Новини Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 19 май 2020, 21:24

Доповнення до попереднього повідомлення:
У селі Шевченкове на Звенигородщині невідомі підірвали банкомат «Приватбанку». Інцидент трапився 19 травня вранці. Зловмисники скористалися скрапленим газом. Банківський пристрій був розташований у вході до студентського гуртожитку. Силою вибуху рознесло вхідний тамбур будівлі. Уламки розкидало аж на інший бік проїжджої частини, яка пролягає за 15 метрів від місця. Постраждалих немає.
Вибухом зруйнувало перегородки, стелю з новим шифером, двері пластикові, – розповідає Олександр Терлига. Працює теслею. – Коли я прийшов на роботу, поліція вже тут працювала. Скрізь були розкидані гроші. Правоохоронці їх визбирували з понятими. Припускаю, що бандити так нічого і не вкрали. Не розрахували силу вибуху. Мабуть, повтікали з переляку.
Злочин стався,коли в селі ще всі спали. Чергового сторожа в гуртожитку не було.
О 5.50 до мене зателефонували працівники поліції, – каже директор Шевченківського коледжу Олександр Потабенко. – Добре, що в гуртожитку студенти зараз не живуть. Чергового сторожа в приміщенні на той момент не було. Територія коледжу велика і він саме робив обхід. Проблема для нашого закладу значна. Вибило 12 вікон і повністю зруйнований тамбур гуртожитку. Коштів на відновлення немає. Сподіваємося, що «Приватбанк» допоможе в цьому.
Перед вибухом підривники зафарбували об’єктив камери спостереження. За кілька днів до події, банкомат був «заряджений» грошима.
На мою думку, це зробили заїжджі люди, – вважає Потабенко. – Банкомат, наскільки я знаю, «заряджали» днів 5 тому. Зазвичай в 15-их числах аванс в організаціях, то гроші підвозяться саме під цей момент. У нас відеокамера стояла на фасаді. Вони зафарбували її, щоб нічого не було видно. Проте вона все одно не працювала.
Скільки було зловмисників та суму нанесених збитків поки встановлюється, кажуть у поліції. За неофіційними даними в банкоматі могло бути до півмільйона гривень. На місці вибуху правоохоронці кілька годин визбирували касети з пристрою, в яких була готівка. Чи змогли злочинці забрати щось із собою поки не відомо.
Близько 5-ої години ранку до поліції надійшла інформація про вибух, – коментує начальник Звенигородського райвідділу поліції Олег Міщенко. – Зараз встановлюємо обставини пошкодження банкомату. З’ясовуємо, в якій сумі викрадені кошти. Проводяться заходи на встановлення осіб, причетних до кримінального порушення.
Сільський голова Шевченкового Сергій Смалько тепер не знає, як швидко буде встановлено інший банкомат. Поки людям доведеться їздити в райцентр.
Щоб його поставити, ми раніше добряче повоювали, – пояснює Смалько. – Хто зараз візьме на себе таку відповідальність, не знаю. Добре, що в нас майже всі магазини забезпечені платіжними терміналами, де люди можуть розрахуватися картками. Але ж є й такі жителі, яким необхідно знімати готівку. В сусідніх селах є банкомати, але іншого банку. Можливо, встановимо його в приміщенні сільської ради, коли запрацює опорний пункт поліції.
Кілька років тому у Шевченковому вже нівечили банкомат. Саме після цього його було перенесено до гуртожитку місцевого коледжу.

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 21 май 2020, 21:48

70 тисяч необхідно на ліквідацію наслідків вибуху банкомата в гуртожитку

Випускниця Шевченківського коледжу Вікторія Маляр ініціювала благодійний збір грошей на ліквідацію наслідків вибуху банкомата. Звернення опублікувала на своїй сторінці у Фейсбуці.
«Я впевнена, що той випускник, який досяг значних висот, може перерахувати немалу суму. А той випускник, у якого ще все попереду, також допоможе коледжу. Адже всім відомо, що “з миру по нитці, вбогому сорочка”. Навіть 10 гривень – це допомога. Я не хочу вірити в те, що мій заклик залишить когось байдужим. Директор коледжу Потабенко Олександр Анастасійович надав номер рахунку, на який ми з Вами перерахуємо кошти для ремонту. ВСП Шевченківський коледж УНУС Україна, 20214, с. Шевченкове Звенигородський р-н Черкаська обл. Код ЄДРПОУ 00729116 IBAN UA 0882 0172 0313 2610 0530 1005 943 в ДКСУ м. Київ. Благодійні внески. Якщо в когось виникають питання відносно достовірності інформації, то звертайтесь до директора Шевченківського коледжу Потабенка О.А. Номер телефону 0961005000», – йдеться в тексті повідомлення.
Директор коледжу Олександр Потабенко підтвердив інформацію. Каже, треба приблизно 70 тисяч гривень на відновлення.
– Ми попередньо визначили вартість, то треба приблизно 70 тисяч гривень, – каже Потабенко. – Я от тільки замовив вікна, замість пошкоджених вибуховою хвилею. То лише на них необхідно 9 тисяч гривень. Ідея зібрати благодійну допомогу належить нашій колишній студентці. Пізніше й ми викладемо таке прохання на нашій сторінці. Чи допоможе нам банк, поки не знаю. Приїжджав експерт зі страхової компанії. Мають нам виплатити компенсацію. Але нас попередили, що на значні кошти розраховувати не варто.
Нагадаємо, у селі Шевченкове на Звенигородщині зловмисники підірвали газом банкомат. Вибухом знищило вхідне приміщення до студентського гуртожитку та вибило вікна. В будівлі на той момент нікого не було.

Сергій Радченко
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 23 май 2020, 21:38

Звенигородка: рятувальники знищили небезпечний боєприпас

20 травня сапери аварійно-рятувального загону спеціального призначення шляхом контрольованого підриву знищили на спеціальному полігоні артилерійський снаряд калібром 76 мм.
Боєприпаси знаходять мало не щодня, польові та городні роботи, будівництво, - земля щедро здобрена небезпечними предметами і через 75 років не втомлюється повертати їх людям. Але крайній знищений боєприпас здивував обставинами свого виявлення.
На території приватного домоволодіння проводилися роботи з демонтажу старого паркану, коли чоловіки викопавши з землі дивну трубу помітили всередині предмет дуже схожий на снаряд. Коли на місце події прибули сапери Управління ДСНС, то фахівці з подивом констатували, що замість опори для паркану в господарстві використовувався ствол від 76 мм гармати, всередині якого і знаходився заряд.
Частину гармати, разом із 76 мм артилерійським снарядом сапери вивезли на спеціальний полігон де й знищили небезпечну знахідку.
Всього на території області цього року знайдені і знищені вже 710 боєприпасів.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 26 май 2020, 16:13

«Одержав батогом по спині від комуніста, відповідального за скиртування соломи»

Витоки його долі беруть початок з хутора побіля села Попівки, що на Маньківщині, де свого часу оселився його дід священик. У цій мальовничій місцині усе починалося з пісні. Старожили розповідають, що наприкінці двадцятих років минулого століття, коли земельна комісія завершила розподіл селянських наділів, то з радості завела народної «Зелений гай густесенький, неначе справжній рай». І хутір назвали Зеленим Гаєм. Проте чи став він раєм для Леоніда Захаревича, який народився тут передвоєнного 1940 року , та для старшої сестри Ліди і молодшого брата Дмитра? Якби не війна… Батько, Володимир Іванович, загинув на фронті у 1944 році, а на долю матері, Христини Марківни, випала тяжка колгоспна праця. Така ж доля «світила» і йому.
У вісімдесят літ все в пам’ятку, як учора. Треба вчитися, наказувала мати, щоб не довелося «волам хвости крутити».
– Це я зрозумів відразу,- розповідає Леонід Володимирович,- коли в 17 років одержав батогом по спині від комуніста, відповідального за скиртування соломи, бо мої воли не могли дотягнути сітку на висоту скирти. Образа,що зосталася на душі, змусила задуматися, як жити далі.
Чекав призову в армію, та голова колгоспу попросив у військкоматі про відстрочку. Колгоспу потрібні були механізатори, і Леоніда Захаревича направляють у Ватутіне вчитися на механіка-комбайнера. Після навчання працював помічником комбайнера, водив полями буряковий агрегат. Та готуючи техніку до наступних жнив, дуже травмував руку й водити комбайна вже не зміг. Саме тоді побачив оголошення в газеті про набір на навчання до Тальянківського зоотехнікуму. І хоч мав лише семикласну освіту, зумів належним чином підготуватися і склав іспити на «добре».
Закінчивши технікум з відзнакою, Леонід Володимирович отримав пільгове право вступу до вишу. І в 1966 році він уже студент заочного відділення Білоцерківського сільгоспінституту. Працював за спеціальністю в рідному селі, в районному управлінні сільського господарства. Затим направили працювати за спеціальністю в Буки, потім в Березівку, що на Маньківщині. Поруч з ним уже третій рік була дружина Галина, яку вподобав, коли обоє навчалися в технікумі.
Та він не звик зупинятися на досягнутому. Тож коли друзі з інститутської групи порекомендували роботу в Звенигородці, поїхав з дружиною, не вагаючись.
На сьогодні у Шевченковому краї Леоніда Володимировича Захаревича знають і шанують як досвідченого керівника і спеціаліста, адже він майже чверть століття пропрацював на керівних зоотехнічних посадах у районному управлінні сільського господарства. І вийшов на пенсію з посади заступника начальника управління, удостоївшись медалей «За трудову відзнаку» та «Ветеран праці».
Проте відпочинок йому тільки сниться. Маючи тверду національно- патріотичну позицію, він на передньому краї суспільно-політичного життя відстоює ідеї українства. У незалежній Україні його життєвий досвід згодився для діяльності у виборчих комісіях більше десяти разів, двічі очолював місцевий виборчком, тричі був членом територіальних комісій.
Додалося роботи ветеранові потому, як пасічники району обрали його головою громадської організації бджолярів-любителів. Окрім всього іншого, завдяки йому стан справ у бджільництві значно поліпшується й постійно висвітлюється у районній газеті «Шевченків край», проводяться конкурси пасічників, готуються подання на нагородження гідних бджолярів. Звання Почесного пасічника України удостоїлися вісім звенигородчан, більше тридцяти нагороджені Почесними грамотами районних владних структур. А в сімейному архіві Леоніда Захаревича за ці роки зберігаються десятки відзнак за професійну та громадську діяльність. Як член президії районної та міської організацій ветеранів, він занесений до районної Книги ветеранів війни і праці, а очолювана ним первинна ветеранська організація райагроуправління зайняла друге місце в конкурсі і визнана кращою.
Завжди усміхнений, з благородними задумами, крокує по життю Леонід Захаревич. А по ліву руку – дружина Галина Андріївна, ось уже майже 60 літ. Завжди чарівна і привітна, ця жінка стала берегинею їхньої родини, співаючи свою колискову сину і доньці, чотирьом внукам і трьом правнукам.
Вісімдесята весна Захаревича навіває йому щемні спомини. Зелений Гай, Попівка, могили рідні в уманській Косенівці. Їде туди, щоб усім вклонитися, пом’янути. Не проминає в поминальні дні й Попівки, де біля церкви був похоронений його дід-священик.
– Ту церкву зруйнували, кладовище зрівняли із землею, тож і могили його немає. Приходжу до Пагорба загиблих під час голодомору 1932-1933 років, куди односельці перенесли врятований надгробок з могили мого прадіда Григорія Токаревського зі словами «Молімося»,- згадує Леонід Володимирович.
Поклавши на тому скорботному місці квіти, він повертається у Звенигородку, повертається до своєї родини, до своїх задумів і життя, сповненого турботливого неспокою і щирого бажання, аби ніколи не повторилися пережиті лихоліття.

Раїса БІЛЕЦЬКА
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 29 май 2020, 21:55

Як у Звенигородці можна вирішити проблему зі стихійною торгівлею на вулицях?

– На базар? – запитує літня жінка в знайомої.
– Ні, до «Даринки», – відповідає та. – Там не гірший, ніж на базарі вибір, а ціни навіть нижчі.
– Але базар є базар, – не хоче чомусь жінка поступатися своєю точкою зору.
– Дався вам той базар, – приєднується до розмови й ще одна молодичка. – Я вже тиждень скуповуюся у «Даринці». І близько, і все свіженьке…
Що то за «Даринка», цікавитесь? Йдеться про магазин «даРИНОК», відкритий нещодавно в центрі Звенигородки.
– Чому саме «даРИНОК»? – перепитує власниця магазину Тетяна Баздуганова. – Якось так уже вийшло. Я вже не раз,було, міркувала над тим, як зробити альтернативу стихійному базару. А коли у зв’язку з епідемією коронавірусу стихійну торгівлю на вулиці Чорновола, що прилягає до міського ринку, заборонили, виник в мене задум про відкриття закладу, в якому можна було б торгувати тим, що й на базарі. Порадилася з деякими підприємцями, прикинула всі «за» і «проти», і взялася за реалізацію наміченого. При цьому назва магазину, на думку багатьох, мала відіграти далеко не останню роль. Як ото в моряків ведеться: як корабель назвеш, так він і попливе. Значить, і на вивісці магазину мало бути щось таке, що нагадувало б про базар, про ринок. Напрошувалось щось на кшталт такого: «так – ринок». Вийшло ж суржиком: «да» замість «так».
– Покупці ж називають ваш магазин «Даринкою», – кажу.
– Знаю, – посміхається Тетяна Юхимівна. – Я не проти. Може, так навіть краще…
– І яким видалося плавання вашого «корабля?
– Думаю, що успішним. Й передусім тому, що за прилавки стали досвідчені «базарники», які з перших днів роботи зуміли знайти своїх покупців. Як завдяки пропонованим продуктам, так і належним рівнем обслуговування.
Справді, вибір продуктів тут не гірший, аніж на міському ринку: свинина, м’ясні вироби, молоко, домашні сир і сметана, масло, овочі і фрукти, крупи… Та всього й не перерахуєш, а головне – все це, як можна пересвідчитися тут же, на місці – свіженьке. Як от молочні продукти, які, особливо сир, розходяться аж надто швидко.
– Утримуємо корів, самі й готуємо той же сир і сметану, – розповідає Ірина Бачуріна. – Й стараємося тримати при цьому, так би мовити, свою марку.
Характерно, що пропонуючи товар, в «Даринці» (будемо й ми називати її так), дбають і про зручності для покупців. Так, Світлана Біла, яка торгує м’ясними продуктами, допоможе не тільки у виборі, а й може й тут же перепустити обраний вами шматочок на фарш.
Подбали в магазині і про викладку продуктів та їх розфасування. На це мимоволі звертаєш увагу вже від порога, зупинившись біля овочів і фруктів, що їх пропонує Діна Даценко. В жодному з існуючих в місті магазинів, як до речі, й на ринку, ви не побачите, наприклад, такої якісної картоплі, розфасованої у більші й менші сітки. До речі, і ціни на неї не перевищують дванадцяти гривень за кілограм – де ще таке побачиш?
Не потрібно, мабуть, наголошувати на тому, що в умовах карантину в «Даринці» суворо дотримуються всіх санітарних вимог.
– Це перше і основне наше правило, – говорять вчорашні «базарники», яких зібрала під своїм дахом «Даринка».
Відчувається, що й тут вони стараються підтримувати репутацію такої потрібної на сьогодні як для них, так і для покупців, торговельної «точки».
Отож маємо ще один конкретний приклад вирішення проблеми стихійної торгівлі у Звенигородці.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний значковий
Генеральний значковий
Сообщения: 3398
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 530 раз
Поблагодарили: 2034 раза

Новини Звенигородщини

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 01 июн 2020, 22:07

Підривників банкомату на Черкащині триматимуть в СІЗО

Двох іноземців, які підірвали банкомат та викрали понад 400 тисяч гривень днями було затримано черкаськими поліцейськими. Під час обрання запобіжного заходу підозрованим суд ухвалив тримати їх під вартою на час слідства. Повідомляє сайт ПРО ВСЕ
Як інформують в органах прокуратури, 19-го травня до чергової частини Звенигородського ВП ГУНП надійшло повідомлення про спрацювання сигналізації банкомату «ПриватБанк», який знаходиться за адресою: вулиця Шевченка, 74, село Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області.
Виїздом слідчо-оперативної групи Звенигородського ВП ГУНП з участю експертів за вказаною адресою виявлено зруйновану внаслідок вибуху прибудову гуртожитку №1 Шевченківського коледжу Уманського національного університету садівництва, у якій знаходився пошкоджений банкомат.
Зібраними у ході досудового розслідування доказами встановлено, що до вчинення вказаних злочинів причетні два іноземних громадянина, які 19.05.2020 року близько 04 години 40 хвилин, перебуваючи за вище вказаною адресою, шляхом підриву банкомата «ПриватБанк», пошкодили його та викрали грошові кошти у сумі майже 400 тис. грн. Окрім цього, внаслідок вибуху зруйновано прибудову гуртожитку №1 Шевченківського коледжу Уманського національного університету садівництва, у який знаходився зазначений банкомат.
На даний час за процесуального керівництва Звенигородської місцевої прокуратури зазначеним чоловікам повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч.2 ст. 194 КК України.
Щодо указаних осіб ухвалою слідчого судді обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з правом внесення застави. Не погодившись із рішенням суду щодо розміру застави, процесуальним прокурором подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Вернуться в «Звенигородщина»