Гурт "Марина і компанія"

Слухати онлайн

Модераторы: Ksenia, TEMA

Аватара пользователя
Валерий
Чотовий
Чотовий
Сообщения: 66
Зарегистрирован: 03 апр 2018
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Полтавщина
Благодарил (а): 26 раз
Поблагодарили: 27 раз

Гурт "Марина і компанія"

Сообщение Валерий » 11 апр 2018, 19:42

Изображение


На міжнародний фестиваль «Кришталеві Грона» цей музичний колектив запросили як зіркового гостя. Організатори на сумнівалися, що це буде вдалий подарунок для городян та туристів. Виконавців із нетерпінням чекали всі, хто хоч раз послухав їх на «Ютубі» або наживо. І справді, «Марину і компанію» глядачі приймали надзвичайно емоційно.

Графік виступів неймовірно щільний: щонайменше по три концерти на тиждень перед особливою аудиторією – гостями на весіллях, а це до півтисячі людей у різних точках Закарпаття та за межами області. До народної популярності додаються й офіційні нагороди – звання народного самодіяльного колективу України, медалі та інші відзнаки від різних музичних форумів та асоціацій. Сьогодні є нагода поспілкуватися з фронтменом, скрипалем і солісткою гурту Мариною Полончак, котру Бог наділив і красою, і музичним талантом, і організаторськими здібностями, і харизмою лідера.

Пані, Марино, розкажіть, будь ласка, про себе. Хто в родині співав чи був музикантом?

– Я народилася в селі Приборжавське Іршавського району. Закінчила Ужгородське муз­училище ім. Д. Задора за спеціальністю «струнні інструменти» та Дрогобицький державний університет ім. І. Франка по спеціальності «романо-германська філологія». У родині всі любили й люблять музику. Дідусь по татовій лінії теж був весільним музикантом, грав на скрипці. Дідусь по маминій – співав у хорі. Батьки, хоч і не музиканти, але дуже люблять музику.

Хто був Вашим першим учителем музики?

– У школі – Ольга Кукла, якій завдячую своїм знанням закарпатського фольклору. До сьогоднішнього дня користуюся її фольклорним матеріалом. А першим учителем скрипки є Олександр Томчик, йому я безмежно вдячна за те, ким я зараз є. Моя улюблена викладачка по скрипці в училищі – Наталія Шіпош, яка мене завжди розуміла й підтримувала. Петро Кульбовський – викладач сольфеджіо, гармонії і теорії музики, – був моїм колегою-лабухом (так називають весільних і ресторанних музикантів), але єдиний, хто не давав жодного спуску, коли мова йшла про його предмет.

Коли зрозуміли, що музика – це Ваше?

– У дитинстві важко визначити, що є твоїм справжнім покликанням. Дякувати Богу, мої батьки правильно зрозуміли й підтримали мої музичні й мовні здібності. Саме це – дві найулюбленіші справи мого життя. Я дуже задоволена, що здобула освіту з обох спеціальностей, таких різних по своїй суті. Ніколи не розглядала інших варіантів для майбутньої професії.

Що було поштовхом для створення власного гурту? Хто запропонував назву «Марина і компанія»?

– Цього року ми відзначили 20-ту річницю моєї музичної діяльності. А під назвою «Марина і компанія» виступаємо з 2010-го. Гурт працював у різних складах.

Кадрові ротації – це неминуча частина творчої роботи. Хтось не витримував темпу роботи, хтось не пройшов іспит на професійність, крім того,є велика кількість спокус, серед яких – алкоголь і дівчата. Далеко не всім вдавалося опиратися цьому.

Щодо назви, то її створив народ, який гуляв на весіллях у ті часи. Питали: «Хто грає?» – «Марина з компанійов»! Коли ми задумалися над назвою гурту, було вже пізно. Нас уже ідентифікували саме під цим брендом. Нині склад групи – мої улюблені музиканти Юрій Сідор, Еміл Ломпей, Оленка Семенків, Віктор Казанцев

Зазвичай весільні банди складаються з чоловіків. Хто перший і чому вирішив запросити вас грати на весіллі?

– Ви правильно зауважили, що в той час були переважно чоловічі весільні колективи. Саме в такий мене запросили на проби в далекому 1997-му. Кликали грати на скрипці, а коли виявили, що я ще вмію і співати, то дороги назад уже не було. Перший свій гонорар ($5) отримала відразу на репетиції, а наступний, який зріс до 20 доларів, – на першому ж весіллі.

Отже ви відзразу з «рядового» виконавця стали лідером?

– Мабуть, нескромно так говорити, але мені здається, що я й не була ніколи рядовим виконавцем. Дівчина в чоловічому колективі зі скрипкою в руках не могла бути не поміченою. А рушійною силою до створення власної команди був мій чоловік Василь, який узяв на себе технічне забезпечення й усю організаційну роботу, а творчу – вибір репертуару, робочий графік, вигляд колективу – залишив моїм завданням. Про лідерство: вважаю, що лідер не може бути самозванцем, його визначають обов’язки. Лідер той, хто несе повну відповідальність за діяльність команди.

Чи зраділи, що гратимете на весіллях? Чи відчували відповідальність?

– Для мене відповідальність є синонімом мого імені. Не вмію робити щось упівсили. Або добре, або ніяк. Вимагаю цього й від команди. Ніколи не могла собі дозволити не вийти на роботу, навіть із температурою, навіть коли в тебе кір і ти вся в червоних плямах, навіть коли взимку -25 градусів і пальці примерзають до струн. Такий уже характер.

Чи доводилося грати на весіллях у незвичному форматі або брати участь у нестандартних корпоративах чи днях народження? Чи були якісь пам’ятні випадки?

– Весілля для музиканта – це звичайна робота, але завжди є моменти, які вас здивують, змусять сміятися, розчулитися. Багато цих «сюрпризів» залежить від наших колег по цеху – ведучих, декораторів та інших працівників шоу-індустрії. Цей бізнес розвивається настільки цікаво, що весілля й корпоративи вже більше схожі на шоу, тому й вимоги до роботи дуже високі. Пам’ятні випадки з весільної практики, напевно, вийдуть у світ у формі комічних мемуарів (настільки їх багато), коли в мене з’явиться більше вільного часу.

Як ви дієте, якщо хтось, піддавшись святковому настрою, намагається музикантам «допомогти»?

– Завжди знайдуться ті, які, на їх думку, співають чи грають краще. Особисто я ніколи не пішла би до колег «мірятись талантом». Артист, який усе своє життя віддає вокальним вправам, гамам, етюдам, сольфеджіо, дикції, урокам акторського мистецтва, знає, як це важко, й він поважає працю колеги настільки, щоб не заважати йому працювати.

Якби треба організувати фестиваль весільних музик, кого із закарпатських колег ви би запросили на такий форум?

– На жаль, не маю можливості слідкувати за роботою інших колективів через хронічну нестачу вільного часу. В закарпатському весільному бізнесі оригінальних команд я, принаймні, не знаю. Часто мені в особисті повідомлення закидують спроби наслідувати мою команду. Двоє дівчат, чорненька й біленька, три хлопці, недолуге вбрання скрипальки, «зоряне небо», впізнаю свої рухи в окремих виконавицях, свої жести, чую свої слова з чужих уст. Чесно, це неприємно. Ціную людей, які оригінальні в своєму сегменті

Чи виникає зараз почуття протесту від того, що всі запитання суто «весільні»? Мабуть, вашу творчість варто розуміти ширше?

– Абсолютно не ображаюся за «весільні запитання», тому що бути в топі весільної сфери області дорого вартує всім нам. Це наше здоров’я, сон, наші діт­ки, які ростуть практично без нас. А творчі амбіції нехай залишать собі ті, хто марить славою. Ми нею давно напилися, зараз – на дорозі творчих експериментів. За цих півтора року ми написали 5 пісень, зараз працюємо над шостою, і хочу сказати, що саме цих пісень від нас чекають і на концертах, і на весіллях.

Чого б Ви хотіли досягти? Що для Вас є стимулом для розвитку?

– Я не маю нездорових амбіцій на кшталт світового визнання, завжди ставлю перед собою реальні цілі й упевнено до них іду разом зі своєю командою. Мене дуже радує, що ми затребувані, що наша творчість цікава людям, і це дає поштовх, стимулює, як ніщо інше. Радує, що концертні майданчики, на яких ми працюємо, розширилися з сільських на престижні й великобюджетні. Радує, що Львів, Тернопіль, Хмельницький бажають бачити нас на свій День міста. Престижні фестивалі шлють нашій скромній команді запрошення на виступи, і це радує.

Чи підтримують Вас чоловік та інші близькі люди?

– Моє особисте життя завжди було й буде за кадром. Все, що можу й хочу сказати для публіки, – те, що мій чоловік, батьки, мої два синочки – це ті люди, кому я завдячую всім, що маю й чого досягла. Це ті люди, які допомагають мені завжди й у всьому. Це ті люди, заради кого я живу. Це та компанія Марини, яка ніколи не з’являється на сцені, але без якої тої всіма знаної «Марини і компанії» просто не існувало би.

У Вас дуже інтенсивний режим роботи, це обтяжує чи ні?

– Інколи здається, що відіспатися – це єдине, про що я мрію, але коли маєш навіть один вихідний, то тягне до роботи.

Вернуться в «УКРАЇНСЬКА МУЗИКА»