Вірші Руслана Сапронова

Проза, поезія.

Модераторы: TEMA, TANECHKA

Аватара пользователя
Валерий
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 31
Зарегистрирован: 03 апр 2018
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Полтавщина
Благодарил (а): 12 раз
Поблагодарили: 11 раз

Вірші Руслана Сапронова

Сообщение Валерий » 15 апр 2018, 22:34

Изображение
Номінована на премію "Поет року 2014,2015,2016,2017", перемогла в конкурсі" Сто авторів, яких треба прочитати цього літа", номінована на здобуття літературної премії "Спадщина" .У 2015 році брала участь в створенні українського альманаха" Сила почуттів", в 2016 "Сонячна палітра", до яких увійшли мої вірші українською мовою.

Так мрію я дожити до тих часів чудових,
Коли моя країна вся в фарбах кольорових
Розквітне,наче квітка,що ожила весною,
Коли моя країна враз вирветься на волю
І стане це повітря неначе скрізь в Карпатах,
А люди роботящі,веселі і багаті
Не будуть більше думать,чим діток годувати,
А лиш про те,що в світі так хочеться співати,
Бо це життя єдине і іншого не буде,
Так боляче дивитись,коли бідують люди,
Коли думки духовні до них і не приходять,
Коли на Україні лиш злоба хороводить
І робить світ цей сірим,сумним і невеселим,
Бо злість і неповагу в серцях сьогодні селим.
Так мрію я дожити до сонячних світанків,
До неба без війни серед прозорих ранків,
До щирості людей і людського прозріння
Та тільки дочекатись чи вистачить терпіння?
14.11.2017

Немає більш тебе,матусю,
А я не вірю,що нема,
Лечу кудись,весь час у русі,
Життя проходить,наче в крузі
І вже кінчається зима.

Її не буде,все минає,
Лиш не минає вічний сум,
Його сніжок не засипає
І вітер злий не забирає,
А лиш приносить сотню дум,

А ті думки такі невтішні,
В них слово є "не повернуть",
Не повернуть святих і грішних,
Всі смертні,всі такі невічні,
Але не тішить тая суть.

Я все не так в житті робила
І прощення мені нема,
Не так жила,не так любила,
Тебе так мало розуміла,
Тому й прийшла оця зима.

Тебе так часто я не чула...
Матусю,ну чому все так?
Чому навіки ти заснула,
Коли найбільш потрібна була
Або дала хоча би знак.

Ти дуже часто говорила,
Що скоро вмреш-не на життя,
А я в це вірить не хотіла,
На жаль,слова ці мали силу
І ти обрала забуття.

Здавалось,ти не можеш вмерти,
Ти завжди будеш,бо ти є,
Була в це віра вічна й тверда.
Чому мовчиш тепер уперто
Й не вернешся в життя моє?

Немає більш тебе,матусю,
Уже півроку,як нема,
А я в це вірити боюся,
Але ще зовсім не сміюся,
А вже кінчається зима...
07,02,2015

Життя таке складне,нічого не пробачить,
Того не поверне, за ким все серце плаче
І скільки вже не клич,він того не почує,
Бо простір свій давно із іншою малює,
Й говорить не тобі, а іншій "добрий ранок",
Коли розквітне знов народжений світанок
І не тобі, а їй сміються очі сині
На милій і святій колисочці-Волині.

У кожного своя рiка

У кожного своя ріка,
А в ній -своє життя і доля
І помінять на рівчака
Здоровий глузд нам не дозволить,
Бо звикли ми пливсти отак:
Без сумнівів та й без бажання,
Тому не помічаєм знак,
Отак живем,серед чекання,
Що щось життя це принесе,
Та тільки марно,не приносить,
Бо,видно,кожному своє-
Кому- весна,а комусь-осінь.
09,02,2015

Когда-то вновь придет весна,
Разбудит землю и природу,
Опять появится листва,
Трава,цветы и мимоходом
Разбудит музу,что давно
Бездействует и не приходит,
Ей подарив свое тепло
В весеннем светлом хороводе.
После весны на скакуне
Горячем к нам прибудет лето
И будет счастье при луне,
И будет весело нам где-то.
И,может,заблестят глаза
Под звуки ветреной ламбады
И выйдет что-то,что нельзя,
Но напишу,раз сердцу надо.
Потом осенние дожди,
Мой летний пыл совсем остудят,
Но только,грусть,не приходи,
Ведь победителей не судят,
А там,конечно,холода
И Новый год,вот так,по кругу
Проходит наша жизнь всегда,
Узнав капель,жару и вьюгу.

Мiй сон

Мій сон,він неспокійним був,
Бо ти у ньому промайнув,
Чом я так часто бачу сни,
Де ми одні в краю зими?
Холодні сни,як це життя,
Немов, впадаю в забуття...
І кличу,кличу тебе я,
Щоби зігрів...Але тепла
Чомусь не чуть,лише туман
Вкриває сни,немов дурман...
Я прокидаюсь,як чумна
Одна...і знов тебе нема.
31.12.2011

Коли з тобою я буваю-
Про все на світі забуваю.
Чарівний сон,в якому ми,
Дарує радісні думки.
Тепло душі мене чарує,
Картини ніжності малює,
Дає снагу мені і крила,
Коли в твоїх руках вітрила.
І ті щасливі рідкі миті
Дають бажання далі жити,
Благословляти дні чекання
І наше непросте кохання.
05,04,2011

Проходять стрімко ті роки,
Що плідними в житті бувають
І кожен вибрав береги,
Де кращі квіти розквітають.

На скроні впала сивина,
На душу-сніг,на серце-туга,
Та все ще манить давнина,
А мрія є вже зовсім друга:

Підняти рідних діточок,
Щоб веселіш і краще жили,
Пройти із гідністю той срок,
Що небо з Богом відлічили.

Знайти життя людського суть,
Дізнатись, в чому справжнє щастя
І як його не обминуть,
А з ним скоріш породичатись,

Залишить добрий,теплий слід,
Щоб не забули покоління.
Прожити впевнено,без бід
І мати серце і сумління.

Аватара пользователя
Kozak Taras
Гетьман
Гетьман
Сообщения: 19098
Зарегистрирован: 16 ноя 2008
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Козацьке
Благодарил (а): 4931 раз
Поблагодарили: 8481 раз

Вірші Руслана Сапронова

Сообщение Kozak Taras » 16 апр 2018, 00:32

Так і не зрозумів чиї це вірші... :xaxa: :xaxa: :xaxa:
Чи то автора теми, чи Руслана Сапронова, чи Руслани Сапронової... :f:
Изображение

Вільними та Гідними Громадянами можуть бути тільки ситі, здорові, озброєні!

Аватара пользователя
Валерий
Ройовий
Ройовий
Сообщения: 31
Зарегистрирован: 03 апр 2018
Всего на руках: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Полтавщина
Благодарил (а): 12 раз
Поблагодарили: 11 раз

Вірші Руслана Сапронова

Сообщение Валерий » 18 апр 2018, 21:31

Вірші Руслани Сапронової. :f:

Вернуться в «Художня література»