Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


28 годин у сніговому заторі

Все, що стосується особистого автотранспорту, мотоциклів, велосипедів, скутерів.

Модератор: Kozak Taras

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

28 годин у сніговому заторі

#1

Сообщение Kozak Taras » 25 дек 2012, 19:32

Изображение
Фото зняте Юрієм Вощуком, на мобільний телефон

На трасі Київ — Чоп 33-річний Юрій Вощук простояв у 30-кілометровому заторі 28 год. Це сталося неподалік села Дуб'є, за 15 км від міста Броди на Львівщині.

Юрій живе в Києві. Працює комерційним директором у фірмі з продажу будівельної техніки. Їхав зі столиці до Львова по роботі власним "фордом".

— Не было никаких знаков с неба, как говорят, или предчувствия, — розповідає. — Звичайний день, погода погана, мело. Дорога напіврозчищена, але їхати можна. О п'ятій вечора в суботу заїхав у Броди на заправку випити кави. Тут мені чомусь прийшла думка заправитися. В баку бензину було якраз доїхати до Львова. Налив повен. Завдяки цьому не замерз наступної доби.

Юрій від'їхав від заправки 15 км. Зупинився біля синього вказівника з написом "село Дуб'є". Навпроти була одна хата. Збоку загальмував туристичний автобус Стрий — Відень.

— Переді мною було кілька джипів, — продовжує Вощук. — Кажуть, там якась фура поперек дороги. За 20 хвилин намело снігу до коліс. Перед машиною до ранку утворився замет до 2 метрів заввишки. За мною у "тойоті" стояло подружжя львів'ян.

Юрій що 2 год. лопатою відкидав сніг від дверцят і з капоту. Туристи виходили з автобуса, діти грали в сніжки.

— О сьомій вечора набрав номер 101. Сказали: "Ми знаємо, працюємо, чекайте допомоги". Після 21.00 слухавки не брали. У неділю я вже до них не дзвонив. Зателефонував знайомим до обласного управління доріг. Заспокоїли: "Усе нормально — тримайся, визволимо". Перші години я не хвилювався. Подзвонив до товариша, з яким давненько не спілкувався, до другого. Набалакався, посміялися. Набрав жінку, запитав, як діти. Мені пощастило, бо батарея була заряджена, і мав спеціальну зарядку до мобільного від акумулятора. Зате інтернет на телефоні через перевантаження не працював. Радіо теж не ловило. Новини й інформацію дізнавався через друзів телефоном.

Опівночі за "фордом" Юрія стояли десятки авто. Завірюха посилилася.

— Я зрозумів, що вночі нас ніхто не врятує. Подзвонив ще раз дружині. Сказав, що зранку точно виїду, а поки що передрімаю в машині. Ні на хвилину не заснув. У голові крутилося: "Засну — машину замете повністю снігом, не зможу відкрити двері й вийти. Авто не побачать рятувальники, і я можу загинути". Виходив чистити сніг. Мав півтора літра мінералки із собою. У перший день всю випив.

О шостій ранку почало світати. Водії виходили з машин, питали одне одного про запасні каністри з паливом. Хто мав — ділився. Жінок та дітей пересадили в тепліші автомобілі. Багато пасажирів перейшли до туристичного автобуса. У ньому було достатньо пального, щоб обігріти салон.

— До мене не просилися в авто, а так — прийняв би, — каже Юрій. — Машину не вимикав ні на хвилину. Раз пробував. За 15 хвилин — дубак. Подумки дякував Богу, що напоумив мене заправитися. Виходиш з авто — за 5 хвилин ти сніговик. Залазиш до машини — все тане. Сидіння мокрі, під ногами калюжа. О сьомій ранку зрозумів, що ми нікому не потрібні. Треба бити тривогу. Маю знайомих на телеканалі "Інтер". Вони розпитали про ситуацію, ввечері це все показали в новинах. У той час "еменесники" звітували, що годують людей бутербродами та відкопують авто. Жодного з них я не бачив.

Зранку Юрій Вощук з іншими водіями та пасажирами автобуса пішли до розташованої неподалік траси хати. Там живуть чоловік із жінкою, їхній син і баба.

— Зранку до вечора вони смажили картоплю, відкрили понад 10 банок із маринадами на зиму, салом, — розказує водій. — Постійно робили чай, заварювали липу, топили піч. Жодної ціни не називали. Люди тицяли гроші їм за ікони, під скатертину. Вранці в хаті грілися водночас близько 30 чоловік. Я їв смажену картоплю. Буду їхати повз них — ще раз зайду й подякую, привезу подарунків.

У неділю після обіду Вощук пройшов півкілометра вперед затору, спілкувався з водіями. Хтось сказав, що в машинах двоє жінок народили. За 8 км у бік Львова була заправка. Водії ходили туди з каністрами. За кілька годин там вимкнули світло — кабелі порвало через сніг.

— Коли стемніло, я по-справжньому налякався, — згадує Юрій. — Перспектива бути тут ще одну ніч мене жахала. Тоді прийшла в голову така думка. Я — заможний, у мене в кишені тисяча гривень, кредитки й депозити в банку. Крута машина. Але зараз усе це не має жодного значення. Переоцінка цінностей настала повна.

О 21.00 із сторони Бродів приїхали військові на УАЗах та снігоочисних машинах.

— Меншого звання за майора на погонах я не бачив. Усе було чітко організовано, — каже Юрій Вощук. — Оцінили ситуацію, дали правильні команди. Мій "форд" узяли мужики на руки й відставили вбік. Один одному помагали. Нарешті помалу рушили. Спереду йшов ротор, він сніг відкидає набік. Далі — колона автомобілів. На "уазику" збоку їхали військові. Швидкість — 10 кілометрів на годину. О десятій вечора були в Бродах.

Перед Рівним заїхав на заправку.

— Кажу: "Налийте так бензину, щоб лилося з машини". З переляку купив упаковку "Снікерсів" і 10 літрів води. Навіть не їв, так хотілося скоріше доїхати в тепле місце. Заночував у готелі в Рівному, до Києва повернувся в понеділок.
Джерело: <a href="Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!>

Що потрібно взяти в дорогу зимою

Про найпотрібніші речі в автомобілі під час подорожі взимку на далекі відстані розповідає 30-річний Євген Середницький, директор столичної школи контраварійного водіння "Корда-профі":

— Мають бути дроти для підкурювання, буксирувальний трос, ліхтар, шкребок для видалення криги зі скла та щітка для змітання снігу. Бажано мати каністру із зимовою омивною рідиною для скла.

У пригоді стануть антибуксувальні килимки. Можна возити 2 кг піску. Не завадить саперна лопатка для роздовбування льоду та прочищення від снігу невеликої колії. Сірники, дві ковдри й кілька пар теплих шкарпеток потрібні пасажирам у разі довгої зупинки. Далекобійники возять цеглину, облиту мастилом. Її можна підпалити. Через годину загасити. Деякий час вона грітиме.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
sasha.san
Військовий старшина
Військовий старшина
Сообщения: 987
Зарегистрирован: 08 мар 2009
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 164
Пол: Мужской
Откуда: Київ
Благодарил (а): 170 раз
Поблагодарили: 267 раз
Контактная информация:

Re: 28 годин у сніговому заторі

#2

Сообщение sasha.san » 28 дек 2012, 17:08

Одну ніч переночував, та ще й картоплі наївся, а так злякався
Пережили німецьких, пережили совєтських, переживемо і ДОНЕЦЬКИХ!
Изображение

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

Re: 28 годин у сніговому заторі

#3

Сообщение Kozak Taras » 28 дек 2012, 19:19

А може то була найстрашніша ніч в його житті, нічого страшнішого він не бачив.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Авто/Мото/Вело»