тут староство, то було старостянські козаки стережуть тут дубини».
А далі – про урочище Круглик, що пролягло на західній околиці Козацького і є одним з улюблених місць відпочинку жителів села, про урочища Гарбузине та Козачанська дача. Будучи в останньому з них, розташованому між селами Козацьким і Княжою Звенигородського району, Топильною Шполянського та Товстою Городищенського районів, хочеш-не-хочеш, обов’язково замилуєшся насадженнями сосни Веймутової. Ці дерева мають вік близько 100 років, а висотою сягають до тридцяти метрів.
Є тут і насадження модрини сибірської, теж майже сторічного віку. Обидві ділянки з такими своєрідними екзотами зареєстровані як пам’ятки природи місцевого значення.
Досить цікавим за своїм походженням є урочище Відвали, на північно-західній околиці міста Ватутіного. Рельєф урочища пересікають круті схили відвалів-териконів, які сьогодні нагадують про видобуток бурого вугілля гірниками Ватутінського шахтоуправління. В п’ятидесятих-шестидесятих роках минулого століття тут, у вирубках буровугільного розрізу, працював транспортно-відвальний міст. Він вигорнув із значної глибини на поверхню перемиті материкові піски, на яких і велася робота з рекультивації земель.
Якщо в інших урочищах частина насаджень має природне походження, то у Відвалах сто відсотків їх створені штучно. Це, переважно, сосна та ялина. Переважає тут сосна звичайна та ялина. Саме в цьому урочищі науковці відділу лісових культур Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації під керівництвом кандидата біологічних наук В. М. Данька понад десять років досліджували вплив добрив на ріст різних порід дерев.
- На жаль, зміна клімату, різного роду хвороби, а останнім часом – короїд, суттєво пошкоджують і знищують хвойні породи, - ділиться своїми болями лісничий, - проте вже сама природа певною мірою турбується про заліснення таких ділянок. Особливо багато насівається тут акації…
Та природа-природою, а без дбайливих рук лісівників в збереженні та примноженні зеленого багатства не обійтися. З цим у лісництві успішно справляються. Зокрема, щороку тут створюють нові насадження на площі не менше 25 гектарів, проводять догляд за лісовими культурами на 170-180 гектарах. З теплотою і повагою розповідає Олексій Семенович про майстрів лісу Олександра Сущенка, Володимира Шевченка, Петра Коломійця та про інших працівників, які за будь-яких погодних умов виконують покладені на них обов’язки. Зрозуміло, рівняючись при цьому на свого керівника.
- В нього завжди є чому повчитися іншим, - каже директор ДП «Звенигородський лісгосп Анатолій Проценко. – Передусім готовності підставити своє плече допомоги, зібраності, завжди досягати поставленої мети.
Колективу лісництва надають постійну допомогу учні місцевої школи та профтехучилища.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»