Тисни "Вхід", або "Реєстрація" та приєднуйся до нас!


Історія населених пунктів Звенигородщини

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#91

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 12 апр 2020, 10:02

У Водяниках не чекають вказівок «згори»

Ведучи мову про загрозу коронавірусу, особливий наголос роблять чомусь на густоті населення: мовляв, найбільша небезпека для людей чигає саме там. Звідси й виходить, що першочергові заходи щодо убезпечення від неї спрямовують, в першу чергу, на місто. А як бути з селом?
–У селі люди ніколи не сиділи без роботи, – каже голова Водяницької ОТГ, що на Звенигородщині, Руслан Каюк, – а зараз і поготів. Весна диктує своє. Тож чекати вказівок «згори» щодо боротьби з епідемією нам ніяк не виходить. Оскільки радіомовлення в селах, що входять до нашої об’єднаної громади, як в цілому і в районі, відсутнє, а газети передплачує зовсім невелика кількість жителів, розпочали з інформаційно-роз’яснювальної роботи, виготовивши власними силами своєрідні бюлетені-роз’яснення щодо того, як оберігатися від коронавірусу. Розмістили їх на інформаційних дошках в людних місцях та, в першу чергу, ознайомили з ними сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, та літніх людей. Водночас взялися й за забезпечення людей засобами індивідуального захисту. Наш земляк – ректор Черкаського Національного університету ім. Богдана Хмельницького Олександр Черевко передав на ОТГ значну кількість медичних масок. Налагодили їх виготовлення практично і в кожному з чотирьох сіл ОТГ. Так, у Водяниках цю роботу взяла на себе швачка Тетяна Шаповал, в Чижівці – Віта Очеретяна. А в Попівці організували справжній тандем з пошиття масок, до якого ввійшли працівники сільради, поштового відділення та сільської бібліотеки. На жаль, швачкам бракує потрібного матеріалу для них, як от і в Кобиляках, де доводиться звертатися за допомогою до населення.
І треба сказати, що люди не відмовляють у допомозі. Тим більше, що знають: надавши матеріал, матимуть ту ж маску безкоштовно, тоді, як у Звенигородці за неї правлять по 20 і більше гривень. Вигода, отже, очевидна.
Як зазначає Руслан Якович, при цьому не випали тут з поля зору і соціально-побутові проблеми. Ситуація в родинах, які знаходяться під соціальним супроводом, щоденно контролюється. Належна допомога й підтримка надається й літнім людям, особливо одиноким. І цим займаються не тільки штатні соціальні працівники – в кожному селі об’єднаної територіальної громади склади відповідні списки соціально вразливої категорії населення та створені спеціальні мобільні групи, які надають потрібну допомогу найбільш потребуючим. Долучилися до допомоги нужденним і члени клубу активного довголіття, створеного нещодавно при сприянні районної організації Всеукраїнського об’єднання «Черкащани»: вони допомагають з виконання тієї чи іншої роботи на городі, купляють медикаменти, продукти харчування тощо не лише для своїх старших за віком одноклубників, а й для літніх сусідів, знайомих.
Відслідковується і виробничий сектор. На всіх виробничих ділянках введено режим підвищеної безпеки. Роботи розподіляються так, щоб працюючі якомога менше контактували один з одним і по можливості робили свою справу індивідуально. І хоч це досить складно, особливо на час весняних польових робіт, проте карантинних вимог мусять дотримуватися всі.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#92

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 02 май 2020, 22:50

30 днів і ночей тривала беззмінна вахта працівників медвідділення будинку-інтернату

Йдучи того березневого ранку на роботу, завідувачка медичного відділення Звенигородського будинку-інтернату для інвалідів та престарілих Тамара Поперечна навіть в думках не могла припустити, що повернеться додому… рівно через місяць – 24 квітня. Та сталося саме так: з 24 березня в установах і закладах соціальної сфери оголошувалася низка обмежень, покликана убезпечити літніх людей – найбільш вразливу категорію населення від інфікування коронавірусом. При цьому від обслуговуючого персоналу передусім вимагалося постійно знаходитися на території закладу, аби вберегти підопічних від інфікування коронавірусом. Дещо пізніше один з мешканців інтернату, пригадуючи свою службу на флоті, жартома порівняє їхнє беззмінне чергування з автономністю підводного човна, протягом якої екіпаж перебуває у плаванні, виконуючи поставлене йому завдання, не спливаючи на поверхню, без зміни особового складу. Та жарти-жартами, а опікуватися беззмінно 336 літніми людьми, 216 з яких мають психічні розлади, то не так уже й легко, як може здатися комусь на перший погляд. І основна відповідальність тут лягала передусім на плечі завідувачки медичного відділення: в умовах підвищеного режиму карантинних заходів різнопрофільні лікарі вже не могли, як раніше, обслуговувати будинок-інтернат, тому Тамарі Поперечній доводилося бути в одній особі й терапевтом, й невропатологом, і психіатром. Не мали й коли вгору глянути і її підлеглі, передусім медсестри Людмила Самойлова, Світлана Пустовіт, Наталя Завальнюк, Любов Лозова та Любов Лелека, Вікторія Віленська. Як і санітарки та інший обслуговуючий персонал. Тож навіть підводники з їх автономним плаванням не позаздрили б тут нікому.
– Окрім основних службових обов’язків необхідно було забезпечити низку заходів щодо запобігання та поширення інфекції, – розповідає Тамара Степанівна. – А це й систематичне, через кожні дві години, провітрювання приміщень, вологе прибирання із використанням дезінфекційних засобів, й роз’яснювальні бесіди з підопічними, моніторинг стану здоров’я як їхнього, так і обслуговуючого персоналу, й багато чого іншого. І все це – у засобах індивідуального захисту. Проте, відчуваючи постійну підтримку і розуміння з боку директора будинку-інтернату Леоніда Грицика, який постійно перебував з нами, справлялися з наміченими заходами.
Між тим, в даній напруженій ситуації мешканців будинку-інтернату не обминали різного роду болячки, що їм піддаються люди похилого віку. Давала знати про себе застуда. Проте вдалося уникнути інфекційних захворювань. А коли зацвіла черемха – сильний природний алерген, зокрема й біля одного з балконів, на який виходили подихати свіжим повітрям підопічні, довелося застосовувати й протиастматичні засоби. Та навіть у таких умовах медпрацівники разом з адмінперсоналом намагалися робити все для того, аби забезпечити мешканцям належне дозвілля. Навіть лежачих (є тут і такі) зуміли посадити на візки. Не гірше, ніж в домашніх умовах, святкували тут і Великдень. На великодньому столі мали і крашанки, і паски та різні здоби, і холодець та м’ясні страви. При цьому намагалися і якось розвеселити підопічних. Хоч самим медпрацівникам, які вже котрий тиждень були відірваними від своїх сімей, було не до веселощів. Одну з медсестер, у якої залишалася без нагляду малолітня донька, ще раніше відпустили додому. Тож можна уявити, стільки радісних сліз було пролито працівниками медичного відділення при зустрічі з рідними і близькими після того, як після ротації на вахту заступила друга зміна. Та розслаблятися їм, зокрема завідувачці відділенням, зарано.
–Два тижні можу бути вдома, – каже Тамара Степанівна. – Коли ж карантинні заходи не припиняться, знову заступлю на вахту…

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#93

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 06 май 2020, 14:46

З північного сходу на південь село Будище (Звенигородського району) огортає широка долина з косогором, який відкриває панораму розкішного лісу і простягається аж ген у видолинок до озера, яке невідомо коли і за яких обставин виникло. Розкішні широколисті дерева розкинули зелене шатро, заховавши в його вологій тіні таємницю героїчних подій далекого минулого українського народу.
Гайдамаччина... Про події цього періоду в історії України Тарас Шевченко дізнався з розповідей чумаків, односельців, мудрого діда Івана та під час відвідин монастирів.
Народ береже в своїй пам’яті минувшину, він передає її з покоління в покоління і не дає нічому загинути.
І батька, і діда старого згадаю...
Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер.
Бувало в неділю, закривши Мінею,
Батько діда просить, щоб той розказав
Про Коліївщину, як колись бувало,
Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав.
Цей куточок землі, що простягається на південний схід до озера, водяне плесо якого сягало до 3 км в довжину, живе в різних легендах та розповідях місцевих жителів навколишніх сіл і саме з озера були входи в гайдамацькі льохи.
Коли читаєш поему Тараса Шевченка „Гайдамаки”, особливо відчуваєш топографічну точність, з якою змальовані події. Йшли тими шляхами і орди татарські, і загарбники польсько-литовських княжат, і славні війська козацькі Северина Наливайка і Богдана Хмельницького. Шляхи з краю в край біжать, і кожна верста, кожне перехрестя – то пам’ять історії, що промовляє крізь віки.
В поемі Тарас Шевченко згадує Чорний шлях. Та назва полишилась з тих часів, як ішли татарські коні, вибиваючи траву до чорної землі. Гайдамаки йшли Чорним шляхом, його північним відгалуженням, що веде від Смілянщини до Шполи, на В’язівок і Вільшану.
З Вільшани виходили шляхи: Перехресний, що проходив північніше Пединівки повз хутір Корсунь-Пединівський під лісом, що біля села Гнилець, і виходив до Моринців, а далі вів на Почапинці і Лисянку; і Верстовий, що йшов повз Боровиків хутір: через села Тарасівку, Гудзівку до Звенигородки і далі на Умань. Обидві гілки Чорного шляху, північна і південна, з’єднувались в Кальнику, звідки йшов він на Поділля, Тернопіль і до Львова.
Тож саме Верстовим шляхом рукава ішов той загін гайдамаків, серед яких був і герой поеми Ярема Галайда.
Верстовим шляхом, що спускається в Лапину балку (нижче криниці, що по дорозі на Тарасівку), гайдамаки дійшли до яру, що веде до озера, де урочище Гупалівщина.
... Гайдамаки понад яром
З шляху повернули...
Наганяють півпарубка,
Хлопець у свитині
Полатаній, у постолах,
На плечах торбина.
„Гей, старченя, стривай лишень!”
„Я не старець, пане!
Я, як бачиш, гайдамака.”
„Який же поганий!
Відкіля ти?”
„З Керелівки”
„А Будища знаєш?
А озеро коло Будищ?”
„І озеро знаю,
Отам воно, оцим яром
Втрапите до його.”
Неповторна краса природи Гупалівщини не могла не вабити до себе дитячої уяви малого Тараса, який пас вівці з однолітками в цих місцях. Майбутній художник малював з розповідей діда Івана образи хоробрих гайдамаків, їхні відчайдушні подвиги, героїчну сміливість. З друзями пастухами Тарас, мабуть, неодноразово мандрував гайдамацькими стежками, які вели до тих таємничих гайдамацьких льохів. Як же ж то хотілося взнати, що приховують у собі ці підземні ходи!
Нині не зберігся жоден вхід до гайдамацьких льохів. Тільки розповіді і легенди живуть і нині в Керелівці. У 40-х роках ХХ століття керелівські хлопці опускалися туди і добиралися майже по коліна у воді, в дуже зволоженому, пропахлому цвіллю повітрі, що поступово насичувалось якимось газом, від чого затухали їх запалені солом’яні смолоскипи. З кожним кроком ставало важче дихати, і хлопці, дійшовши до залізних кованих дверей, що стояли прямо перед ними, а ліворуч і праворуч темніли ходи, до яких не можна було добратися, і темінь стояла непроглядна. Пробираючись до дверей, за якими невідомо що ховалося від людського ока, натрапили на цямрини підземної криниці. Про все побачене хлопці переповіли своїм родичам, так ці розповіді дійшли до нашого часу.
Переповідали, що ці ходи мали велику площу, розташовувалися стайні з кіньми, зброєю, і ці ходи зв’язували озеро з сусіднім селом Будище, що було оточене лісами. Пригадують такі випадки, що в 60-х роках ХХ століття житель села Будище копав криницю на власному подвір’ї, і побачив, що стався обвал і утворився великий отвір, який вивів до підземелля, де розташовувалась колись гайдамацька конов’язь.
На поверхні ж цих історичних загадкових місць зберігся вибалок з могутніми деревами, коріння яких розпліталося в невимовної казковості витворів природи, з-під яких витікає кришталево чистий струмок. Він тече долиною і губиться в заростях верб, очерету та осоки. У цьому темному куточку збереглася гайдамацька криниця. Ще у 50-х роках ХХ століття озеро зберігало свою природню недоторканність. Його глибина місцями сягала 3-5 метрів. Воно було чисте, незамулене, де в чистій воді було безліч різних розмірів молюсків, а в самій вершині, в куширях, водилися цілими зграями сріблясті рибки. На глибині озера водились великі коропи і карасі.
Рослинний світ був інший. Так звана „Лиса гора” ставала насправді лисою лише спекотного серпня. І не лише через спеку, а ще й через те, що на ній випасалася худоба, починаючи з весни і закінчуючи пізньою осінню. Цілі отари кіз, овець і стада корів паслися навколо цього чарівного озера. У різних видолинках, вибалках, у глибоких вогких проваллях, де ніколи не висихала земля, та на широкому березі, вквітчаному різнокольоровим цвітом берегових квітів, Лиса гора чарувала і пастухів, яких збиралося біля сотні, і рибалок. Біліло перекотиполе, чебрець і полин, петрові батоги. Пломеніли тут і різного кольору зірочки, соняхом жовтів розкішний коров’як, звіробій і безсмертники. Голубіли дзвіночки і ще сотні сотень різного цвіту. Що то за краса!!!
Озеро мало дві вершини. Такого розмаїття, щедроти і багатства рослинного світу сучасне покоління не пам’ятає. На сьогодні цей історичний, повний таємниць куточок природи зберігається на лівому березі озера. Природа правого заховалася у тіні акацій, густої високої кропиви та павутиння. Чим пояснити той факт, що за 2-3 десятиліття озеро вкрилося товстим шаром мулу і сьогодні його можна перейти вбрід у будь-якому місці? Берега торкнулася рука людини, була споруджена гребля, що й мало вплив на порушення законів природи і збереження навколишнього світу. Зовсім незрозуміло, як могла така кількість води зникнути за короткий час. А в пам’яті людській живуть ті розповіді, про вир посеред озера, в якому топились коні. В пам’яті старожилів і столітні верби, з яких сміливці стрибали в голубінь води і перепливали на протилежний бік.
Зараз яр став балкою з пологими схилами, по дну якої біжить від озера струмок – то починається річка Будищанка (Сосова).
Змінилися з часом шляхи. Одні вкриті асфальтом, стали магістральними трасами, інші, майже забуті, звичайні путівці.
...Все йде, все минає,
І сліду немає...
Та іноді... Перегорнеш сторінки „Кобзаря” і чуєш відгомін віків, чуєш, як б’ють копитами схарапуджені коні, чуєш брязкіт історії...
Шляхи історії...
...Давно те минуло, як тими шляхами,
Де йшли гайдамаки, - малими ногами
Ходив я, та плакав, та людей шукав,
Щоб добру навчили.

Пост із сторінки ''Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" у Фейсбук.
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#94

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 10 май 2020, 19:22

На Звенигородщині завершують ремонт автодороги Н-16

На автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань на ділянці 156+100 – км 163+100 у селі Гусакове Звенигородського району продовжуються роботи з поточного середнього ремонту.
Повідомляє ВИЧЕРПНО
Роботи проводяться у рамках програми Президента України «Велике будівництво» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 року №36. Цього року буде відремонтовано та введено в експлуатацію 22,42 км дорожнього покриття на автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань.
Наразі цій ділянці автодороги Н-16 підходять до завершення роботи із влаштування верхнього шару асфальтобетонної суміші. Роботи із поточного середнього ремонту продовжуються.
Під час проведення ремонтних робіт на цій ділянці автодороги державного значення Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань на ділянці км 156+100 – км 163+100 у селі Гусакове буде проведено комплекс робіт: посилення основи дорожнього одягу, укріплення узбіч, влаштування зупинкових та посадкових майданчиків, встановлення нових автопавільйонів громадського транспорту, влаштування вирівнюючого та верхнього шарів асфальтобетону на проїжджій частині, влаштування з’їздів з автодороги, встановлення дорожніх знаків, влаштування металевого бар’єрного огородження, ремонт штучних споруд, укріплення узбіччя засівом трав, нанесення сучасної горизонтальної розмітки та інше.
Також буде влаштовано автономне освітлення двох пішохідних переходів у населеному пункті.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#95

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 13 май 2020, 11:09

Звенигородський ринок сьогодні
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#96

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 15 май 2020, 16:58

На Звенигородщині почали базарувати поки що без «чужих»

Минулої п’ятниці у Звенигородці знову запрацював місцевий ринок. Відкриттю торгівлі на ньому передувала зустріч підприємців з посадовцями місцевого самоврядування та керівниками району. Потому спільно обговорили всі пов’язані з цим питання, насамперед, вимоги Постанови головного державного санітарного лікаря України №14 від 27 квітня нинішнього року, поклавши їх виконання на дирекцію ринку та працівників Держспоживслужби. Таким чином, перш ніж потрапити у торгові ряди, як продавці, так і покупці, ще при вході на ринок, екіпіровані засобами індивідуального захисту, проходили безконтактний температурний скринінг. «Новації» мали місце й на території ринку. Передусім, місця торгівлі обладнали захисними екранами з плівки, з динаміків звучали постійні попередження про дотримання правил перебування тут. І треба сказати, що сприймалися вони з цілковитим розумінням. Навіть кількість відвідувачів не перевищувала встановлених обмежень: один покупець на 10 квадратних метрів торговельної площі. Періодично знезаражувалися всі контактні місця, дезінфікувалися стаціонарні торговельні «точки».
А от сама торгівля проходила досить мляво. І не тільки тому, що торгували лише продуктами та агропромисловими товарами, а «чужих» базарників, які раніше приїздили з довколишніх районів, тут не було. Справа в тому, що особливо активні місцеві підприємці, не чекаючи, так би мовити, з моря погоди, додатково відкрили в місті маленькі продуктові магазинчики, в яких можна придбати продукти на будь-який смак, зокрема і городину, зелень та свіже м’ясо та м’ясну продукцію. Тож звенигородці встигли вже запастися всім необхідним. А відтак в м’ясних рядах покупців було аж надто мало, хоч м’ясо і сало продавці пропонували за порівняно невисокими цінами.
– Прийдеться везти все назад, – бідкалася сільська молодичка над тушками курей, – ніхто не купує.
– Надіялася на якийсь виторг, а вийшло, що й на дорогу не вторгувала, – вторила їй бабуся з приміської Хлипнівки, втративши надію продати відро картоплі та квасолю.
Між тим, перед ринком, на вулиці В’ячеслава Чорновола, де завжди вирував стихійний базар, було порожньо. Базарників, які раніше торгували тут, попередили про заборону стихійної торгівлі. Щоправда, деякі хитрі звенигородці і тут знайшли вихід, встановивши палатки край вулиці у власних дворах і торгуючи з них. Поліція не вбачає в цьому порушень. А кількох підприємливих жіночок, які приторговували розсадою неподалік магазину «Городник», культурненько так випроводила. Навели порядок поліцейські й біля кількох магазинів на вулиці Чорновола, продавці яких демонстрували свій товар надворі.
Отож, перший день відновлення торгівлі на ринку пройшов фактично без порушень. Як буде далі? Побачимо.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#97

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 19 май 2020, 14:01

Репортаж з карантинного базару Звенигородки

З 8 травня у Звенигородці працює місцевий базар. Більшість продавців перемістилися в середину офіційного ринку. Торгівля на вулиці заборонена. До карантину майже 600 метрів вулиці Чорновола 3 рази на тиждень було заблокованою ярмарком. Після запуску базарів частина підприємців сподівалися повернутися на Чорновола. Проте чинними карантинними вимогами це заборонено.
У неділю їду до звенигородського базару. Автівкою сподіваюся доїхати до його території, проте вулиця Чорновола виявляється заблокованою палатками з товаром. Паркуюся й пішки йду далі. Поруч із входом до критого ринку помічаю юрбу. В середині неї стоїть народний депутат Сергій Нагорняк. Вранці він закликав почати продавати на вулиці. Та вже згодом просив повернутися в базар.
– Прошу зайти в ринок, аби не підставляти міського голову й поліцейських, – просить нардеп. Стоїть без маски. В руках тримає 2 пари білих шкарпеток. – Я в середу винесу на Кабмін питання щодо ярмаркової діяльності.
Поряд стоїть сердитий мер міста Олександр Саєнко.
– Я не можу порушувати закон, – обурюється Саєнко. – Він взяв на себе відповідальність, але йому не «пришиють» нічого. Як тільки буде порушена кримінальна справа, то перший протокол випишуть на мене.
Продавці починають сваритися із Саєнком. Кажуть, мусять торгувати на вулиці, аби прогодувати родини. На території базару нібито не вистачає всім місць.
– Це якась вибірковість, – кричить чоловік невисокого росту. Одягнений в коричневу потерту куртку. На пальці масивний золотий перстень. – Магазини он всі працюють. Там покупці ходять й перелапують все голими руками. То давайте закриємо Звенигородку зовсім. Як Кам’янку. Прийду до вас в кабінет і буду жити.
Обіцянці Нагорняка спробувати добитися дозволу на відкриття ярмаркової торгівлі вірять не всі.
– Ми ще потерпимо до наступної п’ятниці, – говорить далі чоловік. – А там як бог дасть. Якщо почуєте раптом, що мене заарештували, це ваша провина. Піду ловити рибу з електровудкою.
Конфлікт тримає щонайменше годину. Саєнко збирається йти до міськради, аби там продовжити спілкування з нардепом. Поки чекає його поодаль від натовпу. Раптом чоловік скрикує. Один із водіїв автівкою виїжджав задки й наїхав йому на ногу. Мер шкутильгає й свариться на винуватця. Кермувальник здивовано обертається, але з салону не виходить.
Йду далі на територію ринку. Ворота, через які люди зазвичай заходять, зачинені. Прохід організували нижче, поруч з адмінбудівлею керівництва базару. На вході стоять дві жінки у білих спецкостюмах. Одна з них прикладає мені до шиї безконтактний термометр. На табло висвітлюється температура 29.9 градусів. Прошу переміряти. Цього разу показало 30.1 градус. Такий же результат виявляється ще 2 рази. Контролери жартують, що все добре, якщо досі можу ходити з такою температурою. Прилад обіцяють налаштувати. Одразу за пропускним пунктом ряди з м’ясом. На рівні обличчя натягнуті харчові плівки для захисту покупців та продавців. У декого такі стрічки лише для «годиться». Частина реалізаторів маски постягували на підборіддя. Рукавички є не у всіх.
У продавчині Світлани Шевченко на прилавку лежить лише одна куряча туша. Каже, на роботі отримує недостатньо для нормального життя.
– Працюю медсестрою в лікарні, – розповідає жінка. – Що тієї зарплати? Доводиться на базарі торгувати. Сьогодні вийшла продати 2 курки. Одну вже продала. Самі вдома вирощуємо. Ті, хто хоче торгувати на вулиці, не праві. Хай сюди йдуть. Я ось плачу за місце, за аналізи. Маю необхідні документи на м’ясо. В них цього немає і ні за що не платять. Хіба це справедливо?
Трохи далі двоє жінок продають свинину й сало. Через товстий шар натягнутої плівки майже не бачу їхніх облич.
– Раніше б продали все до цього часу. – впевнена білявка в окулярах. Не називається. – Покупців стало значно менше. Люди не коронавірусу бояться, а не мають грошей. Через це довелося ціни спускати на 10-20 гривень. А маю ще ж заплатити різним службам: за місце, за ветеринарний огляд. Одна тушка свині обходиться в 300 гривень. Цього ви не побачите у вуличних продавців. Тому їм вигідно вимагати дозволу стояти по Чорновола. Про інших не думають. Минулого, якщо не помиляюся, року вони ледь «швидку» не перекинули, бо та намагалася проїхати між їхніми палатками.
Під час розмови підходить ще одна жінка. Працює контролером. Перевіряє, чи продавці з покупцями дотримуються антиінфекційних правил.
– Деякі люди стали геть злими, – каже ревізорка. Називатися теж відмовляється. – Он дівчата, які стоять на вході з термометром плакали сьогодні. Якийсь чоловік дуже нагрубив, коли піднесли прилад до нього. Почав матюкатися й посилати їх. Був без маски. Так і пройшов на територію. Аж поки ми з керівництвом базару не зробили йому зауваження. Без масок буває заходять, але просимо таких все ж надягнути захист.
За «м’ясними» рядами десятки продавців одягу та взуття. З 14 травня дозволена і їхня діяльність.
– Трохи вже встиг продати товару, – розповідає звенигородець Петро Чиженко. Торгує кросівками. – Але то крапля в морі. Основні мої покупці – жителі з сіл. Зараз їм нічим добратися у Звенигородку. Поки сидів вдома, отримав чималі збитки. Щоб вибратися з них, маю місяця 3 торгувати.
Поки розмовляємо, повз нас проїжджає чоловік на велосипеді. Вітається з продавцем і вигукує: «Таки проліз». Зумів пробратися через зачинений паркан і іншого боку базару.
Біля кожного торгового павільйону на асфальті нанесені жовті лінії. Покупці на них не зважають. Дистанції ніхто не дотримується. Маски носить відсотків 60-70 з усіх відвідувачів.
Йду до виходу з ринку. Контролерів на пропускному пункті вже немає. Клієнти продовжують йти за покупками, хоча значно менше.
Ближче до 13-ої розходяться продавці з вулиці Чорновола. Протоколів поліція ні на кого не складала. Між собою підприємці домовляються вийти на ярмарок наступної середи, але товар не розкладати. Чекатимуть на новини з Кабінету міністрів.

Сергій РАДЧЕНКО
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#98

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 21 май 2020, 21:52

Звенигородські підприємці вимагають дозволу працювати

У Звенигородці підприємці звернулися до місцевого мецената Євгена Петрова. Люди просять допомогти вирішити проблему з дозволом на торгівлю по вулиці Чорновола. З часу відкриття ринку їхня ярмаркова діяльність досі під забороною. Міська влада пропонує їм торгувати на території базару. Містяни вважають це корупцією.
– Хочуть повністю для нас закрити вулицю Чорновола, де раніше нам міська рада видала дозволи на торгівлю й брала ринковий збір, – нарікає підприємиця Крістіна Мацибора. – Не створивши жодних умов на приватному ринку, нас хочуть перевести. Були звернення до міської ради. Нас не чують. Кажуть, мовляв, мають рішення на руках і вулиця для ярмарку закрита. Ідіть в ринок. Але там ми всі не помістимося. Саєнко взагалі не хоче нас слухати. А патенти ми все одно тим часом платимо. Хоча мер пообіцяв зняти цей патент з нас на 2 місяці. Та нас це не врятує.
Євген Петров пообіцяв підприємцям підтримку та залучив юриста.
– Людям потрібно роз’яснювати та шукати можливість допомогти, – вважає Петров. – Виникає питання до керівників міста та ринку: що вони зробили для людей? Завтра буде сесія міської ради. Питання, яке стосується підприємців, вони не бажають ставити на розгляд. Вони заручилися листами від служби ДСНС, УТОСу та держпродспоживслужби, аби закрити торгівлю на вулиці Чорновола. Ми будемо присутні на сесії. За 10 чи 15 років влада нічого не зробила для цих людей. Моя думка така: давайте зробимо новий, сучасний ринок, щоб люди мали хороше робоче місце. Вони мають повернутися працювати з дотриманням всіх вимог санітарної служби. Людей треба чути. Так, є певні обмеження. Та треба вміти вислухати і йти їм на зустріч. Знайти золоту середину, аби дати їм заробити на життя.
Представляє інтереси підприємців місцевий юрист Руслан Бабенко. Каже, документів про заборону ярмарки у місті він досі не бачив.
– Місцева влада протягом десятків років повинна була створити комфортні робочі місця для підприємців на ринку, – пояснює Бабенко. – Вони поповнюють бюджет міста. Я допоміг представнику від підприємців підготувати запит на інформацію. Хочемо побачити, що чиновники навирішували там без нас. Закон каже, що всі рішення мають виноситися на обговорення та погоджуватися з людьми.
Зараз підприємці збирають підписи під петицією, в якій вимагають все ж дозолити торгувати по вулиці Чорновола. Мають зібрати щонайменше 300 голосів. Також планують йти на сесію міської ради, яка відбудеться у п’ятницю, 22 травня.

Анатолій Бузина
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#99

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 29 май 2020, 22:12

Поліцейські Черкащини затримали двох іноземців, які підірвали банкомат та викрали понад 400 тисяч гривень

Місцезнаходження зловмисників оперативники встановили протягом кількох днів. Їх затримали на території Житомирської та Івано-Франківської областей. Серед виявлених за місцем їх проживання речових доказів – частина викрадених з банкомата грошей.
Вночі, 19 травня, до поліції Черкаської області надійшло повідомлення, що в селі Шевченкове Звенигородського району невідомі підірвали банкомат та викрали понад 400 тисяч гривень. Вибух був такої потужності, що частину приміщення, в якому знаходився банкомат та сам термінал, було зруйновано.
«Під час відпрацювання місця події під уламками будівлі експерти виявили речі, які, ймовірно, залишили зловмисники: кепку та кросівки. Виявлені речові докази частково допомогли «вийти» на слід зловмисників та «лягли» в доказову базу у кримінальному провадженні. Також стало зрозуміло, що під час вчинення злочину вони травмувалися, адже експерти виявили на місці події сліди крові», -розповів т.в.о. начальника управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Черкаській області Іван Горбунов.
Провівши оперативні заходи та опрацювавши відео з камер спостереження, поліцейські встановили, що до вчинення кримінального правопорушення причетні двоє іноземців, які приїхали до Черкащини з території іншої області на автомобілі марки «Mercedes» на іноземній реєстрації. Після вчинення злочину вони покинули територію області. Оперативним шляхом та за допомоги колег з інших регіонів вдалося з’ясувати, що один із них проживає на території Житомирської області, інший – на Івано-Франківщині.
«Під час опрацювання відео з камер спостереження, отриманого на території Житомирської області, оперативники виявили запис, на якому зафіксовано зловмисника в одязі, який експерти виявили на місці підриву банкомата. А встановивши їх повні дані, ми з’ясували, що одного із них на початку року депортували з України, але в квітні він повернувся вже під іншим прізвищем», – додав Іван Васильович.
27 травня оперативники управління карного розшуку спільно зі слідчими та за силової підтримки бійців КОРДу та спецпризначенців за процесуального керівництва Черкаської обласної прокуратури зловмисників затримали за місцем їх проживання. Під час санкціонованих обшуків поліцейські виявили гроші, викрадені з банкомату, газовий балон, інструменти, мобільні телефони, наркотичні засоби, а також автомобіль, який вони використовували під час вчинення правопорушення.
«Як ми і передбачали, один із затриманих мав тілесні ушкодження, які отримав під час вчинення злочину. Зараз оперативники перевіряють причетність затриманих до скоєння схожих злочинів на території Черкаської та інших областей України», – наголосив Іван Горбунов.
Затриманим оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 194 (Умисне знищення або пошкодження майна) та частиною 4 статті 185 (Крадіжка, вчинена у великих розмірах) Кримінального кодексу України. Вирішується питання про обрання їм запобіжного заходу. За вчинене, відповідно до санкцій статей, їм загрожує до десяти років позбавлення волі.
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение
Изображение
Изображение

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Генеральний бунчужний
Генеральний бунчужний
Сообщения: 6780
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Репутация: 221
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 603 раза
Поблагодарили: 2833 раза

Історія населених пунктів Звенигородщини

#100

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 07 июн 2020, 22:08

На Звенигородщині таки буде 4 ОТГ

В тривалій дискусії щодо реалізації адміністративно-територіальної реформи на Звенигородщині врешті поставлено крапку. Згідно перспективного плану формування територій громад Черкаської області, затвердженого Кабміном, в районі фукціонуватиме чотири ОТГ. Так, до існуючої Водяницької об’єднаної громади ввійдуть Мизинівська, Озірнянська, Рижанівська, Ризинська та Чемериська громади. Окрім того, до неї буде приєднано й село Шубині Стави сусіднього Лисянського району, землі якого межують з Чемериським.
Вже діючу Шевченківську ОТГ, в складі якої перебувають села Шевченкове, Будище, Пединівка й Тарасівка, поповнить Боровикове.
Всі інші, необ’єднані до сьогодні села планується згрупувати у ще двох громадах з центрами у Звенигородці та Ватутіному. До першої з них входитимуть Багачівка, Вільховець, Гудзівка, Гусакове, Княжа, Козацьке, Моринці, Неморож, Стебне і Хлипнівка. В складі Ватутінської об’єднаної громади мають бути Стецівка, Чичиркозівка і Юрківка.
Треба сказати, що добровільними, як це звучало раніше, окремі об’єднання навряд чи можна назвати. Якщо зі створенням Звенигородської ОТГ проблем фактично не існує, то всі попередні пропозиції щодо введення Стецівки, Чичиркозівки і Юрківки під юрисдикцію Ватутіного наштовхувалися на категоричне «ні!». В селах побоюються, що в разі об’єднання вони перетворяться на нікому не потрібні околиці й сільська інфраструктура, відповідно, накаже довго жити. Особливо протестували проти входження у Ватутінську ОТГ жителі Юрківки – одного з найзаможніших на сьогодні сіл району, переконуючи, що місто, в якому накопичилося чимало невирішених проблем, просто поглине їхній бюджет. Проте, як бачимо, на аргументацію Юрківської громади, як і Стецівської та Чичиркозівської, реформатори не звернули уваги. Передусім тому, що інших варіантів в облдержадміністрації та в Мінрегіоні просто не мали, а залишити Ватутіне, яке заледве животіє, поза об’єднанням ніяк не виходить.
З усіх «протестувальників» свого таки добилися жителі Моринців, які виступили проти входження в Шевченківську ОТГ, попри те, що ці два села не тільки сусідять, а й мають деякі історичні витоки. Взяти б хоча той факт, що Тарас Шевченко, народившись у Моринцях, провів дитячі роки у Кирилівці – сьогоднішньому Шевченковому. Проте в Моринцях вміють гарно рахувати, отож й підрахували, що мають в рази більший, аніж у Шевченковому бюджет, котрий не втримають при об’єднанні, як й існуючу інфраструктуру, в тому числі й медичний заклад та школу. При цьому ще на початку реформ вони пропонували внести зміни до перспективного плану і передбачити створення ОТГ з центром у Моринцях. Коли ж цього не сталося, перебрали інші варіанти, в тому числі й щодо входження у Звенигородську об’єднану громаду. Не відлякала сільську громаду й відстань в сорок кілометрів до районного центру.Головне не втратити свого набутого, кажуть у Моринцях, а всі проблеми будуть вирішені.
Чи буде так, покаже час.

Михайло НЕЧАЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!

Ответить

Вернуться в «Звенигородщина»