Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


В Росії зносять український храм

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Ответить
Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

В Росії зносять український храм

#1

Сообщение Kozak Taras » 04 окт 2016, 15:37

Изображение

Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!


Московський суд прийняв рішення знести єдиний у Росії храм УПЦ КП

Московський обласний суд 3 жовтня ухвалив рішення знести у місті Ногінську Свято-Троїцький храм Богородської єпархії УПЦ КП.

Про це у Facebook повідомив єромонах Святослав Скороход.

«Сьогодні чорний понеділок для Богородської єпархії УПЦ Київського патріархату в Росії. Московський обласний суд виніс рішення за нашим апеляційним позовом. З 3 жовтня 2016 р. набуває чинності остаточний вирок у знесенні нашого Свято-Троїцького храму в м. Ногінську Московської області, задовільнивши позивача – адмiнicтрацiю Ногiнського району (а по-суті – Московську патрiархiю) та рішення першої судової інстанції Ногінського міського суду», – пише він.

Священнослужитель Київського патріархату повідомив, що, згідно із постановою, суду храм буде знесено в 4-місячний термін за рахунок Київського патріархату.

«Напередодні засідання суду на нашого адвоката Горюнову Тетяну Федорівну було скоєно напад, ввечері, коли вона поверталась додому, невідомі з машини почали по ній стріляти, опісля погрожуючи по телефону розправою у випадку подальшої підтримки та захисту нашого храму в суді.

На жаль, все українське систематичне підчищається і нищиться: сьогодні резонансне рішення щодо знесення храму, до того – закриття української бібліотеки та ліквідування єдиної централізованої української організації «Український конгрес Росії», – додав о. Святослав.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 22604
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 2025
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 6983 раза
Поблагодарили: 11874 раза
Контактная информация:

В Росії зносять український храм

#2

Сообщение Kozak Taras » 04 окт 2016, 15:41

Звернення Митрополита Адріана до жителів міста Ногінськ і Ногінського району Московської області
Изображение
Поширення у Ногінську листівок, що не тільки ображають честь керуючого Богородською єпархією, настоятеля Свято-Троїцького храму Української Православної Церкви у місті Ногінськ Митрополита Адріана, а й містять провокаційні висловлювання на адресу УПЦ КП, спонукало Владику виступити зі зверненням до ногінчан

Дорогі брати і сестри у Христі, шановні ногінчани!

Є прислів'я, що проти отрути є протиотрута, а проти диявола – є Бог! Проти пліткарів – є Святе Письмо, незалежно від їх сану, величі і посади. Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов у своєму Одкровенні (гл. 12, ст. 10) писав: «... і я почув гучний голос на Небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і Царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто на братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч. І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення».

Дорогі ногінчани! Я не планував писати до вас це звернення, але листівка чинного настоятеля Богоявленського собору міста Ногінськ Московської області прот. Михайла Ялова (РПЦ МП), яку в тисячах примірниківрозвісили по всьому місту Ногінськ великим накладом, незаслужено ображала мою честь і гідність. Тому я вирішиввідповісти на цю чергову провокацію.


У Російській Федерації є Закон «Про свободу совісті та релігійні об'єднання». Але для Михайла Ялова він не існує, оскільки Михайло Ялов має своїх покровителів у вищих колах РПЦ МП, від яких він повністю залежний. Інакше його викинуть «за борт корабля», як і мене свого часу.

Я є керуючим Богородською єпархією, настоятель Свято-Троїцького храму Української Православної Церкви у місті Ногінськ, Митрополит Адріан. На мою адресу знову посипалися звинувачення, що я нібито від імені Церкви «вітаю військові дії хунти на південному сході країни». Ось тільки не зрозуміло, якої країни: російської чи української? І далі написано: «що чекати від них жителям Підмосков'я і Ногінська?».

Йде мова про мене й про Патріарха Філарета (УПЦ КП), оскільки на самому початку листівки написано: «Ці батюшки не вважають гріхом вбивати тих, хто живе в Донбасі та Москві!». Михайло Ялов дав розпорядження своєму духовенству і підлеглим, щоб по всьому місту і, особливо, в районі нашого Свято-Троїцького храму, по вул. Радянської Конституції, розклеювати такі листівки на будинках, стовпах і храмах.

Отже, у п'ятницю, 14-го серпня 2015-го року, в день Винесення Чесних древ Животворящого Хреста Господнього і святих старозавітних мучеників Маккавеїв, тисячі листівок були організовано наклеєні всюди. Через чотири дні, 18-го серпня 2015 року, на Ногінскому телеканалі прот. Михайло Ялов давав своє інтерв'ю, захищаючи себе та інших розклеювачів листівок, ображаючи мене і нашу юридичну церковну структуру Української Православної Церкви. Ногінський телеканал (Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!) провів телерепортаж з назвою: «Православні люди вийшли на вулицю з листівками». Цей репортаж підготувала пані Надія з українським прізвищем Захарчук. Ось які ще є українці? А скільки їх є в Україні, не тільки на її сході, а й на заході?

Між іншим, ці листівки розклеювали не православні люди, а лжесвященики РПЦ МП в цивільному одязі.У брехливому матеріалі Михайла Ялова та Надії Захарчук переважають зло і обман по відношенню до віруючих людей. І це невипадково. Сам Михайло Ялов не зі своєї волі це робить. Ще восени 1997-го року, коли наш Богоявленський собор з побудованим нами комплексом споруд на його території був насильно захоплений, Митрополит же Крутицький і Коломенський Ювеналій під час своєї проповіді в Богоявленському соборі сказав: «Тепер ми покінчили з хохляцькою нечистю». Звідси запитання: а як же в Україні українці співіснують з 13000 парафіями РПЦ МП? Не хотілося б цитувати цей вираз, оскільки владику Ювеналія я дуже поважав і досі поважаю.

Адже він дуже багато зробив для мене доброго і неповторного. Але те, що було, я про це і написав. Між іншим, у цьому 2015-му році, 15-го липня, у день його Ангела, я написав йому привітання, відправивши електронною поштою. В ньому я просив Владику, що б духовенство Ногінського району не перешкоджало нам будувати Свято-Троїцький храм у місті Ногінськ, замість колишнього.

Ось його текст:

15.07.2015-го года

Его Высокопреосвященству, Высокопреосвященнейшему Ювеналию

Митрополиту Крутицкому и Коломенскому
Ваше Высокопреосвященство!

В день Вашего славного юбилейного Тезоименитства в честь 80-тилетия со дня рождения, примите мое искреннее поздравление.

Я долго ожидал числа 15-го июля, чтобы иметь возможность поздравить Вас с Днем Ангела в честь святителя Иувеналия, Патриарха Иерусалимского…

Я всегда помню и Вашу святительскую встречу в Свято-Троице-Сергиевой Лавре, когда Вы, забыв обо всем, происходящем в 90-е годы ХХ-го столетия, в день преп. Сергия Радонежского встретили меня как своего бывшего клирика и собрата во Христе...

После служения в Богоявленском соборе г. Ногинск и строительства мною комплекса сооружений на его территории, наш приход очутился в здании XIX-го века, по ул. Советской Конституции, д. 17. В нем был устроен храм в честь Святой Троицы еще в 1991-м году, который возводился с Вашего благословения.

Так вот, сейчас мы решили приобрести земельный участок в г. Ногинск для строительства своего храма, чтобы освободить прежнее здание и не быть в центре внимания ногинчан, по этой, фактически центральной улице Советской Конституции, д. 17.

Я очень прошу Вашего Высокопреосвященства духовно дать мне благословение на строительство данного храма и чтобы духовенство Московской епархии РПЦ Московского Патриархата не препятствовало, как это было до сих пор…

Ваша простота, скромность и высокая интеллигентность дают мне повод не забывать Вас в своих постоянных скромных молитвах.

С любовью о Господе - М. Адриан.

А що стосується Михайла Ялова, нинішнього благочинного Ногінського району, то хочеться у нього запитати, невже він так швидко забув, яким чином він потрапив у м. Ногінськ і завдяки кому? Адже це ж ябагатьох кандидатів на висвячення для парафій Ногінського благочиння вишукував з російських глибинок. Так і Михайла Ялова я запросив з забутого села Іванівської області, щоб, підготувавшись до висвяти владикою Ювеналієм, він став дияконом в Ногінскому районі, де я був благочинним Московської єпархії РПЦ МП з 1989-го по 1992-й роки. Ось як Михайло Ялов мені «дякує»за все добре?! Адже так чинити –не по-християнськи. Мало того, що він очолив кампанію для захоплення Богоявленського собору в ніч з 29-го на 30-е вересня 1997 року, так ще й, замість подяки, він досі займається цькуванням душ і сердець. Його люди називають нашу Свято-Троїцьку парафію неправильною. Значить, Московська духовна академія, яку я закінчив, теж неправильна? Або ж відбудування Богоявленського собору і будівництво на його території дво- і триповерхових будівель теж неправильне? Але, як собор, так і мої десять двоповерхових будівель, які я будував зі своїми парафіянами, чомусь ніхто не руйнує. Значить, труди мої були правильними, коли я перебував у складі РПЦ МП, а коли з їхньої волі мені довелося переходити під іншу православну юрисдикцію, то вона вже й «не канонічна і не благодатна». А 20-річне будівництво Свято-Вознесенського собору у місті Електросталь Московської області є правильним чи неправильним? Усі ці роки гроші, які виділяються підприємствами, з міського бюджету, та пожертвування віруючих грабувалися і досі грабуються. Ось у чомуполягає причина таких«виправдовувань»: щоб приховати правду про себе, треба вдатися до нападу на інших, на трудівників.

Я нагадав про своє привітання Митрополиту Ювеналію і про своє прохання до нього. Але не минуло й місяця, як на мою адресу посипалися погрози і образи з усіх боків. Так, ми будуємо нову будівлю для Свято-Троїцького храму з комплексом, але вона є не другою в Ногінську, а основною, оскільки наша парафія, Єпархіальне управління і правління Міжрегіональної благодійної організації «Богородський Православний Центр «Братство» переходять зі старої будівлі по вул. Радянської Конституції, 17, до нової, будівництво якої триває.

Між іншим, як мені стало відомо, особи, які розклеювали по місту названі листівки, були затримані Ногінскою поліцією з питанням, на якій підставі вони це роблять? Але «трудівники» відповіли, що виконують завдання керівництва Богоявленського собору міста Ногінськ. Через кілька днів (18 серпня 2015 року) по Ногінському телебаченню діючий настоятель Богоявленського собору прот. Михайло Ялов підтвердив, що ці листівки з образливим текстом були надруковані за його ініціативи.

З іншого боку, дія диявола проявилося і в Києві, в дні святкування 1000-річчя з дня блаженної кончини святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира (27-28-го серпня 2015 року). Патріарх Філарет, з яким я зображений на фото, поміщеному в листівці, заявив мені у вівтарі Володимирського собору: «Яким чином ти, будучи агентом Російської Федерації в Україні, був пропущений на російсько-українському кордоні?» Спочатку я не зрозумів: яким агентом він мене сприйняв? Значить, виходить, що в Російській Федерації я є агентом України, а в Україні – агентом Росії? Адже я ніколи не був ані радянським агентом у радянський час, ані в наш час –українським чи російським. Я завжди був священнослужителем і слугою народу. Треба нагадати, що Предстоятель УПЦ КП Патріарх Філарет і під час осіннього мого відвідування Києва сказав мені: «А хіба тебе ще не посадили?» Значить, він очікує на виконання свого бажання? Ось які Предстоятелі Православних Церков з’явилися в наш час?

Отже, в день святкування 1000-річчя святого князя Володимира мій мікроавтобус з російськими номерами був заарештований в районі Михайлівського монастиря. До нього прибули більше десяти представників з поліції - міліції, СБУ та інших силових структур Києва. Таким чином, бажання Патріарха Філарета здійснилося. Адже в моїй особі він побачив агента Росії в Україні. Тоді як за все своє свідоме життя я не пам'ятаю, щоб я кого-небудь зрадив, висміяв або оббрехав. Прикро слухати, бачити і читати рядки, коли вони себе вихваляють як національних героїв, а самі загрузли в КГБістському «агентстві» СРСР ще з радянського часу. Невже вони забули, як нині убитий від рук антихриста, багатостраждальний протоієрей о. Павло Адельгейм у 60-ті роки ХХ-го століттябув вигнаний з Київської Духовної Семінарії лише за те, що у страсний тиждень не пішов до семінарської актової зали прославляти діючу радянську антицерковну владу на честь 1-го травня?

А візьміть інші приклади синодалів радянського часу з їх таємними кличками? Вони присвоювалися тільки органами КДБ СРСР. Необхідно сказати й про сьогоднішній час. Наприклад, в УПЦ КП у верхах сидять деякі «навуходоносори» – донощики, склочники і пліткарі, які для кожного порядного архієрея і священнослужителя готують табу або навішують ярлики, щоб замовкли і не «пищали» вголос. Вони були і в Дніпропетровську, а коли приїздили до Києва, в часмого опікування Дніпропетровсько-Криворізькою єпархією з 1994-го по 2011-й роки на Пушкінській, 36, їх слухали із захватом і забували про обіди й чаювання.

Після святкування 1000-річчя блаженної кончини святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, через деякий час я все ж таки написав листа Патріарху Філарету, в якому висловив увесь свій біль і скорботу, спричинену постійними образами на мою адресу з його боку. Й невипадково. Сучасна українська письменниця Ліна Костенко пише: «Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави (України), навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів…». Тому мимоволі виникає питання: а в чому нині відмінність церковних структур УПЦ КП від УПЦ МП та РПЦ МП, коли сурмлять про боротьбу з корупцією, а самі дивляться в кишені тих, які дають?

Так, Україна – моя Батьківщина. Я вийшов із багатодітної сім'ї,мій батько загинуву II-й Світовій Війні. Після навчання у середній школі і музично-педагогічному училищі у Дніпропетровську, я в 1973-му році закінчив Київський державний педагогічний інститут, а потім Московську Духовну Академію –в ювілейному 1988-му році на честь 1000-річчя Хрещення Русі, а ще раніше– Ленінградську Духовну Семінарію. Моя вища світська і вища духовна освіти повністю знадобилися у моїй церковній діяльності на території Богоявленського собору м. Ногінська. Після його відбудування та будівництва десяти дво- і триповерхових будівель, у нас з'явилися сильні навчальні заклади, такі, як Ліцей мистецтв, Православна гімназія (середня, з 10-річним терміном навчання). У гімназії вивчали більше 40-ка предметів, половина з яких не входили до державної програми освіти: психологія, астрономія, етика, естетика, історія медицини, богословські предмети та багато інших. Православна гімназія була мною сформована і досі існує при новій соборній владі. Я був її першим Ректором. Голова комітету з народної освіти Московської області В.М. Єгоров у Наказі про моє призначення від 18.10.1991-го року за №777, поставив свою Резолюцію: «Дозволити ректору шкіл при Богоявленському соборі Старині В.Є. самостійне прийняття рішень і здійснення дій, які випливають зі Статуту Гімназії». Також у 1989-му році Митрополит Ювеналійпризначив мене благочинним Ногінського округу, а ногінчани обрали мене депутатом Московської обласної та Ногінської міської рад (1989-1997 рр). Три роки поспіль з квітня 1989-го по 1992-й роки ми з парафіянами в поті чола відновлювали Богоявленський собор і звели комплекс будівель на його території. А красень собор показав свою першу велич з багатими богослужіннями і з великим змішаним хором (дивіться відео про наші урочисті Богослужіння за посиланнями у додатковій інформації).

Після закінчення Московської духовної академії і будучи кліриком Московської єпархії РПЦ МП, наш земляк з Ногінська, Святіший Патріарх Московський Пімен (Ізвеков) навесні 1989-го року, при згоді Митрополита Крутицького і Коломенського Ювеналія, направив мене до міста Ногінськ - Богородськ для відновлення напівзруйнованого Богоявленського собору. У 20-ті роки ХХ-го століття отрок і юнак Сергій Извєков у ньому молився і ніс кліросний послух, готуючи себе до майбутнього високого патріаршого служіння з ім'ям Пімен, Патріарх Московський.

На жаль, мої побратими – священики Ногінського благочиння, яких я збирав у якості кандидатів фактично по всій Росії, виявилися нечесними людьми. Вони вирішили заволодіти собором, а мене, клопочучи про це перед владикою Ювеналієм, мріяли відправити на іншу парафію Московської єпархії, щоб отримати об'єкт у готовому вигляді.

Ось як сучасне духовенство заволодіває тимчасовим земним щастям! Але ми боролися ще п'ять років, з 1992-го по 1997-й роки.

Та що говорити про Ногінськ, коли ще Патріарх Алексій II (нині покійний) писав, що священики в Москві перехрещують дітей і дорослих, щоб тільки отримати зайві гроші, обливаючи брудом один одного, священик священика.

Якось, наприкінці вересня 1992 року, з благословення Митрополита Ювеналія я попрямував до Австрії для зустрічі з членами російської діаспори, щоб віддячити їм за гуманітарну допомогу у вигляді продуктів для благодійних їдалень при Богоявленському соборі.

Але, не встиг ще я прибути до міста Відень, як мені повідомили по телефону, що в Московській єпархії Новодівичого монастиря проходять «довгоочікувані» збори духовенства Ногінського району з метою зміщення мене з посади настоятеля Богоявленського собору.

Збори проходили недовго. Головною метою присутніх було якнайшвидше прибути на територію собору для його загарбання.Але Господь не дав їм можливості здійснити свою мрію в ті дні і роки, оскільки Промислом Божим члени Парафіяльної Ради Богоявленського собору прибули до Московської єпархії (Новодівичий монастир), де від деяких священиків почули рішення зборів, щоб негайно виїжджали в Ногінськ, оскільки через кілька хвилин туди попрямує «кортеж» машин із загарбниками собору.

Повертаючись до Ногінська, наші люди якось зуміли повідомити з дороги парафіянам про те, щоб збиралися і захищали свій собор. Через годину на його території зібралося кілька сотень людей, а дзвонарі сповіщали городянам про цю подію. Протягом кількох днів, вони, перебуваючи в оточенні, берегли собор доти, доки я через кілька днів не повернувся із Австрії.

В один з цих вечорів, на початку жовтня 1992 року на центральному телебаченні телеведучий Владислав Флярковський зазначив у вечірніх новинах про те, що депутатам Верховної Ради РФ можна позаздрити архімандриту Адріану, якого віруючі в Ногінську захищають як свого улюбленого пастиря.

Між іншим, при соборі з 1989-го року були організовані благодійні їдальні, в яких щодня безкоштовно харчувалися тисячі людей: гімназисти (360 учнів), вчителі (85), парафіяни і незаможні ногінчани, котрі потребували повсякденної гарячої їжі.

Щоб розвозити їжу по домівках,ми спеціально придбали легковий автомобіль. А що з гуманітарних та благодійних безкоштовних установпри Богоявленському соборі діє зараз? Там о. Михайло Ялов зібрав навколо себе бюрократичне фарисейське співтовариство, ділячи між собою соборні пожертвування грошей і кошти від міських підприємств, які спрямовували їх в собор щомісяця. Спочатку він обікрав електростальців, а тепер обкрадає і ногінчан.

При Богоявленському соборі ми мали велике підсобне господарство (близько 20-ти голів великої рогатої худоби, близько 100-та свиней, курей, гусей і качок), продукція його надходила в усі благодійні їдальні при соборі.

На даний час ми почали будувати новий Свято-Троїцький храм у місті Ногінськ з тим, щоб залишити стару триповерхову будівлю по вул. Радянської Конституції, 17. Він юридично належить до Української Православної Церкви.

В Україні РПЦ Московського Патріархату має 13000 храмів, соборів, монастирів і три Лаври.Ось яка релігійна нерівність існує в РФ, адже українська діаспора в Росії, що налічує кілька мільйонів українців, має всього лише кілька храмів і монастирів. Але ми не ставимо на перше місце свою особистість і національну приналежність, оскільки є громадянами Російської Федерації, поважаючи її Конституцію і закони, серед яких є і Федеральний Закон «Про свободу совісті та релігійні об'єднання».

І, найголовніше, відповідаючи на запитання авторів наклепницької листівки на чолі з Михайлом Яловим, хочеться запитати у них, чи не жартують вони з такими висловами перед Богом і чи не торгують вони своєю совістю, стверджуючи, що я нібито «вітаю військові дії хунти на південному сході країни» і «що чекати» від мене жителям Підмосков'я і Ногінська?

Я офіційно живу в Росії, у Підмосков'ї, з 1974-го року, а громадянином РФ став з 1990-го року після розпаду СРСР. За цей час всі чесні люди можуть підтвердити, що я завжди був лише священнослужителем і ніколи не належав до політичних партій і не захоплювався політичними виступами на публіці.

Мене хвилювала й досі хвилює доля моєї Батьківщини України. В Україні я буваю часто, щоб відвідати своїх рідних, серед яких є старша сестра Віра (75 років) і старший брат Михайло (85 років).

Між іншим, я був у цьому році на святкуванні у Свято-Тройце-Сергієвій Лаврі в Підмосков'ї в день пам'яті преп. Сергія Радонезького (18 липня 2015 року).Мене ніхто не образив і не принизив, хоча були там і мої церковні недруги. А ось не встигнув прибути на свою Батьківщину, в Україну, в її столицю Київ, як у Володимирському соборі з самого початку мене зустріли запитанням: «А як ти, будучи агентом Росії, зумів проїхати через російсько-український кордон?»

Я жив і живу дотепер для Церкви Божої і для народів наших країн.

Моє становище у Підмосков'ї РФ нагадує перебування святителя Миколая (Касаткіна), Архієпископа Японського і Токійського (родом із Смоленська). Він знаходився там у той час, коли між Японією і Росією велася запекла війна. Але, згідно з історичними джерелами, він не підтримував жодну зі сторін, щоб не образити своїх японських парафіян.

Як раніше, так і зараз наша парафія має підсобне господарство, продукція якого спрямована на благодійну їдальню при Свято-Троїцькому храмі. А чому ж інші Православні Церкви не дбають про голодний народ? Навпаки, віруючі свої останні гроші приносять у храми, щоб священнослужителів забезпечити «їжею»?

І кілька слів про авторів названої великої провокаційної листівки.

Ви здатні тільки на одну отруту, щоб отруїти душі і серця людей. Ви подібні до сучасного московського телеведучого Дмитра Кисельова, у якого немає правди в його словах під час виступів у ефірі.

За що ж ви так мстите мені на різних церковних рівнях за допомогою силових, законодавчих та інформаційних структур? А чи не краще вам подивитися на себе збоку, і тоді стане вам соромно, якщо у вас хоч трішки ще лишилась совість.

Я ж Ногінському краю віддав 26-ть років свого свідомого життя для служіння Богу і Його народу. І все одно, деяке духовенство РПЦ МП Ногінського району з московськими ОМОНівцями, на чолі з мером Москви Юрієм Лужковим, захопили у вересні 1997-го року наш Богоявленський собор з комплексом будівель у Ногінську. Але я не сумую, оскільки мої труди з моїми тисячами парафіян залишаться для гідних нащадків Богородського краю.

Так і наш новий Свято-Троїцький храм. Замість старого по вул. Радянської Конституції, 17, новий залишиться для ногінчан - богородців на всі віки. Я ж його з собою нікуди не заберу і не перенесу.

Що стосується нової брехливої листівки з образливим текстом, то я міг би звернутися зі скаргою до спеціальних органів. Але пам'ятаю, як два місяці тому до нас несподівано і без попередження прибули представники Ногінскої прокуратури, ФСБ і Ногінскої поліції, щоб раптово в пошуках екстремізму перевірити всю нашу єпархіальну і парафіяльну документацію з тим, щоб знайти в ній вдале «підроблення», яке б дало підстави для завершення нашого існування. Слава Богу, у нас усе було гаразд.

Зовсім недавно, 11 серпня 2015-го року, мене покликали до заступника начальника інспекції Федеральної податкової служби по місту Ногінськ Московської області Є.Ю. Микитинської і вручили листа за №07-40/2 402 «Про необхідність внести зміни про адресу юридичної особи» з вимогою, щоб у Статуті Міжрегіональної благодійної організації «Богородський Православний Центр «Братство» в місячний термін була змінена юридична адреса, хоча в Міністерстві юстиції РФ ці питання вирішуються якщо не роками, то місяцями.

Наше «Братство» було сформоване ще у 1991-му році, а Статут в сучасному вигляді був затверджений ще в 1995-му, коли Богоявленський собор з комплексом будівель належав до Богородської єпархії та Центру «Братство». За цією адресою вул. Робоча, 16-а і було зареєстровано наше «Братство». Адже ми не добровільно пішли з території собору, а нас вигнали в холодну дощову погоду на вулицю, і в собор ми більше не змогли потрапити, щоб забрати не тільки церковне начиння, церковно-богослужбову літературу і облачення, але й навіть багато хто з нас не отримав своїх особистих речей і документів. Несподівано скрутивши мої руки, міліція одягла на них наручники в ніч з 29-го на 30-е вересня 1997 року. І це в той час, коли я був депутатом Ногінської міської ради і завершив каденцію депутата Московської обласної ради.

Між іншим, досі з 1997-го року на всіх храмах РПЦ МП м. Ногінськ і Ногінського району висять листівки з образливим змістом на нашу адресу, щоб ногінчани не йшли до нашого, також православного, храму молитися.

А як можна назвати Свято-Вознесенський храм у Електросталі, який Михайло Ялов будував 20 років, і досі його будує зі своїми однодумцями?

А навіщо ж тоді прийняті Державною Думою РФ статті в законі «Про свободу совісті та релігійні об'єднання» про покарання громадян за їхні образи релігійних почуттів людей інших віросповідань? Хоча наша Богородська єпархія та її парафії є православними, а не інославними!

З повагою Митрополит Адріан.
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Ответить

Вернуться в «Релігія †»