Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Гумор Павла Глазового

Анекдоти, смішні історії, фотоприколи Изображение

Модераторы: TEMA, Ksenia

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#11

Сообщение Kozak Taras » 17 янв 2012, 20:44

ЯК МІЙ КУМ БУВ МОРЖЕМ

Кум в газетах начитався про „моржів”
І скупатись в ополонці захотів:
– Загартуюся на холоді, як слід –
Буду жити та брикати до ста літ.
– Я боюся застудитися, – кажу.
Кум же чваниться: – Я приклад покажу.
Рано-вранці, взявши кирки і ломи,
Ополонку пробивати вийшли ми.
Дуже дружно працювали, як завжди.
За годину докопались до води.
Кум швиденько роздягнувся: – Ну, дивись!
Розігнався, посковзнувся, в воду – блись!
Плечі в нору, ноги вгору – тільки ляп!
Я до нього та за ноги зразу – хап!
Тяг за ноги, тяг за руки, тяг за чуб...
Витяг кума, а він синій, наче пуп.
Посадив його, питаю: – Як вода?
– Т-тепла, – каже й зуб на зуб не попада.
Кум посидів півхвилинки на льоду.
– Н-ну, – промовив, – т-ти к-купайсь, а я п-піду.
Т-ти за плечі м-мене т-трохи потруси,
Б-бо до льоду п-приморозило т-труси...
Я узяв його за голову та смик!
– Т-ти сказився, н-ненормальний?! – кум у крик.
Він схопився, закрутився і присів,
Бо від льоду відірвався без трусів.
Бачу, кум мій закацуб, що аж опух.
Я узяв його, закутав у кожух
Та й поніс отак додому, як дитя,
Що не вміє ще й ходити до пуття.
Жінка плаче, діти плачуть... От біда!
Кум з кожуха, наче лялька, вигляда.
– Не ридай, – втішає жінку, – все як слід...
Проживу тепер на світі до ста літ.
Не давай мені ні хліба, ні коржа.
Поклади скоріш на піч свого „моржа”
І пали солому й дрова день і ніч.
Для „моржа” найперше діло – тепла піч!

КУМОВА ТРАНШЕЯ

Побували ми недавно в місті ЕН,
Де живе молодший кумів син Семен.
Я не буду того міста називать.
Там є мер. Не хочу мера дратувать,
Бо й без того мав мороку з нами мер –
Через кумове дивацтво ледь не вмер.
Вдвох із кумом ми півміста обійшли,
Доки синів гуртожиток там знайшли.
Слід сказати, що те місто – обласне,
Але страшно захаращене й брудне.
Всюди сміття, скрізь накопано траншей –
Тут по шию, там ще глибше, до ушей.
Рвуть, копають та хапають, аж гуде.
Навкруги "прихватизація" іде.
Всяк, як може, свій добробут підійма.
Всюди видно, що хазяїна нема.
Зупинились ми у синовім кутку.
Трішки випили, поїли нашвидку.
Я й питаю: – Хто ж порядок наведе?
Ні в селі його, ні в городі – ніде.
Скрізь безладдя, розколупана земля.
Хто ж тут рити і копати дозволя?
Кум говорить: – Ти дивуєшся дарма.
Ніякісінької влади тут нема.
Кожен дума лиш про власне, про своє.
Риє всяк, у кого лом і кайло є.
Можу легко доказати, що це так:
Де покажеш – там і вирию рівчак.
– Хоч сьогодні? – я запитую.
– Еге ж.
– А у мера під дверима?
– Можу теж.
Син сміється:
– Це вже в батька щось нове...
Кум схопився: – Покажи, де він живе.
Я ж, синочку, ветеран і фронтовик,
Рити землю ще у молодості звик.
Як міліція не схопить в рівчаку,
То поставите півлітра коньяку.
Ну, як спірка зав'язалася така,
Син позичив лом і кайло в двірника.
Кум узяв ті інструменти і попер
В той провулок, де садибу має мер.
Особняк упорядкований, новий –
Біля входу походжає вартовий.
Кум на ґанку примостився, закурив,
Про погоду з вартовим поговорив
І, загнавши, як ведеться, два кілки,
Заходивсь асфальт колоти на шматки.
Так нещадно по асфальту грюкав лом,
Що тріщало і тряслося все кругом.
За годину яму викопав страшну –
По два метри в глибину і ширину.
Я сиджу в сусіднім скверику і жду,
Чи не вскочить роботяга у біду.
Кум вилазить, витирає мокрий лоб
І гукає: – Йди сюди! Оглянь окоп!
Охоронець раптом витягся й завмер
Перед тим, хто вийшов з дому, –
Значить, мер.
Не помітив, бідолашний, рівчака
Й полетів у нього з ґанку сторчака.
Кум схопився, праву ручку подає.
– Вилізайте! Шануваннячко моє! –
І питає, – Ви не бачили хіба?
Ремонтуємо, прорвалася труба...
Мер довгенько свіжу яму оглядав
І нарешті розпорядження віддав
Принести колоди, дошки й молоток
І поставити над ямою місток.
Тут до мера підкотився лімузин
І остався кум над ямою один...
Улетів мені в копієчку рівчак:
Купувати мусив кумові коньяк.
Довелося, бо дурних тепер нема,
Щоб трудилися фізично задарма.

НЕТЕРПЛЯЧИЙ ГІСТЬ

Кум гостює у кумасі.
– Як ся маєш, пташко?
– Пригостила б тебе, Васю, –
З продовольством важко.
Борщ та каша – їжа наша,
Кажуть у народі.
А на третє – то хоч себе
Подавай, та й годі.
Ця заява кумасина
Зворушила Васю:
– Давай тоді із третього
Почнемо, кумасю!

БУВАЛЬЩИНА

В дні воєнні незабутні
Ще й таке було.
Увірвалися фашисти
У одне село.
Комендантом став єфрейтор,
Лютий чоловік.
Знав по-нашому три слова:
Яйка, млеко, шпік.
Раз увечері єфрейтор
Брів не знать куди,
А під хатою сиділи
Два старі діди.
– Ач, надувся, фриць нещасний! –
Мовив дід Яким. –
Слухай, куме, як я буду
Розмовляти з ним.
– З німцем будеш розмовляти?
Із отим? – Еге ж!
– Та хіба ж ти по-німецьки
Хоч словечко втнеш?
– Ге, як треба, то я, куме,
Й по-турецьки втну.
– То давай тоді балакай,
Починай, ну-ну…
Дід схопився й заходився
Німцю козирять:
– Поцілуй мене в те місце,
На якім сидять!
Став єфрейтор та й питає
По-німецьки: – Вас?!
– Точно так! Мене спочатку,
Потім кума раз.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#12

Сообщение Kozak Taras » 18 янв 2012, 20:54

Приблудна культура

Зажурився український
Письменник сучасний.
Як же книжку видавати
За рахунок власний?
Щоб просунути до друку
Хоч тонку книжчину,
Треба мати грошей торбу
Чи цiлу корзину...
Не журися, побратиме,
Кругом подивися.
Кому вони, книжки твої,
Сьогоднi здалися?
Подивися на сучасну
Панiвну культуру,
То й побачиш не картину,
А карикатуру.
Живемо ми, пане-брате,
В чудернацьку пору.
Он на того полюбуйся,
Хто пробрався вгору.
Було воно Ванька-встанька,
А сьогодні - цяця,
А назавтра вийшла в нього
Фiлософська праця. -
Пробiжиш її очима -
Маячня й макуха,
Жодна фраза не налазить
Ні на які вуха.
А такому ж фiлозопу,
Такому "флоберу”
Сім мiшків знаходять грошей
І вагон паперу.
Хтось один з таких "вольтерів"
Думав та кумекав
Та премудрості й насмикав
Із прадавнiх греків:
Всяк, мовляв, живи для себе,
Дбай про насолоду.
Не морочся й не пiклуйся
Долею народу.
Для приблудної, пустої
Рабської натури
В нашiй хаті нема правди,
Мудрості й культури.
Зневажають нашу славу,
Ображають мову,
Пруть нахрапом в юні душі
Роки, хіти, шоу.
Лiзуть, пнуться недотепи
В родичi до того,
Хто про них не чув ніколи
І не зна нічого.
Їх дратує наша пiсня,
Плахти та віночки.
Їм подайте насолоду
Голу, без сорочки!
На змаганнях велелюдних
Молодiй дiвчинi
Стегна міряють і груди,
Як нiмій скотинi.
Головне, щоб довгонога,
Бажано - вродлива,
Щоб годилась як додаток
Пiсля віскi й пива.
Ось чому жбурляють щедро
Краденi мільйони
На книжки, в яких друкують
Голі афедрони.
Ось чому на палiтурках
Скаляться дівиці
І нахабно демонструють
Циці і сiдницi.

Ось чому ти, український
Авторе сучасний,
Мусиш книжку видавати
За рахунок власний.
Це не просто дивна мода,
А лиха навала.
Не такого Україна
Ждала й виглядала.
Вiдмітаючи вiками
Все бридке й вороже,
Ми дивилися на жінку,
Як на диво Боже.
Україну величали
Ненькою своєю.
Божiй матерi служили
Тілом і душею.
Щоб не вбили душу нашу
Зайди та приблуди,
Захисти нас, Мати Божа,
Бо ми - твої люди!
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#13

Сообщение Kozak Taras » 19 янв 2012, 21:59

КОШМАРНИЙ СОН

Подивишся передачі
Та різні програми
І думаєш: - Скільки ж можна
Дражнитися з нами?
Після кожної реклами,
Кожної об'яви
Тільки й чуєш: "Севастополь -
город русской славы".
Позавчора пізнувато
Я уклався спати.
Сплю і бачу: ніби привид
Пхається до хати.
Пика кругла, наче диня,
Оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блотняцька
Кепка на макітрі.
- Ти чого це серед ночі? -
Питаю в прояви,
А він каже: - Собираю
Вещи русской славы,
Откудова эта шуба?
Кажу: - Із Полтави.
Пхає в сумку. - Значит, это
Шуба русской славы.
А откуда эта шапка?
Кажу: - Зі Сваляви.
Пхає в сумку. - Значит, єто
Шапка русской славы.
З шафи чоботи жіночі
Тягне за халяви.
- Итальянские? - питає, -
Значит, русской славы..
А откудова иконы?
Из какой державы?
- Із Києва.
- Киев тоже
Город русской славы.
Впакувався, сів до столу
Поїв "на халяву".
- Обожаю вареники -
Всерусскую славу!
- А откуда коньячишко?
Кажу: - З Балаклави..
- Так это же Севастополь,
- Город русской славы...
Видув пляшку. Лізе в ліжко...
До дружини Клави.
- Куди?! - кричу.
Это, - каже, -
Баба русской славы!..
Я злякався і проснувся.
Звідки ця химера?
Напевне я надивився
Передач про мера,
Який має біля моря
Русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь
І Крим - на додачу.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#14

Сообщение Kozak Taras » 20 янв 2012, 22:24

СЕРЕД ТЕМНОЇ НОЧІ

Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
— Облітав я,— каже,—
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це прадавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали...

А Богдан зітхає:
— Що там ті квартали…
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.

ШВИДКИЙ ЖЕНИХ

Молодий мотоцикліст
Мчить, як вихор, через міст.
Гуркотить мотоциклет,
Як старе корито.
А назустріч старшина.
- Стій! - кричить сердито. -
Ви куди так летите?
Спішите в могилу?
- Ні, до загсу везу
Мотю свою милу.
- Що? - питає старшина. -
Я не бачу Моті.
- Значить, випала з сідла
Десь на повороті.

32 КУЛЬТУРА Й ХАЛТУРА
УВЕРТЮРА

Сидять в опернім театрі
Не десь, а в партері,
Вона і він. Надулися,
Наче дві тетері.
Бурчить вона: - Що за люди
Оті диригенти?
Могли б раніш настроїти
Свої інструменти.
Той цигика, той триндика,
Третій дме у дудку.
Затяг мене в цю оперу,
А ну тебе в будку!
Попереду літня жінка
Нахмурила брови:
- Тихо, - каже, - уверюра.
Припиніть розмови.
Та, що ззаду, огризнулась:
- Теж мені культура!
Це ще треба перевірить,
Хто з нас увертюра.

33 СЦЕНА Й АРЕНА
КУЛЬТПОХІД

Нарядилися солдати,
Наче на парад.
Перед строєм промовляє
Молодий комбат:
- Важко буде, трудно буде,
Знаю, хлопці, сам,
Що напружити всю волю
Доведеться вам.
Але труднощів боятись
Нам не до лиця:
Ми повинні додивитись
П’єсу до кінця.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#15

Сообщение Kozak Taras » 21 янв 2012, 21:38

Ображена Сара
З єврейського гумору

Каже Сара Абрамові:
— Вчора на базарі
Мене шльондрою назвали
Якісь п'яні харі...
А Абрам їй: —
В жизні всякі
Случаї бувають.
А чого ж ти туди ходиш,
Де всі тебе знають?
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#16

Сообщение Kozak Taras » 23 янв 2012, 22:43

Точний портрет

Обікрали стару бабу,
Сидить майже гола.
Прийшов сержант міліції
Складать протокола.
Розпитує про злодюгу,
Який він із себе.
— Здоровенний! — каже баба.
Похожий на тебе


Порушниця

Старшина бабусю лає
— Сорому не маєте.
Ви чого ото з трамваю
На ходу стрибаєте?
А бабуся з переляку
Жалібно захлипала:
— Та хіба ж то я стрибала?
Я, синочку, випала

Так точно!

Генерал зайшов на кухню:
Як, мовляв, там справи?
Які, мовляв, для солдатів
Готуються страви?
Взяв великий ополоник,
Витертий до блиску,
Черпнув чогось із виварки
У залізну миску
І тьопати заходився
З окрайчиком хліба.
— Звідки в супі, — запитує,
Нечищена риба?
Чом тут хвіст від оселедця
І лушпиння плава?
Це не їжа, а помиї,
Бурда, а не страва!
Кухар злякано поправив
Комірець на шиї
І сказав йому: — Так точно!
Ви їсте помиї...


Великий чин

Взяли торік у армію
Федька Каракузку.
А недавно він на місяць
Прибув у відпустку.
Все на ньому — як улите.
Чоботи блискучі.
Такі хлопці не бояться
Ні грому, ні тучі.
Прийшла внука провідати
Стара його бабка.
— Мундир, — каже, — в тебе добрий
І хороша шапка.
Тільки я на еполетах
Розуміюсь слабо.
Це який же чин у тебе?
— Я єфрейтор, бабо.
— Молодчина! — головою
Баба похитала. —
Це ж ти маєш офіцерів, Маєш генерала?
— Маю, бабо, — хлопець каже, —
Не бува без цього.
Баба пальцем насварилась
І сказала строго:
— Мундир в тебе, як улитий,
До діла пошитий,
Та я знаю твій характер:
Ти дуже сердитий.
Не зазнайся, хоч і маєш
Великого чина:
Не кричи на генерала,
Бо він теж людина.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#17

Сообщение Kozak Taras » 19 мар 2012, 23:16

ВІЧНА УКРАЇНА

Дивлюся я телевізор.
Виступа мужчина,
А за ним - великі букви
НОВА УКРАЇНА.
Після нього другий, третій
З жаром молодецьким
Викладають кислі мислі
Суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна -
Нова Україна?
Із якого вона роду,
Племені й коліна?
Чом про неї не чував я
На школярській парті?
Де вона, в якій півкулі,
Покажіть на карті.
Покажіть мені, будь ласка,
Де її столиця.
Виявляється, на карту
Нічого дивиться.
Це зібрались на конгресі
Ринкові герої,
Щоб творити Україну
Нову зі старої.
Так, немовби Україна -
То для них як шапка.
Зняв з макітри рвану-драну,
Викинув і - крапка.
Люблять щирі українці
Україну-неньку,
А комусь вона набридла,
Подавай новеньку...
Діячі всіляких партій,
Члени й активісти!
Улаштовуйте конгреси
І збирайте з'їзди,
Засідайте, викидайте
Гроші на наради,
Щоб пробитись, проштовхатись
Ліктями до влади,
В боротьбі за привілеї
Лізьте хоч на стіни,
Та при тім не поминайте
Всує України.
Вас не стане, й нас не буде
В цім безладнім світі,
А Земля її нестиме
По своїй орбіті,
Бо вона - не знак на карті,
А творіння Боже.
Ні новою, ні старою
Звать її негоже.
Що для неї колотнеча
Ваша політична?
Ви тут гості тимчасові,
:UA: Україна - вічна. :UA:
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: Гумор Павла Глазового

#18

Сообщение Kozak Taras » 20 мар 2012, 21:54

КОЗАЦЬКИЙ КАНДИДАТ

Це вже вп'яте чи вдесяте
Сон мені приснився,
Що до мене Тарас Бульба
В гості сам явився
Зайшов такий зажурений,
Аж мало не плаче.
Я питаю: - Що стряслося,
Дорогий козаче?
- Україну, - каже Бульба, -
Треба рятувати.
Попросили запорожці:
- Іди в кандидати.
Там двадцятим чи тридцятим
Будеш претендентом
Переможеш супостатів,
Станеш президентом.
У твоїх порохівницях
Не відсирів порох.
Говори там правду в вічі,
Виступай на зборах...
Я скликаю парубоцтво
І пенсіонерів,
Викриваю чинодралів,
Корупціонерів.
Обікрали Україну
Нечисть і сволота,
А тепер до влади пруться,
Як чорти з болота.
І за те, що так правдиво
Я з людьми балакав,
Якийсь москаль у газетці
Мене обкалякав.
- Чому москаль? - дивуюся.
- Може, він з татарів?
- Він статейку, - каже Бульба, -
По-московськи вшкварив.
Газет же тут українських
Скоро вже не стане.
Ти послухай, що тут пише
Стерво окаянне.
"Бандеровец Тарас Бульба
Разумом не блещет.
Превозносит казачество,
На других клевещет.

Не имея документов
О дате рожденья,
Свое отчество скрывает
И происхожденье.
О делах его геройских -
Выдумки и враки,
Он с родными сыновьями
Затевает драки,
А старуху заставляет
Принести горелки
И, нажравшись, бьет посуду,
Горшки и тарелки.
Если сказанное выше
Для кого-то новость,
Пусть по Гоголю проверит,
Прочитает повесть".
Дочитав замітку Бульба,
Витяг самопала.
- Покажи мені ту нечисть,
Що таке писала.
Дай мені адресу точну,
Де сидять писаки.
Покажу їм, окаянним,
Де зимують раки.
Я упрошую Тараса
Заховати зброю,
Не вступати до двобою
З нечистю дурною.
Говорю: - Такі статейки
Звуться компроматом.
Ти скажи їм ще спасибі,
Що не криють матом.
Ти на виборах, козаче,
Облизня ухопиш,
Якщо свого конкурента
У багні не втопиш.
- Тепер мені, - мовив Бульба, -
Усе зрозуміло.
Така війна серед лайна -
Не козацьке діло.
Піду просить пробачення
Перед козаками.
Не хочу я з придурками
Битись кізяками.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Vlad
Значковий
Значковий
Сообщения: 349
Зарегистрирован: 07 ноя 2009
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 269
Пол: Мужской
Откуда: Украина
Благодарил (а): 26 раз
Поблагодарили: 186 раз

Re: Гумор Павла Глазового

#19

Сообщение Vlad » 31 дек 2012, 20:18

СВИНЯЧА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ


ЕКСТРАВАГАНТНІСТЬ


В байках чудес і див багато.
У них тепер, як і колись,
тварини вміють розмовляти
і навіть гарно одягтись.
Одна свиня, гладка та біла,
штани вузесенькі наділа
і вихвалялась без кінця:
- Мені ця мода - до лиця!
Кабан хвалив: - Хороше діло!
Ти ще тісніші одягни.
Хоч гидко глянути на рило,
зате приємно - на штани.

Боюсь почути грубу лайку,
тому моралі не скажу.
Я часто згадую цю байку,
коли по вулиці ходжу.

САМООЦІНКА

Свиня сказала леву біля гаю:
- Собі ціну я дуже добре знаю.
Гуртом за мною ходять кабани,
у мене всі закохані вони.
Та не такого серце моє хоче,
за тебе заміж вийшла б я охоче!
Лев подивився з-під кудлатих брів,
сердито рявкнув і в кущі побрів.
Тепер свиня та скрізь і всюди хрюка:
- Ах, лев отой такий дурний звірюка!
Йому саме у лапи щастя йшло -
не оцінив його, мурло...

СВИНЯЧА НЕВДАЧА

У літню спеку, у обідній час
дрімає голуб, сівши серед двору.
Свиня до нього та зубами - клац!
А голуб - пурх! І полетів угору.
Дарма кирпату роздирає злість:
як Бог не видасть, то свиня не з'їсть.

СОБАЧИЙ КОНЦЕРТ

Свиня припхалася до гаю
і тиче левові конверт:
"Прошу вас, царю, і благаю,
щоб ви явились на концерт.
Нас ощасливить ваша явка.
Концерт відбудеться вночі.
Співати будуть бобик, шавка,
собачий хор і два сичі".
Кудлаті брови лев нахмурив:
- Це що за дика маячня?
Хто в нас очолює культуру?
- Я, - скромно мовила свиня.
- Хто склав програму цю собачу?
Свиня сказала тихо: - Я.
Але чому я тут не бачу
серед артистів солов'я?
Він перестав уже співати?
- Співає, - мовила свиня.
- Але тут всі лауреати,
а в солов'я нема звання.
- Що ж, - мовив лев, - якщо це так,
прийду послухаю собак.
Концерт сподобався.
Свиня тепер відома й знаменита,
бо їй присвоєно звання:
Діяч помийного корита.

ТУПОРИЛІ ДАМОЧКИ

У теплий день погожий навесні
зустрілися у полі дві свині.
Умилися, присівши над струмочком,
понатирали ратиці пісочком,
нафарбували рила буряком,
підмалювали брови кізяком,
на бігуді щетину накрутили
і рохкотіли, тобто, говорили:
- Ах, кабани, противні кабани !
Усі вони гуляки й джигуни,
обманщики, кривляки й брехуни -
усі однакові вони...
А біля тих свиней крутилися кабанчики,
з якими свині завели романчики.

Мораль яка? Легка задача.
Кому не ясно, що свиняча?

ХВАЛА

Був у хазяйстві кабанець.
Хазяїни його хвалили.
Коли ж він виріс - обсмалили
і з'їли з сіллю. Та й кінець.

Яка ж то радість, благодать,
коли тебе шанують, хвалять!
Та не радій, бо ще обсмалять
і несолоного з'їдять.

БУНТАРСТВ0

Оточили ситі свині велике корито,
їдять, сопуть та хрумкають смачно, працьовито.
І підсвинок до корита хотів би пролізти,
але свині не пускають, не дають поїсти.
Поштовхався він позаду, відбіг до загати
і став свиней ненажерних гостро викривати:
- Дармоїди безсоромні! Кендюхи! Барила!
Та коли ж почервоніють чорні ваші рила?
І сказав своїм підлеглим головний кнуряка:
- Пустіть його до корита, нехай не патяка.
Розступились, пропустили крикуна малого.
Час минув - і нині страшно глянути на нього:
Розжиріло, знахабніло - куди твоє діло!
Молоденьких бунтариків десятьох заїло.

Тож, буває, дехто правду чеше всім відкрито,
лиш для того, щоб пропхати рило у корито.

ЗАХРЕБЕТНИКИ

У кнуряки саж хороший, дороге корито.
Він по горло нажереться й рохкає сердито:
- Нікудишні в нас корита і брудні помиї.
Хто завів такі порядки? Дать би їм по шиї!
Розплодили ми подібних кабанів чимало.
Поживають розпрекрасно, наганяють сало.
В них квартири, мов купецькі дорогі палати.
Мають дачі і добрячі премії й зарплати.
А проте останнім часом узяли за моду
представляти інтереси простого народу.
Майже кожен захребетник корчить демократа...
Любить лізти в гуманісти братія мордата!

РАДІСТЬ

Запитала свиня дика кабана старого:
- Ти чого це ходиш радий, мов хильнув спиртного?
А той каже: - Посварився вчора із ведмедем.
Не згодився глитаюга поділитись медом.
Так сьогодні він уранці спав іще в барлозі,
а я своїх поросяток підняв по тривозі.
Працювали до обіду, аж тріщали рила,
і зарили у барлозі клятого бурмила.
Навернули гору глини, влаштували танці:
запечатали в барлозі, як в консервній банці.

Отак дехто і з двоногих трудиться і діє:
свого ближнього зариє - ходить і радіє.

СИТІСТЬ

Зустрілись якось кабани.
Один пузатий, аж розлогий,
другий худий та довгоногий.
Були знайомими вони,
тому й спитав кабан гладкий:
- Скажи, чого це ти такий?
Чого ти рило відвертаєш?
Чом про життя не розпитаєш?
Худий вказав: - Чого питать,
коли і так усе видать:
живіт товстий і пика сита -
дорвався, значить, до корита.
Гладкий обурився на це:
- Не пика в мене, а лице.
І не завидуй, що жирію,
бо я сердечник, я хворію.
- Ну так тоді до нас іди.
Ти із калюж поп'єш води
та похарчуєшся травою -
хворобу зніме як рукою.
Ще більш обурився гладкий:
- Ти сам з калюжі воду пий!
У ній бацили та мікроби,
та інші збудники хвороби,
ехінококи та глисти
до смерті можуть довести.
Схопити можна там гастрита
або хронічного коліта,
або ангіну й геморой...

Стрічаєш часом і людину,
що сильно знає медицину,
але явля таку картину,
як байки нашої герой.
Изображение

Ответить

Вернуться в «Гумор»