Хто перетягує канат, або Чому ''пробуксовує адмінреформа'' на Звенигородщині

Обговорюємо життя Звенигородки та району

Модераторы: TANECHKA, Ksenia

Аватара пользователя
ЗвенаУкраїнська
Військовий старшина
Військовий старшина
Сообщения: 918
Зарегистрирован: 02 дек 2017
Всего на руках: Заблокировано
Банк: Заблокировано
Пол: Мужской
Откуда: Звенигородка
Благодарил (а): 275 раз
Поблагодарили: 623 раза

Хто перетягує канат, або Чому ''пробуксовує адмінреформа'' на Звенигородщині

Сообщение ЗвенаУкраїнська » 16 апр 2018, 22:09

Звенигородський район – один з небагатьох в області, де за реалізацію реформи адміністративного-територіального устрою, окрім балачок, справа не доходить. Між тим, перспективним планом, скинутим «згори», тут намічено формування трьох спроможних територіальних громад – Звенигородської, Водяницької і Шевченківської. І лише віднедавна, чи то під тиском районного начальства, чи то просто з настанням весни, як це трапляється в природі, в деяких селах почали певною мірою пробуджуватися від тривалої сплячки.
Першими заворушилися у Шевченковому, до якого, як адміністративного центру, в ході об’єднання мали б відійти Тарасівка, Моринці, Пединівка, Боровикове, Юркове та Будище.
До цих громад й звернулася шевченківці з відповідною пропозицією і… майже відразу отримали відкоша від найбільш перспективних. В Моринцях не проти об’єднання взагалі, проте стоять на тому, що адміністративним центром новоствореної ОТГ має стати саме їхнє село. Прикинувши всі «за» і «проти», тут дійшли висновку, що порівняно зі статками сусіднього Шевченкового, їхній бюджет значно сильніший і дозволить повною мірою забезпечити життєдіяльність сіл, об’єднаних саме в Моринську, а не в Шевченківську громаду.
В Тарасівці, громада якої є самодостатньою, на загальних зборах дійшли до рішення, що входження до Шевченківської ОТГ призведе до погіршення соціально-економічного стану села і на сьогодні прикидають, чи не краще пристати до Звенигородки або ж, на крайній випадок, до Козацького. Побутує й думка про те, що, аніж приєднуватися до когось, краще й надалі залишатися самостійною територіальною громадою.
Не поспішають з остаточним рішенням і в Пединівці: на сходці села, участь в якій взяла всього третина тамтешніх жителів, думки діаметрально розділилися: одні ратували за приєднання до Шевченкового, інші – до Моринців. Й тут свою роль зіграла підкинута кимось чутка, що бюджет моринської громади дасть змогу утримувати школу в Пединівці, тоді як з приєднанням до Шевченкового її буде відразу ж закрито. Хоч шкільні проблеми аж ніяк не пов’язані з адмінреформами: буде чи не буде школа в будь-якому населеному пункті, залежить передусім від кількості учнів у ній.
Не визначилися і продовжують гадати, з ким їм вигідніше об’єднуватися, і в значно «бідніших» селах.
Цілком зрозуміло, що об’єднавчий процес відбувався б значно жвавіше, аби цьому передувала попередня підготовка: анкетування, громадські слухання, аргументація того чи іншого рішення. Адже, як зауважує з даного приводу сільський голова Тарасівки Раїса Недоступ, селяни з пересторогою ставляться до будь-яких нововведень, ініційованих владою.
– Аби розвіяти сумніви людей, передусім потрібно мати економічне обґрунтування доцільності об’єднання з тією чи іншою громадою. Тут має бути обрахованим все до тонкощів, – зауважує вона. – І це належало зробити значно раніше, аби не допустити поширення різного роду чуток і припущень.
А чуток та різного роду домислів вистачає. Характерно, що при цьому люди аж надто мало ознайомлені з Законом «Про добровільне об’єднання територіальних громад», прийнятим майже два роки тому. Звідси й запитання, котрі чуєш в ході спілкування з селянами. Як от: що буде з надходженнями до місцевих бюджетів і як їх ділитимуть в разі об’єднання; що буде з комунальною власністю і як вона буде переоформлюватися; що буде із сільськогосподарськими землями за межами населених пунктів?
Таких ось «що?» та «як?» у людей, схоже, набралося не один десяток. Досить дражливим є й питання керівництва селами в ході реформування. Навряд, кажуть опитувані, чи знайдеться десь сільський голова, який добровільно погодиться віддати свої повноваження й стати якимось там старостою, котрим всі потуратимуть. І то, якщо виберуть…
Справді, реформа значно «пробуксовує» й через те, що далеко не всі сільські голови готові позбутися своїх сьогоднішніх посад і досить солідної зарплатні. Це особливо помітно в деяких селах, котрі, згідно вже згаданого перспективного плану, мали б увійти до Водяницької об’єднаної територіальної громади. Саме її створенням опікується віднедавна райдержадміністрація, оскільки, кажуть, це питання знаходиться на особливому контролі голови облдержадміністрації. Про об’єднання Озірної, Кобиляків, Рижанівки, Ризиного, Софіївки, Чемериського, Барвінка, Чижівки, Попівки, Мизинівки та Старої Буди навколо Водяників і йшла мова на недавній нараді, у якій взяли участь сільські голови та керівники сільгосппідприємств. Проте, замість обговорень перспектив і переваг такої громади, на нараді звучали запевнення, що (цитуємо) «райдержадміністрація буде всіляко сприяти створенню об’єднаних територіальних громад та прагне донести об’єктивну та неупереджену інформацію про переваги та перспективи об’єднання».
Виходить, що РДА поки що лише прагне. І це в той час, коли, образно кажучи, поїзд набирає ходу. Тож чи ж встигнуть вскочити бодай в останній вагон панове з РДА зі своєю об’єктивною та неупередженою інформацією? Бо ось вже перше запитання, яке виникло задовго до згаданої вище наради в райдержадміністрації у багатьох сільських голів: чому саме Водяники визначені адміністративним центром об’єднаної територіальної громади, яку перевагу мають вони над тими ж самодостатніми і порівняно успішними Озірною чи Ризиним? До речі, ще декілька місяців тому чимало жителів Ризиного схилялося до думки, що в даній ситуації тамтешній громаді краще приєднатися до Буцької об’єднаної територіальної громади Маньківського району, землі якої межують з ризинськими.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ
Чтобы увидеть ссылку, Вы должны быть зарегистрированы!
Изображение

Вернуться в «Звенигородщина»