Помер Левко Лук'яненко

Новини, цікаві події в Україні

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 19416
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 5118 раз
Поблагодарили: 8716 раз

Помер Левко Лук'яненко

Сообщение Kozak Taras » 08 июл 2018, 11:31

Изображение

Український політв’язень, дисидент і колишній народний депутат Левко Лук’яненко помер 7 липня після тривалої хвороби.

Про це Радіо Свобода повідомила його дружина.

За її словами, Лук'яненко помер у лікарні в Києві.

Раніше про те, що Лук’яненко потрапив до реанімації, повідомив екс-народний депутат Володимир Яворівський.

Левко Лук'яненко народився 24 серпня 1928 року у с.Хрипівка Чернігівської області. Є співзасновником Української гельсінської групи та співавтором "Акта проголошення незалежності України".

Був народним депутатом Верховної Ради I, II, IV, V скликання. У 2005 році Лук'яненко отримав звання Героя України. Є лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.

Нагороджений медаллю СКВУ "Борцям за волю України", почесною відзнакою президента України.

Доктор права Альбертського університету.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 19416
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 5118 раз
Поблагодарили: 8716 раз

Помер Левко Лук'яненко

Сообщение Kozak Taras » 08 июл 2018, 11:32

Один день із життя Левка Лук'яненка 2002-й

В історії України ХХ століття навряд чи знайдеться особистість, яка б асоціювалися з ідеєю незалежності більше, ніж Левко Лук'яненко. Грушевський – все-таки історик, Бандера – символ збройного опору, Стус – геніальний поет. А от пан Левко – і символ, і легенда. День незалежності, що він наближав усе свідоме життя, збігається з днем його народження. Поздоровляємо!

У паспорті Лук'яненка написано чорним по білому - народився 24 серпня 1927 р. у селі Хрипівка Городнянського району, що на Чернігівщині. Але ювілей – 75 років – він буде відзначати... через рік. За словами Левка Григоровича виходить, що винуватець цього – співробітник райвійськкомату. А було все так: "Наприкінці 1944 р. мене відправили у військкомат для двотижневого вишколу. Потім вибрали найбільш високих і наказали йти в армію. На мене теж показали пальцем. Я заявив, що 1928 року народження. "Принесіть довідку і тоді не підете" - говорять. Мати не змогла одержати таку довідку, і мене взяли разом із 1927-м...".

Волею провидіння день його народження відзначається в нашій країні як державне свято. Упевнений, що це не випадковий збіг.

***

24 серпня 1928 р. у селянській родині Грицька й Наталки Лук'яненків народився син. Назвали його трохи нетиповим для поліської глибинки ім'ям Левко.

24 серпня 1944 р. юнаку виповнилося 15 років, але незабаром (і ми вже знаємо, як це відбулося) його рекрутували в ряди Радянської Армії. Фронт був уже далеко, служив на звільненій від фашистів Житомирщині та в Австрії. Там уперше задумався над волаючою несправедливістю: український селянин, що працює за трудодні, живе в голоді і бідності, а бауер сам їсть від пуза й працівників своїх годує. Дослужуючи термінову в Азербайджані, остаточно вирішує присвятити себе ідеї незалежності українського народу від будь-яких окупантів.

24 серпня 1953 р. – студент юридичного факультету МГУ. Під час навчання в Москві вступає в Компартію: не заради кар'єри, а щоб мати можливість більш ефективно вести боротьбу.

Тридцятиріччя, 24 серпня 1958 р., зустрів на посаді партійного пропагандиста Радехівського райкому КПУ. У той же час разом із приятелем Степаном Вируном готує проект програми Українського робочо-селянського союзу. Мета: отримання самостійності на підставі норм діючої Радянської Конституції і міжнародного права.

24 серпня 1961 р. зустрів у камері слідчого ізолятора львівського КДБ. За створення "антирадянської організації" був засуджений до найвищої міри покарання – страти. Репресивна машина дала слабину, касаційний суд замінив розстріл 15-ма роками ув'язнення.

Усі свої дні народження в 1961-1975 рр. Левко Лук'яненко відзначав у виправних установах "архіпелагу ГУЛАГ", на просторах якого "відлига" не спостерігалася. Мордовія, Урал, Володимирський централ, психіатрична "лікарня" м. Рибінська – головні маршрути адресованих йому листів.

24 серпня 1977 р., у день п'ятдесятиліття, у листі до Президії Верховної Ради СРСР описав умови, в яких він опинився після виходу з табору. Довічний адміністративний нагляд, перлюстрація листів, підслуховування розмов, неможливість працювати за спеціальністю, вічне передчуття нового арешту. "Не бажаючи все життя проробити електриком і оглядати рідний край тільки в околицях м. Чернігова", просить дозволити виїхати з Радянського Союзу. Назавжди.

24 серпня 1978 р. – знову в ізоляції. СІЗО чернігівського КДБ – у чеканні касації на рішення "найгуманнішого суду у світі". 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання – така була плата за створення Української Гельсінської групи.

1980-1988 р. – в'язень дільниці особливого режиму колонії ВР-389/36 у селі Кучино Пермської області. Ще перебуваючи в засланні в селі Березівка Томської області, обраний лідером УГГ.

Усього через три роки після звільнення з радянського концтабору, 24 серпня 1991 р., Левко Лук'яненко написав Акт проголошення незалежності України. Депутати – і комуністи, і рухівці – дружно проголосували "ЗА".

Це був найкращий із усіх можливих подарунків до дня народження Левка Лук'яненка, що віддав 26 років волі за півсторінки машинописного тексту.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Полянський
Козак
Козак
Сообщения: 2
Зарегистрирован: 06 июл 2018
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Шпола
Поблагодарили: 1 раз

Помер Левко Лук'яненко

Сообщение Полянський » 08 июл 2018, 11:52

Потужна людина
Вічна пам"ять

Вернуться в «Україна»