Життя Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
Ігор Ярославський
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 45
Зарегистрирован: 02 апр 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Черкаси
Благодарил (а): 1 раз
Поблагодарили: 91 раз

Життя Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла

Сообщение Ігор Ярославський » 12 июл 2018, 13:21

Изображение

Святой Апостол Петро - один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, якого ще називають Первоверховним із Апостолів, разом із Апостолом Павлом.Життя Святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла
Апостол Петро народився в Галілеї, в селі Віфсаїді та був сином рибалки Йони і братом Апостола Андрія Первозванного. Петро був одружений і мав будинок в Капернаумі. Згідно із свідченнями Климента Олександрійського, Симон мав також дітей, займався рибальством на Генісаретському озері і був власником риболовецького човна.
Згодом він був покликаний Христом Спасителем під час риболовлі на Генісаретському озері. Сильний і полум'яний духом, він перший рішуче сповідав Господа Ісуса Христа Христом, тобто Месією, за що удостоївся імені Петро (камінь), оскільки на цьому камені Петрової віри Господь обіцяв створити Свою Церкву, яку ворота пекла не здолають.
В Євангеліях також записані випадки, коли віра Петра слабшала. Найвідоміший приклад - коли Петро тричі відрікся від Христа, після того, як Господа ув’язнили. Також Петро залишив Ісуса під час Страстей Господніх, як і всі інші апостоли, крім Апостола Іоана Богослова.
Також, Петро разом із іншими апостолами, не повірив жінкам, які розповіли про порожній гріб Господа Ісуса Христа після Його Воскресіння.
Своє триразове відречення від Господа напередодні Його розп'яття Апостол Петро омив гіркими сльозами розкаяння, унаслідок чого після Свого Воскресіння Господь знову відновив його в апостольському достоїнстві, доручивши йому пасти ягнят і овець Своїх. Згідно з Переданням, Апостол Петро щоранку, при звуці півня, згадував своє малодушне відречення від Христа та починав гірко плакати.
Петро перший сприяв розповсюдженню і утверждению Церкви Христової. Після зішестя Святого Духа, проповідував в день П'ятидесятниці, навернувши 3000 людей до Христа. Через деякий час він зцілив кульгавого від народження та другою проповіддю навернув до віри ще 5000 юдеїв. Духовна сила, що виходила від Апостола Петра була настільки сильна, що навіть тінь його, падаючи на хворих, які лежали на вулиці, зцілювала їх (Дії 5, 15).
Відомо також, що він проповідував Євангеліє на берегах Середземного моря, в Антіохії. Проповідував апостол Петро й у Малій Азії юдеям і прозелітам, а потім - в Єгипті, де висвятив Марка на Єпископа.
Онук Ірода Великого, Ірод Агриппа Перший, в 42 році після підняв гоніння проти християн. Він умертвив Апостола Якова Заведеєва та вкинув Апостола Петра у в’язницю. Християни, передбачаючи страту апостола, гаряче за нього молилися. Вночі сталося диво: в темницю до Апостола Петра зійшов Ангел Божий, окови спали з Петра й він безперешкодно вийшов із в’язниці, ніким не помічений.
До наших днів дійшли два Соборні послання Апостола Петра, які включені в Новий Заповіт. Свої Послання Петро звертає до християн в провінціях Малої Азії, зміцнючи їх в вірі та застерігаючи від впливу лжеучителів.
Апостол Петро передбачив свою мученицьку смерть, кажучи, що “Знаю, що скоро повинен я залишити оселю свою (тіло), як і Господь наш Ісус Христос відкрив мені”.
В кінця життя Апостол повернувся до Риму й там був схоплений та страчений за євангельську проповідь. Сталося це близько 67 року. Розіп'яли Апостола вниз головою за його власним проханням, оскільки він вважав себе негідним бути розіп'ятим так само, як і Спаситель.
Апостол Павло або Савл, навпаки, належав до тодішньої еліти. Народився він в елліністичному місті Тарсі, столиці провінції Кілікія (сучасна Туреччина). Походив із Веніаминового роду, як і цар Саул, на честь якого його назвали. Одночасно він також був і римським громадянином, що давала йому безліч особливих прав, наприклад, вимагати суду особисто в імператора. Римське ім’я Павло, тобто «малий», ймовірно, було у нього з самого початку, проте тільки після навернення до християнства він став його використовувати замість колишнього імені Савл.
Освіту Савл здобув у Єрусалимі в авторитетного богослова того часу, Гамаліїла. Згодом належав до числа фарисеїв - ревнителів Закону, які прагнули в точності виконати всі його вимоги і всі «передання старших».
Існує ранньохристиянський текст під назвою “Діяння Павла і Фекли” (близько 150 року), де описується зовнішність Павла: “... чоловік невисокого зросту, лисий, з кривими ногами, міцний, з густими бровами, з досить довгим носом і переповнений благодаттю. Іноді він здавався людиною, а іноді у нього був погляд ангела”.
На початку, гордий зі своєї вченості та засліплений зверхністю фарисеїв, був найревнішим гонителем та ворогом ранніх християн. Він навіть був приcутнім, коли каменували архідиякона Стефана, стерігши одяг тих, хто убивав цього Первомученика.
Згодом під час своєї подорожі до Дамаску з метою переслідувати християн, мав видіння Христа: опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба. Він упав на землю і почув небесний голос: “Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?”. На що Савл запитав: “Хто ти, Господи?”. Й почув відповідь: “Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань та йди в місто й тобі скажуть, що маєш робити”.
Наляканого й осліпленого Савла привели в Дамаск де він через три дні,прийнявши Хрещення від Ананії, прозрів й почав по синагогах проповідувати про Ісуса Христа, що Він – Син Божий. Через деякий час юдеї змовилися, щоб його вбити, день і ніч чатуючи при воротах, проте учні вночі по мурі спустили його в кошику.
Після навернення Павла в християнство й сповнення Святим Духом він прибуває в Єрусалим до апостолів, але вони, боячись, не вірили йому, аж поки Апостол Варнава не розповів, як він він відважно проповідував Ісуса в Дамаску.
Проповідуючи слово Боже, Апостол Павло зцілював важкохворих, зазнавав переслідувань та нападів. Кілька разів він був чудесним образом врятований Господом, коли його побили камінням та при потопленні корабля й провів два роки в ув’язненні в Кесарії.
Незабаром після повернення з Єрусалиму - по велінню Духа Святого - Савл разом з Варнавою відправився у своє перше апостольську подорож, що тривало з 45 по 51 рік. Апостоли пройшли весь острів Кіпр, і з цього часу Савл, який звернув до віри проконсула Сергія Павла, іменується вже Павлом.
За цей час місіонерської подорожі Павла і Варнави були засновані християнські громади в малоазійскнх містах: Антіохії Пісідійській, Іконії, Лістрі та Дервії.
У 51 році Святий Павло взяв участь в Апостольському Соборі в Єрусалимі, де гаряче повставав проти необхідності для язичників, що стали християнами, дотримуватися обряди Мойсеєвого закону.
Згодом, у супроводі Сили зробив другу апостольську подорож, яка тривала з 51 по 54 рік. Спочатку він відвідав раніше засновані ним церкви в Малій Азії, а потім Македонію, де заснував громади в Филипах, Солуні і Верії. З Македонії Святий Павло перейшов до Греції, де проповідував в Афінах і Коринті, затримавшись в останньому на півтора року. Звідси він послав два послання до Солунян. Потім Апостол Павло відправився до Єрусалиму, відвідавши по дорозі Ефес і Кесарію, а з Єрусалиму прибув в Антіохію.
У Єрусалимі через виниклого проти нього народного заколоту апостол Павло був узятий під варту римськими властями і опинився в ув'язненні, спочатку при Проконсулові Фелікса, а потім при сменившем його Проконсулові Фесті. Це трапилося в 59 році, а два роки по тому апостол Павло, як римський громадянин, за його бажанням був відправлений до Риму на суд кесаря.
Подальша доля апостола Павла в точності не відома. Деякі вважають, що він залишався в Римі та за наказом Нерона був відданий мученицької смерті в 64 році. Але є підстави припускати, що після дворічного ув'язнення і захисту своєї справи перед сенатом і імператором апостол Павло був звільнений і знову подорожував на Схід.
Апостола засудили на смерть і стратили усікновенням голови як римського громадянина через рік після смерті Апостола Петра.
Шанування Святих Апостолів Петра і Павла почалося відразу ж після їх страти. Місце їх поховання було священним для перших християн. У IV столітті Святим Рівноапостольним Костянтином Великим були споруджені храми на честь святих Первоверховних Апостолів у Римі та Константинополі. Спільне їх святкування було дуже поширене вже в перші століття християнства.
Святкуючи цього дня пам'ять Первоверховних апостолів, Православна Церква прославляє духовну твердість Святого Петра і розум Святого Павла, оспівуючи в них образ звернення тих, хто грішить і кається.

Вернуться в «Релігія †»