Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!
Поезія для душі
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Re: Поезія для душі
Книги вкриваються пилом,
душі вкриваються цвіллю.
Як тут не стати дебілом?
Світ захворів божевіллям...
Серця - прохідні двори,
очі - пусті стакани.
Тьмяніють усі кольори,
не гояться кляті рани.
Ми ззовні такі прекрасні!
Солодким помазані медом ми.
Як сказав би Крилов - це басні....
Люди гниють з середини.
І немає тут клятих вийнятків,
тут немає здорових донорів.
Серця не лікуються в виродків,
що кохання міряли в доларах.
І мабуть я нічим не кращий,
а хтось з вас і нічим не гірший.
По-своєму кожен - пропащий.
Адже світ весь керується грішми.
Порою хочеться здатись,
згоріти, неначе комета
і вже більше не повертатись,
до місць, де я був поетом,
де книги вкриваються пилом,
де душі вкриваються цвіллю,
де нам всім обрізали крила,
де став я, як всі, божевільним.
© ОлегПідфігурний
душі вкриваються цвіллю.
Як тут не стати дебілом?
Світ захворів божевіллям...
Серця - прохідні двори,
очі - пусті стакани.
Тьмяніють усі кольори,
не гояться кляті рани.
Ми ззовні такі прекрасні!
Солодким помазані медом ми.
Як сказав би Крилов - це басні....
Люди гниють з середини.
І немає тут клятих вийнятків,
тут немає здорових донорів.
Серця не лікуються в виродків,
що кохання міряли в доларах.
І мабуть я нічим не кращий,
а хтось з вас і нічим не гірший.
По-своєму кожен - пропащий.
Адже світ весь керується грішми.
Порою хочеться здатись,
згоріти, неначе комета
і вже більше не повертатись,
до місць, де я був поетом,
де книги вкриваються пилом,
де душі вкриваються цвіллю,
де нам всім обрізали крила,
де став я, як всі, божевільним.
© ОлегПідфігурний
- Отаман
- Курінний писар. Полковник
- Сообщения: 1400
- Зарегистрирован: 16 ноя 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 1027
- Пол: Мужской
- Откуда: с.Козацьке
- Благодарил (а): 3036 раз
- Поблагодарили: 2269 раз
Re: Поезія для душі
Выглянет солнышко,спрячутся тучи,
Станет теплее и в доме получше.
Счастье- не только в тепле батарей-
Было б на сердце теплей.
Счастье- когда окружает семья,
Счастье- когда не уходят друзья,
Счастье- когда есть любимое дело,
Счастье- коль жить тебе не надоело.
Пройдена жизни большая дорога-
Много увидено,сделано много....
Радость от прежней работы,от встреч
В сердце своем постарайся беречь.Руки
замерзли - так грелкой согрей,
Только живи и душой не старей.
\Степанюк Т.И.\
Станет теплее и в доме получше.
Счастье- не только в тепле батарей-
Было б на сердце теплей.
Счастье- когда окружает семья,
Счастье- когда не уходят друзья,
Счастье- когда есть любимое дело,
Счастье- коль жить тебе не надоело.
Пройдена жизни большая дорога-
Много увидено,сделано много....
Радость от прежней работы,от встреч
В сердце своем постарайся беречь.Руки
замерзли - так грелкой согрей,
Только живи и душой не старей.
\Степанюк Т.И.\
- Сакура
- Значковий
- Сообщения: 379
- Зарегистрирован: 19 мар 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 41
- Пол: Женский
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 349 раз
- Поблагодарили: 214 раз
Re: Поезія для душі
Хорони, хорони меня, ветер!
Родные мои не пришли;
Надо мною блуждающий вечер
И дыхание тихой земли.
Я была, как и ты, свободной,
О, я слишком хотела жить:
Видишь, ветер, мой труп холодный -
И некому руки сложить.
Закрой эту черную рану
Покровом вечерней тьмы
И вели голубому туману
Надо мною читать псалмы.
И чтоб мне легко, одинокой,
Отойти к последнему сну,
Прошуми высокой осокой
Про весну, про мою весну.
А. Ахматова
Родные мои не пришли;
Надо мною блуждающий вечер
И дыхание тихой земли.
Я была, как и ты, свободной,
О, я слишком хотела жить:
Видишь, ветер, мой труп холодный -
И некому руки сложить.
Закрой эту черную рану
Покровом вечерней тьмы
И вели голубому туману
Надо мною читать псалмы.
И чтоб мне легко, одинокой,
Отойти к последнему сну,
Прошуми высокой осокой
Про весну, про мою весну.
А. Ахматова
- Сакура
- Значковий
- Сообщения: 379
- Зарегистрирован: 19 мар 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 41
- Пол: Женский
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 349 раз
- Поблагодарили: 214 раз
Re: Поезія для душі
Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста.
Воно над зорі лине,
а в нім живуть як спів
любов до Батьківщини
і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квітка у любові,
в ненависті ти — штик.
Володимир Сосюра
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.
Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.
Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.
Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста.
Воно над зорі лине,
а в нім живуть як спів
любов до Батьківщини
і лють до ворогів.
О зброє щастя, слово,
я жить з тобою звик!
Ти — квітка у любові,
в ненависті ти — штик.
Володимир Сосюра
- Отаман
- Курінний писар. Полковник
- Сообщения: 1400
- Зарегистрирован: 16 ноя 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 1027
- Пол: Мужской
- Откуда: с.Козацьке
- Благодарил (а): 3036 раз
- Поблагодарили: 2269 раз
Re: Поезія для душі
Перестаньмо ридати над зболеним днем
Й проклинати хоробро ворожу орду,
Бо знесилимось,в сірому смутку поснем
І хлебптатимем знову московську бурду.
Хіба ми череда чи отара тупа
На столоченім тирлі торішніх толок?
Було б встати під Крути,піти до УПА
І в борні пропечатать грімучий свій крок.
Треба в Темних байраках сідлати гнідих
І на кривді гострити гарячі шаблі.
А нейти у неволю,на плаху,на здих
До непрошених зайдів на рідній землі;
А не плазом повзти,вибиватись в чини,
У сексоти,у найми, в сумні приймаки,
Щоб шукати одвічно чиєісь вини
Й для слизького цілунку чиеісь руки.
Перестаньмо ятрити похмілля сльозу
І лірничити лячно заласканий жаль-
Для напасників завше плекаймо грозу
Та гартуймо
і слово,
І славу,
і сталь. Михайло Іванченко.С.Гусаково.Син сотника Вільного Козацтва.Написано-1996 р.
Й проклинати хоробро ворожу орду,
Бо знесилимось,в сірому смутку поснем
І хлебптатимем знову московську бурду.
Хіба ми череда чи отара тупа
На столоченім тирлі торішніх толок?
Було б встати під Крути,піти до УПА
І в борні пропечатать грімучий свій крок.
Треба в Темних байраках сідлати гнідих
І на кривді гострити гарячі шаблі.
А нейти у неволю,на плаху,на здих
До непрошених зайдів на рідній землі;
А не плазом повзти,вибиватись в чини,
У сексоти,у найми, в сумні приймаки,
Щоб шукати одвічно чиєісь вини
Й для слизького цілунку чиеісь руки.
Перестаньмо ятрити похмілля сльозу
І лірничити лячно заласканий жаль-
Для напасників завше плекаймо грозу
Та гартуймо
і слово,
І славу,
і сталь. Михайло Іванченко.С.Гусаково.Син сотника Вільного Козацтва.Написано-1996 р.
- Сакура
- Значковий
- Сообщения: 379
- Зарегистрирован: 19 мар 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 41
- Пол: Женский
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 349 раз
- Поблагодарили: 214 раз
Re: Поезія для душі
Жди меня, и я вернусь...
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
Константин Симонов
Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой,-
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.
Константин Симонов
- Отаман
- Курінний писар. Полковник
- Сообщения: 1400
- Зарегистрирован: 16 ноя 2013
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 1027
- Пол: Мужской
- Откуда: с.Козацьке
- Благодарил (а): 3036 раз
- Поблагодарили: 2269 раз
Re: Поезія для душі
МИКОЛА НЕДІЛКО. Віримо,любимо,надіємося:
Збудеться ждане,
Украіна підніметься,
В свою велич стане!
Виглядати вона буде
Не двоногим збродом,
А щасливим,Духом сильним,
Єдиним народом.
Збудеться ждане,
Украіна підніметься,
В свою велич стане!
Виглядати вона буде
Не двоногим збродом,
А щасливим,Духом сильним,
Єдиним народом.
- Kozak Taras
- Гетьман
- Сообщения: 22604
- Зарегистрирован: 16 ноя 2008
- Всего на руках: Заблокировано
- Репутация: 2025
- Пол: Мужской
- Откуда: Козацьке
- Благодарил (а): 6983 раза
- Поблагодарили: 11874 раза
- Контактная информация:
Re: Поезія для душі
Глянь, в крові твої долоні
На Україні знову пекло,
Знову, рвуть Її на шматки,
Неначе і на дворі смеркло,
А все видно чорні платки!
Коли ж нарешті, це закінчиться?
Немає спокою на нашій землі!
Скільки ще будуть матері труситься,
І жити постійно у чорній імлі?
Навіщо пхатись у чужу тарілку?
Сиди в своєму казані!
Доживай спокійно віку,
І рахуй свої рублі!
Ми господарі своєї країни,
Нам не потрібні тут чужі,
Навіщо робиш ці руїни,
Знайди спокій у душі!
Наведи лад у своєму домі,
Зроби затишок у сім`ї,
Глянь, в крові твої долоні,
Навіщо смерті ці тобі?
Автор - Світлана Радванська
На Україні знову пекло,
Знову, рвуть Її на шматки,
Неначе і на дворі смеркло,
А все видно чорні платки!
Коли ж нарешті, це закінчиться?
Немає спокою на нашій землі!
Скільки ще будуть матері труситься,
І жити постійно у чорній імлі?
Навіщо пхатись у чужу тарілку?
Сиди в своєму казані!
Доживай спокійно віку,
І рахуй свої рублі!
Ми господарі своєї країни,
Нам не потрібні тут чужі,
Навіщо робиш ці руїни,
Знайди спокій у душі!
Наведи лад у своєму домі,
Зроби затишок у сім`ї,
Глянь, в крові твої долоні,
Навіщо смерті ці тобі?
Автор - Світлана Радванська